Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Отже ризикованій ситуації притаманні такі основні ознаки :

1. Наявність невизначеності

2. Існування альтернатив і необхідність вибору

3. Можливість оцінити наявні альтернативи

4. Зацікавлення у результатах вибору

Один із найважливіших принципів кредитування полягає у поверненні наданого кредиту у чітко обумовлені строки. Дотримання цього принципу є запорукою успішної діяльності всієї економічної системи. Цілком очевидно , що при страхуванні відповідальності позичальника за повернення кредиту перед страховиком стає проблема невизначеності того чи буде це кредит повернуто вчасно і більше того чи буде його повернуто взагалі. Звідси випливає, що основною задачею при даному виді страхування основною задачею є перетворення невизначеності в чітко виражений ризик і його детальний аналіз. Отже кредитний ризик можна визначити як ймовірність повної чи часткової втрати засобів , виданих в кредит . Слід зазначити , що кредитний ризик формується з декількох самостійно діючих видів ризику .

Більшість страхових компаній та комерційних банків України до недавнього часу при оцінці кредитного ризику враховували лише одне з можливих його джерел – фінансові можливості позичальника ( об‘єктивний ризик пов’язаний з позичальником ) . Практика показала - багато позичальників не повертають кредити не тому , що не мають можливості , а тому , що не бажають цього робити. Особливу увагу в умовах кризи в нашій країні слід також приділяти впливу на кредитний ризик ризику виникнення форс-мажорних обставин. Також слід враховувати, що в чистому вигляді ризики не зустрічаються , вони накопичуються та корелюють між собою утворюючи системний ризик. Даний підхід до формуванні кредитного ризику як системи ризиків враховані в структурі кредитного ризику , що наведена у Малюнку №1.

Малюнок № 1 Структура кредитного ризику

Кредитний

ризик

Ризик, пов‘язаний

з позичальником

Системний ризик

Форс-мажорний ризик

Об‘єктивний

Суб‘єктивний

Юридичний

Розділ 3 Визначення кредитного ризику

3.1 Якісний аналіз кредитного ризику

При якісній оцінці ризику дуже важливими є питання про форму власності страхувальника (позичальника ) та цілі на які буде використано кредит. Поєднуючи ціль отримання кредиту та характер ведення бізнесу страхувальника страхова компанія вже може певною мірою визначити чи здатна вона прийняти на себе даний ризик чи ні і в якому обсязі. Але треба зауважити , що немає стандартних схем які б визначали , що наприклад короткотерміновий кредит для закупки та перепродажу товарів для роздрібного торгівця є менш або більш ризикованіший ніж кредит на закупку виробничого обладнання машинобудівним заводом. Все залежить від кожного конкретного випадку , від унікальності чи стандартності проекту який фінансуватиметься за рахунок кредиту . Це пояснюється тим , що для стандартних ситуацій ризики або значно нижчі або добре прораховані ніж для нестандартних , в умовах яких страхова компанія може стикнутися з багатьма труднощами у визначені ступеня ризику , дохідності та прийнятності страхової угоди .

Оцінка ділових ризиків, здатних уповільнити повернення боргу

Дуже великий вплив на кредитний ризик має діловий ризик з яким у процесі ведення справи зустрічаються страхувальники (позичальники ). Даний ризик витікає з того , що компанія інколи не може завершити обіг своїх активів , що може бути пов’язано з багатьма факторами : діяльність компанії, характер галузі та ін .( Таблиця № 1 )

Таблиця № 1 Фактори впливу на фінансове становище позичальника

Перераховані фактори , що впливають на погіршення господарської діяльності позичальника діють автономно , незалежно від страхової компанії . Але керівництво СК знаючи слабкі сторони позичальника , може і повинно дати відповідні рекомендації , що допоможуть запобігти появі несвоєчасно повернених позичок. Головним завданням науково обгрунтованого управління ризиковими операціями страхової компанії є визначення ступеня допустимості та виправданості того чи іншого ризику і прийняття практичного рішення , спрямованого або на використання ризикових ситуацій , або на вироблення системи засобів , що зменшують небезпеку виникнення збитків від проведення тієї чи іншої операції.

Економіко-статистичний аналіз рівня кредитоспроможності

Розрахунок фінансових коефіцієнтів

Цінність цього аналізу полягає в порівнянні різноманітних цифр , що стосуються угод на певну дату , але необхідно пам’ятати , що бізнес це діяльність яка знаходиться в постійному русі , в той час коли фінансова звітність показує стан речей на певну дату . Тому для визначення реальної картини а також тенденцій розвитку необхідно застосовувати статистичні методи , що базуються на порівнянні , тих самих цифр тієї ж діяльності з даними минулих періодів . Статистичне порівняння одного звіту з іншим називається відношенням . або коефіцієнтом , порівняння коефіцієнтів різних періодів визначає тенденцію розвитку.

