141962 (726409), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Підліткам з делінквентною поведінкою насамперед потрібна допомога в соціальній адаптації, оволодінні соціальними ролями, культурно-моральними нормами і цінностями, соціальна підтримка.

Основний суб'єкт реабілітації – соціальний педагог, здатний здійснювати перераховані вище функції і надавати психологічну допомогу підліткам дітям, якщо відкидаються у формальних колективах

Реабілітація припускає: по-перше, виявлення причин деформацій у розвитку дітей і підлітків, пошук засобів і способів їхнього усунення, зміни середовища в інтересах дитини; по-друге, побудова адекватного процесу виховання, що сприяє розвиткові нормальної особистості.

Прискорення причин психологічної кризи неповнолітніх може бути досягнуто тільки при корінному оздоровленні суспільства (економічному, соціальному, духовному), що гарантує захист прав та інтересів дітей і підлітків, а також такій зміні в системі виховання, що забезпечувало б оптимальні умови саморозвитку особистості, орієнтованої на загальнолюдські цінності.

Основним принципом системи реабілітації є забезпечення пріоритету виховання і захисту прав та інтересів дітей перед вимушеними заходами їхнього перевиховання й реадаптації.

У виховній роботі з важковиховуваними підлітками головною ланкою повинен стати принцип «зроби себе сам» на основі загальнолюдських цінностей. Перехід до самовиховання, до самостійності особистості повинний і може стати природним способом задоволення потреби підлітків у самостійності й самоствердженні.

Тільки самостійна праця, що має для підлітка особистісний зміст, може змінити його систему потреб, переорієнтувавши її із споживання на творення. Гуманізація відносин суспільства і психічних можливостей до самостійної трудової діяльності й участі в житті суспільства.

Розглядаючи злочинну поведінку не як відхилення (або не тільки як відхилення), а як різновид соціальної поведінки, необхідно створювати такі умови в суспільстві, що робили би злочини соціально, а частково й економічно не престижні і невигідні (наприклад, великі штрафи, суспільна думка, що засуджує протиправну поведінку таких людей і возвеличення людини праці, забезпечує можливості через роботу задовольнити свої інтереси, підтримувати свій психологічний і соціальний статус, добре заробляти і т.д.).

Ефективність виконання програми перевиховання залежить від ряду причин:

• особливостей засудженого;

• терміну перебування в колонії;

• колективу, у який він потрапив;

• досвіду вихователів;

• виховних можливостей.

Процес перевиховання в колонії характеризується переліком особливостей. Це ізоляція людини від суспільства, коли тривалий час хлопці та дівчата утримуються окремо; жорстокі режимні рамки – життя проходить в умовах покарання за кримінальний злочин, регламентується правами й обов'язками; специфічний статус засудженого.

У процесі перевиховання ув'язнений поступово готується до життя на волі за допомогою загальноосвітньої підготовки й одержання професії й освітлення можливих варіантів життєдіяльності.

Диференційований підхід у вихованні здійснюється з урахуванням групової приналежності та терміну, який відбуває підліток. Групи розрізняються:

• за характером злочинів;

• за кількістю судимостей;

• за ступенем кримінальної зараженості;

• за ступенем суспільної небезпеки;

• за віком, статтю, за освітою.

Соціальний педагог допомагає важкому підліткові пізнати самого себе, розібратися у відношеннях з навколишніми, набути необхідні знання, громадянські і професійні якості, досягти нормальних відносин з батьками, учителями, однолітками, сформувати творчі захоплення. Роботу з підлітком необхідно спланувати так, щоб він повірив у реальність поставленої цілі.

У праці і спілкуванні, у різноманітній творчій діяльності виховуються моральні початки особистості, формуються її цілі, ідеали, інтереси й потреби, корисні для суспільства. Попередженню відхилень у поведінці сприяє так званий метод реконструкції характеру, суть якого в перевихованні, зміні свідомості підлітка з опорою на моральні якості особистості. При цьому важливо враховувати, що діти, підлітки з девіаціями в поведінці часто мають різні психічні відхилення, у них спостерігається затримка інтелектуального розвитку. Зазначений метод припускає складання індивідуальних програм як пізнавальної, так і суспільно корисної діяльності.

Отже, делінквентна поведінка – це протиправна злочинна поведінка. Деліквентність – це психологічна готовність до правопорушень. Це випадки повторюваних, асоціальних по своїй спрямованості вчинки та дії, які формують негативно орієнтовані особистісні установки.

Причини формування у підлітка кримінальних нахилів пов’язаних перш за все з інтенсивними фізіологічними і психологічними перебудовами в організмі дитини. Підсилення інтересу до сексуальної теми інколи викликають агресії, тривожність, песимістичний настрій. Викривлення розвитку сексуального інтересу приводить окремих підлітків до статевих збочень, аморальних дій, індивідуальних та групових правопорушень.

Характеристики

Список файлов реферата