127798 (718511), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Перераховані вище критерії партнерської норми досить умовні. Разом з тим, вони дозволяють цілком адекватно оцінити відносини між сексуальними партнерами з погляду оптимальності їхньої відповідності один одному в інтимній сфері. Розглядати границі сексуальної норми і патології можна з позиції значення статевої сфери для людини в самому широкому її розумінні. До такого підходу до сексуальної норми відноситься потенційна здатність виконувати всі 3 основні функції сексуальності: біологічну (запліднення), психологічну (насолода, задоволення) і соціальну (реалізація потреби в міжособистісних контактах). Утруднення чи неможливість реалізації людиною кожної з цих функцій будуть визначати виразність у нього відхилень від норми убік сексуальної патології.
Клінічне розуміння сексуальної норми охоплює широке коло сексуальних дій і форм поводження, що умовно можна підрозділити на три категорії норми: "оптимальну, прийняту і терпиму". [1, с.171]
До оптимальної норми варто віднести сексуальні дії і форми поводження, що, завдяки своїм особливостям найбільш бажані з індивідуальної і соціальної точок зору.
До прийнятної (визнаної) нормі відносяться такі сексуальні дії і форми поводження, що, хоча і не є оптимальними, але не обмежують індивідуального розвитку людини і не заважають йому налагоджувати тісні міжособистісні контакти.
До терпимої норми варто віднести такі сексуальні дії і таке поводження, оцінка яких може бути різної з погляду норми чи патології і залежить від особистісного, ситуаційного і партнерського контексту. Сюди відносяться такі форми поводження, що обмежують можливості гармонічного підбору сексуального партнера і встановлення з ним тісних зв'язків. Однак ці обмеження не мають абсолютно патологічного характеру, оскільки відповідний сексуальний вибір може забезпечити гармонійне статеве життя в партнерської пари.
Ми вважаємо, що всі наведені вище критерії сексуальної норми взаємно доповнюють один одного, однак не виділяють границі повної сексуальної норми, що, крім основної потреби в розрядці сексуальної напруги, містить у собі задоволення потреби в позасексуальних контактах з коханою людиною.
Таким чином, сексуальні відносини тим більш наближаються до норми, чим сильніше вони зміцнюють зв'язок партнерів. Усе це свідчить про відносність поняття сексуальної норми і про необхідність розглядати її з урахуванням функціонування партнерської пари, причому не тільки в сексуальній сфері.
2.3. СЕКСУАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ.
Порушення психосексуальних орієнтацій являють собою перекручування спрямованості статевого потягу і форм його реалізації, що відомі за назвою статеві перекручення (сексуальні перверсії, парафілії). Їх можна вважати істинними тільки тоді, коли перекручений статевий потяг витісняє і заміщує нормальне статеве життя.
Сексуальні девіації торкаються вибірково спрямованості лібідо. Для них характерна незвичність вибору. Але незвичність – поняття досить умовне. Соціологічний термін “девіація” має більш вузький зміст, визначає поведінку, яка порушує будь-які соціальні або культурні норми, викликаючи насторожене або вороже відношення до оточуючих. Ще сильніший цей негативний оціночний зміст в понятті “статеве перекручення”, яке припускає, що така поведінка не тільки незвична, але й хвороблива, що порушує не тільки соціальні норми, але й закони природи. Нарешті, психологічно ненормально не тільки те, що дивно (погляд з боку), але й те, що спричиняє самій людині незручності та робить його неповноцінним.
Існує ряд теорій виникнення перверсій: генетична, ендокринна, нейроендокринна, конвенціональна (умовно рефлекторна), психоаналітична й ін. Кожна з них пояснює перекручування спрямованості статевого потягу порушеннями визначеного етапу психосексуального розвитку. Розподіл парафілій на уроджені і придбані чисто умовне, оскільки психосексуальні орієнтації формуються в процесі постнатального онтогенезу і визначаються тісними взаємовідносинами соціально-психологічних факторів і патологічно зміненого ґрунту, що нерідко деформується в пренатальному періоді.
Для розуміння даних девіацій ми пропонуємо хоча б дуже стисло ознайомитися з видами порушень психосексуального розвитку.
2.3.1. ВИДИ ПОРУШЕНЬ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Транссексуалізм – порушення статевої самосвідомості (аутоідентифікация,) виявляються різними варіантами транссексуалізму – стійке усвідомлення своєї відносності до протилежної статі, незважаючи на правильне (відповідно генетичній статі) формування гонад, урогенитального тракту і вторинних статевих ознак.[10]
Транссексуальні особистості удягаються відповідно до психічного відчуття своєї статевої приналежності, що не відповідає соматичній статі, і виявляють прагнення до зміни структури свого тіла.
Трансвестизм – порушення стереотипу статеворольової поведінки – (от лат. “транс” – через та “вести-ре” одягатись) отримання сексуальної насолоди та задоволення від перевдягання в одяг протилежної статі. Зустрічається майже завжди тільки у чоловіків. На відміну від транссексуалів, які відхиляють свою громадянську стать, трансвестити звичайно не мають на рахунок цього вагань та не хочуть змінювати свою статеву ідентичність. Саме одяг протилежної статі дає максимум сексуального задоволення, в останній час вони вдягаються та поводять себе згідно своєї статі.
