diploma2_1 (708692), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Доходи вiд цiнних паперiв i операцiй з ними включають: проценти (дивiденди) по цiнним паперам, доходи вiд реалiзацiї цiнних паперiв (тобто курсової рiзницi), доходи, отриманi за рахунок рiзницi мiж номiнальною цiною i реалiзацiйною цiною акцiї при акцiонуваннi банку (емiсiйний дохiд).

Як свідчить світова банківська практика, вкладення коштів у цінні папери мають істотні переваги перед іншими активними операціями, вони зокрема дають банкам можливість:

-забезпечити підвищення доходності, оскільки деякі види цінних паперів мають значно вищий рівень доходу ніж позички;

-забезпечити підвищення ліквідності, оскільки деякі цінні папери мають високу ліквідність і в банківському портфелі цінних паперів навіть виконують роль вторинного резерву;

-забезпечити диверсифікацію ризиків, оскільки банки можуть тримати в своїх портфелях багато видів цінних паперів різних емітентів;

-вивести частину своїх доходів з-під оподаткування, оскільки для доходів від деяких цінних паперів в окремих країнах встановлене пільгове оподаткування;

-проникнути в капітал інших корпорацій, в т.ч. банків.

Банківський портфель цінних паперів за їх призначенням можна розділити на дві частини:

-група короткострокових цінних паперів;

-група середньо- і довгострокових цінних паперів.

Кожна з цих груп має своє особлливе призначення. Перша покликана забезпечувати підвищення ліквідності і стійкості банку,. тому є по суті запасом його вторинних резервів. До таких паперів звичайно відносять корооткострокоові зобов’язання держави та інших високорейтингових емітентів (казначейські зобов’язання і векселі, депозитні сертифікати, короткоострокові муніципальні облігації, комерційні векселі тощо). Всі вони високоліквідні, мають добрий вторинний риноок, не несуть в собі істотної загрози кредитного ризику.

Цінні папери другої групи слугують об’єктом банківського інвестування і мають своїм призначенням підвищення дохрдності банку, оскільки рівень доходності залежить від тривалості вкладень. Вони також сприяють підвищенню якості балансу банку, оскільки можуть бути використані як заклад для одержання позички на міжбанківському риинку. Купівля таких паперів звичайно називається інвестиційними операціями. До них належать: купівля довгострокових державних облігацій, муніципальних облігацій, акцій, корпоративних доовгострокових облігацій.

Довготривалі строки цінних паперів другої групи роблять їх менш ліквідними і більш ризикованими. Тому в деяких країнах обмежуються права банків вкладуватти кошти в окремі види таких паперів. Так, в США всім банкам заборонені інвестиції в корпоративні акції і облігації. В Німеччині ощадним банкам заборонено купувати акції корпорацій. В Україні вкладення у корпоративні цінні папери були значно обмежені — десятьма прцентами їх власних статутнних фондів. З лютого 1996 року це обмеження було скасоване.

Витрати по операцiях з цiнними паперами можна роздiлити на групи:

1) витрати (збитки), понесенi вiд курсової рiзницi;

2) проценти, сплаченi по цiнних паперах: векселях та облiгацiях;

3) витрати на виготовлення даного цiнного паперу (цiнний папiр є високо лiквiдним активом, тому вiн повинен бути захищеним вiд пiдробки).

Комісійні доходи (витрати)

Комісійні — це доходи (витрати) за усіма послугами, наданими (отриманими) контрагентами, окрім комісійних, що подібні за природою до процентів. До них належать:

1. Комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операції з цінними паперами.

2. Комісійні доходи (витрати) від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами.

3. Комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і банківських металів для третіх сторін.

4. Інші комісійні доходи (витрати) за операціями, що визначаються Законом «Про банки і банківську діяльність».

