114645 (711412), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Ні у якій інший період життя фізичне виховання не пов'язане так тісно із загальним вихованням, як в перші шість років. В період дошкільного дитинства у дитини закладаються основи здоров'я, довголіття всебічної рухової підготовленості і гармонійного фізичного розвитку. Хвороблива, відстаюча у фізичному розвитку дитина швидше стомлюється, у нього нестійка увага, пам'ять. Ця загальна слабкість викликає і самі різні розлади в діяльності організму, не тільки веде до пониження здатності, але і розхитує волю дитини. Недаремно видатний педагог В.А. Сухомлинський підкреслював, що від здоров'я, життєрадісності дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність в знаннях, віра в свої сили. Тому украй важливо організовувати заняття фізичною культурою саме в дитинстві, що дозволить організму накопичити сили і забезпечити надалі всебічний гармонійний розвиток особи. В даний час у ряді дитячих установ робота по фізичному вихованню ведуть організатори фізичної підготовки. Але в більшості дошкільних установ проведенням занять по фізичній культурі як і раніше займаються вихователі.
Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку, маючи єдиний зміст і предмет вивчення із загальною теорією фізичного виховання, разом з тим спеціально вивчає закономірності управління розвитком дитини в процесі його виховання і навчання.
Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку враховує можливості працездатності організму, виникаючі інтереси і потреби, форми наочно-дієвого, наочно-образного і логічного мислення, своєрідності переважаючого виду діяльності, у зв'язку з розвитком якої відбуваються найголовніші зміни в психіці дитини і готується перехід дитини до нового вищого ступеня його розвитку. Відповідно до цього теорія фізичного виховання дітей розробляє зміст всіх форм організації фізичного виховання і оптимальної педагогічні умови його реалізації.
Пізнаючи і враховуючи закономірності потенційних можливостей дитини кожного вікового періоду, теорія фізичного виховання передбачає вимоги науково обґрунтованої програми всього виховно-освітнього комплексу фізичного виховання (рухові уміння і навики, фізичні якості, деякі елементарні знання), засвоєння якої забезпечує дітям необхідний рівень фізичної підготовленості для надходження в школу.
Разом з тим передбачається дотримання строгої послідовності при засвоєнні дітьми програми з урахуванням вікових особливостей і можливості дитини кожного періоду його життя, стани нервової системи і всього організму в цілому.
Перевищення вимог, прискорення темпу навчання дітей, минувши проміжні ланки програми, слід вважати неприпустимими, оскільки це викликає непосильну напругу організму, що завдають шкоди здоров'ю і нервово-психічному розвитку дітей. Із цього приводу академік А.В.Запорожець попереджає про небезпечну позицію прихильників так званої штучної акселерації, прагнучих безрозсудно використовувати можливості маленької дитини і шляхом надраннього, максимально форсованого навчання доводити його щонайшвидше до високих ступенів фізичного і духовного розвитку. Фізичне виховання в той же час комплексне вирішує задачі розумового, етичного, естетичного і трудового виховання. У всіх формах організації фізичного виховання дітей( заняття, рухомі ігри, самостійна рухова активність і так далі) увага вихователя прямує на виховання мислячої, свідомо діючої в міру своїх вікових можливостей дитини, що успішно опановує руховими навиками, що уміє орієнтуватися в тому, що оточує, активно долати те, що зустрічається трудності, що проявляє прагнення до творчих пошуків. Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку безперервно розвивається і збагачується новими знаннями, що додержуються в результаті досліджень, що охоплюють багатообразні сторони виховання дитини. Дані досліджень, перевірені в масовій практиці дитячих установ, вводяться в програми, навчальні посібники, підручники і в практичну роботу з дітьми, сприяючи прогресу всього виховно-освітнього процесу. Таким чином, теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку сприяє вдосконаленню всієї системи фізичного виховання.
Здійснювати фізичне виховання дітей, це означає:
1.Уміти аналізувати і оцінювати ступінь фізичного здоров'я і рухового розвитку дітей;
2.Формулювати завдання фізичного виховання на певний період (на приклад, на навчальний рік) і визначати першорядні з них з урахуванням особливостей кожного з дітей;
3.Організувати процес виховання в певній системі, вибираючи найбільш доцільні засоби, форми і методи роботи в конкретних умовах;
4.Проектувати бажаний рівень кінцевого результату, передбачаючи труднощі на шляху до досягнення мети;
5.Порівнювати досягнуті результати з початковими даними і поставленими завданнями;
6.Володіти самооцінкою професійної майстерності, постійно удосконалюючи його. Встановлена пряма залежність між рівнем рухової активності дітей і їх словарним запасом, розвитком мови, мисленням. Під дією фізичних вправ рухова активність в організмі зростає синтез біологічно активних з'єднань, які покращують сон, сприятливо впливають на настрій дітей, підвищують їх розумову і фізичну працездатність. Дитина за своєю природою готова постійно рухатися, в русі вона пізнає світ.
