128903 (720166), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Ця риса проявляється в прагненні досягнути високих показників в будь-якому виді діяльності, у застряганні, зациклюванні на власній думці, відхилення компромісів та консенсусу. В крайньому випадку це прояв «найцінніших ідей», для реалізації яких особистість здатна до обміркованих та чітко спланованих дій. За успіху такі люди самонадійні та зарозумілі. В яскравих проявах вони підозрілі, й підозрілість охоплює будь-які сфери життя. Таким особистостям подобається з’ясовувати стосунки, вони будь-якими правдами та не правдами намагаються довести свою правоту. Застряглий тип приховує в собі можливість як позитивного, так й негативного розвитку характеру. Честолюбство може бути рухомою силою на шляху до досконалості. Але коли честолюбство примушує в товариші чи колезі вбачати конкурента, ворога, то ця якість стає негативною. В цих випадках велика роль суспільної думки, соціального контролю. Якщо вони є, - то особистість добивається визнання самовіддачею, якщо ні, то обманом, злочинними та аморальними засобами. В ранньому дитинстві такі діти вже досягають багато чого, але без необхідної педагогічної корекції при найменших невдачах джерело їх вони шукають не в собі, а ззовні (товаришах, вчителях). Для таких дітей потрібне рівне, постійно доброзичливе, але послідовне стійке відношення. Вседозволеність в сполученні з періодами суворості провокують в них розвиток негативних рис характеру. При постійній психолого-педагогічній та виховній корекції з боку педагогів й батьків позитивний прогноз реальний.

Педантичні особистості.

Особи цього типу відмічаються підвищеною інертністю. Вони зазвичай уникають приймати рішення. Сама по собі педантичність – це не так вже й погано. Сумлінність, спрямованість довести до кінця розпочату справу, любов до порядку, акуратність – все це добре, якщо не переходить у крайність. Нездатність швидко приймати рішення, постійне вагання всіх «за» та «проти» призводить до того, що такі особистості починають відставати від друзів та колективу. Йдучи з дому чи класу, вони неодноразово повертаються, щоб перевірити, чи закриті вікна, чи вимкнене світло, газ, електроприлади. Прибирання вони проводять довго та прискіпливо. Майже так вони прасують, перуть, готують їжу. При такому способі життя радості проходять повз них. Коли любов до порядку стає гіпертрофованою, педантизм стає негативною рисою характеру.

Тут важливо не пропустити цей момент, виховуючи у дітей самодисципліну, спонукаючи їх діяти рішуче та без вагань. Відмітимо, що на військовій службі педантизм у таких людей повертається в норму. Необхідно також відмітити, що педантичні особистості дуже серйозно ставляться до свого здоров’я, тому серед них рідко зустрічаються пиятики та курці.

Циклотимічні особистості.

Для них характерна різка зміна настрою та стану. При цьому мотиви можуть бути несуттєвими. То підвищена активність, спілкування, неутримання мови, то тривога, подавлений стан. У них від захвату до відчаю – один крок. Музика, живопис, релігія, спорт, природа – все це може охопити цю особу до глибин и душі, підняти її тонус, настрій. З іншого боку, жалість, співчуття до людей та тварин здатні довести їх до відчаю та часто з фізіологічними проявами. У підлітковому віці у циклотимічних особистостей можуть бути депресивні фази. В цей час у них падає працездатність й до всього втрачається інтерес. Підлітки стають домосідами, уникають компаній. Незадоволення в їхню адресу можуть довести їх до суїциду (фаза зазвичай продовжується 1-3 тижні). Педагогічна корекція можлива тільки при дотриманні такту та обережності. Великий ефект дає психотерапія (аутогенне тренування).

Демонстративні особистості.

Такі особи не здатні помічати у себе негативні якості. Їх відрізняє здатність витісняти з пам’яті та свідомості неприємні факти. Інколи це заходить далеко, й вони брешуть, не усвідомлюючи цього. Люди, у яких не має цієї якості, схильні тлумачити таке істеричне витіснення, як симуляцію, нещирість. Про це потрібно знати педагогам та батькам, щоб не збільшити конфлікт при приступі істерики. Демонстративні діти брешуть з невинним виразом обличчя, бо не відчувають своєї брехні усередині. Маленькі наклепники та плітники, якими вони можуть здаватися недосвідченим вчителям та батькам, частіше належать до цього типу. Проявленням демонстративної особистості являється також жалість до себе. Вони часто намагаються розжалобити оточуючих, справити на них враження. При правильному педагогічному впливі, при опорі на суспільну думку більшість демонстративних особистостей стають соціально цінними і яскравими, знаходячи себе в самодіяльності та творчості.

