Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Важливі особливості кінофільмів відеофільмів, телепередач — динамічність та єдність образу і слова. Вони дають змогу за короткий час не тільки передати велику кількість інформації, а й документальний матеріал з яким важко, а іноді й неможливо ознайомити учнів за допомогою інших джерел. Використовуючи кіно і телеекран учні можуть ознайомитися з біологічними, хімічними, лазерними, космічними та іншими найсучаснішими технологіями. Наприклад, за допомогою відеофільму вони можуть бачити себе в процесі роботи, що теж дуже важливо. Телепередачі та відеофільми порівняно з кінофільмами можуть мати більшу актуальність, оскільки показують події, що відбуваються останнім часом, тоді як кінофільми створюються і тиражуються в триваліші строки. Відеофільми також дають змогу широко використовувати місцеві, близькі для сприйняття учням матеріали.

Фільми, телепередачі можуть містити весь обов’язковий матеріал, необхідний для розкриття теми уроку, або лише його частину. В першому випадку вони стають основним джерелом знань, а в другому - допоміжним. Від учителя вимагається знати зміст фільму або телепередачі. Без цього він не зможе органічно включити їх в систему своєї роботи. Враховуючи зазначене, перевага повинна надаватися створенню відеофільмів.

Як допоміжні засоби навчання виступають кінофрагменти (тривалість 5 — 8 хв.), телезаставки на урок (тривалість 12 — 15 хв.).

Включення кінофрагмента, телевставки в урок вимагає точної відповідності з попередньою роботою на уроці. Вчителю необхідно чітко уявляти, які дидактичні завдання буде виконувати кінофрагмент або телевставка (повністю розкрити одне з питань уроку, ілюструвати виклад матеріалу чи доповнювати його новими, важливими для засвоєння теми відомостями, створювати проблемну ситуацію, яка має бути вирішена учнями в ході вивчення нового матеріалу тощо).

Дуже типовою, як показують спостереження уроків, є ситуація коли вчителі помилково вважають, що організація перегляду кінофільму на уроці є простою справою. Помилка в тому, що часто розглядають кіноуроки як заняття, на яких функції вчителя бере на себе аудіовізуальний засіб, вважають що такі уроки не потребують великої підготовки. Однак це далеко не так Організація роботи з будь-яким видом наочних засобів вимагає належної підготовки, знання прийомів використання наочності, а використання екранних засобів — ще й підготовки ТЗН

Широкі можливості для візуалізації інформації, моделювання найрізноманітніших ситуацій, гнучкості управління та індивідуалізації навчання надає використання комп’ютерної техніки. З її впровадженням у трудовому навчанні змінюється технологія навчання, однак необхідність в інших засобах навчання не зникає.

Функціональні можливості кожною засобу навчання обмежені. Тому ні один із наочних посібників, взятий окремо, і навіть такий універсальний засіб навчання, як комп'ютер, не може замінити усі інші засоби навчання. Тільки створення комплексу засобів може вирішити проблему наочності навчання, оснащення його відповідними засобами, що підвищують ефективність пізнавальної діяльності учнів.

Як показує досвід активізація учнів засобами наочності, порівняльний аналіз, який ми провели, правильний вибір наочних засобів має важливе значення. Питання про те, якими засобами наочності краще користуватися в навчальному процесі — предметами в натурі, їх зображеннями або їх символами, в кожному окремому випадку вирішується конкретно залежно від завдань уроку, об'єктивних умов у яких здійснюється навчальний процес. Проте вид та зміст наочного посібника хоча і є одним з головних факторів, що впливає на ефективність наочності в навчальному процесі — не єдиний критерій його застосування.

Доцільність застосування того чи іншого виду наочних засобів залежить як від призначення наочною засобу, так і від навчального завдання.

Покажемо доцільність застосування різних видів наочних засобів залежно від навчальних завдань на прикладі вивчення у 5 класі розділу “Електротехнічні роботи”.

Зазначений розділ програми з трудового навчання є одним з найскладніших для викладання учителями і засвоєння учнями, тому в навчальній програмі подається двома варіантами, бо фізична суть розлядуваних явищ, процесів та понять розкривається в курсі фізики значно пізніше. Методика вивчення електротехнічних робіт будується на рівні практичного застосування технічних знань, ознайомлення учнів з побутовою електроарматурою, складанням електричних кіл.