-
Мета, завдання, засоби фізичного виховання в дошкільних установах
Система фізичного виховання в дошкільних установах є єдністю мети, завдань, засобів, форм і методів роботи, направлених на зміцнення здоров'я і всебічний фізичний розвиток дітей. Вона одночасно є підсистемою, частиною загальнодержавної системи фізичного виховання, яка крім вказаних компонентів включає так само установи і організації, що здійснюють і контролюючі фізичне виховання. Кожна установа залежно від його специфіки має свої конкретні напрями в роботі, що відповідають в цілому державним і загальнонародним інтересам.
Метою фізичного виховання є формування у дітей основ здорового способу життя.
В процесі фізичного виховання здійснюються оздоровчі, освітні і виховні завдання.
Серед оздоровчих завдань особливе місце займає охорона життя і зміцнення здоров'я дітей, і всебічний фізичний розвиток, вдосконалення функцій організму, підвищення активності і загальної працездатності.
Зважаючи на специфіку віку, оздоровчі завдання визначаються в конкретнішій формі: допомагати формуванню вигину хребта, розвитку зведень стопи, зміцненню зв'язково-суглобового апарату; сприяти розвитку всіх груп м'язів, особливо м'язів-розгиначів; правильному співвідношенню частин тіла; вдосконаленню діяльності серцево-судинної і дихальної системи.
Крім того, важливо підвищувати загальну працездатність у дітей враховуючи особливості розвитку дитячого організму, завдання визначаються в конкретнішій формі: допомагати правильному і своєчасному окостенінню, формуванню вигинів хребта, сприяти правильному розвитку терморегуляції. Удосконалювати діяльність центральної нервової системи: сприяти врівноваженості процесів збудження і гальмування, їх рухливості, а також вдосконаленню рухового аналізатора, органів чуття.
Освітні завдання передбачають формування у дітей рухових умінь і навиків, розвиток фізичних якостей; ролі фізичних вправ в його життєдіяльності, способах зміцнення власного здоров'я. Завдяки пластичності нервової системи у дітей рухові навики формуються порівняно легко. Більшість їх (повзання, біг, ходьба, ходьба на лижах, катання на велосипеді і ін.) діти використовують в повсякденному житті як засіб пересування. Рухові навики полегшують зв'язок з навколишнім середовищем і сприяють її пізнанню: дитина, повзаючи сам, наближається до тих предметів, які його цікавлять, і знайомиться з ними. Правильне виконання фізичних вправ ефективно впливає на розвиток м'язів, зв'язок, суглобів, кісткової системи. Рухові навики, сформовані у дітей дошкільного віку, складають фундамент для їх подальшого вдосконалення в школі і дозволяють надалі досягати високих результатів в спорті. В процесі формування рухових навиків у дітей виробляється здатність легко опановувати складнішими рухами і різними видами діяльності, що включають ці рухи (трудові операції). Об'єм рухових навиків за віковими даними знаходиться в програмі. У дошкільників необхідно сформувати навики виконання стройових, загальнорозвиваючих вправ, основних рухів, спортивних вправ. Крім того, слід навчити дітей грати в спортивні ігри (містечка, настільний теніс) і виконувати елементи спортивних ігор (баскетбол, хокей, футбол і т.д.). У цьому віці набуває важливого значення привиття первинних навиків особистої і суспільної гігієни (миття рук, турбота про костюм, взуття і т.д.). Одержані знання дозволяють дітям займатися фізичними вправами більш усвідомлено і більш повноцінно, самостійно використовувати засоби фізичного виховання в дитячому саду і сім'ї.
Виховні завдання направлені на різносторонній розвиток дітей (розумове, етичне, естетичне, трудове), формування у них інтересу і потреби до систематичних занять фізичними вправами. Система фізичного виховання в дошкільних установах будується з урахуванням вікових і психологічних особливостей дітей.
Перші сім років життя дитини характеризуються інтенсивним розвитком всіх органів і систем. Дитина народжується з певними успадкованими біологічними властивостями, у тому числі і типологічними особливостями основних нервових процесів (сила, врівноваженість і рухливість). Але ці особливості складають лише основу для подальшого фізичного і психічного розвитку, а визначальним чинником з перших місяців життя є навколишнє середовище і виховання дитини. Тому дуже важливо створити такі умови і так організувати виховання, щоб було забезпечено бадьоре, позитивно емоційний стан дитини, повноцінний фізичний і психічний розвиток.
