117905 (713063), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Складність ситуації із нормативно-правовим обмеженням маніпулювання у виборчому процесі пов’язана насамперед з розпливчастістю та недосконалістю чинного законодавства, із суперечністю та внутрішньою боротьбою в системі законодавчих актів. Обґрунтовано необхідність уточнення ключових понять, що стосуються технологій політичного маніпулювання, особливо політичної агітації та реклами, доведено необхідність закріплення відповідальності за певні види недобросовісної агітаційної діяльності, чітке регламентування порядку створення та поширення політичної реклами, нормативного закріплення гарантій запобігання використання негативних психологічних впливів, які позбавляють громадян права свідомого вибору.
До проблем, що виникають у процесі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, відноситься: недосконалість основ державної політики у цій сфері, розмитість меж регулювання інформаційно-психологічних загроз, відсутність належної уваги до створення необхідних для вирішення цих проблем суспільних інститутів, відсутність чітко розроблених механізмів впливу суспільства на засоби масової інформації з метою захисту суспільної моральності, психологічного здоров’я громадян, суспільного спокою. Має значення і складність в оцінці шкоди, яка завдана психологічному здоров’ю людини через відсутність інститутів та належного інструментарію щодо визначення характеристик психіки людини, динаміки її змін.
Проаналізовано основні напрями та першочергові заходи державної політики щодо забезпечення інформаційно-психологічної безпеки України. До таких заходів відноситься забезпечення конституційних прав і свобод громадян в інформаційній сфері (особливо це стосується виписаного в міжнародному та українському законодавстві права на здійснення свідомого та обґрунтованого вибору), формування відкритого та безпечного інформаційного простору і забезпечення захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу. Актуальними є пропозиції дослідників стосовно необхідності ухвалення закону „Про психологічний захист населення” для зменшення негативного впливу на психологічне здоров’я людини, створення служби психологічної гігієни, яка б могла контролювати якість політичної і будь-якої іншої реклами, забезпечувати реалізацію права громадянина на свідомий вибір.
У підрозділі 3.2 „Громадянська культура суспільства як обмежуючий чинник маніпулювання свідомістю електорату” розглядається ефективність маніпулятивних технологій та їх прямий зв’язок із рівнем суспільної свідомості, політичної культури суспільства. Остання трактується як система уявлень індивіда, що стосуються його відношення до самого себе та свого місця у політичній сфері, до існуючого порядку, суспільного ладу, політичної системи загалом.
Не кожна політична культура може стати обмежуючим чинником маніпулювання у політичному процесі, а насамперед громадянська політична культура, культура громадянської участі, яка являє собою відбиток ставлення людей до існуючого ладу як спільних умов існування, із загальними для всіх правилами гри. Для такої культури характерним є не боротьба заради влади та за допомогою будь-яких засобів, а знання та визнання громадянами існуючих норм та законів, готовність їх дотримуватись. Особливо важливим стає і усвідомлення людьми власних прав та здатність ставати на захист при їх порушенні. Громадянська культура є культурою спільного існування, здійснення загальносуспільних справ на принципах справедливості, стабільності та законності. В дисертації громадянська культура розглядається як ідеал, до якого прагне українське суспільство, в основі якого лежать основні демократичні цінності: толерантність, плюралізм, готовність до компромісу, свідомий вибір, законослухняність, патріотизм.
На основі аналізу засадничих ознак політичної культури українського суспільства, які задають вектори її розвитку, доводиться, що існують вагомі передумови до зменшення використання маніпулятивних технологій через зростання рівня законослухняності, відповідальності та толерантності громадян. Обмеження маніпулювання у виборчому процесі можливе не тільки через формування відповідальності, а й через відповідний рівень компетентності виборця як вміння оцінити ситуацію, орієнтуватися у програмах та заявах політичних сил і кандидатів, співставити власні інтереси з пропозиціями та перевагами кандидатів та партій. У процесі підвищення рівня громадянської компетентності важливу роль відіграє також доступність та надійність інформації, що надходить від конкуруючих політичних партій та кандидатів.
Громадянська культура як чинник обмеження маніпулювання у виборчому процесі передбачає оволодіння максимумом політичних знань, умінням оперувати логічними поняттями політичної сфери. Така культура сприяє підвищенню усвідомлення політичного вибору через зменшення рівня політичного неуцтва та емоційності, зростання обережності та уміння розпізнавати маніпулятивну суть тієї чи іншої політичної пропозиції.