Для ознайомлення учнів з побутовою електроарматурою вчитель застосовує натуральні об’єкти, що використовуються як наочність: розподільний щит, ламповий патрон, вимикач, штепсельні з’єднання ( розетки, вилки ). Однак для засвоєння учнями видів проводів і шнурів натуральної наочності виявиться недостатньо, тому використовуються стенди і таблиці, що допомагають не тільки створити наочні образи, а й систематизувати уявлення, сформувати поняття.

Вивчення будови електроарматури в процесі фронтальної роботи з учнями вимагає застосування плакатів та екранних засобів, що забезпечують доступність спостереження навіть найдрібніших деталей для всього класу.

Щоб учні правильно виконати лабораторно-практичну роботу з цієї теми, вчителю необхідно продемонструвати прийоми роботи і знову використовувати натуральні об’єкти: електроарматуру та електромонтажні інструменти, які тепер вже стають роздатковим матеріалом ( об’єктом та засобом праці відповідно ). Під час організації лабораторно-практичної роботи також виникає необхідність у використанні технологічних або інструкційних карт.

Можливості натуральної наочності та площинних зображень обмежуються, коли постає завдання дати поняття про електричний струм. Виникає необхідність у використанні засобів мультиплікації та застосуванні електричних приладів, які дають змогу наочно уявити рух електронів, проходження електричною струму, визначити його параметри.

Зображення електричних кіл вимагає застосування схем та умовних позначень. Для запису електричних параметрів джерел і споживачів використовується символічна наочність: позначення напруги, потужності, сили струму, опору.

Розв’язати надзвичайно важливе і складне завдання — переконливо довести дітям небезпеку електричного струму, необхідність дотримання правил безпеки — найкраще за допомогою фрагмента з кінофільму, який максимально достовірно може відтворити характерні випадки, що трапляються в житті, коли неправильно поводяться з електроарматурою та порушують правила електробезпеки.

Кінофільм дає змогу побачити явища, які на практиці відтворювати небезпечно, й такі, що трапляються рідко.

Використання кіно-, відео- і телефрагментів допомагає розширити світогляд учнів про виробництво та використання електричної енергії, розширює обрії їхнього наочного сприйняття. За наявності ПЕОМ цю саму роль можуть виконати і комп’ютерні системи, додавши можливості діалогу самоконтролю, інтерактивного спілкування, використання віртуального середовища, моделювання реальних ситуацій тощо. Коли ж таких можливостей у школах ще немає, окремі функції (контроль, самоконтроль, демонстрація явищ у динаміці) можуть виконувати виготовлені в умовах шкільних майстерень електрифіковані стенди з вмонтованими електричними колами, побутовою електроарматурою та її зображеннями, імпульсним освітленням тощо.

Вибір тих чи інших наочних засобів у кожному конкретному випадку повинен відповідати меті, завданням і змісту навчання, закономірностям пізнавального процесу, методам, прийомам і організаційним формам викладання і учіння, дидактичним функціям засобів навчання і можливостям вибору цих засобів.

Системне вивчення можливостей використання наочних засобів у трудовому навчанні показує, що вони незалежно від їх виду мають задовольняти такі вимоги:

• науковість і відповідність змісту наочних посібників, навчальним програмам, державним освітнім стандартам, завданням навчально-виховного процесу;

• відповідність наочних посібників сучасному рівню розвитку науки, техніки, технологій, віковим та індивідуальним особливостям учнів;

• доступність способів подачі навчальної інформації;

• раціональне співвідношення зображень і надписів, їх розмірів, яскравості зображення й підбору кольорів.

• економічна доцільність виробництва, надійність і довговічність, придатність для зберігання;

• безпечність застосування наочних посібників для здоров’я дітей.

Кожен із засобів навчання повинен відповідати науково-педагогічним, естетичним, технічним, ергономічним, санітарно-гігієнічним та патентно-правовим вимогам. Виконання цих вимог сприятиме створенню нового покоління наочних засобів, створенню їх комплексу, піднесенню ефективності трудового навчання.

Педагогічні передумови створення навчального обладнання для майстерень трудової підготовки учнів

У наш час все більше відкриваються, крім існуючих загальноосвітніх шкіл, альтернативні щодо організації, змісту та форм навчання заклади освіти: ліцеї, гімназії, коледжі та ін. В оновленому переліку професійно-технічних закладів (ст. 40) нової редакції Закону «Про освіту», знаходимо професійні художні училища, професійні училища соціальної реабілітації, училища-агрофірми, навчально-виробничі центри, навчально-курсові комбінати та інші типи закладів, де учні після отримання повної чи базової загальної середньої освіти навчаються певної професії.

