125613 (717618), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У науковий парк входять 56 компаній. Основу діяльності становлять розробки в області біотехнологій. ЗМІ й мультимедіа, автоматизації, телекомунікацій.

В Австрії із приблизно сотні університетів кожен четвертий працює над інноваційними рішеннями в галузях штучного інтелекту та розвитку програмного продукту в мультимедіа. Столиці провінцій, такі як Лінц, Грац, Зальцбург, Інсбрук об’єднують науково-дослідницькі інститути та університети з інноваційними центрами і технологічно орієнтованими підприємствами. Австрійські технопарки зосереджені на дослідженнях в галузі інформаційних технологій та телекомунікації: технопарк Хагенберг у землі Нижня Австрія налічує 30 компаній, а другий великий комплекс, Techno-Z, об’єднує 80 фірм, які співпрацюють із промисловими підприємствами, коледжем телекомунікаційних технологій та університетами. Показовою є діяльність Віденського ділового центру (VBC), котрий ще 1985 року консолідував дослідницькі інститути, які займаються молекулярною і клітинною біологією, і промислові концерни навколо університету із потужною науковою базою у царині біотехнологій. Сьогодні там працює більш ніж 700 учених і навчаються студенти із 40 країн. Центр має зв’язки із біоцентрами по всьому світі й створив більше 51 тисячі робочих місць.

До Асоціації фінських наукових парків TEKEL сьогодні входить 24 технопарки. Вони об’єднують приблизно 2400 компаній та більш ніж 50 тисяч спеціалістів, а річний обіг капіталу в них перевищує 120 мільйонів євро. Один з них, побудований 1982 року на базі університету всесвітньо відомого міста Оулу, працює не тільки у царині телекомунікації, але й медицини і біотехнологій. Студенти вже з третього курсу беруть участь у роботі інноваційних фірм технопарку. Технопарки країни всіляко підтримують не лише місцеві та центральні органи влади, а й різні фонди та асоціації. Приміром, Національне технологічне агентство TEKES інвестує в інноваційні проекти від 30 до 80% власних коштів.

Російські технопарки використовують практично весь діапазон сучасних організаційно-правових форм, притаманних ринковій організації економіки. Приблизно у 46 % випадків технопарк є закритим акціонерним товариством, у 25 — це товариство з обмеженою відповідальністю. В інших випадках використовуються інші організаційно-правові форми, наприклад, об'єднання юридичних осіб (асоціації) тощо.

Майже всі технопарки Росії забезпечені офісними приміщеннями, близько 60 % з них мають ще й виробничі площі. Власні будинки, приміщення мають близько 15 % технопарків, інші ж орендують площі (в основному у засновників, на пільгових умовах, найчастіше — на безоплатній основі, що є специфікою Росії). Проблема придбання власних приміщень для технопарків є дуже гострою, й її ще належить вирішити. Фактично ж лише технопарки — «власники» приміщень можна цілком віднести до діючих.

Серед вдало функціонуючих наразі в Росії технопарків найбільш високий рейтинг мають Томський міжнародний діловий центр «Технопарк», московські технопарки «Центр», «Москворіччя», науковий парк МДУ, Зеленоградський науково-технологічний парк, «Технопарк» ЕТУ (м. Санкт-Петербург), Башкирський інноваційний науково-технологічний парк «Башкортостан» (м. Уфа).

Розвинені технопарки-лідери мають спеціально спроектовані будинки, що функціонально зорієнтовані на найкраще виконання завдань, які стоять перед ними. У Росії таких технопарків менше 20 % від їхньої загальної кількості. До таких, наприклад, належить Науковий парк МДУ, що займає територію загальною площею 3,2 га. МДУ (основний засновник) передав технопарку право безкоштовного користування землею на 10 років. Спеціально для технопарку на території збудовано вісім двоповерхових будинків площею 500 м2 кожний. Ці будинки й споруди є часткою у статутному фонді технопарку іншого засновника. У будинках розміщуються фірми-орендарі й сервісні служби, а також виділені й обладнані приміщення під конференц-зал площею 40 м2, виставочний зал — 100 м2, кафе — 20 м2. Один із будинків цілком відведено під телекомунікаційний центр, поруч із яким встановлено супутникову антену. Крім того, на території технопарку є складські приміщення загальною площею 200 м2.

Як правило, російські технопарки, особливо на етапі їхнього створення, розміщуються у приміщеннях ВНЗ та інших засновників. Замість зведення спеціальних будівель фірми технопарків нерідко пристосовують для своїх потреб нежитлові споруди, цехи підприємств й інші будинки. Це надає їм змогу у стислий термін надати малим наукомістким фірмам, що лише розпочинають справу, набір послуг, використовуючи наявні на цей момент можливості. У Росії таких технопарків переважна більшість — понад 80 %.