У підрозділі 3.3 „Індивідуально-психологічні можливості обмеження політичного маніпулювання” наголошено на необхідності пошуку особистісно-психологічних меж, які може поставити кожен громадянин на шляху використання маніпулятивних технологій. Будучи попередженим та володіючи необхідними знаннями, громадянин може самостійно створити відносно простий механізм захисту, який може виявитись у феномені недовіри до потоків інформації, з якими відбувається цілеспрямований негативний вплив на суспільство, та виробити установку на необхідність використання різноманітних способів аналізу інформації.
У підрозділі наводяться дві стратегії, які може використовувати особистість при захисті від маніпулювання. Перша з них передбачає пасивну протидію маніпулюванню, яка виявляється у сприйнятті людиною правил гри, запропонованих маніпулятором, водночас із поступовим збільшенням дистанції між суб’єктом та об’єктом маніпулювання. В такому разі можливим є уникнення спілкування з маніпулятором, сумнів або ж ігнорування його ідей чи слів. Друга стратегія передбачає активну протидію, заперечення запропонованих правил гри, а також викриття прийомів та технологій маніпулювання. Особистісно-психологічні межі маніпулювання можуть бути сформовані за рахунок відповідного рівня знань про способи маніпулятивного впливу та усвідомлення, що кожен громадянин може бути жертвою маніпуляторів. Відтак слід уникати впливу ефекту „третьої особи”, при якому кожен переконаний, що жертвою маніпулювання може стати хто завгодно, але не він. Усвідомлення власної вразливості сприяє належній підготовці до захисту.
Системний підхід до трактування обмежень маніпулювання у виборчому процесі передбачає існування комплексу дій окремої людини, суспільних груп та організацій щодо підвищення досвіду виявлення маніпулятивних впливів. Такий процес можливий лише за умови доведення до широкого загалу особливостей усіх маніпулятивних прийомів, які були використані у кожній виборчій кампанії. Лише тоді, коли громадяни краще пізнають сутність технологій, які впливають на їхню свідомість, більшою буде вірогідність розуміння їх призначення та меншою буде можливість застосування таких технологій у політичному процесі.
ВИСНОВКИ
У „Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження, окреслено перспективні напрями подальших наукових пошуків. Визначаючи мету та завдання дослідження, виокремлено актуальні проблеми у сфері обмеження маніпулювання свідомістю громадян, на значному фактологічному матеріалі сформовано систему нормативних меж маніпулювання електоратом у виборчому процесі.
Право громадян брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування є фундаментальною засадою демократичного суспільства. Таке право закріплене і для громадян України. Однак декларація такого права не свідчить про існування в нашому суспільстві ситуації, яка дала б змогу його членам свідомо користуватися правами і виконувати свої обов’язки. Це можливо лише тоді, коли громадяни нашої держави матимуть змогу робити свідомий вибір на користь тих політичних сил, які реально, а не на словах, прагнуть демократичних перетворень, блага своєму народові, визнають необхідність чесного змагання за довіру населення. Все це акумулюється в комплексі цінностей, вмінь та знань, які забезпечують громадянам свідому участь і позицію в політичному житті, можливість виокремити власні політичні інтереси і зіставити їх з інтересам інших людей та всього суспільства.
Більшість досліджень, присвячених політичному маніпулюванню, зосереджують свою увагу на технологічних аспектах використання маніпулювання. Розвиток та значне поширення маніпулятивних технологій зумовлюють необхідність наукового обґрунтування обмеження їх використання, особливо під час виборчих кампаній, та формування інформаційно-психологічної безпеки особи та суспільства як однієї з центральних для теорії та практики політичної науки.
2. На основі аналізу різноманітних підходів до трактування маніпулювання встановлено, що останнє являє собою приховане спонукання адресата до переживань відповідних станів, прийняття рішень чи виконання дій, необхідних для досягнення ініціатором такого впливу власних цілей. До основних ознак маніпулювання відносять передусім психологічний та прихований характер впливу, який потребує значної майстерності і знань.
Під політичним маніпулюванням у роботі розглядається процес впливу на здійснення політичного вибору. Такий процес, зазвичай, має прихований характер та формує у громадян так звану ілюзію вибору та уявну реальність, за якої об’єкт впливу переконаний у своєму свідомому управлінні власними думками та поведінкою. Насправді ж відбувається негативний вплив на свідомість людини, формується політичне неуцтво, яке призводить до неможливості людиною сформувати цілісний образ політичної ситуації.
