131213 (721044), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Формування позитивного іміджу керівника багато в чому визначається його вмінням спілкуватися з підлеглими. Існує ряд перевірених прийомів. До їхнього числа відноситься прийом швидкого запам`ятовування імен і по батькові. Щоб швидко запам`ятати ім`я і по батькові, необхідно кілька разів повторити його вголос. Запам`ятовувати можна і по асоціації з іменами знайомих, видатних діячів і т.д. Можна думкою повторити про себе ім`я і по батькові або дати установку на запам`ятовування: "мені необхідно запам`ятати цю людину", "ця людина мені дуже потрібна" і т.д.
Чим більш персоніфіковане звертання до людини, тим воно краще діє. При розмові з підлеглим можна поцікавитися його самопочуттям, запитати, чи усі вдома в порядку. Це значно підвищує імідж керівника як людини турботливого, уважного і т.д. В окремих випадках можна зробити комплімент щодо того, як добре виглядає жінка [2, с. 40].
Одним із прийомів створення позитивного іміджу керівника є вміння робити компліменти підлеглим. Багато керівників побоюються захвалити, перехвалити підлеглих. Взагалі в нашій країні існує явний перекіс убік твердого звертання з підлеглими. У нас не прийнято хвалити підлеглих, покарання переважають над заохоченнями, у той час як психологами встановлено, що заохочення є кращим, чим покарання, стимулом до праці.
Людину в окулярах навколишні сприймають як більш начитану. Деякі люди з відмінним зором (особливо японські бізнесмени) спеціально носять окуляри без діоптрій, намагаючись у такий спосіб підвищити свій імідж. Разом з тим окуляри з затемненими стеклами є перешкодою для спілкування, тому що можуть дратувати співрозмовника тим, що ховають ока співрозмовника. У цілому чим скромніше одяг, тим вище імідж керівника.
За результатами соціологічного опитування на тему "Яким ви бажаєте бачити свого керівника" був складений сучасний ідеальний образ керівника, з погляду підлеглого:
- він один з нас;
- він кращий з нас;
- він дасть нам більше, ніж кожен з нас.
Одяг – важлива частина іміджу людини. Старомодно одягнений керівник може догодити в очах навколишніх у розряд консерваторів: костюм вийшов з моди, а виходить, і погляди несучасні. У гардеробі керівника повинне бути кілька видів костюмів.
Вечірній костюм - одяг зобов`язуючий. Ідеальне сполучення - біла (або в тонку смужку) сорочка, краватка класичних розцвічень, чорні або темно-коричневі носки, чорні туфлі. На роботу такий костюм носити не рекомендується, він для дозвілля (презентації, зустрічі, вечірки і т.д.).
Діловий костюм допускає більш вільні сполучення. Необхідно враховувати гаму квітів. Краще сполучення – відтінки коричневого і синього кольорів, що додають виглядові керівника авторитетність. Найпростіша реалізація такого сполучення - у краватках. Для виступу на серйозних нарадах, коли треба максимально привернути увагу, виділитися серед інших, краще надягти синій костюм, білу сорочку і червону краватку. Бляклі тони костюма і краватки не привернуть увагу і притуплять інтерес до виступаючого. При тривалому виступі яскраві тони і деталі одягу викликають наростаюче роздратування.
Вибір костюма залежить від фігури. Якщо ваша фігура не підходить під опис "високий, стрункий чоловік", то двобортний костюм зі свого гардероба краще виключити і вибрати однобортний. Можна сполучити піджаки і штани різного виду .
Особливо потрібно зупинитися на іміджі ділової жінки. Найбільш підходящий одяг для роботи – діловий костюм: спідниця з піджаком, блузкою, жакетом. Плаття припустимі в жарку погоду. Одяг не повинний бути занадто облягаючим. Зачіска – елегантна, прикрас повинно бути якнайменше, але дорогих. Не слід зловживати косметикою.
