130790 (720870), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Властива хворим епілепсією емоційна насиченість всіх психічних переживань, перевага конкретно-образного типу мислення, егоцентризм - все це зближає картину змін особистості при даному захворюванні з істеричними розладами. З’являються в міміці й у поводженні деяких хворих епілепсією солодкуватість, ніжність, захопленість поряд з необ'єктивністю й крайностями в судженнях й оцінках можуть створювати враження театральності, характерної для істеричної особистості. Більше того, поряд з епілептичними у хворих нерідко виникають і типові істеричні припадки й розлади, що може приводити до діагностичних помилок. Близькість механізмів психічних порушень при тім й іншому захворюванні давала привід деяким психіатрам користуватися терміном "істеро-епілепсія", що зберігається в старій психіатричній літературі.

Лікування

Лікування епілепсії повинне починатися рано й бути комплексним. Консервативне лікування проводиться протягом багатьох років, іноді - всього життя хворого. Основою його є застосування медикаментозних засобів, які приведуть до повного припинення припадків, до полегшення їхніх проявів. Широко застосовується тривале й безперервне призначення препаратів барбітурової кислоти: фенобарбитала, бензонала, гексамидина. При слабкому ефекті окремо або в сполученні з ними призначають препарати інших хімічних груп, такі як дифенин, финлепсин (тегретол). При малих припадках застосовуються триметин, суксилеп. При психомоторних і психосенсорних припадках ефективний финлепсин, препарати вальпроєвої кислоти, деякі транквілізатори.

Варто пам'ятати, що ефективність тих самих препаратів у різних хворих буває неоднакова, навіть при однотипних припадках. Багато в чому вона залежить від факторів: швидкості усмоктування медикаментозного засобу в кишечнику, доставки його до чутливого до нього нервовим елементам головного мозку, швидкості розпаду й виведення з організму. Тому в оптимальному варіанті консервативне лікування епілепсії проводиться під контролем змісту противно судомних засобів у крові залежно від того або іншого способу їхнього введення. Підбор медикаменту і його доз вимагає тривалого часу, і його доцільно робити в умовах амбулаторного спостереження.

Питання про припинення медикаментозного лікування ставиться лише через 2-4 року після останнього судорожного й через 1,5 року після останнього малого припадку. Передчасне припинення або невиправдані перерви в лікуванні, як правило, приведуть до поновлення або частішання припадків. Важливим показником можливості припинення лікування є нормалізація ЕЕГ. Скасування препаратів виробляється поступово шляхом повільного зниження доз.

Додаткову роль у лікуванні епілепсії грають засобу, що нормалізують обмінні процеси в головному мозку й що роблять дегидратирующу дію. Із цією метою призначають екстракт алое, ФИБС, склоподібне тіло. Терапія із застосуванням 25% - го розчину сірчанокислої магнезії й сечогінних засобів проводиться курсами 2-4 рази в рік. Хворим рекомендується дієта з обмеженням прийому рідини, повареної солі; при непорушеній функції печінки можна вживати в їжу підвищена кількість жирів. Виключається вживання гострих пряностей, кава, какао. Особливо важливо уникати прийому алкоголю; як показує практика, частішання припадків і погіршення стану у хворих епілепсією часто наступає у зв'язку з алкоголізацією.

Велике значення мають реабілітаційні заходи, правильна організація праці й побуту хворих відповідно до віку, психотерапевтичний підхід при їхньому обстеженні й лікуванні. Батьки дітей, що страждають епілепсією, повинні бути проінформовані про необхідність розумних обмежень у способі життя дитини: потрібно уникати тривалих переглядів телевізійних передач, перегрівання, купання без контролю дорослих, спортивних занять, що викликають гіпервентиляцію легких або пов'язаних з ризиком травми у випадку раптового виникнення припадку. Але ці обмеження, по можливості, повинні бути мінімальними. Більшість дітей можуть і повинні відвідувати школу, брати участь у всіх шкільних заходах. У двох третин хворих епілепсією школярів з'являються труднощі в процесі навчання у зв'язку з виникненням припадків під час уроку, а також у зв'язку з патологічним формуванням характеру. Потрібно дотримувати, однак, більшу обережність у відстороненні дитини від школи, тому що це веде до відірваності його від дитячого колективу й викликає в нього почуття своєї неповноцінності. При частих припадках, особливо в денний час, рекомендується індивідуальне навчання дитини вдома. Але й у цих випадках не слід обмежувати діяльність дитини, домашній режим повинен бути трудовим, незважаючи навіть на часті припадки. Школьник, змушений навчатися вдома, повинен все-таки брати участь у ранках й інших шкільних заходах разом з іншими дітьми.

Порушення поводження, пов'язані зі зміною особистості, коригуються призначенням помірних доз нейролептиків і транквілізаторів. При виборі підлітком майбутньої професії потрібно орієнтуватися на його навчання трудовим процесам, не пов'язаним з небезпекою падіння з висоти, травм біля вогню або механізмів, що рухаються. Хворі добре опановують і надалі ефективно займаються роботою, що вимагає великій акуратності й старанності у виконанні завдання, що відповідає особливостям характеру хворих епілепсією. Відомий російський фахівець в області соціально-трудової адаптації й реабілітації психічно хворих Дмитро Євгенович Мелехов (1899-1979) писав, що правильне трудове навчання й працевлаштування хворого епілепсією, сприяння його адаптації в колективі й у побуті є кращим психотерапевтичним стимулом, що допомагає хворому компенсувати почуття його власної ущербності, обумовлене хворобою.

Література

1.Глоба О.В. Кетогенная диета при эпилепсии у детей // Вопросы современной педиатрии, №1, 2004

2.Фомичев С.І. Епілепсія в питаннях і відповідях. - К., 2004

3.Фернандес Р, Самуельс М Епілепсія. - К., 2006

4. Бегги Е. Монтічеллі М.Л. Соціальні аспекти епілепсії

5.Сироло Д, Шейдер Р, Гринблат Д. Лікарські взаємодії психотропних засобів. - К., 2000

Характеристики

Список файлов реферата