132370 (721517), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Інтеракція із соціальним оточенням, виконання певних ролей і пов'язаних з ними норм поводження, оцінка самого себе відповідно реакції оточення - впливають, як представляється, що стабілізує образом на емоційне відношення до самого себе. На самоті амплітуда коливань власної оцінки самого себе виявляється більше. Пустельники почували себе то близькими до святості, то до безодні гріховності. На самоті легше дійти до самозакоханості, як і до крайньої ненависті, що кінчається самогубством. Ізоляція від взаємодії із суспільством, або аутизм, приводить до катастрофічним почуттєвих осциляціям у відношенні до власної персони: шизофренічному "люблю й ненавиджу самого себе". Це, зрозуміло, відображається на почуттєвому відношенні до навколишнього світу, тому що почуттєві вектори, як правило, є амбівалентність, агресія з ауто агресією, любов до ближнього з любов'ю до самого себе.

Інтеракція з оточенням складається в певні функціональні структури, які, незважаючи на величезну розмаїтість і мінливість, мають певну стабільність. Завдяки їй можна з більшою або меншою ймовірністю передбачати майбутнє й відповідно до нього підготуватися. Раптова поява несподіваного викликає страх. Страх буде тим більше, ніж більше виняткова дана ситуація. Більше буде, наприклад, коли в залі зробиться темно внаслідок затьмарення сонця, ніж у результаті вимикання струму. Страх переходить у веселість, якщо несподіване здивування виявиться не небезпечним. Це один із часто використовуваних способів викликання комічного ефекту, як наприклад, коли змінена особа виявляється маскою.

Життя увесь час створює нові ситуації, кожна з яких викликає здивування. У кожному орієнтовному рефлексі є елемент здивування, звідси - короткочасне почуття занепокоєння й вегетативна розрядка, що йому в більшому або меншому ступені супроводжує.

Крайнім прикладом дезінтеграційного страху є страх, що виникає при шизофренії, коли раптово всі навколо хворого й у ньому самому змінюється. Дезінтеграційний страх дозволяє зрозуміти одну з основних рис життя, а саме, що в процесі обміну із середовищем старе безперестану підлягає знищенню, а на його місці створюється нове. Руйнування старих структур зв'язується зі страхом, але це страх творчий, котрий змушує до побудови нового, до подальшої експансії в навколишній світ, до пошуку в ньому нових шляхів. Необхідною умовою при цьому є, однак, воля руху, вільність; без її розвиток неможливо.

На закінчення уривчастих міркувань відносно великої області психопатології страху варто було б відповісти на найважливіше питання: як досягати розрядки напруги страху, що доставляє мучення, а іноді служить причиною потужних, необдуманих реакцій не тільки в житті індивідів, але й цілих суспільств. Питання, однак, занадто важке, щоб дати на нього однозначну відповідь. Незважаючи на те, що страх неможливо повністю усунути з життя, кожна людина прагне його зменшити в себе, а іноді також у своєму оточенні. Обов’язком лікаря, а особливо психіатра, є зм'якшення його у своїх пацієнтів. У кожного тут є свої способи, звичайно незалежні від волі, часто неусвідомлювані й пов'язані з особливостями його особистості. На три моменти, однак, варто звернути особливу увагу, тому що вони особливо часто в контактах із хворим мобілізують у нього страхо-агресивні установки. Це: власна негативна установка, прийняття відносно хворого ролі судді й обмеження його волі. Вироблення в себе більше позитивного й терпимого відношення до інших людей, як представляється, можливе, і це було б уже більшим досягненням у розрядці атмосфери страху, що, на думку багатьох, характерна для сучасної епохи.

Список літератури

1. Вилюнас В.К. Психологія емоційних явищ. - К., 2000

2. Ізард К.Е. Емоції людини. - К., 1997

3. Селье Г. Стрес без дистресу. - К., 2006

4. Валлон А. Психічний розвиток дитини. - К., 2004

5. Фромм Е. Мистецтво любити. - К., 2001

Характеристики

Список файлов реферата