Важливим фактором формування позитивного іміджу керівника є ефект сприйняття його підлеглими.
Ефекти сприйняття - це психологічні особливості, у силу яких ми сприймаємо людину або відносимося до нього певним чином. Існує багато прикладів, коли люди блискуче роблять свою справу, але в багатьох інших областях виявляються безпомічними.
Ефект ореола. Людина, що добились великих успіхів у якійсь одній області, люди, які її оточують вважають здатним на більше й в інших областях. Численні факти доводять, що для цього немає належних основ, що це омана, однак у свідомості людей цей ефект звичайно спрацьовує безвідмовно.
Для підтвердження існування ефекту ореола був проведений наступний експеримент. Групі роздали завдання, потім, не перевіряючи, одній половині учасників сказали, що вони прекрасно справилися з роботою, а іншої – що погано. Після цього група одержує ще одне завдання зразково такої ж складності, як і перше. У результаті більшість з тих, кого похвалили, другу роботу зробили краще, ніж ті, чия перша робота була названа незадовільної. Таким чином, при виконанні короткострокових планів ефект ореола діє, хоча і не на всіх людей в однаковому ступені.
Ґрунтом для виникнення ефекту ореола є особисті враження від короткострокових результатів. Дослідження психологів показують, що в людини, що випробує задоволення, спостерігається поліпшення гостроти зору, слуху, дотику і підвищується впевненість у собі, у своїх можливостях і здібностях.
Люди по-різному реагують на невдачу. Слабку людину невдача дезорганізує, гнітить, виводить із себе, сильного - мобілізує. Видатний винахідник Эдисон говорив: "Кожна невдала спроба - це ще і крок уперед". Поразкою людини завжди вважається ситуація, якщо він упокорився з нею. А якщо людина не упокорилася - те це тимчасова невдача. Це справедливо для сильних особистостей . Багато видатних особистостей вважали, що поразка набагато корисніше перемоги, оскільки перемога розслаблює, а поразка змушує діяти, шукати.
Ефект невдахи. Люди, що потерпели невдачу, що оточують переважно вважають здатним на менше й в інших справах. Психологічною основою є факт короткострокового гнітючої дії невдачі. Особливо важливо це в бізнесі. Фірми і ділові люди охоче говорять про свої успіхи і ховають невдачі.
Ефект порядку. При надходженні суперечливої інформації (перевірити яку неможливо) ми схильні віддавати перевагу тієї, що надійшла першої. Змінити думка дуже важка. Особливо це помітно в розмові з керівником: уже якщо той прийняв рішення, то повертатися до нього більше не хоче. Це характерна риса поводження будь-якої людини. Просто керівник може собі дозволити стояти на своєму, а підлеглий - не завжди. Досвідчені керівники у випадку суперництва намагаються донести до керівництва свою точку зору раніш інших співробітників ("устигнути вдути в уші начальству", "засвітитися" і т.д.).
Ефект приємної і неприємної людини. Приємному для нас співрозмовникові ми схильні приписувати більше достоїнств , тому що він викликає в нас позитивні емоції. Потреба в позитивних емоціях - одна з найважливіших потреб людини. Тому люди, яких задовольняє ця потребу, ми оберігаємо, не допускаємо поганих думок про неї. Для посилення позитивних емоцій ми наділяємо людини всілякими достоїнствами.
Ефект проекції. Приємному для нас співрозмовникові ми схильні приписувати достоїнства, а неприємному – недоліки. Коли людина мила, приємний, то в ньому представляються всі гарним, навіть недоліки здаються милими або не помічаються.
Ефект "іррадіації краси". Дослідження психолога Л.Я. Гозмана показали, що фізична привабливість чоловіка істотно залежить від зовнішності жінки, у суспільстві якої він постійно з`являється. Є визначена вигода від спілкування з зовні привабливими людьми - поруч з ними і тебе самого можуть оцінити вище.
