101997 (706022), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Якщо з показниками пропорцiйностi i прямоточносi, наведеними вище i запропонованими там же автором пiдручника “Виробничий менеджмент”, в принципi, можла погодитися, по якісно-кiлькiсним визначення ритмiчностi погодитися не можна ні в якому разі.

Навiть на перший погляд помiтне протирiччя мiж трактуванням поняття i його розрахунком.

Другим, не менш важливим, аспектом є допущення перевиконання плану — це, по-перше; по-друге, на думку автора, цi перевиконання у формулi не варто враховувати. А хiба відхилення, нехай навiтъ у позитивну сторону, можуть характеризувати ритмічність роботи? Чiткiсть керування? Звичайно ж, нi!

В iдеалi, ритмiчнiсть може дорiвнювати одиницi тiльки при повному збiгу плану i реалiй. Будь-якi вiдхилення, звичайно неминучі на практицi, але формула повинна бути математичтио більш коректною.

У цъому зв’язку вимагають уточнення якiсне i кількісне визначення ритмiчностi.

На нашу думку, варто звернутися до якiсно-кiлькiсного визначення ритмiчності, запропоноване автором ще в 1978 роцi, успiшно застосовувалося в практицi будiвництва України.

Дане трактування бiльш коректне i, в принципi, охоплює всі показники, викладені на початку даного пiдроздiлу. Воно цілком може бути прийнятним i для підприємств, що працюють в інших галузях народного господарства. Сутнiсть його полягає у наступному.

Ритмічність - поняття, що характеризує важливий принцип органiзацiї воробтничих процесiв, що припускає рiвномiрність і повноту використання всіх ресурсiв виробництва i робітничого часу.

Під ритмiчнiстю необхідно розумiти рiвномiрну i безупинну роботу iз заздалегiдь складеного, обгрунтованого плану (графіку) що забезпечує безупинне, повне i рiвномiрне використання робочої сили, робочого часу і механізмів, безупинне споживання матерiально-технічних ресурсів і, як наслiдок, обов’язкове виконання запланованих обсягів робіт і технологічно обгрунтоване введення об’єктiв в експлуатацію (випуск продукції).

Науково обгрунтований план (графiк) - це такий план чи графiк проведення робiт, при якому дотримуються викладенi вимоги з завданим рiвнем органiзацiйно-технологiчної надiйностi будiвництва.

Безперервнiс виробництва характеризується способом введення робіт, при якому виключаються перерви в протiканнi технологiчного процесу i використанні трудових ресурсiв. Кiлькiсно цей показник виражається за допомогою формули:

, (5.77)

де К_н - коефiцiєнт безперервності роботи трудових ресурсiв;

Т_н - час безупинного функцiонування потокiв (процесiв);

Т_е — загальний час функцiонування тих же потокiв (процесiв).

Рiвпомiрнiсть передбачає сталiсть виконання запланованих обсягiв робiт в одиницю часу за кожним технологiчним процесом i визначається з виразу:

(5.7)

де К_р - коефiцiєнт рiвномiрностi використання ресурсiв протягом усього часу;

J_ср - середня iнтенсивнiсть потоку (процесу) за весь перiод часу;

J_max - максимальна iнтенсивнiсть за окремий iнтервал часу.

Повноту використання трудових ресурсiв варто визвачати за формулою:

(5.79)

де К_з — коефiцiєнт, що враховує ступiнь завантаження виконавцiв;

Т_m - технологiчно необхiдний час для виконання даної роботи (досягнуте на передових пiдприємствах). Кiлькiсно ритмічність характеризується за допомогою спецiального коефiцiєнта ритмічності К_R, що показує ступінь вiдповiдностi отриманих (фактичтних) результатiв до запланованих:

(5.80)

де n - кiлъкiсть і-х iнтервалiв часу, за якими визначається коефіцієнт ритмiчностi;

_і - абсолютнi відхилення фактичних результатiв вiд планових і-м iнтервалах, вiдсотки, гривнi чи натуральнi показники;

В – виконаний обсяг робiг за весь перiод у тих же вимiрниках.

Дана формула враховує усi вiдхилення вiд плану (як позитивнi так i негативнi) за абсолютною величиною, є бiльш коректною, а сам коефiцiєнт змiнюється в межах вiд нуля до одиницi. При К_R=1 процес протiкає ритмiчно.

