112165 (710766), страница 3
Текст из файла (страница 3)
У третьому розділі "Формування системи документологічної складової підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України в умовах інформатизації та ступеневої освіти", який складається з двох підрозділів, запропоновано концептуальну модель системної єдності документологічної складової підготовки кадрів в умовах інформатизації та ступеневої БІО в Україні; розроблено конкретно-дисциплінарну модель документологічної складової підготовки бакалаврів і магістрів бібліотечно-інформаційного профілю України в умовах інформатизації та ступеневої освіти.
Обґрунтовано, що в контексті системної документологічної підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України за умов ступеневої освіти інтеграційно-диференційний підхід набуває статусу методологічної основи, загальнонаукового методу пізнання і дидактичного принципу. Його застосування дозволило розглянути перспективи системної документологічної підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України за умов ступеневої освіти у двох основних аспектах:
1) як однієї з головних підсистем підготовки кадрів для документальної комунікації суспільства, як складової соціальної комунікації;
2) як системне утворення, що має не лише зовнішні зв’язки, але й внутрішню структуру, зумовлену системою загальнопрофесійних і спеціальних компетентностей, які мають набути бакалаври й магістри після закінчення вищого навчального закладу бібліотечно-інформаційного профілю. Досягти системної документологічної підготовки сучасних бібліотечно-інформаційних кадрів України можна за умов інтеграції та диференціації у відборі, проектуванні та реалізації змісту професійної і фахової підготовки з метою формування особистості професіонала-фахівця, здатного ефективно працювати в різнорідних соціально-комунікаційних і документально-комунікаційних системах, який набув загальнопрофесійні і спеціальні документологічні компетенції, набутими в процесі навчання за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями – молодший спеціаліст – бакалавр – магістр. Особливості атрибутивної і функціональної підсистем документальної комунікації мають скласти професійні компетентності, а відповідні підсистеми бібліотечної комунікації – фахові компетентності. При цьому суттєва роль відводиться органічному поєднанню в змісті документологічної підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів в Україні як об’єктів навчання як традиційних (друкованих), так і технотронних (зокрема електронних) джерел інформації та їхніх сукупностей: документних потоків, масивів, фондів, ресурсів.
Визначено, що першим кроком у забезпеченні системної документологічної підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів в Україні за умов ступеневої освіти має стати об’єднання споріднених освітніх напрямів (спеціальностей) під єдиною освітньою галуззю. Принаймні, це стосується таких освітніх напрямів (у минулому спеціальностей), як "Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія", "Документознавство та інформаційна діяльність", "Журналістика", "Видавнича справа та редагування", "Реклама та зв’язки з громадськістю". З огляду на перспективи, їх слід об’єднати під інтегрованою освітньою галуззю "соціальні комунікації", що забезпечить її відповідність за змістом і назвою новій науковій галузі, введеній в Україні у 2007 році. Це дозволить на засадах інтеграції-диференціації забезпечити системний розвиток професійної діяльності, відповідних галузей знань, а також підготовку кадрів для документальної комунікації як головної підсистеми соціальних комунікацій.
Обґрунтовано, що ступенева БІО в Україні потребує системного підходу до формування документологічної складової підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів і магістрів. Вона має враховувати інваріантні етапи будь-якої діяльності людини (орієнтація – пізнання об’єкта вивчення – його перетворення – оцінювання), будуватися на логічній послідовності етапів навчального процесу (адаптація – спеціалізація – інноватизація – поліфункціоналізація – професіоналізація), передбачати розширення і поглиблення спеціальних документологічних компетенцій на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні. Цього можна досягти, на наш погляд, якщо вибудувати структуру документологічної складової підготовки сучасних бібліотечно-інформаційних кадрів на засадах поєднання об’єктного й аспектного підходів. Об’єктний підхід передбачає наявність у структурі документологічного навчання таких складових: документ (традиційний і технотронний) як елемент документальної комунікації суспільства; окремі види документів та їх сукупності – основні об’єкти бібліотечно-інформаційної діяльності; процеси й операції, пов’язані з професійною підтримкою "життєвого циклу" первинних і вторинних документів. Аспектний підхід передбачає наявність у структурі документологічного навчання бібліотечно-інформаційних кадрів таких складових: основи знань; теорія; історія; технологія; управління; методологія документа та документально-комунікаційної діяльності.
