130471 (720742), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Перш ніж перейти до короткої характеристики окремих стадій еволюційного розвитку психіки, зупинимося на двох важливих загальних положеннях.

Перше положення: як показав Леонтьев, кожний новий щабель психічного розвитку починається з ускладнення діяльності, що практично зв'язує тварина з навколишнім його миром. Нова ж форма психічного відбиття виникає слідом за цим ускладненням діяльності й, у свою чергу, уможливлює її подальший розвиток.

Так, на думку Леонтьева, у період зародження психіки діяльність тварин початку складатися у середовищі й повинна була підкорятися об'єктивним зв'язкам між різними властивостями речей. Однак предметом відбиття були не ці зв'язки, а лише окремі, ізольовані властивості (форма елементарних відчуттів). На наступному щаблі діяльність тварин визначалася вже відносинами між предметами, тобто цілими ситуаціями, забезпечувалася ж вона відбиттям окремих предметів.

Отже, перше положення укладається в затвердженні примата діяльності в розвитку психічного відбиття.

Друге загальне положення: має місце розбіжність ліній біологічного й психічного розвитку тварин. Наприклад, тварина, що коштує на більше високому щаблі біологічного розвитку (відповідно до зоологічної систематики), не обов'язково володіє й більше розвинутою психікою.

К. Е. Фабрі пояснює ця розбіжність у першу чергу неоднозначним співвідношенням між морфологією тварин (на якій заснована їхня зоологічна систематика) і образом їхнього життя. Пластична пристосовність поводження може привести до рішення однієї й того ж біологічного завдання за рахунок використання різних морфологічних коштів, і, навпаки, ті самі морфологічні органи можуть виконувати досить різні функції. Таким чином, рівень психічного розвитку тварини визначається складним співвідношенням таких факторів, як його морфологія, умови життя (екологія) і його поведінкова активність.

Зупинимося коротко на періодизації еволюційного розвитку психіки. Наша мета буде складатися не стільки в характеристиці окремих стадій (це зроблено в роботі Леонтьева й особливо докладно, на новому матеріалі, у книзі Фабрі, скільки в ілюстрації основних принципів періодизації, а також загальних положень щодо напрямків і факторів розвитку психіки.

Леонтьев виділяє в еволюційному розвитку психіки три стадії: (1) стадію елементарної сенсорної психіки, (2) стадію перцептивної психіки, (3) стадію інтелекту.

Фабрі зберігає лише перші дві стадії, розчиняючи стадію інтелекту в стадії психіки через труднощі поділу «інтелектуальних» і «неінтелектуальних» форм поводження вищих ссавців. Потім Фабрі вводить поділ кожної стадії принаймні на два рівні: вищий і нижчий, допускаючи можливість існування також і проміжних рівнів.

Як уже говорилося, тварини на стадії елементарної сенсорної психіки здатні відображати лише окремі властивості зовнішніх впливів.

Великий інтерес представляють суті, які перебувають на нижчому рівні цієї стадії, тобто володіють лише зачатками психіки. До таких тварин ставляться багато найпростіші. От короткий «портрет» їхнього поводження, як його можна резюмувати по опису Фабрі.

Найпростіші здатні до досить складних переміщень у просторі: у товщі води, по поверхні предметів, що перебувають у воді, або по дну водойм. Деякі види живуть у ґрунті або паразитують в організмах інших тварин. Їхні рухи відбуваються убік сприятливих умов середовища (позитивні таксиси) або ж убік від несприятливих умов (негативні таксиси). Такі реакції спостерігаються відносно різноманітних компонентів середовища; відповідно в них описані термо - , хемо - , гальвано - , гео - , фото - , тигмомаксиси.

Приклад негативного термотаксиса – догляд найпростіших із зони підвищеної (іноді зниженої) температури. Дуже цікавий опис поводження туфельки при зіткненні із твердою перешкодою. Якщо зіткнення відбувається під кутом, меншим 90°, то тварина зупиняється, обмацує поверхню відпливає назад, міняє кут і пливе знову вперед. Якщо знову відбувається зіткнення, то процедура повторюється, і так доти, поки інфузорія не мине перешкоду.

При зустрічі з м'якою поверхнею інфузорія не відпливає, а, навпаки, прикладається до неї можливо більшою поверхнею тіла.

