115952 (711849), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Завдання першого етапу полягає у визначенні вихідного стану екологічної підготовки студентів, виявлення їхніх психофізичних задатків, рівня розвитку емоційно-вольової і мотиваційної сфери, наявного обсягу екологічних знань і екологічної спрямованості.

На другому етапі цільовою виступає цінність споживання. Основним завданням тут є

Рис. 1. Змістово-процесуальний блок технології формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів

формування у студентів потреби перегляду взаємин між людиною й довкіллям на новій ціннісній основі, розвиток свідомого бажання переходу на більш високий рівень екологічних цінностей.Для третього етапу домінантна цінність – збереження навколишнього середовища, постулат про необхідність охорони ресурсів природи для існування людства. Основні завдання: опанування вмінь класифікувати цінності аналізувати екологічну ситуацію, володіти методами виявлення особливостей зберігаючого типу взаємодії людини й навколишнього середовища, формами природоохоронної роботи та аналізу значення та наслідків екологічної діяльності людини.

На четвертому прикінцевому етапі превалює цінність відновлення і збагачення природного середовища, що вимагає гармонізації розвитку людини й природи як єдиної системи. Завдання: сформувати ціннісні орієнтації найбільш високого рівня, свідоме й глибоке оволодіння методикою передбачення й моделювання своєї майбутньої професійної діяльності на рівні цінності зростання. Стрижнем цього процесу є формування світоглядних природоохоронних позицій студента, які стають життєвими принципами, що визначають поводження й характер його діяльності як майбутнього спеціаліста виробничої сфери й громадянина протягом усього життя.

Відстеження й корекція поетапного просування студентів до більш високого рівня свідомого осмислення екологічно значущих ціннісних орієнтацій забезпечується блоком зворотного зв’язку означеної технології.

Результати виконаних завдань формувального експерименту представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Сформованість екологічної культури студентів вищого технічного навчального закладу за результатами формувального експерименту (у відсотках)

Як бачимо, за усередненими даними, високого рівня екологічної підготовки досягло 30,2% студентів експериментальних і тільки 14,5% – контрольних груп; середнього рівня – 48,6 і 35,1% і низького – 21,2 і 50,4%. Різниця в показниках складала 15,7; 3,5 і 19,2% відповідно.

Наведені в таблиці статистичні дані дають підставу стверджувати, що екологічне виховання студентів вищого технічного навчального закладу найбільш інтенсивно здійснюється в умовах цілеспрямованого, активного їх включення у творчий пошук, стимулювання розвитку інтересу до екологічних проблем, створення спеціально змодельованих ситуацій, використання евристичних методів, забезпечення умов для свідомої підготовки до застосування одержаних знань, а потім і професійної екологозберігаючої діяльності.

Оцінка експериментальних даних дозволила виявити не тільки високу ефективність впровадженої технології формування екологічної культури студентів вищого технічного навчального закладу, а й простежити позитивну динаміку зростання якісних показників особистісного новоутворення, що досліджується.

За одержаними даними, питома вага чисельності респондентів експериментальних груп з високим рівнем сформованості екологічної культури зросла майже в 10 разів – 3,3% на констатувальному й 30,2% – за підсумками формувального експерименту (див. табл. 2).

Позитивна тенденція спостерігалася й відносно середнього рівня. Квота цієї категорії студентів експериментальних груп складала 30,9% до і 48,6% після експерименту, щодо показників низького, навпаки, мала місце тенденція до зменшення (65,8 і 21,2%).

Таблиця 2

Порівняльні характеристики динаміки розвитку рівнів сформованості екологічної культури студентів вищого технічного навчального закладу (у відсотках)

КЕ – констатувальний експеримент; ФЕ – формувальний експеримент;

Δ – різниця в показниках; Р – різниця в показниках в одних і тих же групах до й після експерименту.

Одночасно темпи якісного зростання (зменшення) якісних показників у контрольних групах мають інші характеристики. Різниця на високому рівні склала 11,7%, середньому – 4,4%, низькому – відповідно 16,1%.

У заключній частині дисертації аналізуються та узагальнюються основні результати дослідження, окреслюються перспективи подальших наукових пошуків у порушеній нами проблемі.

висновки

У дисертації здійснено нове розв’язання проблеми розвитку екологічної культури студентів вищих навчальних закладів, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці технології формування означеного особистісного новоутворення й визначенні організаційно-педагогічних умов цього процесу. Результати дослідження підтвердили гіпотезу, засвідчили розв’язання поставлених завдань, створили підґрунтя таких висновків:

1. Вивчення наукових літературних джерел та практики роботи вищої школи засвідчує, що традиційна екологічна освіта здійснюється насамперед як процес набуття екологічних знань, умінь і відношень, при цьому недостатньо береться до уваги розвиток аксіологічної компоненти екологічної культури майбутніх фахівців. Водночас у Концепції розвитку освіти України екологічна культура студента вищого технічного навчального закладу має розглядатися як стрижневий системоутворюючий чинник, вплив якого виявляється в удосконаленні всього процесу професійної підготовки майбутнього фахівця, забезпечить умови для формування якісно нового розуміння взаємин у системі «людина – природа – суспільство» на засадах духовності, толерантності й гуманізму.

Екологічна культура нами розуміється як складна категорія, що інтегрує комплекс якостей особистості, котрі знаходяться у відповідному співвідношенні й трансформуються через аксіологічні переконання в активну майбутню природовідтворювальну діяльність.

У дисертації обґрунтовано модель екологічної культури випускника вищої технічної школи, яка в заломленні через предмет і завдання дослідження передбачає мотиваційно-ціннісний (почуття, емоції, мотиви, потреби, ідеали, стимули, інтереси, переконання), змістово-функціональний (знання, уміння, навички, здатність до самопізнання, самооцінювання, природоохоронна діяльність), особистісно-психологічний (темперамент, тип нервової системи, вікові особливості, характер, сприйняття, мислення, пам’ять, уявлення та ін.) компоненти; охоплює цілісну сукупність екологічно значущих професійних якостей і віддзеркалює гармонійну єдність його внутрішнього духовного світу із соціальним та природним навколишнім середовищем.

2. Визначено, що діагностика сформованості рівнів екологічної культури студентів вищої технічної школи передбачає систему критеріїв (екологічний досвід, екологічна спрямованість, культура сприйняття природи, мотиваційно-вольова готовність до активної екологовідтворювальної діяльності, здатність до рефлексії), ситуації прояву та комплекс методів визначення їх кількісно-якісних характеристик. Загальна оцінка сформованості зазначених якостей майбутнього інженера-технолога здійснюється за комплексними показниками їх вияву в означених компонентах.

Характеристики

Список файлов реферата