Фізичне виховання сприяє здійсненню естетичного виховання. В процесі виконання фізичних вправ слід розвивати здатність сприймати, випробовувати естетичне задоволення, розуміти і правильно оцінювати красу, витонченість, виразність рухів. Діти також опановують трудовими навиками, пов'язаними з устаткуванням приміщення (пристрій ями з піском для стрибків в довжину, заливка катка і т.д.).
Метою фізичного виховання є формування у дітей навиків здорового способу життя. Для вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку використовуються: гігієнічні чинники, природні сили природи, фізичні вправи і ін. Повноцінне фізичне виховання досягається при комплексному застосуванні всіх засобів, оскільки кожне з них по-різному впливає на організм людини. Гігієнічні чинники (режим занять, відпочинку, живлення, сну і т.д.) складає обов'язкова умова для вирішення завдань фізичного виховання.
Вони підвищують ефективність дії фізичних вправ на організм тих, що займаються. Наприклад, заняття фізичними вправами краще сприяє розвитку кісткової і м'язової системи. Чистота приміщень, фізкультурного інвентаря, іграшок, одягу, взуття служать профілактикою захворювань. Гігієнічні чинники мають і самостійне значення: вони сприяють нормальній роботі всіх органів і систем. Наприклад, регулярне і доброякісне живлення позитивно впливає на діяльність органів травлення і забезпечує своєчасну доставку іншим органам необхідними живильними речовинами, а значить, сприяє нормальному зростанню і розвитку дитини. Повноцінний сон забезпечує відпочинок і підвищує працездатність нервової системи. Правильне освітлення попереджає виникнення захворювання очей. Дотримання твердого режиму дня привчає до організованості, дисциплінованості і т.д. Природні сили природи (сонце, повітря, вода) підсилює позитивний вплив фізичних вправ на організм, і підвищують працездатність людини. В процесі занять фізичними вправами на повітрі при сонячних випромінюваннях або у воді (плавання) виникає позитивні емоції, підвищуються функціональні можливості окремих органів і систем організму (більше споживається кисню, посилюється обмін речовин і т.д.).
Природні сили природи можуть використовуватися і як самостійний засіб. Вода застосовується для очищення шкіри, механічної дії
На тіло людини. Повітря з лісів, садів, парків, що містить особливі речовини фінтоциди, сприяють знищенню мікробів, збагачує кров киснем, благотворно впливає на організм людини. Сонячні промені сприяють відкладенню вітаміну Д під шкірою, вбиває різні мікроби і охороняє людину від захворювання РАХІТ. Для різностороннього впливу на організм слід приймати всі природні сили природи, доцільно поєднуючи їх.
Фізичні вправи - основний специфічний засіб фізичного виховання того, що надає на людину різностороння дія. Вони використовуються для вирішення завдань фізичного виховання: сприяють здійсненню розумового, трудового, а також є засобом лікування при багатьох захворюваннях.
Рухи, фізичні вправи вважаються специфічним засобом фізичного виховання. Рухова активність - біологічна потреба організму, від ступеня задоволення якої залежить здоров'я дітей, їх фізичний і загальний розвиток.
Розділ 2 Основи навчання, виховання і розвитку дітей дошкільного віку в процесі фізичного виховання
2.1. Особливості розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку
Під фізичними якостями і здібностями ми розуміємо такі якості і здібності, які характеризують його фізичний стан, це - перш за все стан його морфофункціонального розвитку: конституція його організму і фізіологічні функції останнього. До ознак, що характеризують конституцію організму, відносяться, зокрема, такі показники його статури, як зростання, вага, коло тіла і ін. Серед різноманітних фізіологічних функцій людського організму особливо слід зазначити рухову функцію, яка характеризується здатністю людини виконувати певний круг рухів і рівнем розвитку рухових (фізичних) якостей.
Ця тема розглядається в тісному зв'язку з наступним, а саме з періодизацією виховання фізичних якостей. Обговорення імен повинне супроводжуватися розглядом і аналізом ілюстрованого матеріалу (графіків, діаграм), що відображає особливості розвитку координаційних здібностей, уміння зберігати стійку позу(рівновага), ступень розвиненості загальної витривалості, швидкісно-силових якостей у дітей різного дошкільного віку. Виявлено, що в проявах загальної витривалості, сили, в збереженні рівноваги і деяких інших здібностях періоди найбільш інтенсивного розвитку у хлопчиків і дівчаток не співпадає. Це свідчить про статеві відмінності в темпах розвитку фізичних якостей.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