Для пояснення механiзму розрахунку ритмiчностi скористаємося прикладом, наведеним у згаданому джерелi [34].

Таблиця 4. Приклад оцiнки ритмiчностi

,

тоді як показник за формулою (5.76)

, тобто К_ритм

необгрунтовано вище К_R.

Аналіз даних таблиці і результати підрахунку коефіцієнтів ритмічності, підрахованих за рівними формулами, показує гіршу організацію робіт з досягнення запланованих результатів, ніж з’являється автору формули (5.76) [34]. І це зрозуміло, адже 84% плану було виконано в останню декаду мiсяця, були штурмiвщина і брак у роботi. Велика кiлькість перерахованих показникiв органiзацiї керування виробничим процесом (формули 5.73 – 5.80) пояснюється відсутністю в даний час комплексного, iнтегрального критерiю оцінки системи керування на пiдприємствi. Однак, наведена формула (5.80) i її супровiдне якiсне визначення ритмiчностi в значнiй мiрi відповідає вимогам комплексностi i може цiлком застосовуватися для визначення якості виробничого менеджменту.

Для оцiнки ефективностi виробництва використовують як частки, так i узагальненi показники ефективностi (див. гл. 6.2).

В умовах ринкової економiки головним показником ефективностi виробництва є вiдношення прибутку до авансованого капiталу.

Ефективнiсть керування характеризується вiдношенням отриманого результату до витрат на досягнення мети органiзацiї. При оцiнцi ефективностi керування, поряд з витратами, враховуються також термiни досягнення мети. Рiшення поставленого завдання в термiн обов’язкова умова ефективностi керування, його високої якостi. Поряд з економiчною ефективнiстю, велике значення має його соцiалъна ефективнiсть, що характеризує ступiнь використання потенцiйних можливостей трудового колективу i кожного працiвника, його творчих здiбностей, успiшнiсть вирiшення соцiальних завдань розвитку колективу, полiпшення умов працi i побуту.

Ефективнiсть керування також виявляється в рiвнi i динамiцi продуктивностi працi, якостi продукцiї, використаннi матерiальних ресурсiв i т.д.

Важливо також встановити, чи є чисельнiсть управлiнського персоналу i витрати на здiйснення процесу керування мiнiмальними.

Крiм того, оцiнюючи дiючу систему керування кiлькiсно, необхiдно також встановити якiсний її стан, що, безумовно, впливає на кiлькiснi показника системи в цiлому. Для цього рекомендується вiдповiсти на наступнi питания:

• наскiльки органiзація вiдповiдає принципам спецiалiзацiї, пропорцiйностi, паралельностi, прямоточностi, ритмiчностi i т. п.;

• чи врахованi в системi керування усi функцiї, необхiднi для здiйснення керування пiдприємством;

• наскiльки чiтко розподiленi функцiї мiж підрозділами, чи немає функцiй, виконання яких не доручене жодному з пiдроздiлiв, i чи немає дублювання виконання функцiй;

• чи немає зайвих ланок у системi керування, чи не можна спростити органiзацiйну структуру;

• чи вiдповiдає розподiл управлiпських функцiй мiж пiдроздiлами сформованiй виробничiй структурi;

• чи досить повно завантаженi спiвробiтники у функцiональних пiдроздiлах, чи не можна звiльннти декого з них за рахунок поєднання обов’язкiв;

• за рахунок чого скоротити витрати на змiст управлiнського апарата без збитку якостi керування;

• чи не перевантажені окремi працiвники апарата керування i чи не позначається це на якостi керування;

• наскільки точно визначенi обов’язки i вiдповiдальнiсть керiвникiв i спiвробiтникiв;

• чи досить чiтко розподiленi функцiї, обов’язки i права мiж керiвниками i їхнiми заступниками;

• чи вiдповiдають права, що надаються працiвникам, покладеним на них обов’язків i вiдповiдальності.

Якщо буде встановлено, що дiюча система керування має серйознi недолiки, то варто вжити заходiв до її удосконалювання. Однак перш нiж проводити реорганiзацiю, необхiдно ретельно проаналiзувати її доцiльнiсть, тому що будь-якi змiни в системi керувапня руйнують (на визначений час) налагоджений процес керування [11].

