micro_ec_alla (708528), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Приклад

Розглянемо приклад — дві однакові фірми мають інформацію про лінійну криву рин­кового попиту. Це допоможе зрозуміти суть рівноваги Курно і порівняти її з конкурен­тною рівновагою, а також рівновагою, котра досягається при злитті двох фірм і сприяє об'єднанню зусиль для досягнення певних рівнів виробництва.

Припустимо, наші дуополісти мають таку криву ринкового попиту:

Ц=30-К,

де К — сумарний обсяг виробництва обох фірм (тобто К = К₁ + К₂). Припустімо також, що обидві фірми мають нульові граничні витрати

ГВт₁ = ГВт₂ = 0.

Ми можемо визначити криву реакції для фірми № 1 таким чином: для максимізації прибутку фірма встановлює величину граничної виручки на рівні граничних витрат. Сумарна виручка фірми № 1 В₁ визначається за рівнянням:

B₁=ЦК₁ = (30-К)К₁

=30К – (К₁+К₂)К₁

=30К₁-К²₁-К₂К₁

Гранична виручка фірми ГВ₁ — це просто додаткова виручка ΔВ₁, що є результатом додаткової зміни обсягу виробництва ΔК₁:

ГВ1 = ΔB₁/ ΔK₁= 30-2K₁-2K₂

Тепер, прирівнюючи ГВ₁ до нуля (граничні витрати фірми) і розв'язуючи рівняння для К₁, ми визначаємо:

Крива реакції фірми №1: К₁ = 15 – 1/2K₂

Ці самі підрахунки справджуються для фірми № 2:

Крива реакції фірми № 2: К₂ = 15 – 1/2К₁.

Рівні виробництва в стані рівноваги — це значення для К₁ і К₂, дійсні в точці перетину двох кривих реакцій, тобто величини, отримані при розв'язанні рівнянь. Замінюючи К₂ в рівнянні виразом з правої частини рівняння , можна переконатись, що рівні виробництва в стані рівноваги становлять:

Рівновага Курно: К₁ = К₂ = 10.

Сумарний обсяг виробництва становить К=К₁+К₂=20, отже, ринкова ціна рівноваги становить Ц = ЗО - К = 10.

На мал. 1.3 показано криві рівноваги Курно та точку рівноваги Курно. Зауважте, що крива фірми № 1 показує її обсяг виробництва в показниках обсягу виробництва фірми № 2. Подібно крива фірми № 2 показує К₂ в показниках К₁. (Оскільки фірми є ідентичними, обидві криві мають однакову форму. Вони мають різний вигляд, оскільки одна з них задає К₁ в показниках К₂, а інша виражає К₂ в показниках К₁). Точка рівноваги Курно перебуває на перетині двох кривих. В цій точці кожна фірма максимізує свій власний прибуток, знаючи обсяг виробництва свого конкурента.

МАЛ. 1.3. Приклад дуополії. Крива попиту задана рівнянням Ц= 30 - К, а граничні витрати обох фірм дорівнюють нулю.У точці рівноваги Курно кожна фірма виробляє 10 одиниць. Контактна крива показує комбінації К₁ і К₂, які максимізують сумарні прибутки. Якщо фірми змовляться і ділитимуть прибутки порівну, кожна з них вироблятиме 7,5 одиниць. Крім того, показана також конкурентна точка рівноваги, в якій ціна дорівнює граничним витратам, а граничний прибуток дорівнює нулю.

Ми припустили, що між собою конкурують дві фірми. Припустімо, натомість, що антимонопольне законодавство було дещо пом'якшено, і обидві фірми можуть укласти таємний договір. Вони можуть визначити свої обсяги виробництва таким чином, щоб максимізувати сумарний прибуток і ділити цей прибуток порівну. Сумарний прибуток максимізується вибором сумарного обсягу К так, щоб гранична виручка дорівнювала граничним витратам, а ця величина в даному прикладі дорівнює нулю. Сумарна вируч­ка для обох фірм становить

В = ЦК = (ЗО – К)К = 30К - К²,

так що гранична виручка ГВ = ΔВ/ΔК=30-2К

Прирівнюючи ГВ до нуля, ми бачимо, що сумарний прибуток максимізується, коли К=15.

Будь-яке комбінування обсягів виробництва К₁ і К₂, що в сумі дає 15 одиниць, максимізує сумарний прибуток. Крива К₁ +К₂= 15, яка називається кривою конт­рактів, визначає, таким чином, усі пари обсягів К₁ і К₂, які максимізують сумарний прибуток, її показано на мал. 1.3 Якщо фірми домовляться ділити прибутки порівну, то кожна з них вироблятиме половину сумарного обсягу:

К₁=К₂= 7,5.