Дистимічні особистості.

Дистимічний темперамент (при більш різкому прояві субдепресивний) представляє собою протилежність гіпертимному. Особи цього типу по натурі серйозні та зазвичай зосереджені на поганих, сумних сторонах життя в більшій степені, ніж на радісних. Події, що глибоко їх зворушили, можуть довести цей серйозний песимістичний настрій до стану реактивної депресії, особливо у тих випадках, коли різко виражаються субдепресивні риси. Стимулювання життєдіяльності при дистимічному темпераменті послаблене, думка працює сповільнено. В суспільстві дистимічні люди майже не приймають участі в розмові, лише зрідка вставляють зауваження після довгих пауз.

Субдепресивний темперамент легко поставити у зв'язок з депресивним психічним захворюванням, але, як при гіпертипії, цей зв'язок зовсім не обов’язків. Цей темперамент дуже часто відповідає психічній нормі.

Емотивні особистості.

Емотивність характеризується чутливістю та глибокими реакціями в області тонких емоцій. Не грубі почуття хвилюють цих людей, а те, що ми пов’язуємо з душею, з гуманністю та чуйністю.

У розмові з емотивними особами відразу видно, як глибоко захоплюють їх почуття, про які вони говорять, оскільки все це відображає міміка. Особливо характерна їм сльозливість: вони плачуть, розповідаючи про кінофільм з сумним фіналом, про сумну повість. Також легко у них з’являються сльози радощів. Емотивним дітям нерідко не можна читати казки, бо при сумних поворотах сюжету вони відразу починають плакати. Навіть чоловіки часто не можуть втриматися від сліз, в чому збентежено зізнаються.

Особлива чуттєвість натури веде до того, що душевні переживання впливають на таких людей хворобливо й викликають реактивну депресію. Інколи, коли душевний розлад досягає патологічної степені, можливі спроби самогубства. Однак при цьому патологія розвивається декілька іншим шляхом, ніж при реактивних депресіях у дистимічних чи цикломітичних особистостей, в яких те чи інше переживання нібито «розвертає» закладену в людині від природи готовність до депресії. У емотивних особистостей важкість депресії завжди відповідає важкості події, переживання. Вони не мають схильності до депресивних реакцій. Вони легко піддаються й радощам, причому радість їх охоплює глибше, ніж інших людей.

Екзальтовані особистості.

Таких людей спонукає до діяльності й заряджає енергією зовнішній світ. Уникають самотніх роздумів, потребують підтримки й визнання людей, мають багато друзів, комунікабельні, легко піддаються навіюванню. Охоче розважаються, схильні до непродуманих вчинків. Такі люди тішаться радісними подіями і поринають у розпач від печальних. Захоплення й пориви можуть ніяк не пов’язувати з особистими стосунками. Любов до музики, мистецтва, природи, захоплення спортом, переживання з релігійних мотивів, пошуки світогляду – все це проймає екзальтовану людину до глибини душі. Цим темпераментом часто наділені артистичні натури – художники, поети.

Висновок

Людина, народившись в суспільстві, володіє свідомістю та вступає у спілкування та взаємодіє з іншими людьми, стає особистістю. Факт належності до людського роду фіксується в понятті індивіду. з’являючись у світі як індивід, людина в процесі спілкування та взаємодії з іншими людьми, навчившись порівнювати себе з ними та виділяти своє Я із оточуючого.

Список використаної літератури

1. В.В. Шпалинський, Л.В. Морозов – Введение в современную психологию личности и коллектива. – Харків: Гуманітарна академія,1995.

2. О.І. Бондарчук, Л.І. Бондарчук – Навч. видання/ Основи психології і педагогіки. Курс лекцій.3-тє видання, стереотипне (рос.мовою). – Київ: МАУП, 2002.

3. Д.Я. Райгородский (редактор-составитель) – Психология и психоанализ характера. Хрестоматия по психологии и типологии характеров. – Самара: Издат.дом «Бахрах-М»,2002.

4. А.В. Семенова, Р.С. Гурін, Т.Ю. Осипова – Основи психології і педагогіки: Навч.посіб. – Київ: Знання, 2006.

5. В.С. Лозниця – Основи психології та педагогіки: Навч.посібник. – Київ: КНЕУ,2001.

Характеристики

Список файлов реферата