132423 (721544), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Чому ж подібні процеси варто помістити поза свідомістю? Тому, що вони відрізняються від свідомих процесів, принаймні, у наступних двох важливих відносинах.
По-перше, суб'єкт не знає того кінцевого підсумку, до якого приведе «над свідомий» процес. Свідомі ж процеси припускають мета дії, тобто ясне усвідомлення результату, до якого суб'єкт прагне. По-друге, невідомий момент, коли «над свідомий» процес закінчиться; часто він завершується раптово, зненацька для суб'єкта. Свідомої ж дії, навпроти, припускають контроль за наближенням до мети й приблизну оцінку моменту, коли вона буде досягнута.
Судячи з описів, до обговорюваного класу «над свідомих» процесів варто віднести процеси творчого мислення, процеси переживання великого горя або більших життєвих подій, кризи почуттів, особистісні кризи й т.п.
Одним з перших психологів, що звернув спеціальну увагу на ці процеси, був В. Джемс. Він зібрав на цей рахунок масу яскравих описів, які викладені в його книзі «Різноманіття релігійного досвіду». Як більше пізні роботи на цю тему можна назвати невеликі статті 3. Фрейда, Е. Линдемана, книгу Ф. Е. Василюка й ін.
Приведу два розгорнутих приклади, які розбираються В. Джемсом. Перший приклад Джемс запозичить у Л.М. Толстого.
«Мені розповідав С., - пише Л.М. Толстой, - розумна й правдива людина, як вона перестала вірити. Років 26-ти вже, він раз на нічлігу під час полювання, по старої, з дитинства прийнятій звичці, устав увечері на молитву. Старший брат, що був з ним на полюванні, лежав на сіні й дивився на нього. Коли С. скінчив і став лягати, брат його сказав йому: «А ти усе ще робиш це?» І більше нічого вони не сказали один одному. І С. перестав з того дня ставати на молитву й ходити в церкву... І не тому, щоб він знав переконання свого брата й приєднався до них, не тому, щоб він вирішив щось у своїй душі, а тільки тому, що слово це, сказане братом, був як поштовх пальцем у стіну, що готова була впасти від власної ваги; слово було тільки вказівкою на те, що там, де він думає, що є віра, давно порожнє місце, і що тому слова, які він говорить, і хрести, і уклони, які він кладе під час стояння на молитві, суть цілком безглузді дії. Усвідомивши їхню безглуздість, він не міг продовжувати їх».
Помітьте, що з людиною, траплялося те, що одного чудового дня він виявив, що втратив віру; що його віра - як стіна, що уже не підтримується нічим, і її досить торкнути пальцем, щоб вона впала, у ролі цього «пальця» і виступило байдуже питання брата. Тим самим як би підкреслюється, що не стільки питання брата, скільки попередній процес, що не усвідомлювався в повному обсязі героєм розповіді, підготував його до цього вирішального повороту.
Інший приклад із Джемса ставиться до кризи почуття. «Протягом двох років, - розповідає одна людина, - я переживав дуже важкий стан, від якого ледь не збожеволів. Я жагуче закохався в одну дівчину, що, незважаючи на свою молодість, була розпачливою кокеткою... Я палав любов'ю до неї й не міг думати ні про що іншому. Коли я залишався один, я викликав уявою все зачарування її краси й, сидячи за роботою, втрачав більшу частину часу, згадуючи наші побачення й представляючи майбутні бесіди. Вона була гарна собою, весела, бойка. Обожнювання моє лестило її марнославству. Цікавіше всього, що в той час, як я домагався її руки, я знав у глибині душі, що вона не створена бути моєю дружиною, і що ніколи вона на це не погодиться... І таке положення справ у з'єднанні з ревнощами до одному з її шанувальників розбудовувало мої нерви й віднімало сон. Моя совість обурювалася такою непрощенною слабістю з моєї сторони. І я ледь не дійшов до божевілля. Проте я не міг перестати любити її.
