KR_DEM (712145), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Загалом практика управління свідчить про неефективність традиційних організаційно-управлінських способів і заходів та про необхідність пошуку нових шляхів вирішення питань уп­равління і форм врядування, що відповідають складності су­часних проблем та потребам часу.

Врядування можна розглядати як застосування економічної, політичної та адміністративної влади для успішного ведення справ країни на всіх рівнях. Воно включає механізми, проце­дури та інституції, через які окремі громадяни та певні групи громадян доводять і висловлюють свої інтереси, здійснюють свої юридичні права, виконують свої зобов'язання і врегульо­вують суперечності. Воно базується більше на зосередженні зу­силь на переговорах і подоланні труднощів, ніж на підпоряд­кованості та нав'язуванні волі.

Політичний процес має дати громадянам реальну можли­вість бути його учасниками і бути почутими владою та інши­ми. В цьому плані необхідно сприяти забезпеченню свободи дій та вираження особистості, адже "свобода і можливість для особи діяти і виражати себе становлять найважливіші показни­ки чесного і вмілого управління". Така модель врядування приваблива тому, що вона сприяє взаємодії держави і суспільства, що, своєю чергою, сприяє встановленню культури миру, а отже, й стабільності на регіональному рівні. Таким чи­ном, демократичне врядування зміцнює мир.

Однак врядування не може дати всеохопних відповідей на політичні та економічні проблеми, з якими стикаються посткому­ністичні країни, оскільки кожна з них має окремі труднощі.

Демократія завжди є “роздоріжжя”, так як вона це система свободи, система для якої нема нічого абсолютного. Демократія є пустий простір, в якому можуть розвинутися найрізноманітніші політичні прагнення. Незадоволення демократією, в принципі, можна трактувати, як втому людей від невизначенності, бажання вибрати конкретний шлях розвитку. Але важко дати однозначну відповідь на питання “а чи не повернемось ми в кінці шляху знову на теж саме місце, звідки починали?”. Найкращу відповідь на це запитання дав У.Черчіль, виступаючи в Британськім парламенті 11 листопада 1947р.: “демократія – сама погана форма правління, якщо не враховувати інші…”.

Стосовно України, то тут, як і в інших посттоталітарних, посткомуністичних державах, процес утвердження принципів демократії – з урахуванням національних традицій – тривалий і непростий.

ЛІТЕРАТУРА

• Гуггенберг Б. Теорія демократії. //Поліс, 1991, №4.

• Шапиро И. Демократія та громадянське суспільство //Поліс, 1992, №4

• Демократичне врядування як чинник зміцнення миру. //Політична думка, 1999, №1-2

• Бабкіна О. Політологія. Посібник для студентів вузів. Київ, 1998.

• Дзюба І. Політологія. Курс лекцій. Київ, 1993.

• Ковлер А. Демократия и участие в политике, Москва, 1990.

• Потульницький В. Теорія української політології. Курс лекцій. Київ, 1993.

17

Характеристики

Список файлов реферата