Доведено, що використання об’єктного й аспектного підходів забезпечує методологічне підґрунтя для інтеграції та диференціації документологічної складової підготовки сучасних бібліотечно-інформаційних кадрів України на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях. Програма молодших спеціалістів має ознайомити їх з основами документологічних знань, умінь і навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності, має переважно практичну спрямованість. Програма бакалаврів передбачає набуття базових документологічних компетенцій для успішної роботи з різними видами і типами документів – об’єктів майбутньої професійної діяльності; вивчення технологічних, теоретико-історичних аспектів "життєвого циклу" первинного і вторинного документів; оперативного управління документними ресурсами (потоками, масивами, фондами). Магістерська програма спрямована на креативне, творче використання здобутих документологічних знань, необхідних у майбутній професійній діяльності, пов’язаної з науковою, освітньою й управлінською діяльністю; забезпечує історичні, теоретичні, методологічні, освітні й управлінські напрями документологічної професійної підготовки; орієнтує на актуалізовані фахові напрями професійного забезпечення "життєвого циклу" документа та стратегічне управління документними ресурсами бібліотек. Програма післявузівської освіти покликана постійно оновлювати документологічні знання, її характерна ознака – інноваційність. Ступенева БІО є головною складовою безперервної освіти, що забезпечує системне формування та постійне вдосконалення документологічних компетенцій бібліотечно-інформаційних фахівців "упродовж життя".
Підкреслено, що послідовності і спадкоємності документологічної складової підготовки сучасних бібліотечно-інформаційних кадрів України різних освітньо-кваліфікаційних рівнів можна досягти, якщо при визначенні її змісту в навчанні фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст" дотримуватися переважно принципових засад книгитивно-документивної парадигми; "бакалаврів" – документивно-інформаційної парадигми; "магістрів" – документивно-когнітивної парадигми. Це сприятиме підвищенню фундаментального рівня документологічної складової вищої БІО, дозволить упровадити в практику цілісну модель галузевої освіти.
Застосування інтегративно-диференційного підходу як дидактичного принципу забезпечили методологічне підґрунтя для розроблення конкретно-дисциплінарної моделі документологічної складової підготовки бакалаврів – випускників ВНЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації освітнього напряму (спеціальності)"Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія", з урахуванням прийнятої ієрархічної підпорядкованості – професії, спеціальності, спеціалізації, індивідуалізації. Освітню модель документологічної складової підготовки бакалаврів бібліотечно-інформаційного профілю складають чотири блоки навчальних дисциплін документально-комунікаційного циклу: Блок 1. Загальнопрофесійні (фундаментальні) дисципліни, серед яких: соціальні комунікації; документологія; книгознавство та історія книги, бібліографознавство; Блок 2. Професійно орієнтовані дисципліни; Блок 3. Спеціальні дисципліни; Блок 4. Курси за вибором – найдинамічніша номенклатура дисциплін.
Доведено, що модель документологічного навчання магістра передбачає встановлення системних, внутрішньопредметних, міжпредметних та інтегративних зв’язків між компонентами процесу навчання бакалаврів і майбутніх магістрів за умов спадкоємності, диференціації, спеціалізації та індивідуалізації їхньої фахової підготовки.
Висновки
У процесі дослідження досягнуто поставлену мету, вирішено завдання, що дозволило дійти основних наукових висновків:
1. Стратегічним завданням реформування вищої БІО в сучасній Україні є підвищення її фундаментального рівня. Одним із ефективних шляхів вирішення цієї важливої соціально значущої і професійної проблеми може стати формування та системний розвиток документологічної складової її змісту. Фундаменталізація дисциплін документально-комунікаційного циклу – запорука фундаменталізації вищої БІО загалом, під якою розуміються єдність професійної та фахової підготовки майбутніх фахівців, збагачення змісту галузевої освіти новим науковим знанням про документ, його властивості, ознаки, функції, класифікацію, типологізацію, закономірності "життєвого циклу" документа та формування документоутворень з огляду на специфіку динамічних трансформаційних перетворень у сучасній системі соціальної комунікації. Це має суттєве значення також за умов формування інформаційного суспільства, суспільства, базованого на знаннях; упровадження системи ступеневого навчання та інтеграції вітчизняної вищої БІО до європейського і світового освітнього простору. Однак, незважаючи на актуальність проблеми, в сучасному бібліотекознавстві відсутні фундаментальні і дисертаційні праці, в яких досліджується проблема формування та системного розвитку документологічної складової підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України за умов інформатизації суспільства і ступеневої освіти, які є важливими чинниками її вдосконалення. Це є додатковим свідченням актуальності, наукового та практичного значення дисертаційного дослідження.
