103580 (706450), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Під економічними законами П.Прудон розумів розподіл праці, колективну силу, обмін кредит, власність, торгівлю.

В теорії вартості виділяв споживчу вартість, яку розглядав як втілення достатку, а мінову вартість – як відображення рідкості. Центральним пунктом теорії вартості є вчення про конституйовану вартість. Під нею розуміється вартість, яка санкціонована ринком і може бути реалізована відповідно з труднощами пропорційного зростання виробництва. Він робить висновок, що необхідно прагнути до того, щоб раніше оголосити вартість, щоб товар продався напевне.

Виступав проти капіталу, який приносить відсотки і пропонував відмінити відсотки, організувати "подарунковий" кредит і суспільні установи, які повинні були забезпечувати обмін всіх товарів по їх трудовій вартості.

Вебер Макс

Макс Вебер (1864-1920) – відомий німецький соціолог, історик, економіст, юрист. Вважається одним з найвидатніших після Карла Маркса німецьким теоретиком, який займався проблемами розвитку суспільства.

Народився 21 квітня 1864 р. в м.Ерфурт в родині, яка належала до середнього класу. Одержав наукову ступінь доктора в Берлінському університеті 1892 р. в галузі юриспруденції. Був професором економіки в університетах Фрайбурга, Гейдельберга, Мюнхена.

Основні праці: "Протестантська етика і дух капіталізму" (1904-1905), "Економіка і суспільство" (1921), "Загальна економічна історія" (1927). В галузі бізнесу і менеджменту став відомим завдяки дослідженням бюрократії, але їх результати були лише незначною частиною його загальнішої теорії формальної раціоналізації західного суспільства.

Формальна раціоналізація – процес, в ході якого вибір дійовими особами засобів досягнення мети обмежується і визначається правилами, законами, інструкціями, що мають університетське застосування. Бюрократія як важлива сфера застосування цих правил, законів і приписів є одним з основних результатів процесу раціоналізації, але разом з нею існують й інші, наприклад капіталістичний ринок, система раціонально-правової влади, промислові підприємства. Спільним для них є наявність формальних раціональних структур, що спонукають всіх індивідів, які входять до їх складу, діяти в раціональній манері, досягати поставлених цілей шляхом вибору найбільш прямих і ефективних методів. М.Вебер вважав бюрократію закономірним способом управління суспільством і розрізняв поняття "бюрократія" і "бюрократизм". Перше поняття застосовується для визначення певної організації, системи роботи апарату управління (раціональна бюрократія), а друге – в негативному сенсі як групова монополія керівництва на функції управління і засоби влади (ірраціональна бюрократія).

Учений сформулював принцип "бюрократичних методів управління кадрами": чітко визначені посадові обов’язки; ієрархія взаємодії; стандартні формальні процедури в практиці управління; дотримання єдиного регламенту; суворий відбір кандидатів, періодична атестація. Він високо оцінював можливості бюрократії і вважав її розвиток позитивною перспективою історичного процесу. За Вебером, ідеальний тип бюрократичної організації у сфері державного управління має такі особливості: управлінська діяльність здійснюється постійно; визначені сфера влади і компетенції кожного рівня та індивіда в апараті управління; ієрархія є основним принципом контролю над чиновниками; чиновники відділені від власності на засоби виробництва; управлінська діяльність вважається особливою професією; управлінські функції документуються; в управлінні діє принцип безособовості.

На думку М.Вебера, раціональність, бюрократична система, мають кілька негативних властивостей, найважливішою з яких є дегуманізація. Формальні раціональні системи не дають можливості прояву ніяких гуманістичних засад, що призводить до появи бюрократа, заводського працівника, робітника збиральної лінії, учасника капіталістичного ринку. Між формальними раціональними структурами і окремими особистостями, які працюють в структурі і перебувають під їх впливом, існує значне протиріччя, що полягає в неможливості людей проявити власну індивідуальність.

Ліст Фрідріх

Фрідріх Ліст (1789-1846) – німецький економіст. Основні праці : "Національна система політичної економії" (1841), "Міжнародна торгівля і народна політика" (1843). В центр своїх досліджень поставив нову для економічної науки проблему пошуку шляхів збільшення національного багатства в конкретних умовах відсталої в промисловому значенні країни. Ф.Ліст запропонував вивчати національну економіку як єдине ціле, як систему. Це означає введення макроекономічного методу аналізу. Ф.Ліст оперував при аналізі сукупними економічними величинами: сукупна пропозиція, національний продукт, суспільний рівень розподілу праці. Джерелом зростання багатства може бути не лише продуктивна праця матеріального виробництва, але й "невидимий" капітал: інтелект, потенціал нації; наука; правові інститути; соціально-політичні установи; релігія.

Ф.Ліст виділяв такі стадії економічного розвитку:

1. дикість;

2. пастушача стадія;

3. землевласницька стадія;

4. землевласницько-мануфактурна стадія;

5. комерційна стадія;

6. ідеальна гармонія розвитку економіки.

Ф.Ліст був прибічником зваженого підходу, строго дозованого протекціонізму. Лише активне втручання у сфери зовнішньої торгівлі допомагає вибратися державам з відсталості, розвинути внутрішній ринок.

Оригінальність та наукова новизна ідей Ф.Ліста полягає в глибокому опрацюванні проблем перешкод та стимулювання економічного зростання країн, що розвиваються.

Характеристики

Список файлов реферата