132779 (721658), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Психоаналіз показав, що сила цих комплексів і думок й образів складається головним чином у тім, що ми їх не усвідомимо. Нерідко після того, як вони виявлені, зрозумілі й розкладені на складені елементи, вони перестають нас тривожити; у всякому разі ми можемо захищатися від них після цього набагато більш ефективно. Для розкладання на елементи необхідно скористатися методами «критичного аналізу» й «розрізнення». Іншими словами, нам варто спостерігати їх холодно й безпристрасно - так, ніби вони були просто зовнішніми природними явищами. Необхідно встановити між собою й ними «психологічну дистанцію» й, утримуючи ці комплекси й так сказати, на відстані витягнутої рук», спокійно вивчати їхнє походження, їхню природу й - їхня дурість. Це не виходить, що енергію, властивим їхнім проявам, варто придушувати або стримувати; потрібно лише управляти нею, переводячи її в конструктивне русло.
Як - відомо, надто критичне й аналітичне відношення до своїх почуттів й емоцій здатне сковувати й навіть убивати їх. Цю здатність критичного відношення, застосовувану нерідко на шкоду нашим вищим почуттям і творчим можливостям, варто використати для звільнення від небажаних імпульсів і тенденцій. Однак критичний аналіз іноді буває недостатнім. Деякі стійкі тенденції, деякі вітальні елементи нашої істоти завзято продовжують існувати, скільки б ми їх не засуджували й не заперечували. Особливо це стосується сексуальних й агресивних спонукань. Від'єднуючись від того або іншого комплексу або відхиляючись від свого колишнього русла, вони приводять нас у стан порушення й, занепокоєння й можуть знайти для себе новий, але настільки ж небажаний вихід.
Тому такі сили не слід пускати на самоплив, їх потрібно направляти на якісь нешкідливі або, ще краще, конструктивні цілі: різного роду творчу діяльність, перебудову особистості, сприяння психосинтезу. Але для того, щоб це стало можливим, ми повинні починати із центра; ми повинні затвердити й наділити силою об'єднуючий і керівний Принцип нашого життя.
Збагнення свого щирого Я - виявлення або створення об'єднуючого центра
На підставі того, що вже було сказано про природу Я, нескладно вказати теоретично, як досягти цієї мети. Для цього потрібно розширювати особисту свідомість аж до перетворення його у свідомість Я; потрібно досягти зірки, випливаючи за її променем; потрібно об'єднати нижче «я» з вищим Я. Але за цими легко вимовними словами ховається підприємство. Це велике й, зрозуміло, довга й важка справа, і не кожен готовий до нього. Разом з тим між вихідною точкою шляху, що починається в долинах нашої звичайної свідомості, і блискаючим піком Самозбагнення є проміжні фази, плато, де людина може відпочити й навіть оселитися, якщо він не може або не хоче продовжувати сходження.
При сприятливих обставинах процес такого сходження протікає якоюсь мірою стихійно - у ході природного внутрішнього росту, що харчує різноманітним життєвим досвідом; але найчастіше цей процес іде дуже повільно. При будь-яких обставинах, однак, його можна значно прискорити шляхом цілеспрямованої свідомої дії й застосування належних активних методів.
Проміжні стадії пов'язані з новими ототожненнями. Люди, які не можуть осягти своє щире Я в його чистої сутності, можуть створити ідеальний образ зробленої особистості, що відповідає їхньому масштабу, стадії розвитку й психологічному досвіду, а потім почати практично втілювати його в життя.
Для одним таким ідеалом може стати художник, творець прекрасних форм, для якого мистецтво стало провідною життєвою потребою, що рухає принципом існування. Для інших таким ідеалом може стати шукач Істини, філософ, учений. Ще для когось підійде більше приземлений, більше особистий ідеал гарного батька або матері.
Очевидно, що такі «ідеальні моделі» припускають живий зв'язок із зовнішнім миром й іншими людськими істотами, тобто певний ступінь екстраверсії. Але деякі люди екстравертовані настільки, що проектують життєвий центр своєї особистості зовні. Типовим прикладом може служити полум'яний патріот, що цілком присвятив себе своїй країні, що стала для нього центром життя й осередком прагнень, як би замістила його власне «я». Іншим прикладом (у минулому досить розповсюдженим) може служити жінка, що ототожнила себе з улюбленим чоловіком, живе для нього й поглинена ім. У древній Індії дружина вважала чоловіка не тільки паном, вона поклонялася йому як своєму духовному вчителеві, Гуру, - майже що Богові.
Такого роду проекція свого центра зовні, такого роду ексцентричність (у буквальному значенні слова) не можна недооцінювати. Будучи не самим прямим шляхом до вершини й не найвищим досягненням, вона, проте, якесь час може служити вдалою формою опосередкованого само збагнення. В особливо добрих нагодах людина при цьому не губить себе повністю в зовнішньому об'єкті, але звільняється від егоїстичних устремлінь й особистої обмеженості; він осягає себе за посередництвом зовнішнього ідеалу. Останній у такий спосіб стає ланкою між особистим «я» людини і його вищим Я, що відбивається й символізується цим об'єктом:
1. Свідоме «я»
2. Зовнішній об'єднуючий центр
3. Вище Я
4. Психосинтез: формування або перебудова особистості навколо нового центра
Після того, як ми виявили або створили об'єднуючий центр, у нас з'являється можливість побудувати довкола нього нову особистість - органічну, внутрішньо погоджену й об'єднану в одне ціле.
Це і є властиво психосинтез, що також має кілька стадій. Насамперед необхідно розробити план дій, сформулювати «внутрішню програму». Ми повинні подумки представляти свою мету, - тобто нову особистість, до створення якої ми прагнемо, - і ясно усвідомлювати завдання, що виникають перед нами у зв'язку з її досягненням.
Література
1.Хольт Р. Образи: повернення з вигнання //Зорові образи: феноменологія й експеримент. - К., 2001
2.Узнадзе Д.Н. Психологічні дослідження. - К., 1991
3.Уотсон Дж. Психологія як наука про поводження. - К., 1998
4. Фресс П., Пиаже Ж. Експериментальна психологія. - К., 1999
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