Як і слід очікувати, обидві фірми тепер вироблятимуть меншу кількість — і одержу­ватимуть більші прибутки, ніж у разі рівноваги Курно. На мал. 1.3 показано цю рівновагу, спричинену змовою фірм, та конкурентні рівні виробництва, що визнача­ються прирівнюванням ціни до граничних витрат. (Ви можете пересвідчитись, що ці рівні становлять К₁ = К₂ = 15, а це означає, що кожна фірма одержує нульовий гранич­ний прибуток). Зауважте, що результат Курно значно вигідніший для фірм, ніж абсолютна конкуренція, проте не такий виграшний, як здобуток від таємної змови.

2. Антимонопольне законодавство України

У відповідності зі статтею 42² Конституції України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Конституційна заборона стосується діяльності, націленої на недопущення, обмеження чи усунення конкуренції, незалежно від конкретних її видів і складів правопорушень. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”³ називає три види порушень антимонопольного законодавства: зловживання монопольним становищем на ринку, антиконкурентні узгоджені дії і дискримінацію підприємців.

2.1. Зловживання монопольним становищем на ринку

Цей вид правопорушення може відбуватися лише суб'єктом господарювання, що займає монопольне положення на ринку.

У відповідності зі статтею 1 Закону України “Про обмеження монополізму ...”⁴ Монопольне становище - домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольним становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару менше 35 відсотків;

Ознаками ринкової влади є: здатність підприємця, що не є єдиним виробником (постачальником) відповідного товару, диктувати свої умови при продажу товару, підписанні договору про постачання, нав'язувати споживачу невигідні умови; здатність підприємця за допомогою монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, що випускають відповідні товари з застосуванням виробничих ресурсів, створювати бар'єри вступу на ринок; здатність підприємця скорочувати чи обмежувати випуск товарів і постачання їх на ринок збуту з метою одержання однобічної користі при купівлі чи продажі товарів, при заключенні договорів і угод про постачання товарів, а інші підприємства, що є його конкурентами, не здатні компенсувати створений дефіцит товарів; здатність підприємця підвищувати ціни на товари і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.

Відповідно до законодавства України саме по собі володіння суб'єктом господарювання монопольним положенням не є протиправним. Таким є лише зловживання домінуванням на ринку.

У відповідності зі статтею 4 Закону України «Про обмеження монополізму ...» зловживаннями монопольним становищем вважаються:

• нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту; обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

• обмеження чи припинення виробництва, а також вилучення зі звертання, що призвело або може призвести до створення чи підтримці дефіциту на ринку або встановленню монопольних цін;

• часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

• інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;

• встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів; встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) насвої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;

• встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

• встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело чи може призвести до порушення прав споживачів;

Перелік правопорушень, визнаних зловживанням монопольним положенням на ринку, розширювався в Законі, і якщо спочатку в законодавстві було зазначено 5 порушень, те потім їхнє число зросло до 7. Однак при цьому, незважаючи на розширення переліку правопорушень, цей перелік, як і в первісній редакції закону, є вичерпним.

Через відсутність діючої конкуренції і ефективних засобів правового захисту споживачів різко підсилюється тиск виробника (постачальника, продавця) на покупця (споживача) при нав'язуванні умов договору, у тому числі при встановленні цін на продукцію. При монополії споживач не може реально здійснювати право вибору виробника (продавця) і попадає в економічну залежність від виробника-монополіста, що нечесними способами намагається скористатися своїм монопольним положенням.

Особливістю цього виду порушення антимонопольного законодавства є здійснення суб'єктом господарювання, що займає монопольне положення на ринку, таких дій, що були б неможливі в умовах ефективної конкуренції на ринку. Це, зокрема, одержання підприємцем прибутку, обумовленим не ефективністю чи діяльності з високою продуктивністю, а неправомірним використанням їм свого домінуючого положення на ринку, або утримання чи посилення такого положення за допомогою усунення з ринку конкурентів або обмеження з доступу на ринок.

У позначенні кола правопорушень і їх складів, визнаних зловживанням монопольним положенням на ринку, виявляється істотна подібність законодавства країн СНД. Порівняльний аналіз цього законодавства показує, що основні склади правопорушень тотожні чи в значній мірі подібні. До них відносяться:

• нав'язування контрагенту умов договору, невигідних для нього чи не стосовних до предмета договору;

• включення в договір умов, що дискримінують, що ставлять контрагентів у нерівне положення в порівнянні з іншими суб'єктами, що хазяюють;

• створення перешкод для доступу на ринок іншим суб'єктам, що хазяюють, або для їхнього виходу з ринку;

• зміна обсягів виробництва і вилучення товарів зі звертання з метою створення штучного дефіциту і підвищення цін;

• цінові маніпуляції з метою одержання додаткових переваг на ринку.