На закінчення необхідно підкреслити, що за всіх часів цінувалися і будуть цінуватися такі якості керівника, як:
- чесність, порядність, принциповість. Ці якості відзначаються в першу чергу і є основою для будь-якої оцінки керівника і створення його іміджу;
- справедливість, повага до інших людей, уміння тримати своє слово, обов`язковість, доброзичливість, привітність, стриманість і урівноваженість. Ці якості безпосередньо зв`язані з психологічним кліматом у колективі і визначають взаємини між керівником і підлеглими;
- об`єктивність, організованість, дисциплінованість.
Від цих ділових якостей керівника залежить результативність його діяльності [5].
2.2. Особистий піар як атрибут позитивного іміджу
та успішності керівника
Дорогий автомобіль і довгонога секретарка – наразі не єдині атрибути успішності. Усе більше керівників, намагаючись втриматися на Олімпі, не шкодують грошей на особистий PR, адже значення позитивного іміджу конкретної особистості у сучасному діловому середовищі невпинно зростає. Між тим дехто з вітчизняних управлінців і власників бізнесу переконаний: цей вид піару є черговою модною забавкою для тих, кому нема чим зайнятися... Що ж насправді являє собою піар, призначений для перших осіб компанії?
На практиці поки все теоретично. Діаметрально протилежні погляди на необхідність подібних послуг аж ніяк не вплинули на загальну тенденцію зростання попиту на них. Наразі піар для перших осіб компанії пропонує чи не кожна друга рекламна агенція.
Не до кінця розуміють свою роль виконавці послуг з особистого піару. Ті, що працюють у спеціалізованих агентствах, для кожного керівника пропонують шаблонні рішення на кшталт розміщення піар-матеріалів про його діяльність та інтерв’ю з величезними фотографіями у рейтингових виданнях. Інколи агенції, працюючи над іміджем замовника, користуються технологіями політичного піару (останнім часом він набув неабиякого розвитку). Однак ефективні методики розкрутки кандидата на виборну посаду абсолютно безсилі у ситуації, коли потрібно створити імідж першої особи компанії.
„Придворні” піарники в основному є універсальними спеціалістами. Вони взаємодіють з пресою, відповідають за фірмовий стиль організації, її комунікації, імідж тощо. Особистий піар для них є справою номер сто двадцять сім. Якщо при цьому керівництво не зацікавлене в розвитку подібного напряму PR-діяльності, про нього ніхто й не згадує.
Отже, якщо бути відвертими, професійний піар для перших осіб компанії сьогодні існує в Україні лише теоретично.
Що ж має право називатися особистим піаром? Дати відповідь на це питання можна, визначивши спершу основну мету зазначеного виду PR-послуг. Особистий піар покликаний формувати позитивний імідж перших осіб компанії для їхньої ефективної взаємодії з персоналом, партнерами, клієнтами і навіть конкурентами. На відміну від загального піару особистий діє у чітко визначеній площині – корпоративній. Однак це зовсім не означає, що зовнішнє середовище знаходиться поза його увагою. Будь-який вид PR-послуг передбачає комунікативний зв’язок із зовнішнім світом.
Неприпустимо поєднувати в одній людині обов’язки PR-менеджера компанії і її керівника. Як мінімум, такий підхід виявиться не результативним.
Західні спеціалісти з особистого піару наголошують на важливості формування позитивного іміджу управлінця серед персоналу. Чим краще люди сприйматимуть свого керівника – тим успішніше працюватиме компанія [1].
Високий соціальний статус, керівна посада, успіхи на професійній ниві, хороша освіта та визначні особистісні якості самі по собі працюють на імідж. „Статусний” власник бізнесу неодмінно має займатися благодійністю (Причому не обов’язково щоразу після такого жесту запрошувати журналістів, головне, щоб про цей вид діяльності керівника знали його підлеглі). Не зайвим для іміджу стане членство у професійних спілках та асоціаціях, а також постійна участь у фахових семінарах або конференціях. Керівник, якому зрозумілі усі проблеми, що стосуються сфери діяльності його компанії, мимоволі викликає повагу. Завдання ж особистого піарника – продемонструвати чесноти свого „протеже” корпоративному загалу. Він подбає, аби отримані керівником нагороди (дипломи, подяки) були помітні кожному, хто зайде до його кабінету, а інформація про блискучу доповідь на міжнародній конференції швидко поширилася офісом [5].
