129100 (720245), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Книга Мюнстерберга «Психотерапія» привернула широку увагу громадськості до проблем клінічної психології, але не була прийнята Уитмером, що незадовго до цього відкрив свою клініку в Пенсильванському університеті. Уитмер ніколи не досяг, та й не прагнув досягти, тієї популярності, яка супроводжувала Мюнстерберга. В одній зі статей, написаної їм для журналу «Психологічна клініка», Уитмер скаржився, що Мюнстерберг «принизив» професію, рекламуючи методи психотерапевтичного лікування. Він говорив, що Мюнстерберг робить враження якогось гіпнотизера, тому що «уже занадто жваво діє цей професор психології (Гарварда) - начебто вилікував у своїй психологічній лабораторії не одну сотню всіляких нервових захворювань».
Індустріальна психологія
Мюнстерберг також сприяв просуванню індустріальної психології. Початком цієї діяльності можна вважати публікацію в 1909 році статті за назвою «Психологія й ринок». У статті вказувалися ті сфери виробництва, у яких психологія могла б виявитися корисною: технічна-професійно-технічна підготовка, реклама, керування персоналом і т.д.; рекомендувалося проводити тести на інтелект, оцінювати рівень мотивації найманих робітників, а також вплив на результати праці монотонного характеру роботи.
Мюнстерберг провів ряд серйозних досліджень у тих компаніях, у яких він працював як консультант. Результати були опубліковані в книзі «Психологія й ефективність виробництва». Книга користувалася такою популярністю, що ввійшла в список бестселерів. Мюнстерберг доводив, що найкращий спосіб підвищити ефективність і продуктивність праці - підбирати працівникам посади, які відповідають їхньому характеру й розумовим здатностям. Використовуючи методи психологічного відбору, такі, як тести на інтелект і моделювання процесу виробництва, роботодавці зможуть визначити знання, уміння й здатності майбутніх працівників.
Мюнстерберг проводив дослідження з людьми різних професій, таких, як капітан корабля, водій трамвая, телефонний оператор і продавець, демонструючи, як техніка психологічного відбору може сприяти підвищенню продуктивності праці. Наприклад, він дійшов висновку, що розмови в робочий час знижують ефективність праці. Однак Мюнстерберг запропонував не забороняти працівникам спілкуватися один з одним, що неминуче викликало б ворожість із їх боку, а розташувати робочі місця так, щоб утруднити процес спілкування. Приміром, говорив Мюнстерберг, можна збільшити відстань між верстатами на заводі або розділити перегородками робочі місця в офісі.
Мюнстерберг не формулював теорій, не створював нових шкіл мислення, і - з того моменту, як він почав займатися прикладною психологією - не проводив фундаментальних досліджень. Він затверджував, що його дослідження функціональні, тобто служать конкретним цілям і призначені допомагати людям. Мюнстерберг критикував психологів, які тримаються за інтроспективний метод (незважаючи на те, що колись сам вивчав його у Вундта) і не бажали використовувати сучасні методики й відкриття на користь людству.
Неоднозначну, але яскраву наукову долю Мюнстерберга можна охарактеризувати одною фразою: психологія повинна бути функціональної й корисної. Незважаючи на особливості його німецького характеру, він був щирим, у дусі свого часу, американським психологом.
Прикладна психологія в Сполучених Штатах
Діяльність психологів у роки першої світової війни забезпечила психології, по образному вислові Кеттела, «місце на карті й на перших смугах газет». Хол писав, що війна «додала величезний імпульс прикладної психології. Для психології, у цілому, вона була благом... Нам не треба намагатися займатися тільки чистою наукою». У той час як окремі психологічні видання, такі, як «Журнал експериментальної психології», на час війни призупинили свою діяльність, «Журнал прикладної психології» процвітав. До моменту закінчення війни, в 1918 році, прикладна психологія стала по-справжньому шановною професією. «Прикладна психологія, - говорив Торндайк, - це наукова праця. Створити психологію для бізнесу, промисловості або армії важче, ніж створити психологію для інших психологів, і тому це вимагає більшого таланта».
