132368 (721515), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Навчити людини чути й бачити красу, співпереживати її у творах мистецтва - саме на цій основі можливий один з видів психотерапії, що використовує механізми, які закладені в сприйнятті мистецтва. Людина, сприймаючи твір мистецтва, співпереживає, стає співучасником дії. Він у якімсь змісті поринає в потік описуваних або показуваних подій, повністю віддаючись що відбувається. Він на час частку свого "Я" приєднує до "іншому".
Вплив мистецтва подібний передгрозовому стану. Один із кращих символів впливу, що просвітлює, мистецтва - фінал фільму А. Тарковського "Андрій Рубльов" . Після болісних творчих пошуків головного героя, життя, повної страждання, - гроза й теплий легкий дощ, підсвічений сонцем. Ця сцена несе в собі гармонійний початок, символізує блаженство, і глядачі відчувають легкість і просвітління.
Взагалі сприйняття творів мистецтва, насолода ними в їхніх пікових формах також є ЗСС, вище переживання, у багатьох рисах відповідному визначенню, наведеному раніше. От як описує вплив музики Л.Н. Толстой в "Крейцерової сонаті" : "Музика змушує мене забути себе, моє щире положення, вона переносить мене в якесь інше, не своє положення... Вона, музика, відразу, безпосередньо переносить мене в той щиросердечний стан, у якому перебував той, хто писав музику".
Мистецтво гармонізує почуття, вносить певний порядок у душі. Нерідко твору мистецтва приводять людини в стан блаженства. І для цього не завжди необхідний Бетховен або Толстой. Потрібно емоційне співзвуччя внутрішньому стану людини, узгодження між ним і твором мистецтва в класичній або сучасній формі.
Ейфорія, блаженство (екстаз) - неодмінний елемент майже всіх ЗСС, хоча й не завжди. Зосередимося на відчуттях людини, що випробовує вищі переживання, блаженство. Цей ряд переживань із всі зменшуваної екстраверсією закінчується станами екстатичного щастя, коли "Я" цілком захоплене почуттям, коли в суб'єктивному сприйнятті зникає зовнішній мир, коли людина перебуває поза часом і поза простором, вона "поза собою" (точна назва слова "екстаз").
Механізм дії екстатичних станів у культурі і його біологічні підстави недавно, до середини 60-х років, екстатичні стани розглядалися тільки як патологічні. Але з розвитком психологічної науки й антропологічних досліджень, більшої уваги до внутрішнього миру людини, під впливом філософських і релігійних навчань Сходу відношення до них змінилося. Звичайно, такі стани можуть бути ознакою патології, психічної дисфункції людини. Але не завжди їхня наявність означає патологію. Питання про норму й патологію повинен вирішуватися не догматично, а ситуаційно, тому що нормальне поводження людини не є незмінна якість, а функція, що залежить від конкретно історичної, етнокультурне - і біологічно обумовленої ситуації.
Як негативні моменти екстатичних станів приводять положення про те, що емоційне порушення придушує вищу психічну діяльність, звужує свідомість до вузького кола подань, пов'язаних з емоцією. Остання домінує, сприйняття зовнішнього миру вимикається або спотворюється. Але що відбувається потім?
Згідно О. Ухтомському, "центр, близький у своєму порушенні до кульмінації, від додаткового роздратування буде впадати в гальмування". Інакше кажучи, з активного стану людина перейде в пасивне, розслаблене, а людині епохи НТР це часто просто необхідно. Через поломку механізму переходу з активного в пасивний стан і навпаки відбувається багато захворювань: безсоння, депресія й т.д. Виходячи з концепції Ухтомського, саме домінанта - найважливіший принцип поводження й реагування людини (у тому числі й в емоційній сфері), які визначаються з'єднанням етнокультурного досвіду й наявної ситуації.
Наш же мозок - це "дивний апарат, що представляє собою безліч змінних органів, що переміняються, попереджувального сприйняття, передчуття й проектування середовища. Процес же зміни органів досягається за допомогою утворення домінанти й гальмування іншого мозкового поля" Домінанта поєднує комплекс симптомів у всім організмі - і в м'язах, і в секреторній роботі, і в судинній діяльності. Домінанта є сукупність центрів з підвищеною збудливістю на різних рівнях головного й спинного мозку, а також автономної системи.