Усі заклади, які надають базову, повну загальну середню освіту, професійно-технічну освіту, повинні забезпечити трудовою підготовкою учнів і сприяти їхньому якісному озброєнню знаннями про сучасне виробництво, професійно важливими уміннями та навичками, необхідними для подальшого професійного самовизначення у сфері матеріального виробництва згідно зі статтею 35 Закону про «Загальну середню освіту».

Забезпечення школярів трудовою підготовкою проходить у спеціалізованих приміщеннях — майстернях. Шкільні майстерні — це спеціально обладнані кабінети, в яких розташовуються навчальне технологічне обладнання, наочні посібники, за допомогою яких учитель викладає матеріал, подає знання учням про виробництво, загальні технічні професії, формує загальні та спеціальні уміння й навички, тим самим розвиваючи в них професійні інтереси до певних професій і спеціальностей. Майстерні для трудової підготовки поділяються на деревообробні та металообробні. Якщо школа має сильну матеріально-технічну базу, то обладнуються окремо електротехнічні, радіотехнічні та інші види приміщень, які пристосовані до конкретного виду діяльності.

Шкільні майстерні комплектуються навчальним обладнанням, яке є частиною шкільного обладнання і має сукупність властивостей, що відповідають загальним та спеціальним науково-педагогічним, ергономічним, технологічним, естетичним вимогам, а також вимогам безпеки та надійності у процесі їх використання.

Для вивчення стану забезпеченості шкільних майстерень в загальноосвітніх школах з метою визначення науково-педагогічних вимог щодо створення та удосконалення навчального обладнання нами класифіковане останнє за групами:

• технологічне обладнання;

• навчальні прилади;

• моделі;

• друковані засоби навчання;

• аудіовізуальні засоби навчання та їх інформаційний фонд;

• допоміжне обладнання.

Ця класифікація базується на наукових роботах вітчизняних та зарубіжних учених, провідних спеціалістів, вчителів-методистів, тому в ній є багато спільного з загальною класифікацією шкільних засобів навчання, але є й своя специфіка. Так, до технологічного обладнання належать металообробні верстати та пристрої до них, металообробні інструменти, деревообробні верстати та пристрої до них, деревообробні інструменти та допоміжні пристрої до них, електротехнічні інструменти та пристрої, сільськогосподарська техніка та інструменти. Навчальні прилади — це обладнання, виготовлене для застосування в навчальних цілях, за допомогою якого можна визначити властивості та якості технологічних матеріалів. Допоміжним обладнанням навчальних майстерень є меблі для зберігання інструментів, спеціального інвентарю, навчальні столи (верстаки). Верстак — це робочий стіл із пристосуваннями для закріплення предметів, що обробляються, а іноді з механізованим інструментом та іншим наповненням (оснасткою) [3].

Проведені нами зрізи у Київському міжрегіональному інституті удосконалення вчителів ім. Бориса Грінченка серед учителів трудового навчання, які проходять курси підвищення кваліфікації, свідчать про те, що навчальне обладнання для шкільних майстерень трудової підготовки не відповідає окремим дидактичним вимогам, змісту програмного матеріалу, що пропонується для викладання, багато з них не відповідає ергономічним, естетичним вимогам та вимогам техніки безпеки в процесі використання учнями та вчителем.

Був проаналізований стан забезпеченості шкільних майстерень навчальним обладнанням за кількісними і якісними показниками (див. таблицю). До якісних показників ми відносимо технічний і моральний стан обладнання, тобто рівень його відповідності науково-педагогічним вимогам [2]. Кількість обладнання в майстернях теж відіграє неабияку роль у забезпеченні ефективності навчального процесу.

Застосування морально та технічно застарілого навчального обладнання на уроках праці не вирішує загальнопедагогічних завдань даної навчальної дисципліни — надання учням знань про основи виробництва та формування загальних та спеціальних умінь і навичок для подальшого свідомого професійного самовизначення (ст. 35 Закону «Про загальну середню освіту»).

Серед учителів праці загальноосвітніх шкіл було проведено анкетування з метою з'ясування необхідності в удосконаленні існуючого навчального обладнання. Отже, матеріальна база шкільних майстерень не повністю відповідає змісту освіти, шкільним програмам з трудовою навчання. 85,8 % учителів вважають, що в першу чергу необхідно удосконалити існуюче або забезпечити майстерні сучасним виробничим обладнанням чи його точною копією, меншим за розмірами, спрощеним функціонально. Але ж всі вчителі доходять висновку, що навчальне обладнання шкільних майстерень має відповідати науково-педагогічним вимогам.

Характеристики

Список файлов реферата