132703 (721629), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Позитивну динаміку числа дітей із середнім та високим рівнем впевненості у собі при порівнянні результатів формувального експерименту з констатувальним демонструють учасники другої експериментальної групи. Встановлено, що на початку вікового періоду кількість дітей зросла на 60%, що на 10% більше, ніж у першій експериментальній групі. Наприкінці вікового періоду число дітей із високим та середнім рівнем впевненості у собі в другій експериментальній групі зросла на 50%, що на 10% перевищує кількість дітей першої експериментальної групи. У контрольній групі зміна числа дітей з високим та середнім рівнем впевненості у собі протягом вікового періоду відсутня.

Кількість дітей із високим та середнім рівнем незалежності в другій експериментальній групі, за результатами формувального експерименту у порівнянні з констатувальним, збільшилась на 80% у першому класі та на 50% у четвертому класі. У першій експериментальній групі число дітей на початку вікового періоду становить 70% учнів (на 60% більше, ніж на етапі констатувального експерименту) та 90% дітей наприкінці вікового періоду (на 40% більше, ніж на етапі констатувального експерименту). При порівнянні кількості дітей з високим та середнім рівнем незалежності контрольної групи відзначено незначні зміни (на початку вікового періоду зміна числа дітей становить 20%, наприкінці – 10%).

Результати формувального експерименту, подані на рис.5, демонструють домінування числа школярів у другій експериментальній групі з домінуючою мотивацією сподівання успіху (80%), середнім та високим рівнем впевненості у собі (100%), середнім та високим рівнем незалежності (100%) у порівнянні з числом дітей першої експериментальної та контрольної груп, що підтверджує гіпотезу дослідження.

Примітка: 1 – показник мотивації досягнення успіху, 2 – показник впевненості у собі, 3 – показник незалежності

Рис.5. Розподіл досліджуваної вибірки за сформованістю показників самореалізації молодших школярів

Таким чином, результати формувального експерименту засвідчили позитивну динаміку самореалізації учасників двох експериментальних груп молодшого шкільного віку. Реальні прирости показників самореалізації молодших школярів (мотивації досягнення успіху, впевненості у собі та незалежності) продемонстрували ефективні зміни характеру поведінкових особистісних самовиявів дітей: підвищення навчально-пізнавальної активності, зниження тривожності, розвиток уміння контролювати свої емоції і поведінку та ін. при досягненні успіху в художньотворчій діяльності. Це дає підстави говорити про дієвість прикладної моделі та програми стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Теоретичний аналіз проблеми психологічної самореалізації особистості дає підстави стверджувати про відсутність усталеної дефініції цього феномену. Під психологічною самореалізацією особистості ми розуміємо заснований на рефлексії процес самопізнання, спонукальною силою якого є вибір цілей і шляхів реалізації своєї сутності, самовизначення і прагнення до самопрезентації, що передбачає оцінку на рівні переживання внутрішньої свободи, гармонії і задоволення від досягнення поставленої мети.

2. У результаті теоретичного аналізу та експертного оцінювання, показниками процесу самореалізації молодших школярів визначено мотивацію досягнення успіху, впевненість у собі та незалежність. На основі результатів констатувального експерименту виявлено, що самореалізація молодшого школяра потребує значного стимулювання. Вивчення показників самореалізації молодших школярів дозволило виділити основні несприятливі тенденції у функціонуванні цього процесу (зниження навчально-пізнавальної активності дітей протягом вікового періоду, висока тривожність у більшості учнів початкових класів та їх залежність від дорослих, невміння правильно оцінити себе і свої можливості, емоційний дискомфорт при адаптації до нового середовища) та врахувати їх при розробці моделі і програми стимулювання самореалізації молодших школярів.

3. Запропоновано прикладну модель стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва. Художньотворча діяльність є чинником стимулювання самореалізації учня в мотиваційній, пізнавальній, емоційній та поведінковій сферах життєдіяльності, в яких реалізуються такі завдання, як актуалізація мотиву успіху в навчально-пізнавальній діяльності; трансформація мотиву пізнання в самопізнання; створення емоційного комфорту та оп­тимістичного настрою; формування властивостей успішної особистості. Художньотворча діяльність за умов належної психолого-педагогічної підтримки реалізує логіку співробітництва дорослої людини і дитини на демократичних і гуманістичних засадах. Процес самореалізації молодших школярів розгортається в три етапи: самоактуалізація, самовизначення та самопрезентація особистості. Успішність в самореалізації залежить від виконання завдань у спеціально створених ситуаціях новизни, вибору, успіху для кожного.