Політичне маніпулювання створює видимість демократії, коли народом, що має природнє право приймати рішення, управляють умілі маніпулятори, нав′язуючи йому необхідні рішення. Йдеться про процес формування нової форми політичного режиму, який можна назвати маніпулятивною демократією, для якої характерне перетворення людини в маріонетку із запрограмованими бажаннями, думками, оцінками, реакціями. Людина не усвідомлює, що нею маніпулюють, продовжуючи вважати себе вільною та самостійною, такою, що робить свідомий вибір. Провідною є думка, що політичне маніпулювання – це не просто обман чи прямий примус, а приховане управління, яке перетворює громадянина із суб′єкта політики в об′єкт, це своєрідне насильство над внутрішнім світом, свідомістю та волею людини.
Серед основних передумов, які визначають значну ефективність маніпулювання, в дисертації виділено насамперед високий професіоналізм в організації маніпулятивних впливів, появу нових форм та засобів прихованого впливу на індивідуальну, групову та масову свідомість, відсутність психологічних механізмів захисту від маніпулятивних впливів у більшої частини населення, відсутність соціальних механізмів контролю і нейтралізації інформаційно-психологічних впливів, відсутність концептуального (науково-методичного) забезпечення у сфері захисту від негативних інформаційно-психологічних впливів.
3. Проаналізовані підходи до проблеми пошуку способів захисту від маніпуляційних впливів підводять до виділення таких груп обмежень, які є основою системи протидії маніпулюванню.
По-перше, це нормативно-правові межі маніпулювання, які передбачають різного роду правову відповідальність за використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі. Однак діапазон маніпулятивних технологій настільки широкий, що сучасне законодавство ще не прописане стосовно їх більшості. Отже, покладатися на застосування правових норм за використання маніпулювання у різних сферах не слід, варто шукати та використовувати інші способи захисту.
По-друге, група особистісно-психологічних обмежень маніпулювання, тобто методів захисту, якими повинна володіти кожна людина для розпізнавання маніпулювання та успішного захисту від нього.
По-третє, соціально-політичні обмеження та засоби захисту, зумовлені політичною культурою та способами взаємоз’язку людей у політичній сфері. Визначальна роль надається процесу формування громадянської компетентності та відповідальності як обмежуючих чинників маніпулювання у виборчому процесі.
4. Розглядаючи систему нормативних обмежень маніпулювання, в дисертації обґрунтовується необхідність створення, передусім, системи правового забезпечення інформаційно-психологічної безпеки та захисту від маніпулятивних впливів. Саме тому вкрай важливою постає необхідність розробки нормативно-правових актів, які б узяли на себе повноваження з розв′язання цих проблем. Однак така зацікавленість з боку юристів не спостерігається. У дослідженні стверджується, що поряд із захистом персональних даних, доступу до правової та іншої інформації особливої уваги потребує проблема нормативного забезпечення захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу. В міжнародному та українському законодавстві прописане право на достатню поінформованість для здійснення свідомого та обгрунтованого вибору. Такий вибір лежить в основі більшості прав та свобод людини і охоплює різні види людської діяльності.
Під інформаційною-психологічною безпекою в роботі розуміється стан захищеності інтересів особистості, суспільства та держави, який забезпечує неможливість завдання шкоди духовній сфері людини, культурним надбанням суспільства через використання негативного інформаційного впливу. Вважаємо, що задля досягнення такого рівня інформаційно-психологічної безпеки, який би унеможливив використання негативного маніпулятивного впливу на особистість, потрібно докласти значних зусиль як з боку окремої особистості, так і з боку всього суспільства й держави.
У дослідженні доводиться, що нормативне обмеження маніпулювання електоратом не слід зводити лише до законодавчого регулювання. Тільки у комплексі з моральними нормами та відповідними демократичними традиціями законодавче регулювання може досягти свого результату стосовно обмеження використання маніпулювання.
5. Важливим елементом системи обмежень маніпулювання є належний рівень громадянської та правової культури населення. Лише володіючи відповідним рівнем громадянської культури, індивід та суспільство спроможні вповні усвідомити свої політичні потреби та власні інтереси у політиці, а також визначити способи їх реалізації, порівнявши їх із способами, що використовують владні суб’єкти.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
