141550 (726252), страница 2
Текст из файла (страница 2)
При покупці музичного диска в магазині ви бачите розділи - стандартний джаз, стандарт-кантрі, стандарт-класика, стандарт-реп.. Вибір стандартів необмежений.
Вибір стандартів у кіно ще більш широкий. Кожна група населення - чорні, латино, інтелектуали, робітничий клас, беби-бумерс, гомосексуалісти, підлітки, пенсіонери, аматори фільмів "action" й аматори картин, що описують життя старої британської аристократії 19-го століття - усі одержують своє. Існує стандарт фільму для традиційної родини, стандарт для аматорів гострих відчуттів, стандарт для аматорів вишуканої європейської естетики. Сотні нових фільмів, що випускають за рік, також, як і сотні телевізійних каналів, залишають у споживача відчуття, що відмінність між ними настільки поверхово, що вони практично нерозрізнені.
"Більшість американських фільмів - заморожений обід, як правило, ніяких слідів життя.". Андрій Кончаловский.
Кабельне або сателітне телебачення надає сотні каналів, що висвітлюють тисячі тим - передачі про роботу поліції, опитування людей на вулиці, фільми про історію країни й миру, біографічні серії, але всі вони створюють враження, що це зроблено тим самим режисером, на тому самому конвеєрі. У той же час у споживача є вибір - це він тримає в руках "remote control" і завжди може перемкнутися на іншу програму. Але, і на іншій програмі він побачить тільки стандартне видовище або стандартні новини - те, що йому хочуть показати ті, хто володіє засобами масової інформації.
"Все бурління культури, що якщо починати перераховувати, тут, в Америці, дійсно є, але воно не складається в якесь єдине культурне життя, а складається з окремих подій, ... культура лише декорація для прикриття функцій щоденного життя, а не частина самого життя." Російський іммігрант Шоссет.
Культура й мистецтво в американській історії ніколи не були органічною частиною життя суспільства, як у Європі, вони завжди сприймалися утилітарно - як форма відпочинку від праць насущних, як розвага, як частина функціонального комфорту. Високу культуру, що говорить об буття, в Америці перемінила масова культура, що говорить про побут, і її призначенням стала прикраса побуту.
"Мистецтво для нас не перша необхідність - нашій країні потрібні ремесла.", писав Джон Адамс, другий президент Сполучених Штатів.
З моменту утворення Нового Світу, що будувалося на континенті без яких-небудь ознак цивілізації, інтелектуальне, естетичне, емоційне наповнення життя не було метою суспільства. Життя Європи будувалася на культурі, навколо культури, тому що культура вважалася метою й змістом цивілізації, а результат всіх сфер людської діяльності розумілося не як матеріальне багатство саме по собі, а як цінності культури, які створюються в процесі його будівництва.
У США, у новій країні, що з'являється серед дикої природи, ішла щоденна боротьба за елементарне фізичне виживання, і для мільйонів іммігрантів, що бігли на новий континент від європейської вбогості, економічний успіх був важливіше культури, недарма європейці називали американців "новими варварами". Америка створювала нове мислення, нову психологію, нові культурні цінності - цінність праці, матеріального багатства, росту економіки.
Європейці знаходили красу, хвилювання, катарсис у мистецтві, американці - у будівництві бізнесу, у росту капіталу. Культура й цінності всі виробництва, що ускладнювалося, і ринку ставали культурою й цінностями повсякденної психології. Європейці збагачували себе, прилучаючись до вищих форм мистецтва й гуманітарного знання. Американці вдосконалювали себе, усмоктуючи складні форми ділового життя, виробляючи в собі ті риси, які приведуть до успіху й збагачували своє життя новими формами фізичного комфорту й розваг.
У США класична культура не могла мати такого авторитету, як у Європі, тому що вона статична по визначенню, вона говорила про вічний, і тому не відповідала умовам американського життя, побудованої на постійній зміні.
Однак, класична культура не була повністю відкинута, вона була використана як сировина, що після вторинної переробки - "cultural recycling", ставала частиною товарів широкого вжитку, культурного ширвжитку.