4. Авторська розробка програми стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва передбачає організацію художньотворчої діяльності у вигляді занять з метою ознайомлення з різними видами мистецтв на першому етапі, вибору одного з них – на другому та самопрезентації дитини в обраному виді мистецтва – на третьому. Розв’язання таких завдань, як адаптація, індивідуалізація та інтеграція спонукає дитину до самопізнання, самовизначення та самопрезентації. Програма базується на використанні як класичних, так і авторських дидактичних матеріалів відповідно до лінії „сприймання-творення”.

5. Результатами формувального експерименту засвідчено достатню ефективність створеної моделі та програми стимулювання самореалізації молодших школярів засобами мистецтва, оскільки середні значення показників самореалізації дітей початкових класів (мотивації досягнення успіху, впевненості у собі та незалежності) у першій та другій експериментальних групах порівняно з контрольною демонструють позитивну динаміку впродовж досліджуваного вікового періоду. Число осіб із домінуючою мотивацією сподівання успіху, середнім та високим рівнем впевненості у собі, середнім та високим рівнем незалежності другої експериментальної групи емпірично підтверджує залежність динаміки самореалізації молодших школярів від організації сумісної художньотворчої діяльності в різновікових спеціально організованих художньотворчих колективах молодших школярів.

Результати дослідження можуть бути використані як в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл, так і в роботі позашкільних навчально-виховних закладів та в організації підготовки майбутніх психологів, учителів початкових класів, педагогів-організаторів у вищих навчальних закладах.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми психологічної самореалізації особистості як в молодшому шкільному віці, так і в інших вікових періодах. Перспективи подальшої науково-дослідницької роботи вбачаємо у лонгітюдному дослідженні самореалізації дітей, які брали участь в експерименті, до завершення навчання у школі.

Основний зміст дисертації представлений у таких публікаціях:

1. Гандзілевська Г.Б. Вплив музичного театру на формування духовного і творчого потенціалу особистості // Наукові записки. – Острог, 1999. – Т. ІІ, част. 1. – С. 191-193.

2. Гандзілевська Г.Б. Культурно–мистецький центр Університету “Острозька академія” як один із факторів самореалізації особистості // Наукові записки. Психологія і педагогіка. – Острог, 2000. – Вип. 1. – С. 60-65.

3. Гандзілевська Г.Б. Парафіада як один із факторів самореалізації особистості // Християнські цінності: історія і погляд у третє тисячоліття. Збірник наукових записок Національного університету “Острозька академія”. – Острог, 2002. – Т. VI. – С. 234-240.

4. Гандзілевська Г.Б. Музичне мистецтво як допоміжна формування потреби самореалізації молодших школярів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. – К., 2005.– Т. VII, вип. 5. – С. 123-128.

5. Гандзілевська Г.Б. Поняття самореалізації у філософському та психолого-педагогічному аспектах // Наукові записки. Серія „Психологія і педагогіка”. – Острог: Вид-во Національного університету „Острозька академія”, 2005. – Вип. 6, част. 1. – С. 63-72.

6. Гандзілевська Г.Б. Самореалізація молодшого школяра у сфері театрального мистецтва // Наукові записки. Серія „Психологія і педагогіка”. – Острог: Вид-во Національного університету „Острозька академія”, 2007. – Вип. 9. – С.112-119.

7. Гандзілевська Г.Б. Стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва // Актуальні проблеми психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. – К.: Главник, 2007. – Т. Х, част.1. – С. 31-38.

8. Гандзілевська Г.Б. Театральне мистецтво як чинник стимулювання самореалізації молодшого школяра // Нова педагогічна думка. – Рівне, 2007. –№3. – С. 60-63.

9. Гандзілевська Г.Б. Психолого-педагогічні аспекти самореалізації молодших школярів засобами мистецтва // Дні науки Національного університету „Острозька академія”: Матеріали XII наукової викладацько-студентської конференції, 20-21 березня 2007 р. – Острог: Видавництво Національного університету „Острозька академія”, 2007. – С. 12-14.