Від успіху прикладної психології виграла й фундаментальна наука. Насамперед, вона одержувала достатнє фінансування, а університетським психологам тепер цілком вистачало робочих місць. Відкривалися нові факультети психології, будувалися нові лабораторії, виросло платню професорів і викладачів. Утроє збільшилися ряди АРА: з 336 членів в 1917 році до більше 1100 в 1930-м.
В 20-х роках психологія стала чимсь начебто «національної манії». Люди вірили, що психологи можуть «втрясти» всі проблеми - від дисгармонії в шлюбі до незадоволеності роботою; і допоможуть продати всі що завгодно від автомобілів до рідини для полоскання рота. Зросла затребуваність психології для рішення проблем реального життя обумовило значний відтік психологів з академічних досліджень у прикладні сфери. Серед психологів, згаданих у довіднику Кеттела «Учені Америки» (1921 р.), більше 75 відсотків були зайняті в прикладних галузях; для порівняння - в 1910 році це число становило 50 відсотків. На конференціях Нью-Йоркського відділення АРА на початку 20-х років істотно - у порівнянні з довоєнним періодом - зросло число доповідей, присвячених прикладним дослідженням.
Однак до початку 30-х років - десятиліттю всесвітньої економічної депресії - прикладна психологія зазнала критики за нездатність відповідати вимогам часу. Провідні представники ділового миру ремствували, що індустріальна психологія не в змозі допомогти позбутися від лих, що нахлинули. Так, наприклад, невдалі досвіди з погано розробленими методиками підбора персоналу привели до того, що на багато підприємств наймали некваліфікованих працівників.
Можливо, очікування психологів і їхніх клієнтів були занадто високі, але, як би те не було, громадськість явно охолонула до прикладної психології. Одним із критиків, чий голос звучав голосніше інших, була Грейс Адамі, що була студентка Титченера. У своїй статті «Занепад психології в Америці» (The Decline of Psychology in America), опублікованої в одному з популярних журналів, Адамі затверджувала, що психологія «відмовилася від своїх наукових корінь заради того, щоб окремі психологи могли знайти популярність і процвітання». «Нью-Йорк Таймс» і інші впливові газети лаяли психологів за те, що ті перебільшують свої можливості, і за нездатність поліпшити ситуацію, що створилася в період депресії. Увага громадськості до психології ослабнуло, і її добре ім'я було відновлено тільки в 1941 році, коли Сполучені Штати вступили в другу світову війну. І знову війна як контекстна сила вплинула на розвиток психології.
У роки другої світової війни психології довелося вирішувати безліч проблем, і це не тільки повернуло, але навіть і підвищило її авторитет. Майже 25 відсотків американських психологів безпосередньо брали участь у діяльності армії, а багато хто інші допомагали побічно - своїми дослідженнями й публікаціями. Як не дивно, війна підняла й ослабілу психологію в Німеччині, де нацисти позбавили роботи всіх психологів-євреїв. Німецької армії була потрібна допомога психології у відборі кваліфікованих офіцерів, пілотів, підводників і інших фахівців. У післявоєнні роки американська психологія випробувала стрімке зростання - найбільш істотні зміни торкнулися прикладних напрямків. Прикладна психологія випередила багато років академічну галузь, що панувала, орієнтовану на дослідження. Якщо перед другою світовою війною в експериментальному напрямку працювало 70 відсотків всіх докторів наук в області психології, то в 1984-м це число рівнялося всього 8 відсоткам (Goodstein. 1988). До війни 75 відсотків всіх психологів, що мали докторський ступінь, працювали в академічних установах, а до 1989 року - тільки 30 відсотків. Зміна акцентів торкнулася й діяльності Американської психологічної асоціації: основні керівні пости в ній зайняли прикладні психологи (частіше це були представники клінічної психології). В 1988 році група членів АРА, що працюють в області академічних досліджень, ініціювала створення власної організації - Американського психологічного суспільства (APS).
Література
1.Ждан А.Н. Історія психології: від античності до сучасності. - К., 1997
2.Ланге Н.Н. Психологічні дослідження. - К., 2007
3.Лазурський А.Ф. Загальна експериментальна психологія. - К., 2005
4. Ярошевский М.Г. Психология в ХХ столетии. - М.,1974
5. Лихі Т. Історія сучасної психології. - К., 2003
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