"У відмінності від класичної культури мас-культура не прагне відбити реальність, вона цю реальність реконструює, створюючи одномірну декорацію з елементів старої культури, що надає порожнечі й вакууму, химерам нового життя, деяку вірогідність." Генис.
Щоб залучити до себе увага публіки продукт масової культури повинен бути яскравим, видовищним, тому значними явищами американського культурного життя стають не ті, які говорять про основні питання життя, а периферійні події, екстремальні у своєї видовищності - пограбування, убивства, політичні скандали, автомобільна або авіакатастрофа, землетрус у Каліфорнії або повінь у Новому Орлеані.
"У масовій культурі якість речей, подій і людські якості не мають ніякої цінності. Цінується тільки ефект, що робить річ, людина або подія." Італійський письменник Барзіні.
Масову культуру створюють не вільні художники, що шукають відповіді на вічні питання життя, вона створюється виконавцями, що виконують замовлення професіоналами, фахівцями, що підкоряються законам виробництва.
"Продукти культури виробляються індустрією за правилами будь-якого іншого масового виробництва й створюються насамперед розраховуючи на ринок. Індустрія культури не ставить своєю метою культурний розвиток мас." З доповіді ЮНЕСКО.
Масова культура говорить, що якщо вам щось не подобається у вашому житті, малюйте собі мрію, вірте в мрію, заміняйте мрією реальність, живете в мрії, так, як це робили багато поколінь до вас, що жили "Американською мрією".
Герой Сильвестра Сталлоне у фільмі "Rambo IV" поодинці, наводить порядок у Південно-Східній Азії. Він перемагає там, де американська армія зазнала нищівної поразки. Хоча це суперечить історичним фактам, глядач вірить вражаючому видовищу, а не історичним фактам, до яких йому немає ніякої справи. Всі соціальні проблеми вирішуються однією людиною, поодинці. Система виховує маси на ідеї, - "One can make a difference", одна людина може змінити мир.
У сталінську епоху надавалося величезне значення впливу окремих людей на життя всієї країни. У випадку економічних, політичних і військових невдач, відповідальність покладала на конкретних виконавців. Як говорив Сталін про способи суспільних проблем, "немає людини, немає проблеми". Результат сталінського підходу - продуктивність розстрілів і непродуктивна економічна система. Але сталінський метод давав можливість зняти відповідальність із самої системи, що ставала недосяжною для критики.
Той же принцип відбитий в американській формулі - "One can make a difference", використовує парадоксальну властивість свідомості масової людини - конкретність досвіду, що говорить, що один нічого не може змінити, і здатність вірити в ілюзію, що мир змінюють одинака. Мир змінює вся система в цілому, у якій окрема людина лише піщина у величезному піщаному потоці. Масова культура - частина цього потоку, і в нього вливається усе більше "піщин" багатьох країн і континентів, масова культура стає космополітичної, інтернаціональної.
Завдяки розвитку різних нових видів комунікацій, що зв'язали мир у єдине ціле, починає відбуватися, природна в цьому процесі, уніфікація всіх національних культур, і кожна окрема національна культура відмовляється від своєї специфіки, тому що національна специфіка провінційна й не може вийти на глобальний ринок.
Молодь багатьох країн віддає перевагу американській культурі своєї національної, вони перестають читати книги й дивитися фільми, випущені в їхній рідній країні. Незважаючи на анти-американські настрої в Європі, Росії, Азії й Латинській Америці, кількість проданих на цих ринках американських музичних дисків і відео збільшується щороку.
Цей дивний феномен порозумівається тим, що масова культура малює мир, що часто не має ніякого відношення до конкретного американського життя.
Індустрія культури поставляє усьому світу розваги - "fun". Споживач тягнеться до всього екстремального, до всього, що виходить за межі його монотонного, стерильного існування. І "fun" для нього - це всі види й форми злочинів, всі види фізичних насолод, азартні ігри, порнографія, гомосексуалізм, садизм, мазохізм, які удосталь надає індустрія розваг.