У той же час треба пам’ятати, що зайвi ланки чи рiвнi в керуваннi викликають збiльшення часу на узгодження їхньої дiяльностi, утрудняють реалiзацiю рiшень, знижують надiйнiсть i оперативнiсть керiвництва, а прогресивнi змiни в органiзацiї, як правило, вносять свiжий оздоровляючий струмiнь в атмосферу органiзацiї, сприяють її розвитку й удосконалюванню.

Тому ЛПР у своїй дiяльностi повинен виявляти визначену гнучкiсть, тверезий пiдхiд i обачнiсть.

Висновки до розділу

1. Системний аналiз вважається одним з ефективних засобiв що надає ЛПР у процесi прийняття рiшень. Вiн передбачає використання як строгих кiлькiсних, так логiчних суджень, досвіду, інтуіції.

2. Системний аналiз одержав широке поширення при вирiшеннi таких завдань, як розподіл виробничих потужностей мiж структурними пiдроздiлами, визначення потреби устаткуваннi, у робiтникiв тiй чи iншiй спецiальностi, квалiфiкацiї, прогнозуваннi попиту на рiзнi види продукцiї.

3. Для вирiшення ряду завдань оптимiзацiйного характеру часто використовують методи дослiдження операцiй (ІСО). Методи ІСО знаходять широке застосування при виборi ефективних варiантiв використання ресурсiв i їх розподiл (при якому досягається максимальна ефективнiсть виробництва), оптимiзацiї обслуговування елементiв виробничої системи (мiнiмiзацiя втрат), рацiональної органiзацiї доставки на пiдприємство матерiальних ресурсiв, виборi оптимального маршруту внутрiшньозаводського транспорту й органiзацiя кiльцевої системи перевезення вантажiв.

4. Суть завдань, розв’язуваних методами теорії масового обслуговування, у бiльшостi випадкiв зводиться до визначення такого способу обслуговування рiзних виробничих дiлянок, що забезпечував найменшi витрати i втрати. На основi методiв даної теорiї можуть зважуватися рiзнi завдання в галузi планування й органiзацiї виробництва. До них вiдносяться проблеми матерiально-технiчного забезпечення, транспортнi потоки, iнструментальне i складське господарство i т.д.

5. Пiдхiд, якi можна вважати Байєса в прийняттi рiшень базується на роздiлах теорiї ймовiрностi i може застосовуватися в умовах ризику i невизначеностi при груповому прийняттi рiшень. Упорядкувавши рiзнi думки, можна кiлькiсно виразити наявну невизначенiсть i на основi цього зробити висновки цілком прийнятними.

6. В пiслявоєннi роки одержав широке розповсюдження, особливо в захiдних кранах, метод “вартiсть – ефективнiсть”, що iнодi називають “витрати вигоди”, що базується на побудовi графiчних моделей i їхньому зiставленнi (синтезi). За допомогою цих моделей можна, наприклад, визначити ефективну кiлькiсть продукції, що випускається, по вартостi.

7. В галузi планування виробництва пiдприємства (чи окремих видiв його дiяльностi) широке розповсюдження одержали рiзнi математичнi методи оптимiзаційних завдань на базi дослiдження операцiй. Цi завдання, у залежностi вiд iснуючих умов, критерiїв i обмежень, а також тимчасових характеристик можуть зважуватися методами лiнiйного, нелiнiйного, динамiчного чи стохастичного програмування планування.

8. Багато завдань керування в дiйсний перiод зважуються на базi теорiї iгор. Застосовуванi основнi критерiї даної моделi можуть давати рiзнi результати в тих самих ситуацiях. Тому використання знань iндивiда (ЛПР) про ймовiрнi стани “природи”, чи його iнтуїцiя одержання нових знань за допомогою експеременту є кращим виходом для застосування того чи iншого критерію. Особливе значення, набувають iгри в умовах застосування законiв i методiв мiкроекономiки й у рефлексивному пiдходi до прийняття управлiнських рiшень.