Неабиякий дохід приносять банкам комісійні від здійснення операцій за розрахунково-касове обслуговування. Цi доходи включають в себе:

а) комiсiю за переводнi операцiї i ведення депозитного рахунку, в тому числi по мiжбанкiвським кореспондентським вiдношенням;

б) комiсiю за касове обслуговування: iнкасацiя, грошовi виручки та перевiз цiнностей;

в) плата за iнкасовi операцiї, тобто за операцiї, пов'язанi з одержанням банками грошей за рiзними документами по дорученню своїх клiєнтiв — чекам, векселям та iн.

г) дохiд по акредитивним операцiям (як документарного, так i грошового);

д) платня за вiдкриття чекової книжки.

Особливiстю формування доходiв комерцiйних банкiв розвинутих країн було надходження доходiв за обслуговування вкладiв до запиту, що становило 3-4% вiд суми всiх доходiв. В останнi роки питома вага цiх доходiв становить 2%. При цьому банки не беруть комiсiю за ведення депозитного рахунку до запитання, але i не платять процентiв по ньому.

Особливiстю українських банкiв в цьому планi є отримання досить високих доходiв вiд ведення валютних рахункiв (висока плата за їх вiдкриття, ведення, закриття) та вiд їх касового обслуговування внаслiдок iнфляцiї.

Значні доходи банки отримують від проведення операцій з іноземною валютою. Цьому сприяє те, що Україна не має своєї вільно конвертованої грошової одиниці. Тому конвертація валюти України в вільно конвертовану валюту супроводжується з певними труднощами. Іншою причиною отримання банками високих доходів від операцій з іноземною валютою в умовах інфляції є високий попит на вільно конвертовану іноземну валюту з боку фізичних і юридичних осіб з метою захистити свої кошти від обесцінювання.

До цієї групи доходів (витрат) належать також банківські послуги. Банківські послуги – надзвичайно доходний, майже безризиковий вид діяльності. Тому він швидко розвивається. Доходи від послуг банки одержують не у вигляді процентів, а в формі комісійних виплат. Характерною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банкам не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність з надання послуг банки здійснюють як правило в процесі виконання звичайних пасивних та активних операцій. Єдине, що для цього потрібне, - це високий професійний потенціал працівників банків та високі банківські технології.

Сучасні банки західних країн можуть надавати сотні різноманітних послуг юридичним та фізичним особам. Всі їх можна згрупувати в декілька великих груп:

-гарантійні послуги. Надаються у вигляді обіцянки банку своєму клієнту здійснити в майбутньому будь-які дії на його прохання. Такі обіцянки можуть бути спрямовані на виконання клієнтом своїх зобов’язань по торгових угодах (виставити акредитив, акцептувати вексель тощо) і по фінансових угодах (дати гарантію по банківському кредиту, виставити акредитив стенд-бай тощо);

-посередницькі послуги. Як посередники банки можуть виступати в багатьох видах операцій на грошовому ринку: в операціях з цінними паперами, у валютних операціях, в кредитних операціях, в розрахункових операціях тощо. За дорученням емітентів банки розміщувати їх цінні папери на первинному фондовому ринку. На вторинному ринку банки можуть виступати як звичайні брокери по купівлі-продажу цінних паперів. Звичайні брокерські послуги банки широко надають суб’єктам валютного ринку, купуючи та продаючи за їх дорученнями. Посередницькі послуги в кредитних операціях банки можуть надавати у випадках, коли самостійно не можуть надати клієнту позичку і змушені залучати до задоволення його прохання інші банки;

-консультаційні, інформаційні, аудиторські послуги, ведення обліку тощо;

-трастові (довірчі ) послуги. Як довірені особи своїх клієнтів, банки можуть надавати широке коло послуг по управлінню майном, по зберіганню цінностей, з продажу і купівлі майна, цінних паперів тощо; по стягненню доходів від цінних паперів та інших цінностей і майна.

