114999 (711510), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Реалізація цього принципу вимагає від вчителя ретельного відбору матеріалу для кожного заняття. При цьому увагу перш за все необхідно приділяти його основному змісту, який тільки поступово повинно розширюватися, доповнюватися новими відомостями, а потім використовуватися для повторення в різних ситуаціях і для застосування на практиці. У міцному формуванні практичних умінь вирішальну роль грають тренувальні вправи, практичні, лабораторно-практичні і учбовий-виробничі роботи, продуктивна праця. Визначення основних понять, найважливіші формули, послідовність технологічних операцій, правила безпечної роботи і подібні відомості учні повинні осмислено завчити і твердо запам'ятати. Разом з тим, щоб не перенавантажувати пам'ять школярів, слід навчити їх користуватися довідковою літературою.

Даний принцип вимагає не тільки міцності знань і умінь, але і їх дієвості: здатності застосовувати їх при рішенні різних практичних задач, при здійсненні самостійної трудової діяльності різного характеру. Дієвість результатів навчання характеризується рівнем сформованості потрібних для життя і праці в сучасних умовах якостей особи, якостей працівника, вихованістю випускників школи у дусі єдності знань і переконань, слова і справи, свідомості і поведінки.

Кожен з дидактичних принципів однаково важливий, кожен з них окремо, всі принципи в сукупності слід враховувати і вчителям, і творцям учбових програм, і авторам навчальних посібників при визначенні завдань, змісту, форм і методів трудового навчання. Всі дидактичні принципи взаємозв'язані, взаимозависимы, всі вони не є раз назавжди даними і незмінними. Зміни в соціально-економічному, політичному житті суспільства, розвиток педагогічної науки і практики викликають появу нових принципів, трансформацію тих, що існують, традиційних. Розглянуті принципи, рекомендації по їх реалізації — це не готові рецепти, не догма, їх слід використовувати творчо, спираючись на знання методики і досвіду трудового навчання, і обов'язково комплексно. Останнє дуже важливе, тому на закінчення ще декілька рекомендацій узагальнювального характеру.

При комплексній реалізації дидактичних принципів слід передбачати;

використання трудового навчання для формування у учнів системи знань і умінь в області основ виробництва; підбір (відповідно до вимог учбової програми) для засвоєння школярами міцно встановлених в науці, техніці, на виробництві знань про предмети, засоби і процеси праці; застосування строге науковій термінології;

організацію самостійних вправ робіт, що вчаться, практичних, лабораторно-практичних і учбовий-виробничих, впровадження проблемного навчання, залучення школярів до виконання сільськогосподарських дослідів, зокрема з виробничої тематики, і інших завдань, що вимагають творчого мислення;

ознайомлення учнів з тенденціями науково-технічного прогресу, прогресивними формами і методами організації праці; використання всіх етапів трудового навчання для формування у школярів політехнічних — загальнийтрудових і загальнийвиробничих — умінь і навиків, цілісної системи знань по загальних наукових основах сучасного виробництва;

складання перспективного (календарного) плану по кожній темі програми; ретельне і систематичне планування роботи на кожне майбутнє заняття зі встановленням його зв'язку з попередніми і подальшими заняттями; систематичне застосування методів узагальнення відомостей, що вивчаються, і навчання цим методам школярів;

навчання від відомого до невідомого, від простого до складного, від легені до важкого, створення в учбовому процесі умов, що вимагають певної напруги розумових і фізичних сил школярів; підбір об'єктів праці, що відповідають віковим і пізнавальним можливостям учнів; нормування праці з урахуванням фізичних можливостей і учбових успіхів школярів;

спонукає учнів до самостійності в придбанні знань і умінь, у виконанні практичних робіт; розвиток у школярів спостережливості, логічного мислення, пам'яті, уваги, уяви; постановка перед учнями проблемних технічних, технологічних, економічних завдань і завдань; організація самостійної роботи школярів з технічною літературою і документацією, формування у умінь, що вчаться, і навиків конструювання, проектування, виконання роботи; раціональне поєднання творчої і виконавської діяльності школярів;

поєднання показу що вивчаються що вчаться технічних об'єктів, технологічних процесів, трудових дій, а також наочної допомоги, дослідів, умовно-символічних зображень (схем, креслень, таблиць і т. п.), учбових кінофільмів, діафільмів, діапозитивів і т.п. з поясненням вчителя і бесідами, з діяльністю школярів;

систематичне і всестороннє вивчення індивідуальних особливостей школярів і на цій основі коректування учбово-виховного процесу;

створення ситуацій, що змінюються, для застосування учнями придбаних знань і умінь (по виразу академіка А. Н. Несмеянова, застосування — дійсна мати учення); періодичне проведення узагальнювальних залікових і контрольних робіт (перш за все практичного характеру);

участь в складанні характеристик що вчаться, в яких відбиваються результати навчання (при цьому слід мати з причини його освітнє, виховне і розвиваюче значення); використання інформації про подальший життєвий і професійний шлях випускників школи для оцінки результатів роботи з учнями і внесення корективів в учбово-виховний процес.

1 Бабанский Ю.К. Принципы обучения в современной общеобразовательной школе // Начальное образование. – 1970, - № 2. - С. – 107

2 Терещук Г. В. Дифференцированные за­дания как средство индивидуального подхода к учащимся // Школа и производство. – 1992, - № 11-12. – С. – 8.

Характеристики

Список файлов реферата