Результативність особистого піару помітна не відразу – досягти поставленої мети можна, як мінімум, через рік. Якщо підкоригувати імідж потрібно терміново, піарники використовують експрес-методи. Так, підвищити статус керівника серед підлеглих можна, замінивши в його кабінеті...крісло. Висока спинка стільця на підсвідомому рівні змушує ставитися з повагою до того, хто на ньому сидить. Не випадково імператори та королі сиділи на тронах, висота спинки яких інколи сягала 2,5м. Загалом, чим монументальніше і дорожче директорське крісло, тим соліднішим здається керівник. Добре, якщо стілець може обертатися. Така модель асоціюється з владою і свободою. Втім, зазначені експрес-методи дають нетривалий ефект і докорінно змінити ситуацію та моментально покращити імідж керівника не в змозі.
Для підвищення статусу об’єкта піар-акції серед партнерів по бізнесу рекомендується використовувати прийом його героїзації. Мішенню впливу при цьому виступає архетип героя. Найкраще зарекомендувала себе інтелектуальна героїзація. Так, керівник підприємства може виступити ініціатором внесення радикальних, однак потрібних, змін до закону, яким регламентується професійна діяльність підприємств, що працюють в одній сфері. Оскільки людській свідомості важко втриматися в межах власне інтелектуального успіху, його краще матеріалізувати. Приміром, непогано позначається на іміджі написання фахових посібників, де автор пропонує неординарне вирішення проблеми, якою вже давно переймаються більшість підприємств-партнерів.
Умілий піар-менеджер повинен при кожній слушній нагоді підкреслювати переваги керівника, водночас добре маскуючи його недоліки.
Особистий PR покликаний створювати позитивний імідж першої особи компанії не лише для персоналу і партнерів, а й для конкурентів. Мета піару у цій ситуації – виховати у конкурентів повагу. Закрита позиція керівника – не найкращий спосіб заявити про себе. Досягти поваги простіше, самостійно йдучи на контакт з конкурентами. Категорично забороняється будь-яка критика, у пресі мають бути лише схвальні відгуки про діяльність підприємств-конкурентів. Якщо сказати щось хороше проблематично, краще утриматися від коментарів. Спілкуючись із конкурентами, варто уникати конфліктогенів. Ними можуть бути різні прояви агресії, відверта демонстрація власних переваг. Сформувати позитивний імідж, дозволяючи собі грубість, погрози, насмішки, безапеляційність, нав’язування порад або обман, - марна справа
Формуванню позитивного іміджу першої особи компанії серед персоналу сприяє використання прийому „Він – один із нас”. Публіці імпонує ситуація, коли успішна людина не відсторонюється від простих людей, намагається зрозуміти їхні проблеми і якимось чином зарадити неприємностям. Саме тому політики для досягнення атракції завжди намагаються „зарисуватися” у подібному амплуа. Згадайте Леніна, що несе колоду, на суботнику, а із свіжіших прикладів – Віктора Ющенка, який лопатою намагається погасити пожежу. Улюблений керівник не цурається будь-якої роботи, навіть коли йдеться про прибирання чи ремонт принтера...
Спеціалісти з особистого піару зізнаються: сформувати позитивний імідж керівника складно, якщо в його оцінках відсутня амбівалентність – поєднання протилежних якостей. Приміром, „добрий, однак суворий” керівник має більше шансів сподобатися. Ігнорування цього простого правила робить образ керівника штучним, а отже, неприємним для більшості людей. Занадто правильних і позитивних, м’яко кажучи, недолюблюють.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
