141340 (726153), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Практичні висновки дисертаційної роботи можуть бути застосовані в процесі розробки навчальних дисциплін “Соціологія армії” і “Соціологічні та психологічні проблеми організації вільного часу та дозвілля військово-службовців”.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідались автором на трьох міжнародних конференціях (“Сучасні проблеми науки та освіти” 30 квітня–10 травня 2004 р.; “Шевченківська весна – 2004”; “Акмеологія – наука ХХІ століття” 4–5 квітня 2005 р) та двох всеукраїнських (“Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” 24–25 листопада 2005 р.; “Перший крок у науку” 29–30 березня 2007 р) і на методологічному семінарі факультету соціології та психології КНУ імені Тараса Шевченка (2007 р).
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у п’яти працях автора, опублікованих у виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України як фахові з соціологічних наук.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, дев’яти додатків та списку використаних джерел, що нараховує 187 найменувань. Зміст роботи викладено на 198 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі дисертантом обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, розкрито його наукову новизну, охарактеризовано практичне значення, наведено відомості про апробацію дослідження та публікації за темою дослідження.
У першому розділі роботи “Теоретичні основи дослідження динаміки структури вільного часу” розглядається еволюція наукових ідей і поглядів щодо соціальних аспектів вільного часу, його основних елементів, змісту і функцій, що дало можливість з’ясувати структуру та зміст вільного часу суспільства на різних етапах його розвитку. Автором розкривається взаємозв’язок між структурою, змістовним наповненням та функціональною спрямованістю структурних елементів вільного часу і ступенем роз-витку суспільства.
Визначається, що структура, змістовне наповнення та функціональна спрямованість структурних елементів вільного часу представників первісного суспільства зумовлені особливостями трудової діяльності. Встановлено, що структурними елементами вільного часу представників первісного суспільства є час відпочинку та час виконання різноманітних ритуалів.
В умовах рабовласницького суспільства, внаслідок його стратифікації, спостерігається урізноманітнення змістовного наповнення та функціональної спрямованості вільного часу. Це спричинило виділення у структурі вільного часу двох елементів – часу дозвілля та часу “більш піднесеної діяльності” (Аристотель), що виконують рекреаційну, розважальну та розвиваючу функції.
Зафіксовано суттєві відмінності у змістовному наповненні та функціональній спрямованості вільного часу представників різних соціальних груп феодального суспільства періоду середньовіччя. Автором доводиться, що стратифікаційні процеси зумовлюють динаміку структури вільного часу, яка проявляється у змістовно-функціональному урізноманітненні культурно-дозвіллєвої діяльності представників різних соціальних груп феодального суспільства середньовічної Європи. Зазначається, що їхній вільний час зазнає потужного релігійного впливу.
З’ясовано характер, напрямки та форми діяльності еліти суспільства у просторі вільного часу, що зумовило виокремлення у структурі вільного часу верхівки феодального суспільства таких елементів: часу розваг і часу піднесеної діяльності.
Визначено залежність змісту вільного часу нижчих верств феодального суспільства від річного господарського циклу, природничого та церковного календарів, що обумовило виділення у структурі вільного часу таких елементів: час відпочинку, час розваг, час творчої діяльності, час комунікативної діяльності, час релігійної діяльності.
У творах ранніх утопістів (Т. Мор та Т. Кампанелла) було вперше визначено якісно новий взаємозв’язок між культурно-дозвіллєвою та трудовою діяльністю, між вільним і робочим часом. Зазначений взаємозв’язок проявлявся в обмеженні обсягів робочого часу (до чотирьох–шести годин) та розширенні функціональної спрямованості структурних елементів вільного часу. Останній був представлений такими елементами: час творчої діяльності, час інтелектуальної діяльності, час комунікативної діяльності, час ігрової діяльності, час гедоністичної діяльності. Особливістю структури вільного часу у даній моделі було підсилення дії розвиваючої функції вільного часу та послаблення відновлюючої.
Зазначається, що у творах пізніх утопістів (К. Сен-Сімон, Ф. Фур’є, Р. Оуен), порівняно з поглядами їх ранніх колег, вільний час позбавляється рекреаційної функції. Науковці пропонують вирішувати проблеми рекреації змінюючи види трудової діяльності. Такий концептуальний підхід та аналіз змісту культурно-дозвіллєвої діяльності представників утопічних суспільств дав підстави для виділення у структурі вільного часу таких елементів, як час наукової діяльності, час пізнавальної діяльності, час інформаційної діяльності, час комунікативної діяльності, час образотворчої діяльності, час наглядової діяльності.
