OKS (716660), страница 13
Текст из файла (страница 13)
Не було можливості навести відповідні показники по країнам близького зарубіжжя через відсутність статистичної бази.
Основний обсяг продукції, що експортується спільними підприємствами України, йде до Німеччини, Лівану, Японії, Італії, США, Польщі, а імпорт надходить із Німеччини, Куби, Польщі, Японії, Угорщини, Греції.
В
ідносно структури експорту СП, то вона в соновному дублює експорт України. Вивозять сировину, метал, паливо, товари народного споживання (рис.10), ввозять техніку, обладнання, запасні частини до нього, оргтехніку, продовольчі товари (рис.11).
Рис.10. Структура експорту СП в 1993 році.
Позначення:
1-кольорові метали та вироби з них; 5-чавун;
2-інші; 6-сталь;
3-транспортні послуги; 7-глини та вогнеупори;
4-металоконструкції; 8-напівфабрикати із сталі.
При цьму стан економіки в Україні не дозволяє говорити, що спільні підприємства стали повноцінною складовою ринку.
Динамічність розвитку СП в Україні спричинюється до того, що статистичні оцінки кількісних параметрів цього процесу швидко стають непридатними. Більшість СП перебуває у стадії становлення, вивчення та освоєння ринку, а тому масштаби їх впливу на економіку досить незначні. Щодо СП відсутня представницька інформація, а тому їх повноцінний економічний аналіз ускладнений.
Р
ис.11. Структура імпорту СП в 1993 році.
Позначення:
1-текстиль і текстильні вироби; 6-косметичні засоби;
2-продовольчі товари; 7-взуття;
3-теле-, радіо-, відеоапаратура, оргтехніка; 8-змащувальні матеріали;
4-одяг; 9-меблі;
5-телефонні апарати; 10-інші.
Водночас можна говорити про формування певних тенденцій (позитивних, негативних), які тією чи іншою мірою якісно характеризують розвиток СП в Україні:
- висока динаміка процесу створення , розширення масштабів, видів та сфер діяльності;
- переважання партнерів з країн, що розвиваються, за кількістю створених міжнародних СП і партнерів із промислово розвинених країн – за розмірами іноземних інвестицій;
- створення спільних підприємств, як правило, на двосторонній основі;
- орієнтація міжнародних СП на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені, традиційна їх експортно-імпортна орієнтація;
- обережність іноземних партнерів у великих інвестиціях та досить активна участь малих зарубіжних фірм, орієнтованих на швидку віддачу невеликих інвестицій або вигоду від разових операцій, нерідко суто посередницьких або відверто спекулятивних;
- зосередження міжнародних СП у промислових центрах і регіонах України, зокрема, у м.Києві, формування центрів спільного підприємництва [37, с.17].
В цілому для розвитку українсько-зарубіжних СП притаманні: висока динаміка; розширення масштабів, видів і сфер діяльності; географічна диверсифікація, як за кількістю країн-партнерів, так і за розподілом по областях України.
Як показує аналіз українсько-зарубіжних СП, переважає їх орієнтація на такі цілі:
- поставку виробів іноземних фірм з наступним їх складанням і налагодженням, а не створення високотехнологічних виробництв;
- створення виробництв на виготовлення виробів, компонентів та запасних частин для підтримки в робочому стані підприємств, які створюються за участю іноземного капіталу;
- використання виробництв, що володіють певними технологічними перевагами і перспективними напрацюваннями (як правило, підприємств ВПК, що підлягають конверсії);
- створення підприємств, що забезпечують іноземним фірмам доступ до використання науково-технічного потенціалу українських підприємств та проектно-дослідницьких організацій.
В умовах перехідного етапу економіки України, коли можливість швидких економічних маневрів відносно обмежена, важливого значення набуває оцінка результативності та потенційної можливості спільних підприємств з точки зору впливу на вирішення завдань, які офіційно визначені пріоритетними для іноземного інвестування:
1) виробництво товарів широкого вжитку з орієнтацією на підвищення якості життя, культури споживання;
2) структурна перебудова економіки, створення сучасної галузевої структури на основі технологічного оновлення виробництва;
3) подолання залежності України від імпорту [22, c.85].