Гомосексуалізм – порушення психосексуальної орієнтації за статтю об’єкта (от греч. Homós – такий самий), гомоеротизм, сексуальна інверсія, гомофілія, еквісексуалізм – сексуальний потяг до осіб власної статі; жіночий гомосексуалізм має назву “лесбіянство” (від острова Лесбос). Однозначного пояснення гомосексуалізму, як і інших сексуальних орієнтацій, немає. В даний час більшість вчених схильні до думки, що гомосексуалізм – це специфічний стиль життя. Він виключений з списку психічних захворювань, оскільки ні по жодному психологічному тесту гомосексуальні індивіди не відрізняються від гетеросексуальних. [2]
2.3.1.1. ПОРУШЕННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗА ОБ'ЄКТОМ (ЩО ЗАМІЩУЄ НОРМАЛЬНИЙ ОБ'ЄКТ)
Фетишизм (ідолизм, сексуальний символізм) – стан, коли статеве збудження викликає будь-який визначений предмет (предмети туалету чи визначені частини тіла), "зведення в культ фетиша, що символізує сексуального партнера і статевий потяг до нього, що супроводжується сексуальним збудженням". [5, с.424]
Фетишизм зустрічається майже винятково в чоловіків.
Парафілієй це стає тільки в тому випадку, якщо символ перетворюється у фетиш, тобто наділяється самостійним існування та захоплює владу над суб’єктом.
Фетишизація частин тіла, якщо вона не заміщає нормального статевого життя, являє собою парафілічні елементи.
Набагато рідше спостерігається ретифизм (фетишизм взуття), пігмаліонізм (монументофілія) – потяг до статуй.
Нарциссизм (аутоеротизм, аутомоносексуалізм, аутофілія, аутоєрастія) – спрямованість статевого потягу на самого себе, потяг до милування власним тілом (культ свого тіла), що супроводжується статевим збудженням.
“Стан, при якому людина відноситься до власного тіла, як до сексуального об’єкта, тобто милується ним, пестить його до тих пір поки не отримує від цього повної насолоди.” [9, с. 99]
Ексгібіціонізм – потреба чоловіка (частіше за все) демонструвати свої геніталії людям, які цього не очікують, як правило, жінкам. Це типовий невротичний симптом, за яким стоїть невпевненість у собі, страх перед жінкою; своєрідна форма компенсаторної поведінки та символічної агресії. Дуже важливий момент для ексгібіціоніста – переляк жінки. [2]
Вуайеризм (від франц. “вуар”– смотреть), міксоскопія, візіонизм, скопофілія (від греч. “скопейн” – дивитись) – потяг до підглядання за статевим актом чи оголеними представниками обраної статі. До скопофілії варто віднести захоплення порнографічними зображеннями, фільмами і т.д.
Підглядання звичайно супроводжується страхом бути захопленим раптово, це ще більше підсилює статеве збудження і сприяє одержанню яскравого оргазму. [2]
У сексологічних довідниках описується ще декілька десятків різних парафілій, але вони зустрічаються більш рідко, тому ми обмежимося лише визначеннями деяких з них: акротомофілія – потяг до партнера з ампутованою кінцівкою, аутонекрофілія – уявлення себе трупом; аутопедофілія – уявлення себе дитиною та потреба, щоб з ним поводились, як з немовлятою; копрофілія – збудження запахом та смаком кала; копрофагия – поїдання калу; еротична піроманія – потреба щось підпалювати; еротолалія – потреба промовляти непристойності; фроттаж – потреба тертися о сторонню людину у суспільних місцях; клізмофілія – сексуальне задоволення пов’язане з клізмою; некрофілія – потяг до трупів; піктофілія – нестримна потреба дивитись еротичні картинки, фільми та відеокасети; скатофілія – потреба говорити про сексуальні або непристойні речі з сторонніми людьми; сомнофілія – потреба ласкати сплячу незнайому людину; телефонна скатофілія – потреба казати непристойності незнайомій людині по телефону; урофілія – насолода від смаку та запаху сечі, задоволення від самого процесу сечовипускання; зоосадизм – спричинення болю тваринам; зоофілія (зооєрастія, зооеротія, скотоложництво, содомія, бестіализм, бестіофілія) – статевий потяг до тварин і одержання сексуального задоволення в контактах з ними; і т. д. [4, 5]
2.3.1.2. ПОРУШЕННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗА
ВІКОМ ОБ'ЄКТА
Педофілія (від грецького "педес" – дитина, "філія" – потяг) – статевий потяг до дітей – зустрічається як серед гетеросексуальних, так і серед гомосексуальних чоловіків. Педофелієй зветься потяг тільки до допубертатних дітей, молодше 10-11 років. Але інколи педофілами звуть також індивідів, яких приваблюють підлітки, що знаходять у процесі дозрівання (11-14 р.)