Доведено, що теоретичні пошуки науковців суспільства періоду становлення та розвитку капіталізму були спрямовані на визначення сутності, структури, змісту та резервів вільного часу, функціональна спрямованість якого є наслідком соціально-економічного, науково-технічного, культурного розвитку суспільства (К. Маркс). У структурі вільного часу виділено такі елементи: час “задоволень та дозвілля”, час “піднесеної діяльності” та час “вільної праці в домашньому колі для потреб своєї сім’ї”. Функціональним призначенням вільного часу стає відновлення життєвих сил, розвиток інтелектуальних і фізичних здібностей; задоволення комунікативних, сімейно-побутових і соціальних потреб.
Наступним етапом у дослідженні динаміки структури вільного часу став аналіз поглядів, ідей і концепцій вільного часу сучасних західних соціологів вільного часу. Так, у концепції цивілізації дозвілля (Ж. Дюмазедьє) зафіксовано швидке збільшення обсягів вільного часу представників усіх соціальних груп, зростання цінності вільного часу та його автономізація. Трудова та культурно-дозвіллєва діяльність міняються місцями. Праця перестає бути “першою життєвою потребою” і стає лише засобом для самореалізації індивіда, яка здійснюється саме в дозвіллєвій діяльності, надаючи їй соціального значення та самоцінності.
Встановлено, що структура вільного часу представників індустріального суспільства характеризується появою таких нових елементів, як час демонстраційно-споживацької діяльності (Т. Веблен), час суспільних занять, час релігійних занять, час інтелектуальних занять, час артистичних занять, час любовних справ і танців, час різних задоволень (П. Сорокін); час профспілкових і політичних справ, час неорганізованих розваг, час організованого відпочинку, час суспільних турбот, час дозвілля (Е. В’єганд); час напівдозвілля (Ж. Дюмазедьє); час розваг (Ш. де Лоов).
З’ясовано, що дослідження структури вільного часу, здійснені науковцями радянської доби (С. Струміліним, Г. Пруденським, В. Патрушевим, В. Байковою, А. Немцовим, Б. Грушиним, О. Неценко, Г. Орловим та іншими) базувались на поглибленому К. Марксом аристотелівському уявленні про вільний час як єдність двох елементів – часу дозвілля та часу піднесеної діяльності – опосередкованих соціальними факторами (економічним, культурним, психологічним, юридичним, діяльнісним), що визначають змістовне наповнення та функціональну спрямованість вільного часу.
Автор стверджує, що дослідження сучасних українських соціологів вільного часу та дозвілля базуються на концепції єдності суспільства й особистості, що дало можливість визначити наступні структурні елементи вільного часу: час дозвілля, час піднесеної діяльності (Л. Аза, В. Піддубний, І. Бестужев-Лада, В. Дімов, В. Піча), час соціалізації, час інформаційно-просвітницької діяльності, час творчо-розвиваючої діяльності, час неформального спілкування, час рекреаційно-гедоністичної діяльності (О. Семашко, Є. Суїменко, Н. Цимбалюк). Зазначені структурні елементи вільного часу представників сучасного українського суспільства спрямовані на реалізацію інформаційної, просвітницької, творчої, розвиваючої, комунікативної, рекреаційної і гедоністичної функцій. У розділі з’ясовано, що структура вільного часу особистості зазнає соціального регулювання.
У другому розділі “Соціальна детермінованість динаміки структури вільного часу курсантів вищого військового навчального закладу” досліджуються особливості соціального досвіду організації вільного часу вихованців військових навчальних закладів Російської імперії, колишнього СРСР та сучасної України. Визначаються соціальні детермінанти динаміки структури вільного часу, змістовне наповнення та функціональна спрямованість елементів структури вільного часу вихованців військових навчальних закладів.
Встановлено, що структурними елементами вільного часу вихованців кадетських корпусів Російської імперії є час творчої діяльності, час спортивної діяльності та час фізичної трудової діяльності, яка розглядалась як елемент культурно-дозвіллєвої діяльності (Н. Мельницький, М. Лалаєв). Змістовне наповнення культурно-дозвіллєвої діяльності кадетів сприяло реалізації творчої, розвиваючої, оздоровчої, спортивної, рекреаційної та гедоністичної функцій дозвілля.
З’ясовано, що в першій половині ХVІІІ століття вихованці військових навчальних закладів Російської імперії проводили свій вільний час переваж-но поза межами навчальних закладів, а починаючи з сімдесятих років, спостерігається тенденція до певної ізоляції, відокремлення культурно-дозвіллєвої діяльності вихованців від світського дозвілля, зосередження його в межах навчального закладу.
Соціальні перетворення початку ХХ століття та стрімкий розвиток науково-технічного прогресу сприяли створенню на території СРСР якісно нової системи військової освіти, що обумовило зміни у структурі вільного часу курсантів військово-навчальних закладів.
