Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Варто враховувати, що досягнення молодими людьми економічної самостійності, реалізація її творчого потенціалу, розвиток підприємницької активності, формування в них світогляду громадянина-патріота, творця майбутнього своєї країни багато в чому обумовлено наявністю підтримки й проведенням активної політики з боку держави й місцевої влади.

Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь у державотворчих процесах, забезпечити духовні і культурні потреби молоді, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, підтримку сімей, конкурентноздатність на ринку праці, якісну освіту, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості серед молоді, яка б могла забезпечити безперервність розвитку держави Україна, базуючись на державних і національних цінностях. Такий підхід дасть можливість сформувати стратегічну ціль української молоді, спрямовану на формування відповідального ставлення молоді до свого майбутнього і майбутнього держави. Це зробить процес залучення молоді до розробки і реалізації державної молодіжної політики ефектним і змінить сучасну роль молоді - брати участь у вирішенні власних соціально-побутових проблем, на необхідну участь у розв’язанні стратегічних проблем розвитку суспільства [6, 154].

Модель державної молодіжної політики, що формувалася протягом останнього десятиліття, сьогодні не відповідає масштабу завдань і викликів, що постають перед державою і суспільством. Мозаїчність, що полягає у підходах до формування законодавчої бази, фінансування, створення структур органів по роботі з молоддю, визначенню їх повноважень і функціонала, відсутність чіткої внутрішньої організації знижують ефективність державної молодіжної політики, позбавляють її комплексності і системності.

Програму дій держави і суспільства в цій сфері, механізми вирішення цих завдань й покликана визначити сучасна молодіжна політика.

1. Суспільство, держава і сучасний стан молоді в Україні

Сучасне становище молоді в Україні визначається наступними чинниками: мінімальна участь молоді в об’єднаннях громадян, повільне зростання громадянської та національної свідомості, активності молоді; відсутність системи формування ціннісних орієнтацій; низький рівень поінформованості молоді з питань участі в усіх сферах суспільного життя, процесі формування і реалізації державної молодіжної політики; нелегальна зовнішня трудова міграція частки молоді; низьким рівнем правової освіти молоді та знанням шляхів захисту своїх прав; відсутність рівності можливостей та стартових умов для усієї молоді.

Водночас, українська молодь не відірвана від світу, від розвитку своєї країни і адекватна своєму часу. Вона адаптована до сучасних соціально-економічних і політичних умов. Разом з тим, існує велика частка соціально невлаштованих і неблагополучних молодих людей. Відбувається зростання традиційних і зародження нових "груп ризиків".

Негативні тенденції, що зараз домінують в молодіжному середовищі: зменшується абсолютна чисельність і частка молоді в структурі населення у зв'язку з негативними демографічними процесами; погіршується стан фізичного і психічного здоров'я молодого покоління, що може привести до якісного зниження репродуктивного, інтелектуального, економічного потенціалу суспільства. Найвразливішим і незахищеним сьогодні є здоров'я молодих людей в підлітковій віковій групі; триває маргіналізація і криміналізація молодіжного середовища, збільшується число молодих людей, схильних до правопорушень; знижується якість освіти; відбувається деградація структури зайнятості, руйнування трудової мотивації молодих працівників. Молоді люди інтегруються переважно в сферу обміну і перерозподілу товарів і послуг, віддають перевагу робочим місцям, що не вимагають високої професійної кваліфікації; частка підприємців не перевищує 2-3% від чисельності всієї молоді, молоді люди практично не представлені в малому і середньому бізнесі; відбувається деформація духовно-етичних цінностей, розмиваються моральні обмежувачі на шляху до досягнення особистого успіху; слабо розвивається культура відповідальної громадянської поведінки [9, 86].

Характерними рисами масової молодіжної свідомості стають правовий нігілізм, відсутність соціальної волі, "стадний" інстинкт. Водночас, спостерігається зростання позитивних тенденцій в розвитку української молоді:

• у молодіжному середовищі дозріває потужний інноваційний потенціал. Збільшується число молодих людей, що вибирають особисту ініціативу як головний спосіб вирішення своїх проблем;

• зростає самостійність і практичність, відповідальність за свою долю, мобільність, сприйнятливість до нового;

• збільшується престижність якісної освіти і професійної підготовки. Змінюється ставлення до освіти – формально-статусне ставлення поступається місцем практичному використанню отриманих знань як основи особистого і професійного успіху і майбутнього добробуту;

• зростає економічна зацікавленість у збереженні свого здоров'я;

• сучасна молодь стала повноправною частиною міжнародного молодіжного співтовариства, активно інтегрується в глобальні економічні, політичні і гуманітарні процеси [11, 13].