Спогад домінанти - це поновлення в організмі всього комплексу явищ на всіх рівнях. При такому розумінні загальфізіологічного процесу стає ясний загальний механізм, можливість, необхідність і підстави перемикання людини від однієї форми діяльності до іншої. Порушення одних центрів викликає гальмування інших. Перепорушення гальмує домінанту. Саме цей принцип покладений в основу терапії аналітичного типу: "з надлишком" пережити неприємний епізод, що мав травматичні наслідки.
Травматичні ситуації минулого - загальмований психофізіологічний зміст попередніх домінант, які пішли в підсвідомість і їх необхідно погодити із сьогоденням. Пережиті домінанти не завжди негативні. Пережиті заново самі щасливі події в житті людини дають йому можливість вийти з важкої або екстремальної ситуації. Таким чином, пам'ять про минуле може допомогти людині. Ще один варіант використання домінанти - формування уявлюваної домінанти з позитивним емоційним фарбуванням і співпереживання її. У цьому полягає основа психотерапії.
Отже, можна затверджувати, що екстатичні стани необхідно розглядати не тільки як патологічні. Вони відіграють певну роль у функціонуванні людини як члена спільності. Одна з найважливіших функцій ЗСС - релаксація, тобто перехід з активного, збудженого стану в пасивне. Екстатичні ритуали допомагають досягти оптимального співвідношення самітності й спілкування як найважливіших потреб людини. Потреба в самітності складається у виборчому контролі доступу до "Я", тобто до відкритості або до закритості для соціальної й фізичної стимуляції. У традиційному суспільстві в етнокультурної традиції укладені способи балансування станів "самотність - спілкування", тобто регулюються відносини "Я - інші". Суспільство компенсує максимальну відкритість традиціями, пов'язаними з тимчасовою ізоляцією. І, навпаки, у культурах з максимізацією самотності, наприклад на Сицилії, це компенсується розкріпаченим поводженням, наприклад на карнавалах. ЗСС, розглянуті як домінування емоції, також є способом регуляції відносини "Я - інші", що має складний двоїстий характер. З одного боку, коло подань звужується до однієї емоції, вираженої певним комплексом відчуттів, і гальмуванням іншого. З іншого боку, розширюються границі "Я", зростає прагнення до спілкування, згуртованості з учасниками ритуалу, єднанню із природою.
Погоджені дії людей, досягнення комунікації, розуміння, тобто оптимальна реалізація відносин "Я - інші", є основа функціонування будь-який етнокультурної спільності. Найважливішим аспектом тут представляється специфіка цього процесу в суспільстві, обумовлена особливостями соціального типу діяльності: людина впливає не тільки на матеріальні предмети, але й на ідеї, образи, поняття. Фундаментальною властивістю людської діяльності є мета, дія за ідеальною схемою, плану і їхнє втілення в духовній або матеріальній дійсності. Такий спосіб дії припускає винесення в поза людиною результатів його індивідуальної діяльності в об’єктивних формах: усного мовлення, у вигляді мистецтва, втілення ідей у матеріальній формі.
Результати праці перетворюються в посередників, можна сказати медіаторів, між людьми даної спільності. Але головне при культурному способі діяльності полягає в тому, що досвід не закований усередині індивіда - він стає надбанням інших, соціальним досвідом. Саме на основі дії можливе розуміння між людьми, збереження традицій, історична наступність. Саме завдяки йому збереглася культура вже давно зниклих цивілізацій.
Важливо, що ідеально-предметні результати духовної діяльності, що існують у достатньому ступені незалежно від індивіда (вплив словом, мистецтвом, системами масової комунікації й т.д.), мають зворотну силу впливу на людину, на формування її внутрішнього "Я". Людина, маючи універсальну природу, не може реалізувати всі свої можливості, прагнення й т.д. Здатність незалежно маніпулювати образами в уяві, співпереживати в процесі сприйняття мистецтва дає можливість компенсувати те, що людина не може реалізувати в дійсності. Уміння уявити себе іншим, бути в ролі іншого є основа ряду психотерапевтичних прийомів. В ЗСС, в екстатичних ритуалах розширюються границі "Я", людина на час стає іншою., перевтілюється.
Література
1.Рассел Б. Історія західної філософії. - К., 1999
2.Джеймс У. Різноманіття релігійного досвіду. - К., 1993
3.Эйбл-Эйбесфельдт И. Общественное пространство и его социальная роль // Культуры. 1983. № 1. С. 119
4.Дерябин В.С. Психологія особистості й вища нервова діяльність. - К., 2000
5.Ухтомський О.О. Вибрані твори. - К., 1997
6. Аграйл М. Психологія щастя. - К., 1990
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
