Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Долю психологічних досліджень волі В. А. Іванніков - один з вітчизняних учених, що приділяє цій проблемі значну увагу, співвідносить з боротьбою двох важко-погоджуваних один з одним концепцій людського поводження: реактивної і активною. Згідно з першою вся поведінка людини являє собою в основному реакції на різні внутрішні і зовнішні стимули і задача його наукового вивчення зводиться до того, щоб відшукати ці стимули, визначити їх зв'язок з реакціями. Для такої інтерпретації людського поведінки поняття волі не потрібно. Певну негативну роль у відмові від психологічних досліджень волі і згортання їх, у твердженні реактивної концепції поводження як єдино прийнятної наукової доктрини зіграли дослідження рефлекторної поведінки: безумовних рефлексів і умовного (неоперантного) обумовлення. Рефлекс у його традиційному розумінні завжди розглядався як реакція на який-небудь стимул. Звідси і розуміння поведінки як реакції. Симптоматично, що під впливом рефлекторної концепції поводження в перші десятиліття нашого століття психологія в деяких навчаннях була замінена на реактологію (К.Н.Корнілов) і рефлексологія (В.М.Бехтерєв). Відповідно до іншої концепції, яка в останні кілька десятиліть набрала силу і знаходить все більше прихильників, поводження людини розуміється як споконвічно активне, а сам він розглядається як наділений здатністю до свідомого вибору його форм. Для такого розуміння поводження воля і вольова регуляція поводження необхідні. Воно не тільки вимагає повернення психології її колишньої назви як науки про внутрішній досвід, а й приділення гідної уваги проблемі волі в наукових дослідженнях людського поводження. Новітня фізіологія вищої нервової діяльності в особі таких учених, як Н.А.Бернштейн, П.К.Анохін, вдало підкріплює і підтримує цю точку зору з боку природознавства. Але реактивні концепції поводження, особливо в самій традиційної павловськой фізіології вищої нервової діяльності, як і раніше сильні, і результат наукової боротьби між ними і теорією активного вольового поводження буде істотно залежати від того, наскільки психологам вдасться відповідними експериментальними даними довести реальність інших джерел поведінкової активності, наскільки переконливо зможуть вони пояснити різноманітні види поводження, не прибігаючи до поняття рефлексу. Великі надії в цьому зв'язку покладаються на сучасну психологію свідомості і когнітивну психологію, на новітні методи експериментального дослідження людської психіки. Як же з обліком сказаного розуміється воля в сучасних психологічних дослідженнях? В.І.Селиванов визначає волю як свідоме регулювання людиною свого поводження, виражене в умінні бачити і переборювати внутрішні і зовнішні перешкоди на шляху цілеспрямованих вчинків і дій. У ті моменти діяльності, коли суб'єкт зіштовхується з необхідністю «подолати» себе (емпіричний рівень виділення перешкоди, зв'язаного із суб'єктом діяльності), його свідомість на час як би відривається від об'єкта, предмета діяльності, чи партнера і переключається в площину суб'єктних відносин.

Функцією вольової регуляції є підвищення ефективності відповідної діяльності, а вольова дія постає як свідома, цілеспрямована дія людини з подолання зовнішніх і внутрішніх перешкод за допомогою вольових зусиль. На особистісному рівні воля проявляється в таких властивостях, як сила волі, енергійність, наполегливість, витримка та ін. Їх можна розглядати як первинні, або базові, вольові якості особистості. Такі якості визначають поведінку, яка характеризується усіма або більшістю описаних вище властивостей. Вольову людину відрізняють рішучість, сміливість, самовладання, впевненість в собі. Такі якості розвиваються в основному в онтогенезі дещо пізніше, ніж названа вище група властивостей. У житті вони проявляються в єдності з характером, тому їх можна розглядати не тільки як вольові, але і як характерологічні. Назвемо ці якості вторинними.
Нарешті, є ще третя група якостей, які, відображаючи волю людини, пов'язані разом з тим з його морально-ціннісними орієнтаціями. Це - відповідальність, дисциплінованість, принциповість, обов'язковість. До цієї ж групи, що позначається як третинні якості, можна віднести ті в яких одночасно виступають воля людини та її ставлення до праці: діловитість, ініціативність. Такі якості особистості звичайно формуються тільки до підліткового віку. Необхідність у вольовій дії виникає, коли на шляху здійснення мотивованої діяльності з'являється перешкода. Вольовий акт пов'язаний з його подоланням. Попередньо, однак, необхідно усвідомити, осмислити суть проблеми. Вольова регуляція необхідна для того, щоб протягом тривалого часу утримувати в полі свідомості об'єкт, над яким розмірковує чоловік, підтримувати сконцентровану на ньому увагу. Воля бере участь у регулюванні практично всіх основних психічних функцій: відчуттів, сприйняття, уяви, пам'яті, мислення й мови. Розвиток зазначених пізнавальних процесів від нижчих до вищих означає набуття людиною вольового контролю над ними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Виготський Л.С. Собр. соч.: В 6 т. - Т. 3. - М., 1983

2. Висоцький А. И. Вольова активність школярів і методи її вивчення: Навчальний посібник. - Челябинск, 1979

3. Джемс У. Наукові основи психології. - СПб., 1902

4. Іванов-Смоленський А.Г. Основні проблеми патологічної фізіології вищої нервової діяльності людини. М., 1933

5. Калін В.К. На шляхах побудови теорії волі / / Психологічний журнал - Т. 10 – 1989 - № 2

6. Котирло В.К. Розвиток вольового поведінки у дошкільників. - Київ, 1971

7. Ладаном І.Д. Управління стресом. - М., 1989

8. Левітів Н.Д. Психологія характеру. - М., 1969

9. Немов Р.С. Психологія: Підручник для вузів. - У 3-х кн. - Кн.1. - М.: Владос, 1997

10. Загальна психологія. - М., 1986

11. Рибо Т, А. Пам'ять в її нормальному і хворобливому стані. СПб., 1894

12. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - СПб: Пітер Ком, 1999

13. Страхов И.В. Психологія характеру. - Саратов, 1970

14. Хрестоматия по вниманию. - М., 1976

15. Експериментальні дослідження вольової активності. - Рязань, 1986

1 Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології – Спб: Пітер Ком, 1999

2 Джемс У. Наукові основи психології. – СПб, 1902. – С. 363

Характеристики

Список файлов реферата