Поряд з процесом розвитку цих тенденцій за останнє десятиліття зазнав істотних змін характер ставлення держави і суспільства до молоді:

• споживче ставлення до молоді у сфері економіки і праці змінилося незатребуваністю;

• насторожене, недовірливе ставлення у сфері політики змінилося відвертими маніпуляціями. Молодь розглядається виключно як електоральний ресурс;

• тотальний контроль у сфері культури змінився байдужістю і передачею даної сфери під вплив засобів масової інформації та індустрії розваг, бізнес яких побудований на культивуванні споживача, примітивних людських інстинктів;

• повчально-опікунське ставлення в духовно-ідеологічній і виховній сферах трансформувалося в нерозуміння і байдужість з боку старших поколінь. Домінує погляд на молодь як на пасивну соціальну групу, що перебуває в перехідному, маргінальному стані.

В сукупності це призвело до того, що ціннісно-смисловий простір молоді формується або на основі кримінальної субкультури, або на основі ціннісно-поведінкових моделей, руйнівних національно-культурну самоідентифікацію молодих українців.

Ускладнює ситуацію відсутність суспільно-визнаних морально-етичних орієнтирів розвитку, образу майбутнього, слабо розвинені умови для самореалізації і втілення соціально значимих ініціатив молоді. Відсутній механізм узгодження інтересів молоді з інтересами інших груп суспільства.

Розвиток позитивних тенденцій і використання потенціалу інноваційної активності молоді на користь творення і громадянського служіння може бути досягнуте лише при створенні адекватної системи участі держави і суспільства в процесах соціалізації молоді, розвитку цивілізованих механізмів взаємин між суспільством і новими поколіннями, що входять до нього.

1. Новітні вимоги до формування молодіжної політики України

Молодіжну політику слід розглядати як один з провідних чинників вирішення стратегічних завдань у сфері забезпечення конкурентоспроможності і національної безпеки України, становлення громадянського суспільства, забезпечення гідних умов життя громадян.

У свою чергу, державна молодіжна політика повинна розглядати молодь як базовий стратегічний ресурс держави і суспільства, як суб'єкт соціальної і економічної політики. Це, насамперед, означає підвищення ступеня уваги до проблем молоді, принципова зміна ставлення до неї на всіх рівнях влади, а також оптимізацію системи реалізації молодіжної політики України.

Необхідно відмовитися від підходу до молодіжної політики як до засобу, спрямованого переважно на створення привілейованих умов для молоді в порівнянні з останніми соціальними групами і суспільством в цілому. Молодіжна політика України повинна формуватися із врахуванням специфічних інтересів молоді, на відмові від патерналізму.

Водночас, основою повинні стати соціальне партнерство, стимулювання активності молоді в різних сферах, вироблення ефективних механізмів участі держави в процесах соціалізації.

Такий підхід вимагає прорахованих інвестиційних вкладень, орієнтованих на ефективну віддачу на умовах відповідального опосередкованого повернення. При цьому держава виступає як адресний і системний інвестор, що здійснює цілеспрямоване вкладення коштів в молодь через створення державної системи органів і сучасних інститутів молодіжної політики.

Молодіжна політика формується і реалізується на основі гарантій рівних можливостей для молоді. Молодим людям мають бути гарантовані рівні можливості розвитку і участі в громадському і державному будівництві, захист їх прав і законних інтересів [9, 87].

Повинні дотримуватися базові соціальні стандарти забезпечення молоді послугами, формуватися єдиний інформаційний простір для молоді, впроваджуватися загальні механізми економічної підтримки молоді і молодіжних ініціатив.

Необхідне створення інфраструктури реалізації державної молодіжної політики. Має бути сформована самостійна галузь державна молодіжна політика - з відповідними елементами: спеціалізованими установами, стандартами діяльності і методичним забезпеченням, переліком спеціальностей, штатом професійних працівників у сфері державної молодіжної політики, фінансово-організаційним механізмом, бюджетними статтями, матеріально-технічним забезпеченням, а також мобілізувати можливості інститутів соціалізації молоді, потенціалу громадянського суспільства.

