129563 (720373), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Працює людина або грає, творить він або просто розважається, він не в змозі нескінченно довго зберігати той стрімкий темп діяльності, що припускає емоція інтересу-збудження. Усвідомлення того, що ти багато чого пережив, багато чого пізнав або виконав щось важливе, приводить до почуття задоволення, полегшення й радості. Саме це почуття випробувала Джессика наприкінці першого дня перебування в Парижу.
Ми не помітили, як пролетіло час і настала година, коли нам потрібно було бути в призначеному місці, звідки відправлявся автобус. Для всіх нас це був дуже довгий і хвилюючий день. Мені не вірилося, що це тільки перший з тих одинадцяти днів, які нам стояло провести у Франції, і хоча я страшно утомилася, я із тривогою чекала наступного дня, що, як мені здавалося, повинен був бути ще більш цікавим і насиченим.
Джессика можна позаздрити - перший день її подорожі був воістину чудесним, надихаючим. Втомлена, але щаслива, вона з нетерпінням чекала наступного дня. Вона пише, що вона чекала його «із тривогою», але ця тривога скоріше пов'язана зі збудженням, ніж зі страхом. Це питання лексики - багато з людей говорять «я так тривожуся», маючи на увазі томляче їхнє нетерпіння. Втім, якщо Джессика й випробовувала тривогу, те тільки в тому розумінні, що це була комбінація збудження, пов'язаного з майбутніми пригодами, і легені занепокоєння, боязкого очікування невідомості.
Завершуючи розгляд фактора новизни як активатора інтересу, відзначимо, що за певних умов цей же фактор може стати джерелом негативної емоції, наприклад страху, як це було із Джессикою, коли вона пробувала свої сили в розмовному французькому. Потрібно визнати, що нам невідомо, якою ступенем новизни повинен характеризуватися об'єкт або ситуація, щоб викликати в людини страх. Ясно, що ця новизна повинна бути надмірної, і в цих випадках, імовірно, буде говорити не стільки про новизну об'єкта, скільки про його «сторонність», незвичайності.
Уява й мислення
Немовля украй сприйнятливе до людської особи й голосу, часом можна подумати, що він приходить у цей мир, уже маючи уявлення про те, як повинен звучати голос матері і як повинне виглядати її особа. Це, імовірно, не зовсім так, однак можна сміло затверджувати, що мозок немовляти вже настроєне для сприйняття найтонших комунікативних сигналів. Чотирьохмісячна дитина відрізняє особу матері (якщо, звичайно, його опікує саме мати) від інших осіб і може відреагувати негативною емоцією, коли мати йде. У період між чотирма й вісьма місяцями в дитині розвивається здатність формувати й зберігати в пам'яті уявний образ материнської особи. Починаючи з 9-місячного віку відсутність матері, як правило, викликає в дитині негативну емоцію, а у віці 12-14 місяців уже 75% дітей реагують найсильнішою негативною емоцією, якщо мати йде. Цей факт, швидше за все, пояснюється когнітивною здатністю дитини розпізнавати факт відсутності матері й нудьгувати по ній. Дитина навіть під час відсутності матері може викликати в розумі її уявний образ. Коли матері немає поруч, дитина не знаходить зовнішнього підкріплення тому образу, що є в його свідомості. Дитина пам'ятає мати, і тому її відсутність викликає в нього занепокоєння.
Немовля ще не має уявних образів, і таке положення речей зберігається, принаймні, у перші півроку життя, але вже приблизно на дев'ятому місяці життя немовля демонструє здатність до формування образів об'єктів і хоча б короткочасному втриманню їх у пам'яті. Після досягнення немовля 9-місячного віку здатність до формування ментальних образів стрімко розвивається.
Будь-який дорослий, закривши очі, може викликати в розумі незліченна кількість образів. Спогад про кохану людину, що зараз далеко від вас, обов'язково викличе у вас якусь емоцію, - ви напевно зрадієте уявній зустрічі з ним, а потім, швидше за все, відчуєте сум від того, що його немає поруч із вами. Якщо ви продовжите це уявне спілкування, то ви, можливо, випробуєте всі ті емоції, які ви випробовували, реально спілкуючись із цією людиною. Образи, що зберігаються в нашій пам'яті й нашій уяві, - це невичерпне джерело емоцій, і однієї із цих емоцій, звичайно ж, є емоція інтересу, оскільки вона відіграє першорядну роль у процесах мислення й уяви.
Інше, не менш багате джерело емоцій - це слова й уявлення. Ті з них, які пов'язані з уявлюваною або фізичною подією, з новизною об'єкта або змінами, викликають у нас емоцію інтересу.
Література
1.Бороздина Л.В. Дослідження рівня домагань. - К., 1993
2.Василюк Ф.Е. Психологія переживання: аналіз подолання критичних ситуацій. - К., 1984
3.Кликс Ф. Пробуджуюче мислення: У джерел людського інтелекту. - К., 2000
4.Лингарт Й. Процесс и структура человеческого учения. – М., 1970
5.Петренко В.Ф. Психосемантика свідомості. - К., 2004