Аналіз виявив об”єктивні причини низької результативності українсько-зарубіжних СП з точки зору вирішення офіційно визначених задач і пріоритетів:
- потенціал іноземного інвестування виробництва більшості споживчих товарів обмежений глобальною експортною орієнтацією найбільш конкурентоспроможних у міжнародному масштабі корпорацій;
- участь інвесторів у структурній перебудові проблематична через їх очевидну зацікавленість у місцевій сировині, металах, продуктах первинної обробки;
- масштабне технологічне оновлення виробництва за участю іноземних фірм ускладнюється інтернальною орієнтацією інвестиційної поведінки останніх, використанням міжнародних СП як каналу доступу до науково-технічного потенціалу українських підприємств ;
- підготовка та підвищення кваліфікації національних кадрів входить у протиріччя із природним прагненням іноземних фірм використовувати наявних місцевих працівників високої кваліфікаціх;
- переваги “експлуатації” традиційної товарної та географічної структур експортно-імпортної діяльності обмежують участь міжнародних СП у їх диверсифікаційному розвитку [37, с.17].
Таким чином, спільні підприємства, по-перше, суттєво не впливають на стан національної економіки України через відносно незначні масштаби своєї діяльності на внутрішньому та зовнішньому ринках, а по-друге – активно не сприяють вирішенню завдань, які визначені для іноземного інвестування як пріоритетні.
Важливою складовою аналізу такого стану є виявлення та оцінка проблем, з якими стикаються спільні підприємства в Україні.. Для розвитку СП характерним є наявність сукупності об”єктивно і суб”єктивно обумовлених проблем. Проблеми об”єктивного характеру пов”язані з складною економічною ситуацією в Україні, труднощами ринкової трансформації економіки, а також із природними складнощами становлення нової держави.
Крім того, існують проблеми, які об”єктивно притаманні іноземному інвестуванню взагалі (ризик інвестицій та їх окупність), а також проблеми, обумовлені діяльністю в умовах чужого середовища, тобто специфікою країни, в яку вкладається капітал. Окремі проблеми виникають у контексті двосторонніх (багатосторонніх) взаємовідносин країн – експортерів та імпортерів капіталу.
За своєю сутністю проблеми СП можна поділити на такі: політико-правові, економічні, соціально-психологічні та інфраструктурні.
Найбільш гострою проблемою у першій групі є нерозробленість надійного законодавства. Спроби виробити нормативні акти, які б відповідали як цілям України, так і мотивації іноземних інвесторів, привели до частої зміни законодавства. Але до останнього часу ні один із законодавчих актів щодо іноземного інвестування не був універсальним та усталеним. Більше того, стрімкі зміни в оподаткуванні та регулюванні зовнішньоекономічної діяльності могли водночас пертворити процвітаючу фірму в банкрута.
Залишилася стара практика дублювання і коригування нормативних актів при їх проходженні від верхніх рівнів управління до нижніх.
Комплекс економічних проблем так чи інакше стосується всіх сторін створення та функціонування українсько-зарубіжних СП. Найбільш негативно на розвиток міжнародного спільного підприємництва впливає невизначеність пріоритетів ринкової трансформації економіки, повільність процесів приватизації. При цьому важливо забезпечити рівні конкурентні умови механізмів приватизації для національних та іноземних інвесторів.
Проблеми соціально-психологічного характеру у діяльності СП пов”язані із відсутністю ринкового менталітету у вітчизняних бізнесменів, що конкретно проявляється у їх нездатності самостійно приймати відповідальні рішення, швидко орієнтуватись у змінному середовищі. Крім того, слід враховувати відмінності у культурних та соціальних цінностях, мовні бар”єри тощо.
Нерозвиненість виробничої і соціальної інфраструктури, застарілість інформаційно-комунікаційних систем веде до того, що міжнародні СП створюються переважно у великих містах та промислових центрах. Це, в свою чергу, породжує проблему територіальної оптимізації українсько-зарубіжних СП.
Аналіз розвитку спільного підприємництва в Україні свідчить про наявність численних мікроекономічних проблем, що виникають і при створенні СП, і в процесі їх практичної діяльності.