Змістовне наповнення навчального часу курсантів радянських вій-ськово-навчальних закладів, на відміну від змістовного наповнення навчального часу кадетів кадетських корпусів, складали переважно технічні дисципліни, що зумовило особливу увагу з боку керівництва навчальних закладів до гуманітарної складової вільного часу курсантів. Автором з’ясовано, що структура вільного часу курсантів колишнього СРСР містить такі елементи, як час масово-політичної діяльності, час культурно-просвітницької діяльності та час спортивно-масової діяльності, які сприяють реалізації інформаційно-просвітницької, розвиваючої, комунікативної, оздоровчої, рекреаційної функцій дозвілля.
Відповідно до нормативних документів важливим структурним елементом вільного часу курсантів військово-навчальних закладів СРСР вважався час спортивно-масової діяльності (спартакіади, спортивні та фізкультурні свята, змагання тощо), проте провідним елементом структури вільного часу курсантів визначався час масово-політичної діяльності (політичні інформації, суспільно-політичні читання, комсомольські та партійні збори курсантів тощо), тоді як у змістовному наповненні вільного часу вихованців військових навчальних закладів Російської імперії переважала загальногуманітарна складова та естетичне виховання (театральні гуртки, участь у діяльності Спілки любителів російської словесності тощо).
Наступний етап дослідження пов’язаний зі структурацією вільного часу курсантів вітчизняного вищого військового навчального закладу при цивільному вищому навчальному закладі, класичному університеті. З метою вирішення цього завдання автором було визначено структуру соціального часу курсантів та виокремлено в ній вільний час як такий, що має такі складові: час діяльності, що сприяє соціалізації, час інформаційно-просвітницької діяльності, час творчо-розвиваючої діяльності, час спортивно-оздоровчої діяльності, час комунікативної діяльності, час рекреаційної діяльності та час гедоністичної діяльності.
Встановлено, що вільний час курсантів являє собою багатовекторний процес, що характеризується соціалізаційною, інформаційно-просвітницькою, творчо-розвиваючою, спортивно-оздоровчою, комунікативною, рекреаційною та гедоністичною функціональною спрямованістю.
Для визначення тенденцій розвитку структури вільного часу курсантів сучасного вітчизняного вищого військового навчального закладу доцільним було здійснення порівняльного аналізу системи їх культурно-дозвіллєвої діяльності та структури вільного часу з аналогічними характеристиками вільного часу вихованців військових навчальних закладів Заходу.
Порівняння структури вільного часу та системи культурно-дозвіллєвої діяльності курсантів вищого військового навчального закладу при цивільному вищому навчальному закладі, класичному університеті, з аналогічними характеристиками вільного часу вихованців Військово-Морської Академії США та Академії Сухопутних військ США дало можливість з’ясувати спільні та відмінні характеристики. По-перше, структура, функції та зміст вільного часу вихованців таких навчальних закладів визначаються вимогами спеціальних нормативних документів; по-друге, функції їх культурно-дозвіллєвої діяльності відзначаються певною тотожністю і характеризуються інформаційно-просвітницькою, духовною, творчою, спортивно-оздоровчою, рекреаційно-гедоністичною спрямованістю. Головна відмінність організації вільного часу військових навчальних закладів Заходу полягає у наявності розгалуженої культурно-дозвіллєвої інфраструктури, яка покликана максимально забезпечити задоволення відповідних потреб своїх вихованців.
У третьому розділі “Динаміка орієнтацій курсантів вищого військового навчального закладу на культурно-дозвіллєву діяльність” представлено результати емпіричного дослідження змін у змістовному наповненні та функціональній спрямованості культурно-дозвіллєвої діяльності курсантів, які свідчать про вплив певних соціальних факторів на динаміку орієнтацій курсантів на культурно-дозвіллєву діяльність. Такі орієнтації курсантів розглядаються автором як готовність до цілеспрямованої культурно-дозвіллєвої діяльності та активного використання її видів і форм з метою задоволення інформаційно-пізнавальних, творчо-розвиваючих, спортивно-оздоровчих, комунікативних рекреаційних та гедоністичних потреб. У процесі роботи визначено вплив культурних, територіальних та освітніх соціальних факторів на культурно-дозвіллєві орієнтації курсантів.
Інтерпретація культурних факторів дозволила виявити суттєвий вплив на орієнтації курсантів культурно-дозвіллєвого середовища сім’ї, а саме: 46% респондентів, батьки яких мають вищу освіту, зорієнтовані на поліфункціональну, 32% респондентів – на монофункціональну культурно-дозвіллєву діяльність, 22% респондентів не визначились з функціональною спрямованістю своєї культурно-дозвіллєвої діяльності (без відповіді). У той же час, 39% респондентів, батьки яких мають повну загальну середню освіту, зорієнтовані на поліфункціональну, а 42% – на монофункціональну культурно-дозвіллєву діяльність (19% – без відповіді).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