Незважаючи на таку подібність самих складів правопорушень, істотне розходження в розумінні їхньої природи просліджується при зіставленні законодавства України, інших країн СНД і Росії. У Законі України, як і більшості інших країн СНД, зазначені дії, безумовно, визнаються правопорушеннями незалежно від яких-небудь обставин, у тому числі незалежно від можливості їхнього позитивного впливу в майбутньому. На відміну від них Закон Росії передбачає, що дії, що формально відповідають ознакам порушення, можуть, проте, бути визнані правомірними, якщо суб'єкт який визнано монополістом доведе, що вони можуть мати сприятливі соціально-економічні наслідки, тобто насичення товарних ринків, поліпшення споживчих властивостей товарів і підвищення їхньої конкурентноздатності, зокрема на зовнішньому ринку.

На Україні зловживання монопольним положенням на ринку було одним з найпоширеніших порушень антимонопольного законодавства протягом останній декількох років.

2.2. Антиконкурентні узгоджені дії

Одним з видів порушень антимонопольного законодавства є антиконкурентні дії, що приводять до дискримінації конкурентів і споживачів і створюють небезпеку для ефективного функціонування ринкових відносин

У відповідності зі статтею 5 Закону України “Про обмеження монополізму ...”⁵ антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, що призвели чи можуть привести до:

• встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

• розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками, що призвели або можуть призвести до їх монополізації;

• усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

За змістом цієї норми неправомірними узгодженими діями можуть бути угоди та інші узгоджені дії, що привели чи можуть привести до обмеження конкуренції шляхом встановлення монопольних цін, розділу ринків з метою їхньої монополізації, усунення з ринку чи обмеження доступу на нього підприємців. Ці правопорушення на відміну від зловживання монопольним становищем відбуваються не одним суб’єктом, а двома чи більш підприємцями, що укладають угоди для досягнення антиконкурентної мети, тобто є не індивідуальними, а колективними діями. Заборона на здійснення таких дій спрямована на попередження надмірної монополізації і нарощування монополістичних явищ для сприяння створенню ринку, де захищені інтереси споживача.

Антимонопольний комітет України розцінює як неправомірні угоди між підприємцями, асоціаціями чи групами підприємців за участю або без участі третіх осіб або іншій сукупності зазначених суб'єктів такі дії:

• прямий чи опосередкований вплив на встановлення, фіксацію, підтримку, перегляд цін (тарифів), ставок, знижок, надбавок (доплат), націнок, комісійного збору, меж прибутковості (рентабельності), а також підвищення, зниження, підтримка цін (тарифів) на аукціонах, конкурсах та інших торгах;

• встановлення нормативів цін (тарифів), ставок, знижок, надбавок (доплат), націнок, комісійного збору, мінімальних, перепродажних цін, у тому числі у виді формул, таблиць, переліків, алгоритмів;

• звуження територіальних границь ринку, на яких діють учасники асоціації, розподіл ринків за територіальним принципом, асортименту товарів, по колу продавців чи споживачів;

• здійснення тиску на постачальників з метою обмеження чи виключення придбання їхньої продукції чи матеріалів, змова про усунення підприємців від ведення справ з яким-небудь клієнтом, постачальником, конкурентом, покупцем (замовником);

• обмеження участі в торгах шляхом вибору запрошених постачальників, встановлення пріоритетів під час підписання контрактів;

• розподіл замовлень, підрядів, проектів, визначення замовників, чи одержувачів замовлень стандартизація по цих приводах;

• обмеження обсягу, змісту реклами, що представляється учасниками асоціації і відповідає чинному законодавству.

2.3 Дискримінація підприємців

Відповідно до пункту 1 статті 6 Закону України “Про обмеження монополізму ...”⁶ наступний вид порушень антимонопольного законодавства – дискримінація суб'єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування і адміністративно-господарського управління і контролю – включає ряд різновидів:

• заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в якій-небудь сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво окремих видів товарів, що привели чи можуть привести до обмеження конкуренції;

• примус суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного підписання договорів, першочерговому постачанню товарів визначеному колу споживачів;

• прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призвело чи може призвести до монопольного становища положення на ринку;

• установлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в іншій;

• надання окремим суб'єктам господарювання податкових і інших пільг, що ставлять їх у привілейоване положення стосовно інших суб'єктів господарювання, що призвело чи може призвести до монополізації ринку визначеного товару;

• обмеження прав суб'єктів господарювання на придбання і реалізацію товарів;

• встановлення заборон чи обмежень у відношенні окремих суб'єктів господарювання чи групи суб'єктів господарювання.

Вищевказані дії порушують загальну гарантію підприємців, встановлену в статті 12 Закону України «Про підприємництво»: «Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності , рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних і інших ресурсів». Виходячи з цього положення, органи державної влади не вправі надавати ні однієї з конкуруючих сторін додаткової переваги, підтримку або, навпроти, обмежувати кого-небудь з них по будь-яких аспектах їхньої діяльності.

Характеристики

Список файлов реферата