130452 (720730), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Ще один підхід (установчо-позиційний, диспозиційний) до структури особистості має свої особливості в концепції В. Ядова.

В ній диспозиція розглядається як комплекс схильностей, готовності до повного сприйняття умов діяльності й до певної поведінки за цих умов. У такому розумінні вона є дуже близькою до поняття установки (атитюду). Названа диспозиційна концепція оцінює диспозиції особистості як ієрархічно організовану систему з кількома рівнями:

• перший (нижчий) — утворюють елементарні фіксовані установки, без модальності (переживання "за" чи "проти") та когнітивних компонентів;

• другий — складають соціальні фіксовані установки, або атитюди;

• третій — ґрунтується на базових соціальних установках або загальній спрямованості інтересів особистості на конкретну царину соціальної активності;

• четвертий (вищий) — позначається системою орієнтацій на цілі життєдіяльності й засоби досягнення них цілей.

Наведена ієрархічна система є результатом усього попереднього досвіду і впливу соціальних умов. У ній виші рівні здійснюють загальну саморегуляцію поведінки, нижчі є відносно самостійними, вони забезпечують адаптацію особистості за конкретних мінливих умов. Здебільшого розглянута концепція є спробою знайти взаємозв'язок між диспозиціями, потребами й ситуаціями, які теж утворюють ієрархічні системи. Вищезгадані дослідники (П. Шихірев та ін.) звертають увагу на те, що немає великої розбіжності між диспозиціями у В. Ядова та позицією особистості, яку пропонують вони. Пояснюють це тим,"що позиція і є системою поглядів, установок, уявлень, ціннісних орієнтацій стосовно умов власної життєдіяльності, які реалізуються в поведінці особистості. Цікавим тут є і те, що позиція — це власне, суб'єктивне ставлення, пов'язане з оцінкою навколишньої дійсності й вибором оптимальної поведінки.

Загалом більшість авторів соціальну установку розглядають як стійке, фіксоване, ригідне утворення особистості, яке надає стабільність спрямованості її діяльності, поведінці, уявлень про світ і самого себе. Відома низка теорій, де установки самі утворюють структуру особистості, а в інших — соціальні установки посідають лише певне місце серед якісних рівнів особистісної ієрархії.

Список використаної літератури

1. Андреева Г.М. Социальная психология. — М., 1998;

2. Джонсон Д.В. Соціальна психологія: Тренінг міжособистісного спілкування. Пер. с англ. і авт.передм. В. Хомик. — К.: КМ Академія, 2003. — 285 с.;

3. Дьяконов Г. Спілкування і взаємодія // Соціальні психологія. — 2004. — № 3. — C. 82-96;

4. Ковалев А.Г. Курс лекций по социальной психологии. — М., 1972;

5. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий /Под ред. Е.С. Кузьмина, В.Е. Семенова. — Л., 1987;

6. Корієв М.Н., Коваленко А.В. Соціальна психологія. — К., 1995;

7. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: Методологія, методи, програми, процедури. — Київ, 1998;

8. Трухін І.О. Соціальні психологія спілкування: Навчальний посібник — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 335 с.;

9. Цимбалюк І.М. Психологія спілкування: Навчальний посібник —Київ: ВД "Професіонал, 2004. — 303 с.

Характеристики

Список файлов реферата