114784 (711433), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Перший рівень - знання-знайомства, які дозволяють учню розрізняти, впізнавати знайомий йому предмет, явище, певну інформацію.

Другий рівень - знання-копії, що дозволяють переказати, репродукувати засвоєну інформацію.

Третій рівень - знання-вміння, тобто можливість застосувати одержані знання в практичній діяльності.

Четвертий рівень - знання-навики свого роду автоматизовані вміння.

П'ятий рівень - категорія творчості, результатом якої є так звані дії "без правил" в певній галузі навчально-пізнавальної діяльності.

В школі потрібно використовувати такі методи навчання історії, які спонукають та активізують індивідуальну діяльність учня.

З огляду на вищесказане усі класифікації методів навчання історії у школі, яка не є сталими, а можуть змінюватися відносно тенденцій розвитку методів навчання. Сталим може залишатися лише твердження про використання тих чи інших методів для набуття певного рівня знань. Цим і пояснюється існування багатьох різних підходів до класифікації методів навчання історії.

3. Дайте класифікацію засобам навчання історії

Засоби навчання історії у школі - допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями.

Слово вчителя - найістотніший засіб навчання історії. За допомогою слова вчитель організовує засвоєння знань учнями, формування в них практичних умінь і навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів над ним.

Підручник як важливий засіб навчання історії у школі слугує учневі для відновлення в пам'яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу.

Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН) - необхідний чинник засвоєння знань. До них належать: дидактична техніка (кіно-, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони), аудіовізуальні засоби; екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін), фонопосібники (грам - і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо - і телевізійні передачі.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення занять з усіх предметів у навчальних кабінетах, обладнаних посібниками, літературою, дидактичними матеріалами, технічними засобами, а також позаурочних занять. Така система сприяє швидкому "проникненню" учнів у предмет, що вивчається на уроці; створює кращі можливості для використання наочності, ТЗН та умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної виховної роботи з учнями. Щоправда, вона створює і певні проблеми, пов'язані з труднощами у складанні розкладу занять, підтриманні санітарного стану в класі; зайві пересування в коридорах.

Поділ засобів навчання на однорідні групи спрямований на полегшення й удосконалення роботи вчителя, він покликаний допомогти йому уникнути випадкового відбору й застосування наочних засобів у процесі навчання. Класифікація наочних засобів цієї групи дозволяє визначити дидактичні особливості засобів і на цій основі поліпшити зміст та наслідки їх використання.

На сьогодні існує кілька класифікацій наочних засобів, в основі яких лежать різні критерії. Традиційно до умовно-графічної наочності відносили карти й картосхеми. Головний критерій відбору наочних засобів для уроку - його характеристика через призму вирішення дидактичних завдань.

Таким чином, класифікація наочних засобів за дидактичною метою має складатися з чотирьох груп наочних засобів:

ілюстративні наочні засоби, що відповідають на питання “який? ” і показують зовнішні ознаки історичних явищ;

картографічні, що відповідають на питання “де? ” і показують просторову локалізацію історичних явищ;

креслярські (умовно-графічні), що відповідають на питання “як? ” і показують внутрішні ознаки та взаємозв’язки історичних явищ;

комбіновані, що поєднують можливості попередніх груп.

Група умовно-графічних засобів наочності має важливе значення в системі викладання історії: допомагає аналізувати й узагальнювати історичні явища, засвоювати їх істотні ознаки та взаємозв’язки, схему причин, наслідків, особливостей, взаємозалежностей, ієрархії. Тобто дана група наочних засобів повинна відповідати на питання “як? ”, пояснюючи особливості історичного розвитку.

Креслярську групу наочних засобів можна поділити на ряд підгруп на основі зовнішніх ознак. Але оскільки зовнішні ознаки засобів умовно-графічної наочності впливають на можливість внутрішнього навантаження, можна вважати, що класифікація враховує і дидактичну мету. Отже, до креслярських засобів належать: а) графіки, що показують еволюцію кількісних чи якісних показників у часовому просторі; б) діаграми, що порівнюють кількісні чи якісні показники певного історичного явища; в) хронологічні стрічки, що показують розвиток певного явища в часовому просторі, близькі до графіків; г) схеми, які відображають історичну дійсність за допомогою умовних знаків - геометричних фігур, символів, написів, взаємного розташування, ліній чи стрілок; ґ) таблиці, що являють собою згрупування якихось об’єктів чи явищ, які графічно представлені в найкращому для сприйняття порядку; д) педагогічний малюнок (опорні схеми), що являють собою складне поєднання різних підгруп креслярських наочних засобів для комплексного сприйняття й відтворення навчального матеріалу.

Список використаної літератури

1. Бабанов К. Методика викладання історії: традиції та інновації/ К. Баханов // Історія в школах України. - 2002. - № 6. - С.9-12;

2. Бирзул О. Реалізація форм та методів розвивального навчання на уроках історії в системі особистісно-орієнтованої освіти // Історія України. - 2005. - N42 (11 листопада). - С.9-15;

3. Демиденко Т. Удосконалення змісту і методів викладання шкільних історичних дисциплін // Історія України. - 2001. - № 41 (Листопад). - С.3;

4. Комаров В. До питання про систему методів навчання історії в школі // Історія в школах України. - 2003. - N5. - С.26-29;

5. Кравченко Д.Г. Історична свідомість: поняття та структура // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць. Випуск 11. - Київ, 2003. - С.307-316;

6. Кравченко Д.Г. Історична освіта в школі: проблеми оновлення // Вища освіта України. Теоретичний і науково-методичний часопис. - К.: Інститут вищої освіти АПН України, №2 (12). - 2004. - С.59-65;

7. Методика викладання історії в школі: Вказівки до вивчення дисципліни студентам ІV курсу, спеціальність "історія" / Укладач Терно С.О. - Запоріжжя: ЗНУ, 2005. - 21 с.;

8. Удод О. Дидактика історії: яким має бути універсальний підручник з української історії // Історії України. - 2005. - N45 (2 грудня). - С.1-8.

Характеристики

Список файлов реферата