Як будл показано вище (див.п.2.1.) у рамках основної цільової орієнтації безпосередні учасники СП реалізують свої конкретні інтереси, які залежать від багатьох чинників: типу підприємства, його виробничого, технологічного, управлінського потенціалу тощо. Багато українських підприємств, які неконкурентоздатні на світових ринках, розглядають СП як спосіб одержання доступу до каналів збуту їх партнерів. Деяким підприємствам, які мають науково-дослідні заділи, нерідко недостатньо лише початкового капіталу (у твердій валюті) або управлінського досвіду, щоб вийти на світові ринки та успішно там працювати. З огляду на це маркетингова (переважно зовнішньоекономічна) мотивація українських партнерів СП виражена чіткіше, ніж у іноземних.
З огляду також на вимоги валютної самоокупності, що орієнтують українсько-зарубіжні СП на зовнішній ринок, виникає певна суперечність у маркетинговій мотивації партнерів. Проте зарубіжні підприємці розраховують на конкурентоздатність продукції СП на світових ринках, в першу чергу, за рахунок порівняно низьких витрат на робочу силу, сировину та енергоресурси.
Крім загальних суперечностей у мотивації партнерів, пов”язаних із проблемами вибору ринків та валютної самоокупності українсько-зарубіжних СП, виникають і специфічні, наприклад, інноваційного характеру. Україна прагне одержати через СП доступ до сучасних технологій, проте західні фірми намагаються реалізувати насамперед технології, що перебувають на низхідній гілці свого життєвого циклу і не приносять прибутків на світових ринках. Не слід також ігнорувати мотивацію багатьох іноземних фірм на комерційне використання саме вітчизняної науково-технічної бази.
У процесі діяльності СП виявились суттєві труднощі методичного характеру, зумовлені відмінністю систем і методологій бухгалтерського обліку, розрахунку основних фінансових показників. Відсутній також методичний інструментарій оцінки співвідношення ризику та прибутковості інвестицій, показники економічної ефективності зорієнтовані переважно на збільшення обсягів виробництва, а не на забезпечення стійкої рентабельності роботи. Недосконала, з точки зору іноземного інвестування в економіку України, система страхування, відсутнє страхування політичного ризику.
Ефективному господарюванню СП перешкоджають також нерозвиненість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною та надійною нормативно-правовою, комерційною інформацією. Нетрадиційним для закордонних інвесторів є соціальне середовище, яке не сприймає не лише окремі аспекти, а й діяльність СП в цілому.
Усе це свідчить про нерозробленість механізмів створення та функціонування спільних підприємств у структурі економічних відносин в Україні, наявність загальгих та окремих нерозв”язаних проблем.
3.3. Оптимізація підприємницької діяльності в
зовнішньоекономічному секторі України.
Демократизація умов зовнішньоекономічної діяльності є одним із ключових напрямків господарської політики у найближчій перспективі, що забезпечить подолання неплатоспроможності країни, зміцнення позиції України у системі міжнародного підприємництва, розширення ринків збуту і сфери міжнародного співробітництва нашої держави в сучасних умовах.
Зовнішньоекономічне підприємництво у найближчій перспективі може розвиватися завдяки реалізації завдань по повному зняттю кількісних обмежень, переходу до економічного способу його регулювання. Необхідно зблизити структури підприємницьких ланок як в межах національної економіки, так і поза ними, а також забезпечити умови злиття капіталів і надати їм однорідного характеру у всіх економічних параметрах спільного міжнародного співробітництва. Не менш важлива й радикальна зміна структури міжнародних відносин на основі раціонального використання зовнішньоекономічного потенціалу України.
Для досягнення оптимальних результатів необхідно визначити пріоритетні напрямки зовнішньоекономічного підприємництва, серед яких:
- розвиток та оптимізація експортно-імпортного потенціалу на принципово новій основі, яка забезпечувала б експортні поставки в основному продукції переробної промисловості на відміну від традиційного експорту сировини та паливно-енергетичних ресурсів, питома вага яких в експорті була більше половини;
- розвиток підприємницької діяльності всіма напрямками економічного співробітництва, які б забезпечували Україні вирішення стратегічних завдань – нагромадження валютних запасів, підняття потенціалу безпосереднього виробництва в усіх галузях економіки завдяки залученню іноземних інвесторів та спільним капіталовкладенням, приведення до загальносвітових стандартів валютно-фінансового механізму, а також удосконалення і розвиток ринкових інструментів;
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