Українські технопарки

Українські технопарки (перші з яких з’явилися 1999 року) вельми далекі від класичних взірців, оскільки базою мали не вищі навчальні заклади, а науково-дослідні інститути Національної академії наук України (НАНУ). Крім того, жоден вітчизняний технопарк не має промислової зони – всі учасники мають реалізовувати проекти на власних майданчиках, і жоден не має на меті створення малих наукомістких підприємств – розраховують на застосування створених продуктів на існуючих підприємствах України. Та й форма діяльності, реалізована в українських технопарках, ефективна лише для великих науково-виробничих комплексів.

При використанні в умовах України західного досвіду створення і функціонування інноваційної інфраструктури необхідно враховувати, що ні зараз, ні в найближчому майбутньому не доводиться розраховувати на бюджетне фінансування технопарків, інкубаторів й інших інноваційних структур. Практично єдино можливою державною формою підтримки є спеціальний режим інноваційної діяльності, передбачений Законом про технопарки і Законом про інноваційну діяльність. Проте і вони забезпечують компенсацію не більше 10-12 % витрат підприємств на виконання інноваційних проектів.

За останні роки в Україні в основному розроблена нормативно-правова база, що забезпечує економічну зацікавленість в інноваційній діяльності, і, як уже було зазначено, створено 16 технопарків.

Особливість українських технопарків полягає в тому, що податкові преференції встановлені законом не для технопарку в цілому, а для конкретних інноваційних проектів, що проходять державну експертизу і затверджених в установленому порядку.

Результати роботи українських технопарків, і в першу чергу Технопарку "ІЕС ім. Е. О. Патона" і Технопарку "Інститут монокристалів" показують, що вони вже зараз є дієвою ланкою, реально об'єднуючою науку з виробництвом.

Показники діяльності технологічних парків тис. грн. (показники загалом)

1. Вироблено інноваційної продукції у 2000 – І півріччя 2003 рр. 1 382 396,50

2. Вироблено інноваційної продукції у І півріччі 2003 р. 611 453,50

3. Реалізовано на зовнішньому ринку інноваційної продукції за І півріччя 2003 р. 60 366,80

4. Сплачені платежі до бюджетів та державних цільових фондів у І півріччі 2003 рр. 25 398,25

5. Створено нових робочих місць у І півріччя 2003 р., чол. 302

6. Обсяг реінвестицій в інноваційні проекти і розвиток інноваційної інфраструктури у 2000 – І півріччя 2003 рр. 101 255,15

7. Співвідношення кредитів та реінвестицій за 2000 - І півріччя 2003 рр.,де 347 132,3 - сума одержаних кредитів у 2000 - І півріччі 2003 рр., а 101 255,15 - обсяг реінвестицій в інноваційні проекти і розвиток інноваційної інфраструктури у 2000 - першому півріччі 2003 рр.

8. Отримано податкових пільг за 2000 - І півріччя 2003 рр. 198 649,47

9. Загальна сума витрат на виконання інноваційних та інвестиційних проектів за 2000 - І півріччя 2003 рр. 1 197 144,19

10. Співвідношення загального обсягу пільг к загальному обсягу витрат на інноваційні проекти за 2000 - І півріччя 2003 рр., де – 198 649,47 - отримані податкові пільги, а - 1 197 144,19 – загальна сума витрат на виконання інноваційних та інвестиційних проектів.

Висновок

Отже, у багатьох країнах світу появу технологічних парків можна пояснити також тим, що їх організація сприяє більш раціональному розміщенню продуктивних сил і, зокрема, децентралізації промисловості, вирівнюванню рівня розвитку периферійних районів і центру. Вони також дають можливість вирішити актуальну на сьогодні проблему реорганізації існуючої системи освіти і наблизити її до потреб розвитку сучасного наукомісткого сектора. Світовий досвід свідчить про високу ефективність технологічних парків та технополісів як центрів інноваційного бізнесу. Їхня діяльність істотно вплинула на структуру і конкурентоспроможність національних високотехнологічних галузей, але процес їх створення може тривати до 10-15 років.

Технологічні парки створюють необхідні умови для швидкого переміщення наукових розробок у виробництво.