В світовій практиці виділяють п’ять груп фінансових коефіцієнтів : ( Ліквідності, Ефективності або активності, Фінансового левераджу, Операційні та прибутковості, Ринкові )

1. Коефіцієнти ліквідності

Якщо прийняти , що :

1. Оборотний капітал = Поточні активи – Дебіторська заборгованість

2. Оборотний капітал = Гроші + Товарно-матеріальні запаси

то можна отримати , що :

1. Поточні активи = Оборотний капітал + Дебіторська заборгованість

2. Поточні активи = Гроші + ТМЗ + Поточна дебіторська заборгованість

3. Високоліквідні активи = Поточні активи - ТМЗ

Звідси можна знаходити коефіцієнти ліквідності , які показиватимуть ступінь мобільності різних активів клієнта , що забезпечать своєчасну оплату ним власної заборгованості . Тобто в чисельник формули можуть бути поставлені : ( Поточні активи, Оборотний капітал, Високоліквідні активи )

Суть підстановки різних активів полягає в з’ясуванні залежності ліквідності підприємства від певного виду активу . Це робиться шляхом або простого порівняння отриманих значень показників ліквідності або вирахування дисперсії або середньоквадратичного відхилення цих значень . Але при використанні цього показника в аналізі можна стикнутися з багатьма проблемами . По-перше це те що кожен з активів ( навіть якщо вони належать до однієї групи ) має різний рівень ліквідності .Тобто вони з різною швидкістю та ефективністю можуть бути конвертовані на гроші .Вирішити цю проблему можна наступним чином :

Де N – частка вартості активу яку можна отримати при негайній реалізації активу на ринку . Це показник залежить в першу чергу від попиту на даний вид активу на ринку .

Також вирішенням цієї проблеми може бути застосування біржових цін при визначення вартості активів.

1. Коефіцієнти ефективності управління активами

Обіговість товарно-матеріальних запасів

Виникає дві проблеми при визначенні та аналізі даного коефіцієнту. По-перше , продаж відбувається за ринковими цінами . Тому якщо запаси зберігаються будучи обчисленими за ціною собівартості , розрахована величина перевищує дійсне значення . Тому більш доцільно було б використовувати або вартість проданих товарів у чисельнику або відповідно ринкову вартість запасів у знаменнику. По-друге , збут відбувається на протязі року , а запаси фіксуються на певну дату . Тому якщо діяльність компанії має сезонний характер , або наявні суттєві коливання в обсязі запасів необхідно використовувати середні показники.

Кількість днів до отримання заборгованості

Цей показник виражає собою середню кількість днів яка проходить між реалізацією товару та отриманням за нього грошей. Необхідність у розрахунку є дуже суттєвою коли компанія має дуже великий асортимент товарів і неможливо точно визначити проміжок за який надходять гроші за товари. Але навіть якщо компанія має обмежений асортимент вона може порівняти цей показник з нормативним .

Обіг основного капіталу

Даний коефіцієнт показує ефективність використання основних виробничих фондів. Основною проблему аналізі є те , що з часом через інфляційні процеси вартість фондів змінюється і необхідно використовувати систему індексів для порівняння вартостей майна придбаного в різні часові періоди. Ще одною проблемою є проблема вибору вартості майна яка буде використовуватися при підстановці в коефіцієнт : первісна , залишкова чи відновлювана . Очевидно , що бухгалтери фірм для складання привабливих звітів для обрахунку даного коефіцієнту використовують той показник , що є меншим на даний час - це дасть можливість штучно збільшити його значення

Обіг загальної вартості майна

Зрозуміло що для аналізу використання ресурсів підприємства показника обігу основного капіталу замало , бо він не враховує активи , що не входять до його складу . А через те , що питома частка даних активів на багатьох підприємствах дуже значна - доцільно використовувати показник обігу загальної вартості майна ., що дасть можливість побачити ефективність використання майнового комплексу підприємства в цілому.

Товарно-матеріальні запаси в днях обороту

Даний показник відображає середню кількість днів протягом якої запаси знаходяться в обігу . Фактично це є аналітичним доповненням до показника обігу товарно-матеріальних запасів.

3. Показники фінансового левереджу

Характеристики

Список файлов реферата