9. Iнтуїцiя i праця, натхнення i свiдомiстъ, будучи елементами творчостi, часто можуть незмiрно скоротити час i витрати, необхiднi для вирiшення завдання. Буває i так, що вiдомi шляхи i методи вирiшення завдань не досягають мети. У цих умовах на допомогу приходять пiдходи, зв’язанi з евристичним програмуванням розв’язання проблем чи експертизою.

10. Метод експертних оцiнок застосовується для рiзного роду завдань, що мають якiснi характеристики складових компонентiв. Сутнiсть методу експертних оцiнок полягає в рацiональнiй органiзацiї проведення експертами аналiзу проблеми з кiлькiсною оцiнкою суджень i обробкою їхнiх результатiв. Узагальнена думка групи експертiв приймається як вирiшення проблеми.

11. Метод експертних оцiнок вiдноситься до iнтуїтивних методiв вирiшення завдань i широко застосовується в економiцi, поряд з iншими подiбними методами: анкетуванні, інтерв’юванні, методi генерації iдей, “мозковому штурмі”, дискусії, думки журі і т. п.

12. Останнiм часом, особливо в ланцi прийняття рiшень, одержали широке поширення завдання, розв’язуванi з допомогою графiв. Типовими їхніми представниками є: мережнi методи планування i керування; блок-схеми, застосовуванi, зокрема, в евристичному програмуванні; графи сигналів, якi можна застосовувати в ситуацiйному керуваннi фiрмою на базi мережних моделсй.

13. Пiдвищення надiйностi прийнятих рiшень i їхньої реалiзацiї можна досягти при пiдвищеннi гнучкостi виробничої системи, готовностi її до змiн як на стадії стратегiчних, так i на стадiї iнновацiйних проектiв. Облiк нестабльностi виробництва i зовнiшнього середовища, облiк ризикiв i розробка планiв на основi обгрунтованих прогнозiв, прогнозування поставленого завдання в термiн – обов’язкова досягнення результатiв у процесi виробництва i розробка вiдповiдних мiр дозволяють працювати органiзацiї стiйко навiть у мiнливiй, швидко мiнливiй ситуацiї.

14. Якiсть прийнятих рiшень нерозривно зв’язана з ефективнiстю системи керування пiдприємством в цiлому. Звичайно ефективнiсть керування виробництвом визначають вiдношенням отриманого результату до витрат, що його викликали. Важливим фактором, поряд з витратами й отриманим ефектом, є термiни досягнення поставленої мети. Вирiшення умова ефективностi керування, його високої якостi.

15. Будь-яке, навiть саме чудове рiшення, нiчого не варте, якщо воно не буде реалiзоване. Забезпечення реалiзацiї й успiшний процес виконання рiшення є необхiдною умовою досягнення поставленої мети. Це зв’язано, у першу чергу, з розумною пiдготовкою й ефективною органiзацiєю робiт, при виконаннi управлiнсъких впливiв.

16. Реалiзацiя будь-якого рiшення зв’язана з визначеними витратами (грошовими, матерiальними і т. п., якi можна виразити в кiлькiснiй формi. Існують i вграти iнншого характеру, що у кiлькiснiй формi виразити дуже складно, а часом i неможливо. Але результат, отриманий при реалiзацiї рiшення, може бути корисний дослiднику. Вiн може одержати виграш. Привiвши витрати i результати до якоїсь або єдиної шкали, можна вирiшити завдання за визначених прийомiв, застосовуваних у теорiї корисності.

17. Керування виробнвцтвом i його забезпеченням, останнiм часом, здiйснюєтъся багатьма пiдприємствами у вiдповiдностi з концепцiєю «точно пiд час» (Just in time), що спирається на мiнiмальнi запаси i синхронiзацiю виробничих процесiв і операцiй. Найбiльш сучасною формою такого керування є японська система «Канбан», ефективнiсть якої доведена багатьма фiрмами Заходу.

18. Якiсть прийнятих рiшень нерозривно зв’язана з ефективнiстю керування пiдприємством в цiлому. Звичайно ефективнiсть керування виробництвом визначають вiдношенням отриманого результату до витрат, якi його викликали. Важливим фактором, поряд з витратами й отриманим ефектом, є термiни досягнення поставленої мети. Вирiшення поставленого завдання в термiн – обов’язкова умова ефективностi керування, його високої якостi.

Основнi термiни i поняття

Системний аналiз

Характеристики

Список файлов реферата