Факторинг. З економічної точки зору факторинг належить до посередницької операції. Його доцільно визначати як специфічну послугу, яка надається спеціалізованими закладами (факторинговими фірмами або факторинговими відділами банку) своїм клієнтам у разі їх розрахунково-платіжного обслуговування. Існує декілька визначень факторингу:

При факторингових операціях (купівлі права на стягнення боргу) банк купує у свого клієнта дебіторські рахунки та крім надання йому грошоових коштів, надає ряд послуг до закінчення погашення рахунків: аналіз кредитоспроможноості бооржників, інкасація, облікові операції тощо. За надання факторингових послуг банк стягує з клієнта плату, що складається з: комісійних за послуги по обслуговуванню боргу в розмірі 1-2 % загальної суми придбаних банком рахунків; позичкового процента, нарахований на виданий клієнту аванс. Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв’язку з незначним періодом користування авансом (позичкою), дохід банку від позичкового проценту менший ніж від комісійних платежів.

Лізинг. В свiтовiй практицi термiн "лiзинг" використовується для визначення рiзного роду угод, що грунтуються на орендi товарiв довгострокового користування. В залежностi вiд строку, на який складається договiр оренди, розрiзняють три види орендних операцiй: короткострокова оренда (рентинг), середньо строкова (хайринг), довгострокова оренда (лiзинг).

За надання лiзингових послуг банки стягують три види платежiв:

- процентнi платежi (за кредит);

- оренднi платежi (у вiдшкодування вартостi майна);

- комiсiйнi (за ризик, за посередництво).

Комiсiйнi можуть зростати в залежностi вiд виду лiзингу, тобто вiд об'єму лiзингових послуг.

Банки України тільки починають освоювати сферу послуг. зараз широко надаються трастові, консультаційні та інші послуги. Затримка розвитку банківської банківських послуг відбувається як з вини банків (далеко не всі послуги вони можуть надавати), так і з вини їх клієнтів (не пред’являють попит на них).

Торговельні прибутки (збитки)

Торговельні прибутки (збитки) — це чисті прибутки (збитки) від операцій купівлі - продажу різних фінансоввих інструментів. До них належать:

1. Чисті прибутки (збитки) від діяльності на валютному ринку і ринку банківських монет.

2. Чисті прибутки (збитки) від операцій з цінними паперами на продаж.

3. Чисті прибутки (збитки) від торгівлі іншими фінансовими інструментами.

Інші небанківські операційні доходи (витрати)

Доходи (витрати) від банківської діяльності, що не включені у вищеперераховані групи, визначені як «Інші» доходи (витрати). До них належать:

1. Доходи від цінних паперів з непередбаченим доходом.

2. Дивіденди від акцій, що зберігаються як об’єкт торгівлі та капіталовкладень.

ІІ. Небанківські операційні доходи і витрати.

Небанківські операційні доходи (витрати) діляться на такі групи:

• адміністративні витрати;

• інші небанківські операційні доходи (витрати).

Адміністративні витрати — це витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності банківської установи. До них належать:

1. Витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії).

2. Сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток.

3. Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів.

4. Інші експлуатаційні витрати (роботи і послуги, що використовуються банком у процесі комерційної діяльності, SWIFT, винагорода посередникам, охорона тощо).

Витрати на утримання персоналу включають:

-витрати з фонду основної заробiтної плати, а також надбавки та доплати, крiм усiх видiв премiй, якi не враховують у витратах банку, а сплачують за рахунок фондiв (в практицi захiдних банкiв вся заробiтна плата вiдноситься на собiвартiсть продукцiї i не обкладається податками на прибуток корпорацiй, тому що потiм вона буде обкладена за допомогою податку з прибутку);

-суми вiдрахувань на державне страхування в розмiрах, визначених законодавчими актами (в Українi — фонд соцiального страхування — 4%, фонд зайнятостi населення — 1,5%, Пенсійний фонд — 32%, фонд лiквiдацiї наслiдкiв катастрофи на Чорнобильськiй АЕС — 10%);

-витрати на службовi вiдрядження, пов'язанi з виробничою дiяльнiстю (в Українi - в межах норм, згiдно законодавства, витрати вище норм здiйснюються за рахунок прибутку).

Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів включають в себе:

1. амортизацiйнi вiдрахування на повне вiдновлення основних фондiв; враховуючи службовi, iнкассацiйнi та iншi машини;

Характеристики

Список файлов реферата