115758 (711801), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Як уже відзначалося, численні психолого-педагогічні дослідження визначають діяльність учнів як центральної ланки в процесі навчання. При цьому можна витлумачити «ближнє середовище» як знання учня і його уміння застосовувати ці знання у визначених навчальних ситуаціях.

Тоді, розглядаючи процес навчання можна зробити висновок, що для ефективної роботи учнів необхідно:

а) знання мети вивчення, тобто ті кінцеві знання й уміння, які вони повинні придбати в процесі вивчення даної дисципліни в заданий їм час (кінцевий стан «ближнього середовища»);

б) знати форми і способи контролю, що дозволяють оцінити ступінь досягнення мети, а також знати, на які критерії варто спиратися при виборі стратегії і тактики своєї учбово-пізнавальної діяльності (забезпечення функціонування рецепторів системи);

в) мати повні, докладні й адаптивні програми (керівництва), що організують усвідомлену пізнавальну діяльність кожного учня по оволодінню запланованими знаннями й уміннями, що надають в оптимальному обсязі всю необхідну інформацію про зміст і зразки навчальної діяльності з урахуванням психолого-педагогічних особливостей сприйняття й усвідомлення цієї інформації даним контингентом.

г) мати визначений мотиваційний напрям, інтерес і переконаність у значимості і необхідності придбання зазначених знань і умінь, що спонукували би кожного учня до активної і свідомої роботи (забезпечення роботи каналів зв'язку).

Не викликає сумнівів те положення, що чим краще структуровано і систематизована сукупність знань, що підлягають засвоєнню, тим у більшому ступені учню ясні мета вивчення і значимість оволодіння даною системою знань і умінь, тим легше і міцніше ці знання й уміння засвоюються. Тому для ефективного і результативного навчального процесу необхідна попередня робота вчителів по доборі знань, по визначенню цілей і по створенню посібників, у яких для учнів структуруються й у систематичному виді пред'являються ті знання і методики, якими вони повинні опанувати в рамках вивчення даної дисципліни відповідно до покладеного на цю дисципліну функціями в загальній підготовці фахівців.

При розробці цих дидактичних засобів вчитель повинен оцінити, які знання, з якою метою й у якому ступені він припускає сформувати в учнів у результаті вивчення ними даного матеріалу. Вчитель повинен врахувати особливості окремих видів навчальних занять і визначити сукупність різних видів діяльності учнів, що забезпечить досягнення поставлених цілей і формування розумових і психічних якостей що навчаються. При цьому найважливішу роль грає встановлення послідовності дій що навчаються, розкриття операційного складу дії (визначення виконавчих, оцінних і особливе орієнтованих дій), перебування способів підняття мотивації пізнавальної діяльності, що навчаються до участі в процесі.

Друга головна задача вчителя відноситься до керування процесом навчання і полягає в актуалізації принципу активності і самоврядування в пізнавальній діяльності учнів, тобто вчителю необхідно застосувати таку організацію навчальних занять, при якій кожен учень утягував би в активну, цілеспрямовану, усвідомлену самостійну роботу з оволодіння основами теорії і методами її застосування в рамках даного навчального матеріалу. Якщо процес навчання побудований вірно і що направляється: допомогою посібників (дидактичних засобів) цілеспрямована робота учнів приносить запланований і очікуваний їм результат, якщо засвоювані знання перетворяться учнем в особисто для нього значиму систему, то з'являється інтерес, що сприяє ще більшому підйому ефективності процесу навчання.

Володіння вчителем основами дидактики і педагогічної психології дозволяє забезпечити (за допомогою підготовки навчально-методичних посібників, тобто за допомогою учбово-методичної діяльності вчителів) повідомлення учнем знань про закони процесу пізнання, розкрити для них сутності пізнавальної діяльності, сприяючи тим самим оптимізації цієї діяльності, – допомогти учням учитися результативніше, глибше опановувати знаннями й уміннями, сприяти росту самосвідомості учнів, поглиблювати процес самовиховання і самовдосконалення.

Література

1. Григорьева Е.А, Оценивание как метод педагогического исследования: Автореф. дисс. канд. пед. наук. – Л., 1974.

2. Здравомыслов А.Г. Методология и процедура социологических исследований. – М.:Высшая школа, 1969.

3. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности.-Л., 1970.

4. Методы педагогических исследований /Под ред. А.И. Пискунова, Г.В. Воробьёва.-М.:Педагогика, 1979.

5. Осипов Г.В., Андреев Э.П. Методы измерения в социологии. – М., 1977.

6. Паниотто В.И., Максименко B.C. Количественые методы в социологических исследованиях. – К.:Наука, 1982.

Характеристики

Список файлов реферата