Класичний технопарк часто розташований просто на території вищого навчального закладу, який забезпечує замкненість і ефективність технологічного ланцюжка від науково-дослідницьких проектів до випуску нового продукту. Зазвичай у його структурі представлені: інноваційно-технологічний, учбовий, консультаційний, інформаційний, маркетинговий центри та промислова зона, в якій розміщуються інноваційні підприємства. Відтак, правильно побудовані технопарки стають джерелами зародження і росту навіть нових галузей промисловості, адже тут концентруються інтереси університетів, науково-дослідницьких центрів, промисловості, регіональної та місцевої влади, і це забезпечує синергетичний ефект. Саме тому технопарк є символом та рушієм інноваційного розвитку країни.

Основними умовами формування технопарків є збереження й розвиток сформованого виробничого та економічного потенціалу, ділової та соціальної інфраструктури, створення виробничих підприємств нових високотехнологічних і наукомістких галузей, більш органічне включення в міжнародний поділ праці, поява додаткових джерел формування місцевого бюджету й розвитку, послаблення соціальної напруженості.

Пріоритетними напрямками у розвитку технопарків є концентрація ресурсів на проведенні фундаментальних і прикладних досліджень, підвищення рівня інтелектуалізації вітчизняного експорту.

Вихід України з кризи й інтеграція економіки у світове господарство вимагають глибоких соціально-економічних перетворень на основі нового типу стосунків, що базується на застосуванні ефективних технологій та використанні інноваційних механізмів, що забезпечують розробку і виробництво інноваційного продукту і його використання в сфері матеріального виробництва.

Науково-технологічні парки, які поєднують науково-дослідні, технологічні і виробничі підприємства, забезпечують найшвидше впровадження результатів науково-дослідних і пошукових робіт та винаходів у промисловість та бізнес.

Технопарки відіграють велику роль у розвитку авіакосмічної техніки, біоінженерії та біомедицини, у розробці нових технологій в багатьох галузях промисловості та у вивченні Землі та її природних ресурсів. Найбільш перспективними технологічними напрямками є генна інженерія, мікробіологія, фармацевтика, робототехніка і нанотехнології.

Впровадження сучасних технологій в наукомісткі підприємства, технологічні парки сприяє:

створенню нових матеріалів та видів продукції (фармацевтичних виробів, електронного устаткування з обробки інформації, медичної і хірургічної техніки, оптичних приладів та ін.);

розвитку і впровадженню сучасних інформаційних технологій (програмного забезпечення та Інтернет - технологій);

покращенню соціального та екологічного стану окремих територій.

Для подальшого розвитку інноваційної діяльності й інноваційного підприємництва необхідно:

1. Організовувати й проводити обстеження регіонів і давати об’єктивні експертні висновки про доцільність (чи недоцільність) створення в них будь-яких інноваційних структур, які були б адекватними за своїми можливостями у досягненні тих чи інших цілей і завдань у регіонах.

2. Проводити обов’язкову прогнозну оцінку економічних результатів діяльності технопарку (на 5 років).

3. Сприяти підготовці і навчанню команд менеджерів та інших фахівців для інноваційних структур та створити методичне й організаційне забезпечення, у тому числі на базі університетів, державних наукових центрів та інших.

Список використаних джерел

1. Семиноженко В. Формування і реалізація державної науково-технічної політики: пріоритети та шляхи забезпечення: 24 лютого 2003 року на "Інноваційній конференції-" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http :// www.semynozhenko.net.

2. Будкін В. Зони високих технологій: світовий досвід та реалії України/ В. Будкін, Петренко, Тхі Тхань Нгуєн // Економіка України. - 2005. №10.-С.68-74.

3. Виступ В.Семиноженка на науково-практичній конференції "Стратегія сталого розвитку та структурно-інноваційної перебудови української економіки (2004-2015)" 21 квітня 2004 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http :// www . semynozhenko . net .

4. Семиноженко В. Технологічні парки в Україні: перший досвід формування інноваційної економіки / В.Семиноженко //Економіка України. - 2004. - №1. -С.6.

5. Забарная Э. Современные организационные формы инновационной деятельности / Э. Забарная// Економіст. - 2004. - №6. - С.63-65.

6. Инновационная инфраструктура: мировой опыт создания технопарков [Электронный ресурс] // Теория и практика управления. - 2004. - №5.-Режим доступа: http:// www.silicontaiga.ru

7. About Science and Technology Parks [Eлектрон. ресурс]/ Source: 1ASP worldwide statistics on STP's/ 2006-2007. – Режим доступу: http://www.iaspworld.org.

8. Международная ассоциация научных парков. Научные и технологические парки в мире. Статистика, факты, цифры.

Характеристики

Список файлов реферата