Але найкраще всього той дивний, раптовий, несподіваний і безповоротний кінець, яким все це завершилося. Я йшов ранком після сніданку на роботу, як звичайно повний думками про неї й про мою нещасну долю. Раптом, начебто якась могутня зовнішня сила опанувала мною, я швидко повернув назад і прибіг у мою кімнату. Там я прийнявся негайно знищувати все, що зберігав на згадку про неї: локони, записочки, листи - і фотомініатюри на склі. З локонів і листів я зробив багаття. Портрети роздавив каблуком з жорстоким і радісним захватом помсти... І я так почував себе, точно звільнився від тяжкого тягаря, від хвороби. Це був кінець. Я не говорив з нею більше, не писав їй, і ні однієї думки про любов не збуджував у мені її образ. «...» У цей щасливий ранок я повернув до себе мою душу й ніколи більше не попадався в цю пастку».
В. Джемс, коментуючи цей випадок, підкреслює слова: «начебто якась могутня зовнішня сила опанувала мною». На його думку, ця «сила» - результат деякого «несвідомого» процесу, що йшов разом зі свідомими переживаннями парубка.
В. Джемс не міг передбачати, що термін «несвідоме» придбає в результаті появи психоаналізу занадто спеціальний зміст. Тому, щоб підкреслити зовсім особливий тип уперше описаних їм процесів, ми використовуємо інший термін - «надсвідомі». Він адекватно відбиває їхню головну особливість: ці процеси відбуваються над свідомістю в тому розумінні, що їхній зміст і тимчасові масштаби крупніше всього того, що може вмістити свідомість; проходячи через свідомість окремими своїми ділянками, вони як ціле перебувають за його межами.
У свій час 3. Фрейд зрівняв людську свідомість із айсбергом, що на дев'ять десятих занурена у море несвідомого. Ми знаємо, що під несвідомим Фрейд мав на увазі витиснуті бажання, потяги, переживання. Розгляд теми неусвідомлювані процеси приводить до висновку, що, якщо свідомість і оточена «водами» несвідомого, то склад цих «вод» набагато більше різноманітний.
Справді, спробуємо зобразити людську свідомість у вигляді острова, зануреного в море неусвідомлюваних процесів. Унизу варто помістити неусвідомлювані механізми свідомих дій. Це - технічні виконавці, або «чорнороби», свідомості. Багато хто з них утворяться шляхом передачі функцій свідомості на неусвідомлювані рівні.
Нарівні із процесами свідомості можна помістити неусвідомлювані побудники свідомих дій. Вони мають той же ранг, що й побудники, які усвідомлюються, тільки мають інші якості: вони витиснуті зі свідомості, емоційно заряджені й час від часу прориваються в Усвідомлення в особливій символічній формі. І нарешті, процеси «над свідомості». Вони розгортаються у формі роботи свідомості, тривалої й напруженої. Результатом її є якийсь інтегральний підсумок, що вертається у свідомість у вигляді нової творчої ідеї, нового відношення або почуття, нової життєвої установки, міняючи подальший плин свідомості.
Бачите, наскільки більше різноманітна картина виходить у порівнянні з тієї, котра складалася в деяких школах у результаті аналізу тільки певного, обмеженого кола неусвідомлюваних процесів і ігнорування процесів інших класів.
Насамперед, неусвідомлюване проявляється у свідомості, і ми розглянули різні форми його проявів - ілюзії сприйняття, помилки установки, фрейдівські феномени, нарешті, інтегральні результати надсвідомих процесів.
Мабуть, ще більш інформативним виявляється спільне використання суб'єктивних і об'єктивних даних. Наприклад, при утворенні навички аналіз складу і якості виконання дії разом з мовним звітом дозволяє судити, наскільки просунувся процес автоматизації, тобто перехід дії в сферу неусвідомлюваного.
Таким чином, ми зустрічаємося все з тими ж вихідними даними: фактами свідомості, поводження й фізіологічних процесів. Їхнє комплексне використання дає можливість проникати в різні сфери неусвідомлюваного психічного життя.
Література
1.Джемс В. Особистість //Психологія особистості. Тексти. - К., 2002.
2. Ильенков Э. В. Что такое личность? //Психология личности. Тексты. - М., 1982.
3. Фрейд 3. Про психоаналіз. П'ять лекцій //Хрестоматія по історії психології. - К., 2000.
4. Хольт Р. Образи: повернення з вигнання //Зорові образи: феноменологія й експеримент. - К., 2002
5. Фром Е. Характер і соціальний процес //Психологія особистості. - К., 1999.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