2. Обґрунтування теоретичних засад формування системи документологічної складової підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів в Україні передбачає синтез сучасного наукового знання і стабілізацію вже відомих наукових істин, які набувають значення історико-методологічного і наукового фундаменту. Вивчення еволюції наукових поглядів на зміст та структуру наукових і навчальних дисциплін документально-комунікаційного циклу в контексті світової і вітчизняної галузевої науки, практики й освіти з огляду на динамічний розвиток соціально-комунікаційної діяльності в бібліотечній галузі дозволило виявити стадіальність їх формування – від накопичення емпіричних знань про окремі документи, їхньої диференціації, оформлення перших галузей знань, виникнення окремих споріднених наукових і навчальних дисциплін, які мають справу з документами різних сфер інформаційної діяльності, – до формування інтегрованої фундаментальної науки про документ – документології, предметом вивчення якої є загальне у феномені документа, різноманітних утворень документів, що функціонують у сучасному суспільстві завдяки бібліотекам. Документологія має відіграти провідну роль у формуванні документологічної складової підготовки сучасних бібліотечно-інформаційних кадрів України на оновленому теоретико-методологічному ґрунті, що сприятиме, з одного боку, розширенню професійної свідомості випускників, з іншого, – підвищенню фундаментального рівня галузевої освіти, осмисленню динаміки трансформаційних змін її змісту в умовах інформатизації бібліотечної галузі та ступеневої освіти.
3. Цілісність вищої БІО сучасній Україні значною мірою залежить від науково обґрунтованого вибору пріоритетної концептуальної основи – базової ідеології, що складає надійне теоретичне підґрунтя підвищення якості й ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців бібліотечної галузі України, конкурентоспроможних на вітчизняному і світовому ринках праці. Такою базовою ідеологією має стати документивна парадигма, суть якої полягає у визнанні пріоритету документа як одного з основних засобів соціальної комунікації, об’єкта і предмета сучасної бібліотечно-інформаційної практики, науки, освіти й управління. Через своє важливе соціальне та професійне значення документ як матеріальний об’єкт, що містить інформацію, закріплену створеним людиною способом для її передавання в часі та просторі, має посісти належне місце в змісті підготовки сучасних бібліотечно-інформаційних кадрів України. Документивна парадигма галузевої освіти відповідає одвічній унікальній функції бібліотек у системі соціальної комунікації щодо повного й оперативного задоволення потреб користувачів у документованій соціально значущій інформації (знаннях), незалежно від її зберігання; забезпечує дисциплінарно-предметну цільність ядра професії за умов постійних парадигмальних змін розуміння її сутності, зумовлених динамікою інформаційного суспільства.
4. Уточнення сутності та структури документальної комунікації сучасного інформаційного суспільства дозволило дійти принципових висновків, які суттєво впливають на зміст документологічної складової підготовки нової генерації бібліотечно-інформаційних кадрів України. Серед основних із них: розгляд документальної комунікації суспільства як домінанти вищої БІО, що є однією з основних підсистем соціальної комунікації; міждисциплінарний характер документологічного знання; об’єктивне існування інтегрованої документально-комунікаційної професії, яка об’єднує всіх професіоналів – посередників у системі соціальної комунікації суспільства; провідна роль бібліотекарів-професіоналів у забезпеченні "життєвого циклу" первинних і вторинних соціально значущих документів, що спеціально створюють для збереження і передавання семантичної інформації в просторі і часі. Все це в системному поєднанні з пізнавальними можливостями документивної парадигми і теоретико-методологічним потенціалом документології дало підстави для обґрунтування об’єктивної необхідності переходу БІО на вищий – документологічний – щабель. Документологічна складова вищої БІО в Україні – це фундаменталізація галузевої освіти, підвищення її теоретичного рівня; перехід від монодокументивної на полідокументивну платформу навчання; гармонізація в змісті освіти традиційного й технотронного сегментів; системна цілісність і структуризація змісту навчання, базовані на органічному поєднанні документивної, інформаційної і когнітивної парадигм на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях підготовки кадрів; інтелектуалізація вищої БІО в сучасній Україні.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