У ті ж найпростіших виявлені елементарні форми індивідуального научання. Воно проявляється в основному в ефектах звикання. Так, парамеції, ув'язнені у квадратний (або трикутний) посудина й звиклі плавати уздовж його стінок, зберігають якийсь час квадратну (відповідно трикутну) форму траєкторії й будучи переміщеними в круглу посудину (досвіди Ф. Бромштедта).

Деякі дані змушують припустити, що найпростіші здатні також до асоціативного научання, тобто до вироблення умовних реакцій. У ряді досвідів висвітлення (або затемнення) частини посудини, у якому перебували туфельки, сполучалося з «покаранням» (підвищена температура, електричний струм). У результаті тварини, раніше байдужні до характеру висвітлення, починали віддавати перевагу безпечній частині посудини навіть під час відсутності негативних підкріплень, орієнтуючись тільки на її висвітлення.

Таким чином, поводження найпростіших ілюструє ряд розглянутих вище загальних положень.

Ми бачимо, по-перше, що найпростіші реагують на абіотичні впливи середовища, і притім на окремі її властивості (ознаки психіки взагалі і її елементарної сенсорної форми зокрема).

По-друге, чітко виступає пристосувальна функція психіки: тут вона виражається в орієнтуванні поводження (позитивні й негативні таксиси), а також, хоча й у самих елементарних формах, у зміні поводження в результаті індивідуального досвіду.

Далі, у деяких найпростіших можна спостерігати спадкоємний зв'язок між подразливістю й чутливістю (див. наведене вище припущення Леонтьева). Так, эвглена зелена, будучи хижою твариною, під час відсутності тваринної їжі поводиться як рослина - харчується за допомогою хлорофілу. Таким чином, світло для неї виступає і як біотичний подразник.

Нарешті, як показали спеціальні дослідження, вищі представники найпростіших перевершують по складності свого поводження деяких примітивних багатоклітинних тварин, підтверджуючи положення про відсутність відповідності між рівнями біологічного й психічного розвитку.

Щоб уявити собі, наскільки складним може виявитися поводження на стадії елементарної сенсорної психіки, перелічимо найбільш дивні здатності представників уже вищого рівня цієї стадії.

До таких представників ставляться, зокрема, кільчасті чирви. Морські кільчасті хробаки-поліхети будують будиночки-трубки із часток, які вони збирають на дні. Якщо в такий будиночок заповзає чужинець, хазяїн вступає з ним у бій.

При утворенні шлюбних пар самці полихет стають агресивними стосовно інших самців (але не самкам).

У виноградного равлика спостерігаються «шлюбні ігри», які можуть тривати кілька годин до фактичного спарювання.

Хробаки й навіть поліпи навчаються після декількох проб диференціювати по побічних фізичних ознаках шматочки справжньої їжі й «підробки» у вигляді грудок паперу, змочених соком жертви. Перейдемо до стадії перцептивної психіки. Представники цієї стадії відображають зовнішню дійсність у формі не окремих відчуттів, а цілісних образів речей.

На даній стадії перебувають найбільше знайомі нам тварини, насамперед хребетні, починаючи з риб і кінчаючи ссавцями, у тому числі приматами; до неї ж належать практично всі членистоногі, у тому числі комахи, а також головоногі молюски.

Зрозуміло, що на цій стадії ми зустрічаємося із розмаїтістю форм і проявів психіки, а також градацій її складності.

Мабуть, саме загальне, що поєднує цю розмаїтість, укладається в надзвичайному розростанні й ускладненні «проміжних» або «що випереджають», форм поводження на шляху до кінцевих біологічних цілях. Якщо на самому ранньому етапі психіка проявлялася в реакціях наближення - догляду, то тепер такі «реакції» перетворюються часто в розгорнутий багатоланковий ланцюг дій. Завдяки цим діям кінцеві акти харчування, самозбереження, розмноження як би відсуваються в часі й у просторі й одночасно ефективно забезпечуються. Досить згадати багато зроблених способів добування їжі, захисту від нападу, будівництва жител, не говорячи вже про складне орієнтовно-дослідницьке поводження вищих тварин.

Література

1.Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. – М., 1998.

2.РогинскийЯ.Я., Левин М .Г. Основы антропологии. - М., 1999.

3. Фабрі К.Е.. Основи зоопсихології. - К., 1996.

4. Фресс П., Піаже Ж. Експериментальна психологія. - К., 2002

Характеристики

Список файлов реферата