1. Доктрина державної молодіжної політики — цілі та завдання

Зробити молодіжну політику ефективною, адекватною сучасним вимогам, такою, що враховує особливості сучасної держави, суспільства і молоді, наповнити її новими змістом і вмістом – першочергове завдання влади. При цьому у держави є реальна можливість зайняти в цій сфері лідируюче положення, забезпечивши собі тим самим передові позиції в глобальному розвитку.

Цілі, завдання, основні напрями, заходи і механізми реалізації державної молодіжної політики сформульовані в Доктрині державної молодіжної політики, яка покликана стати базовим документом в цій області на тривалий період часу.

Молодіжна політика України повинна реалізовуватися на всіх рівнях державної влади. Вона ґрунтується на визнанні за молоддю всієї повноти соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод, закріплених Конституцією України й іншими нормативними правовими актами, що діють на території України й муніципальних утворень.

Доктрина молодіжної політики України визначає стратегію й пріоритетними напрямками молодіжної політики; окреслює нові підходи держави до формування основних цілей і завдань, форм і методів реалізації молодіжної політики; формує новий погляд на молодіжну політику, відповідний сучасним уявленням про цілі і завдання, про внутрішні, зовнішні і глобальні виклики, що стоять перед українським суспільством; служить основою для підготовки пропозицій із вдосконалення правового, методичного, наукового, кадрового і організаційного забезпечення молодіжної політики; виступає в ролі основного документа при розробці цільових програм в сфері молодіжної політики [4, 186].

Доктрина державної молодіжної політики є зведенням офіційних поглядів і підходів держави до ролі і значення державної молодіжної політики, систему завдань і пріоритетних напрямів молодіжної політики.

Доктрина передбачає необхідність докорінної зміни підходів до формування, управління і реалізації державної молодіжної політики. Вона направлена на активізацію дій всіх органів державної влади і інститутів громадянського суспільства із забезпечення державних і суспільних інтересів в процесі соціального становлення молоді. Доктрина передбачає участь в програмах державної молодіжної політики неурядових, громадських організацій. Доктрина ґрунтується на положеннях Конституції України, законодавства України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Доктрина спрямована на створення правових, економічних і організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини, на розвиток і підтримку молодіжних і дитячих громадських об'єднань.

Молодіжна політика – складова частина соціально-економічної політики, що відбиває ставлення органів державної влади до проблем молоді, визначає правові, економічні, організаційні основи становлення й розвитку молодих громадян, сприяє найбільш повній реалізації їх здібностей в інтересах суспільства й держави, розвитку молодіжних рухів та ініціатив. Її внутрішні закони, система побудови та механізми сталого розвитку поки що не мають єдиних стандартів і традицій. Молодіжна політика здійснюється з врахуванням важливості залучення молодих людей до її формулювання, реалізації та розвитку.

Стратегічна мета молодіжної політики України полягає у створенні умов для самореалізації та творчого розвитку кожної молодої людини – громадян України, реалізації інноваційного потенціалу молоді у всіх сферах суспільного життя, вихованні покоління людей здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, зберігати й примножувати цінності народу України та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, демократичну, правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

Для досягнення мети необхідне вирішення наступних завдань: створення консолідованої системи управління державною молодіжною політикою, інтегрованою в загальну структуру органів державного управління; формування сучасної нормативної правової бази та удосконалювання нормативних правових актів у сфері молодіжної політики; створення системи і умов для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів органів управління молодіжною політикою, а також науково-методологічного забезпечення молодіжної політики; розвиток інфраструктури соціальних установ для молоді; зміцнення і розвиток інститутів соціалізації, підвищення їх ефективності; формування єдиного інформаційного простору для молоді – створення спеціалізованих загальнодержавних електронних друкованих молодіжних засобів масової інформації, укладення громадського договору із засобами масової інформації, спрямованого на забезпечення молоді якісними інформаційними ресурсами; розвиток системи інформаційного супроводу й методичного забезпечення реалізації молодіжної політики; здійснення системного державного впливу на процеси соціалізації молодого покоління; створення умов і гарантій самореалізації молодих громадян; використання інноваційного потенціалу молоді для забезпечення стабільного розвитку держави і громадянського суспільства, гідного життя громадян, зміцнення національної безпеки і конкурентоспроможності країни; посилення ролі недержавної складової в реалізації державної молодіжної політики, активізація інститутів громадянського суспільства; розвиток і підтримка молодіжних і дитячих громадських об'єднань, рухів, сприяння реалізації суспільно-корисних ініціатив молоді.

Характеристики

Список файлов реферата