10. Гандзілевська Г.Б. Методичні рекомендації вчителям початкових класів з питань стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва. – Острог, 2007. – 30 с.

АНОТАЦІЯ

Гандзілевська Г.Б. Психологічна самореалізація молодшого школяра засобами мистецтва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню динаміки самореалізації дітей молодшого шкільного віку . Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння особистісної самореалізації. Розкрито сутність, показники, чинники самореалізації молодших школярів. Емпірично вивчено особливості самореалізації дітей молодшого шкільного віку та доведено, що цей віковий період є сенситивним для стимулювання особистісної самореалізації. Запропоновано авторську прикладну модель та відповідну програму стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва. Експериментально простежено змістово-динамічні особливості самореалізації учнів початкових класів, які об’єднані сумісною художньотворчою діяльністю.

Ключові слова: особистість, молодший шкільний вік, самореалізація, самоактуалізація, самовизначення та самопрезентація, художньотворча діяльність, мистецтво.

АНнОТАЦИЯ

Гандзилевская Г.Б. Психологическая самореализация младшего школьника средствами искусства. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. – Ивано-Франковск, 2008.

Диссертация посвящена изучению динамики самореализации младшего школьника. В исследовании осуществлен анализ личностной самореализации в философской и психологической литературе. Отмечено, что в психологической литературе нет общепринятого определения понятия „самореализация личности”.Проведенный теоретический анализ возрастных и психологических особенностей младших школьников показал необходимость и важность изучения психологической самореализации детей начальных классов как основанных на рефлексии процессов самопознания, самооткрытия и самопрезентации актуализированных возможностей, которые формируются путем участия ребёнка в системе разноплановых деятельностей, сопровождаемых ощущением удовольствия, ответственности, успеха и критической оценкой других, что стимулируют его к самосовершенствованию.При выяснении особенностей самореализации младших школьников в исследовании выделены показатели самореализации детей начальных классов: мотивация достижения успеха, уровень уверенности в себе и независимость. Эмпирически определено, что самореализация младшего школьника требует значительного стимулирования. Изучение показателей этого процесса позволило выделить основные негативные тенденции для функционирования самореализации детей начальных классов (снижение учебно-познавательной активности детей на протяжении возрастного периода, высокая тревожность у большинства младших школьников и их зависимоть от взрослых, неумение правильно оценить себя и свои возможности, эмоциональный дискомфорт при адаптации к новой среде), учесть их при разработке прикладной модели и программы стимулирования самореализации младшего школьника.

Была рассмотрена художественно-творческая деятельность как фактор стимулирования самореализации младших школьников. Установлено, что все виды искусства как формы художественного творчества имеют свою специфику, взаимосвязь и родственность друг с другом, что органически соединяет в себе театральное искусство. В исследовании указано, что младший школьный возраст является благоприятным периодом для ознакомления детей с этим видом искусства. В исследовании предложена прикладная модель и программа стимулирования самореализации младших школьников средствами искусства. Модель удовлетворяет потребность младшего школьника в социальной адаптации через его самореализацию средствами искусства. Процесс самореализации разворачивается в три этапа: самоактуализация, самоопределение, самопрезентация. Программа предусматривает организацию художественно-творческой деятельности в виде занятий с целью ознакомления с разными видами искусства на первом этапе, выбора одного из них – на втором и самопрезентации ребенка в избранном виде искусства – на третьем.

С целью проверки гипотезы исследования подгруппы второй экспериментальной группы имели гетерогенный состав. Занятия в рамках первой экспериментальной группы происходили гомогенными возрастными подгруппами – соответствующие первому, второму, третьему, четвертому классам. Реализация в формирующем эксперименте, охватившем детей младшого школьного возраста, программы, направленной на стимулирование самореализации младшего школьника средствами искусства, обеспечила существенные положительные изменения показателей самореализации детей начальных классов в двух экспериментальных группах. Колличество детей с преобладающей мотивацией ожидания успеха, со средним и высоким уровнем уверенности в себе и независимости второй экспериментальной группы подтверждают гипотезу исследования.

Характеристики

Список файлов реферата