"Американська культура прищеплює молоді всього миру американський стиль життя. Так само, як фізичне забруднення атмосфери міст Заходу приводить до погіршення якості життя, так і популярна культура, настояне на помиях, отруює культурну атмосферу агресивно анти-гуманістичною філософією, що приводить до дегенерації всього суспільства, але, насамперед, до дегенерації молоді - майбутнього миру. Якщо атмосфера, що створює американська масова культура, пошириться по усім світі нівідкіля буде навіть імпортувати свіже повітря." Угорський композитор Сандор Балассі.
Але ця проблема вже вирішується створенням такої людської породи, що не тільки здатна дихати "настояним на помиях" повітрям, але виховує гурманів сміттєвого ящика, у яких від свіжого повітря наступає ядуха.
Сучасна масова культура точно відбиває ті зміни які відбулися за останні півстоліття інтенсивного зростання матеріального багатства, що зажадало нових героїв, героїв дії й нову культуру відносин. У масовій культурі відсутня спонтанність, безпосередність почуттів, у ній немає міркувань над життям, немає узагальнень життєвого досвіду. На перший план виступають дії персонажів, а не їхньої емоції, думки, їхній внутрішній мир.
У сучасній культурі зник той жанр, що у плині існування гуманістичної цивілізації вважався її вищим досягненням - трагедія. Починає зникати також і драма, тому що саме життя, побудоване на раціональній основі, усуває драматизм внутрішнього життя особистості, що був колись центром і головним інтересом літератури, театру й кіно. Розмаїтість мотивів людського поводження, розкриття вершин і падінь людського духу, які колись були основним змістом мистецтва у всіх жанрах, масову культуру не цікавлять. У трагедії й драмі існувало узагальнення людського досвіду, а в масовій культурі домінуючі жанри - комедія й фільми "action". У них внутрішній конфлікт і конфлікт із суспільством, у якому проявляється обсяг особистості, відсутній. Сам сюжет і діалоги, головний зміст щирих добутків мистецтв, використаються лише як зв'язування між феєрверками акробатичних номерів і технічних ефектів, декоративна сторона у видовище важливіше змісту.
Видовища, які надає телебачення, дозволяють проводити перед екраном вільні години від роботи, перед глядачем миготять тисячі картинок, що переміняються з величезною швидкістю, вони наповнені дією, але змісту в них ні, масовий споживач у ньому й не має потреби, йому потрібна струс, "kick", підйом адреналіну в крові. По визначенню французького філософа Гі Дебор, це "нескінченний потік банальностей, представлених із пристрастю шекспірівських трагедій."
Назва кінотеатрів в Америці на початку двадцятого століття, "motion pictures", картинки що рухаються, відбивало відношення публіки до цього виду розваг, що не вважався тоді мистецтвом.
Хоча сьогодні кінематограф і телебачення відносять до розряду мистецтв, але вони, в остаточному підсумку, виконують ту ж розважальну функцію - картинок, що рухаються, у яких бійки, стрілянина й погоні є основним змістом, як й у ринкових кіно-балаганах (Nickel Odeon) початку 20-го століття. Сьогодні кількість й якість приголомшуючих зорових і звукових ефектів картинок, що рухаються, непорівнянні з тими, що вироблялися на початку 20-го століття, але їхній зміст те ж.
Видовище, феєрверк образів й є, властиво, зміст, а феєрверки залучають усіх, у незалежності від національності, віку, утворення й культури. Феєрверк не припускає міркувань, він не звертається до розуміння, він засліплює своєю яскравістю, залишаючи все інше навколо в повній темряві.
"У майбутньому буде створена така форма контролю над суспільством, аналога якому не знає історія.... незліченна велика кількість людей, рівних й однакових, будуть жити в постійній погоні за всі новими й новими задоволеннями. Вони повністю підкорятися тій силі, що ці задоволення поставляє. І сила цієї влади буде абсолютна й непорушна." Олдос Хакслі.
Література
1.Анісімов С.Ф. Духовні цінності: Виробництво й споживання. - К., 2004
2.Здравомыслов А.Т. Потребности. Интересы. Ценности. – М., 2005
3.Сорокин П.Л. Общие черты и различия между Россией и США//Социологические исследования. – 1993. № 8
4.Стенлі Мілграм. Досвід міського життя: психологічне дослідження. - К., 2005
5.Девид Майєрс. Соціальна психологія. Інтенсивний курс. - К., 2002
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
