128971 (720196), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Результати експерименту показали, що пацюка з першої групи, тобто ті, які вивчили місце дії, орієнтувалися набагато краще, ніж пацюка із другої групи, які заучували реакції. Толмен дійшов висновку, що аналогічне явище спостерігається й у тих людей, які добре знають свої околиці або місто. Вони можуть пройти з однієї крапки в іншу різними маршрутами, оскільки в їхньому мозку сформована когнітивна карта місцевості. Інший експеримент досліджував латентне научання - тобто таке научання, що неможливо спостерігати в той час, коли воно фактично відбувається. Голодного пацюка помістили в лабіринт і надали можливість вільно бродити по ньому. Спочатку в лабіринті не було ніякої їжі. Чи зможе пацюк навчитися чому-небудь при відсутності підкріплення? Після декількох непідкріплених спроб пацюкові дали можливість знайти їжу. Після цього швидкість проходження пацюком лабіринту різко зросла, що показало наявність деякого научання в період відсутності підкріплення. Показники цього пацюка дуже швидко досягли такого ж рівня, що й у пацюків, що одержували підкріплення при кожній спробі.

Толмен вплинув на психологію, особливо в області теорії научання, а його роботи одержали визнання як провісники когнітивного руху в сучасній психології. Крім того, він підштовхнув дослідження різних напрямків і ввів концепцію проміжних змінних. Оскільки проміжні змінні є способом операційного опису внутрішніх станів, таких як голод, то вони змогли додати цим станам наукове значення. Проміжні змінні сталі необхідним засобом обігу з гіпотетичними конструкціями й були широко використані Гатри, Халлом і Скиннером.

Іншим важливим внеском Толмена в науку з'явилося використання їм пацюка як найбільш адекватного суб'єкта для психологічних досліджень. Проте на початку своєї кар'єри Толмен ставився до пацюків без усякого ентузіазму. "Не люблю їх, - говорив він своєму другові. - У мене від них мурашки по шкірі...".

Однак до 1945 року він змінив своє відношення. Він писав: "Відзначимо, що пацюка живуть у клітках. Вони не напиваються в устілку в ніч напередодні експерименту. Вони не винищують один одного у війнах: вони не винаходять машин для руйнування, а якби навіть вони це зробили, то вже, звичайно, виявилися б настільки безпомічними в справі контролю за цими машинами; вони не вплутуються в расові або класові конфлікти: вони уникають політики, економіки й статей по психології. Вони чудові, чисті й приємні істоти".

Едвин Рей Гатри (1886-1959)

Едвин Гатри одержав ступінь доктора філософії в 1912 році в Пенсильванському університеті й протягом сорока років працював в університеті Вашингтона. Ще будучи аспірантом, він став прихильником біхевіоризму як наукового методу психології, хоча його й не можна вважати бихевіорістом уотсоновського плину.

Навчання з однієї спроби

Найбільш важливим внеском Гатри в психологію є формулювання теорії научання, що була викладена в його книзі "Психологія научання". Вона заснована на простому принципі асоціацій Займаючись проблемою зміцнення тих, яких навчають, реакцій, Гатри відкидав закони Торндайка про вплив і частоту, так само як і підкріплення в дусі Павлова, покладаючись замість цього на те явище, що він сам називав одноразовим формуванням умовного рефлексу й уважав найбільш загальним законом психології.

Згідно Гатри, всі научання складається у формуванні спряженості стимулу й реакції. Якщо стимул супроводжується реакцією хоча б однократно, то вже формується зв'язок між стимулом і реакцією (З-Р). Це і є по суті та сама ситуація, коли відбувається навчання з однієї спроби. Для того, щоб встановити зв'язок між стимулом і реакцією, уже не потрібно повторення або підкріплення. Однократне виникнення пари "стимул-реакція" або результуючий рух уже формує між ними спряженість, і в такий спосіб відбувається завчання певного поводження. "Сполучення стимулів, які супроводжували рух, будуть при своєму повторенні вести до прояву таких же рухів".

Навчання з однієї спроби - твердження Гатрі про те, що для формування зв'язку досить однократного сполучення стимулу й реакції.

Закон Гатри посилається на рухи, які він завбачливо відокремив від дій, подібно тому, як це зробив Уотсон. Він дав визначення руху як послідовності моторних і залізистих реакцій. Дія, навпроти, являє собою один рух або послідовність рухів, що ведуть до досягнення певного результату. Таким чином, дія є поняттям більше високого рівня, ніж рух. Наприклад, забивання цвяха молотком являє собою дія, що складається з послідовності окремих рухів, що приводить до досягнення певного результату. Гатри відзначав, що, коли психологи досліджують процеси научання, те як вимірник научання приймається якість виконання завершеної дії. Відповідно до думки Гатри, заучуються й обумовлюються тільки рухи.

Він думав, що відмітною рисою його системи є та особлива увага, що приділяється руху. Він говорив, що Торндайк був стурбований завершеною дією - зокрема, знаходженням деяких навичок (наприклад, кішка намагається вибратися з "проблемного ящика"), але адже ці навички самі є функцією набору м'язових рухів. Це і є саме ті самі індивідуальні рухи, наполягав Гатри, які розвиваються або здобуваються в результаті одиничної спроби (навчання з однієї спроби). Вивчення ж завершеної дії вимагає, у свою чергу, повторення для практики.

Рухи (досліджувані дії) є в системі Гатри вихідним матеріалом. Оскільки рух не значніше, ніж дії, то ніж їх сутужніше спостерігати в типовій ситуації научання, їх набагато легше випустити з уваги.

З навчання Гатри також випливало, що не тільки реакція організму складається з окремих компонентів, але також і стимули, на які реагує організм. А тому що й ті й інші складаються зі складових частин, для того, щоб досягти деякої послідовності в поводженні, необхідно одержати досить велику кількість сполучених сполучень стимулів і реакцій. Отже, для того, щоб домогтися поліпшення у вивченні будь-яких рухів (дій), необхідна практика, але при цьому кожний компонент руху або реакції заучується після однократного збігу зі стимулом.

У значній мірі привабливість системи Гатри спочиває на її простоті й логічності. Її неважко зрозуміти, особливо в порівнянні зі складними й заснованими на серйозному математичному апарату побудовами Халла. Однак уроджена простота теорії Гатри викликає захоплені похвали одних психологів і осуд інших. Затверджувалося, що Гатри уникає рішення тих проблем научання, які не одержують пояснення в рамках його системи. Критики його системи наполягають на тому, що для обліку багатьох найважливіших параметрів у цій області потрібне введення додаткових принципів і допущень.

Гатри зберіг своє положення провідного спеціаліста теорії научання. Його внесок у науку заслужив офіційне визнання; в 1958 році Американський психологічний фонд нагородив його золотою медаллю.

Література

1.Рубинштейн С.Л. Проблеми загальної психології. - К., 2003

2.Ярошевский М.Г История психологии. - М., 1985.

3.Бен А. Психологія // Асоціативна психологія. – К., 1998.

4.Галич А.И. Картина человека. - М., 1989

Характеристики

Список файлов реферата