130476 (720745), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Цей поворот подій визначають як "реверсія" конфлікту. В той же час, якщо конфліктна боротьба посилюється, то мова вже йде про ескалацію та "генералізацію" конфлікту.

Ескалація конфлікту - це небезпечна і небажана версія його розвитку, але, на жаль, вона досить часто має місце саме у змішаних правових конфліктах. Її головними й наочними ознаками є: інтенсифікація боротьби, що розкручується спіралеподібно за принципом "дія - протидія"; поширення масштабів конфлікту (за рахунок територіальної і громадської задіяності); моделі поведінки конфліктуючих сторін зорієнтовані на безкомпромісну лінію та еволюціонують у напрямі більшої деструктивності, руйнівності, застосування сили; відбувається зміна предмета конфлікту і відповідно форм взаємодії у напрямі загострення [4, с.55].

Результатом і наслідком ескалації може стати "генералізація" конфлікту, коли його об'єкт диверсифікується на множину нових об'єктів; конфлікт, поширюючись територіально, змінює свій епіцентр; кількісні та структурні зміни протидіючих груп, як правило, змінюють сам характер конфлікту, поширюючи комплекс уживаних засобів за рахунок більш ефективних силових методів.

У динаміці правового конфлікту закономірно відбиваються всі ті стадії та етапи, що характеризують інші соціальні конфлікти.

Висновки

Отже, не тільки соціальні спільноти беруть участь у юридичних конфліктах, до них приєднуються політичні партії, громадські рухи, релігійні організації, їх керівні органи та установи.

Однак, навіть якщо конфліктуючою стороною виступає політичний чи соціальний інститут, його дії все одно опосередковуються через "людський фактор" - конфліктних осіб, управлінські, професійні групи тощо.

Соціологічний, психологічний, політологічний і геополітичний підходи оперують саме цими поняттями, вказуючи на соціальний статус і характер учасників (суб'єктів) конфлікту. Крім того, конфліктологія задіяла до свого операційного апарату категорію "конфліктна сторона" чи "сторона, що протидіє".

Сутнісно це поняття співпадає з безпосереднім суб'єктом конфлікту і містить всю його складну соціально-рольову й функціональну структуру.

Сторона, що протидіє, - це остов конфлікту, якщо одна з них з якихось причин руйнується, конфлікт губить сенс і припиняється.

Але слід пам'ятати, що до складу конфліктуючої сторони входять не всі взагалі, а лише ті учасники конфлікту, що безпосередньо здійснюють активні (наступальні чи оборонні дії) проти супротивника.

Деякі пасивні учасники конфліктної ситуації - посібники, пасивні свідки, посередники, очевидці тощо, як правило, не входять до складу конфліктуючих сторін.

Список використаних джерел

1. Безпальча Р.Ф. Технологія попередження конфліктів. - К.: Главник, 2007. - 128 с.

2. Берлач А.І., Кондрюкова В.В. Конфліктологія. - К.: Університет "Україна", 2007. - 204 с.

3. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 456 с.

4. Кибанов А.Я., Ворожейкин И.Е., Захаров Д.К., Коновалова В.Г. Конфликтология. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 301с.

5. Кіржнер Л.О., Мартиненко М.В., Мангольд О.В. Конфліктологія. - Х.: ХНЕУ, 2007. - 144 с.

Характеристики

Список файлов реферата