101978 (706013), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

На думку Гегеля, якість - це насамперед тотожна з буттям визначеність, так що щось перестає бути тим, що воно є, коли втрачає свою якість. При цьому не слід змішувати властивості з якістю. Кажуть, правда, також: щось має якості. Цей вислів, однак, недоречний, оскільки слово «має» викликає думку про самостійність, котра ще не властива безпосередньо тотожному із своїми якостями щось. Щось є те, що воно є, тільки завдяки своїй якості, тоді як, навпаки, річ, хоча вона також існує лише остільки, оскільки володіє властивостями, все ж не пов'язана нерозривно з тією або іншою певною властивістю і, отже, може також і втратити її, не перестаючи внаслідок цього бути тим, чим вона є.

Якість і продуктивність праці управлінського працівника хоча й не цілком тотожні поняття, але близькі. Управлінська праця в соціальній сфері опосередковано впливає на матеріальне виробництво й духовний розвиток суспільства, її не можна виміряти кількістю продукції, що створюється за одиницю робочого часу (за винятком деяких організаційно-технічних і технічних робіт), та комплексом прямих і непрямих показників визначити продуктивність її можна. Продуктивність управлінської діяльності - це передусім її якість. Лише підвищення якості управління може забезпечити об'єктивно необхідну питому вагу управлінської праці в загальній структурі суспільної праці. Ми, на жаль, ідемо екстенсивним шляхом - замість підвищення якості, продуктивності управлінської праці кількісно розширюємо апарат управління, що негативно впливає на темпи й глибину суспільних перетворень.

Перебувають у певній залежності культура й ефективність управління. Якщо терміном «культура» характеризується організаційно-функціональний процес управління, то ефективність є я, дане в монографії «Відповідальність в управлінні»: «Відповідальність в управлінні являє собою реалізацію таких відносин, урегульованих правом, в котрих суб'єкт управління, покликаний свідомо виконувати певні обов'язки, навмисно або з необережності не виконує їх або виконує із заподіянням соціально значущої шкоди інтересам держави, суспільства, організації, громадянам, внаслідок чого створює юридичний факт, у зв'язку з яким спеціальні органи від імені держави, суспільства, колективу застосовують до порушника ті чи інші засоби впливу або покарання, мета яких - відновити порушений інтерес (право) потерпілого, покарати порушника, виховати його й покласти край виникненню таких порушень з боку інших суб'єктів управління й тим самим створити умови для сталого правопорядку й державної дисципліни в сфері управління». Це визначення відбиває відповідальність у різних аспектах управління.

Дисциплінована поведінка й відповідальне ставлення до своїх соціальних функцій є конституційними обов'язками всіх державних органів та їхніх працівників. У ст. З Конституції України записано: «Організація й діяльність держави будуються па засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожного державного органу й службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих згідно з розподілом їхніх повноважень».

Усебічна конкретизація конституційних положень подана в Законі України «Про державну службу», де визначено статус державних службовців, основні принципи державної служби, основні обов'язки й права державних службовців, етика їхньої поведінки, порядок проходження державної служби в державних органах та апараті. На виконання закону прийнято нормативні акти про ранги державних службовців, умови оплати їхньої праці, процедуру прийняття їх на державну службу, порядок приведення до присяги державних службовців та ін. Здійснення цих правових актів сприятиме підвищенню авторитету державної служби і водночас зміцненню дисципліни, відповідальності державних службовців, забезпеченню беззастережного дотримання законності в діяльності державних органів та їхнього апарату, високій ефективності управлінської діяльності.

Використана література

1. Актуальні проблеми політики: 36. наук, праць. — Одеса, 2001. — Вип. 10-11.

2. Бебик В. М., Головатий М. Ф., Ребкало В. А. Політична культура сучасної молоді. — К., 1996.

3. Гаджиев К. С. Политическая наука. — М., 1995.

4. Головатий М. Ф. Професія — політик. — К., 2000.

5. Головатий М. Ф. Політична психологія. — К., 2001.

6. Литвин В. Політична арена України: дійові особи і виконавці. — К., 1994.

Характеристики

Список файлов реферата