Потяг до 14-16-річних підліткам зветься ефебофілієй (від грецького “ефеб” – підліток) та психіатричним діагнозом не являється, хоча в більшості країн (і в Україні теж), сексуальні відносини дорослих з особами цього віку законодавчо заборонені.
Педофілія може бути як постійною, коли людину сексуально збуджують тільки нестатевозрілі або у стадії дозрівання діти, так и тимчасовою, замісною, коли преважним партнером є дорослий, але при неможливості або утрудненні сексуального контакту суб’єкт переходить на дітей та підлітків.
Геронтофілія – статевий потяг до особистостей літнього і старечого віку.
Геронтофіли вибирають партнерів якщо не з числа літніх особистостей, то з числа людей, значно старше себе. Вони або не випробують сексуального задоволення в контактах з однолітками, або воно буває менш яскравим. Якщо геронтофілія виникає на основі садистичних тенденцій, то сексуальна активність пов'язується зі згвалтуваннями і катуваннями людей похилого віку, що вимагає судово-психіатричної експертизи. Звичайно геронтофілія виявляється при обстеженні з приводу потягу і незадоволеності в шлюбі як жінок, так і чоловіків. [2]
2.3.1.3 ПОРУШЕННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗА СПОСОБОМ РЕАЛІЗАЦІЇ СЕКСУАЛЬНИХ ДІЙ
Мазохізм (по імені австрійського письменника, що вперше описав це відхилення від норми (Захер - Мазох); синоніми – альгоманія, альгофілія, пассивізм) – сатеве перекручення, при якому для досягнення статевого збудження і задоволення необхідно випробувати фізичний біль чи моральне приниження, заподіяні партнером. Це агресія, звернена із зовнішнього світу на себе. У жінок це не стільки невроз, скільки гіпертрофія традиційної моделі фемінінності, як втілення пасивності та залежності. У чоловіків, згідно психоаналізу, це свого роду реактивне утворення: бажання уразити, причинити біль матері, в свою чергу, стає потребою бути покараним жінкою взагалі. У гомосексуальному варіанті ціль доповнюється ще двома ланками: власна мати в уяві стає чоловіком, і виникає потреба в покаранні іншим чоловіком. Більшість фахівців вважає, що чисто фізичний біль не є самоціллю спілкування мазохіста з партнером, а їм рухає скоріше бажання підкорятися чужій волі, відчути на собі визначену владу партнера. При мазохізмі ступінь сексуальної залежності від партнера є максимально вираженою. Ця залежність може виявлятися в тім, що людина йде на будь-які поступки, щоб тільки не втратити сексуального партнера, що доставляє тим більше сексуальної насолоди, чим більше домінує, тобто принижує мазохіста.
Проте мазохіст отримує насолоду не від фізичного болю, а від самоприниження і приниження з боку партнера. Але у визначених ситуаціях він прагне інтенсифікувати біль, щоб після цього випробувати насолоду від її відсутності. [2]
Садизм (по імені французького письменника маркіза де Сада (de Sade); синоніми – статеве насильництво, еротичний тиранизм, активна алголагнія), сексуальна девіація, при якій статеве задоволення досягається в процесі заподіяння партнеру фізичного болю чи психічних страждань.
“Садизм полягає в тім, що сексуальна насолода виникає в ситуації, пов'язаній з домінуванням і беззаперечним підпорядкуванням собі партнера, оволодінням їм і підпорядкуванням його в такій мірі, що йому можна навіть заподіювати біль і приниження”. [4,с.265] Панування над людиною, як особлива форма зв'язку з нею, створює садисту почуття задоволення, причому форми панування нерідко бувають як у соціальному, так і в індивідуальному плані вигідними для того, хто підкоряється. Слід зазначити, що прояви садизму можуть мати місце й у жінок, часто сягаючі насолоди від споглядання приниження партнера, що втрачає почуття власної гідності. [2]
Садомазохізм (садизм+мазохізм) – сексуальна девіація у виді сполучення садизму і мазохізму. "Визначені садомазохистичні елементи присутні в сексуальних проявах багатьох людей, зміцнюючи нерідко подружній союз, коли один з партнерів одержує при цьому хоч якусь компенсацію в прагненні, що пригнічується суспільством, до влади, а інший одержує насолоду від власної покірності і повної довіри, беззахисності фізичної і психічної". [4,с.266] Садизм і мазохізм являють собою девіації, що доповнюють один одного. Вони є вираженням біполярності людини. Обидві ці схильності можуть виявлятися в різному ступені у тої ж самої людини в залежності від періоду життя, зовнішніх обставин і особливостей особистості партнера, з яким девіант складається в партнерському союзі. В обох цих тенденціях, виражених у різній мірі в різних людей, найбільш важливу роль грає прагнення до взаємного співіснування, обумовлене утрудненням чи неможливістю існування одного без іншого. У цьому змісті садистські і мазохістські схильності не тільки не виключають партнерства, але і сприяють зміцненню взаємного зв'язку у випадку вдалого підбору партнерської пари, в якій в одного партнера переважають садистські схильності, а в іншого –мазохистські. [2]
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
