kursak1 (704227), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

2.2 Установчий договір відкритого акціонерного товариства

Установчий договір являє собою різновид погодження про здійснення господарської діяльності з утворюванням самостійної юридичної особи.

Суть Засновницького договору полягає в тому, що він є одним з різновидів згоди про суспільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи, Його зміст – об,єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому основним для установчого договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, насамперед майнового та організаційного характеру

Обов,язковими положеннями установчого договору для відкритого акціонерного товариства є наступні:

• предмет договору;

• основні положення договору;

• юридичний статус підприємства;

• види діяльності підпиємства;

• розмір статутного фонду та вклади засновників;

• права та обов,язки засновників;

• відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання забов,язань по викупу акцій;

• керування підприємтвом;

• розподіл доходів та відшкодування збитків;

• відповідальність за порушення договору;

• умови розторження договору;

• умови і строки початку дії даного договору.

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази; умови участі у розподілі прибутків та ризиків; порядок передавання прав на об,єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки тощо) та їх комерційне використання; відповідальність партнерів за неналежне виконання своїх обов,язків; форс-мажорні обставини; порядок вирішення суперечок між учасниками і право, що застосовується; конфіденційність у ході створення і діяльності фірми; строк діяльності.

І Статут і установчий договір приймається та затверджується загальними зборами засновників. Все повинно оформлюватися відповідним протоколом.

І Статут і установчий договір повинні бути підписані усіма засновниками, дані докуманти тиражуються у такому числі, скільки засновників. Реєструються дані документи у відповідності до встановлених законодавчих норм.

2.3 Статутний фонд відкритого акціонерного товариства

та його формування

Основу майна підприємницьких структур становить статутний фонд, за допомогоюякого створюється і функціонує підприємство (товариство).

Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності товариства. Вкладом до фонду можуть бути: всі види майна – будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників; усі види майнових прав.

Строки, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника (учасника) в статутний фонд обумовлюється в установчих документах.

Обсяг статутного фонду може бути збільшений або зменшений, за умови, що всі учасники повністю внесли свої вклади.

Кошти статутного фонду спрямовують на розвиток виробництва.

Державна реєстрація завершує процес створення підприємства (фірми, товариства).

1. Діяльність відкритого акціонерного товариства

У практиці господарювання кожне підприємство (фірма), що являє собою складну виробничо-економічну систему, здійснює багато конкретних видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об,єднати в окремі головні напрямки.

Відповідно до логіки і послідовності стадій відтворювального процесу визначальним напрямком діяльності кожного підприємства є вивчення ринку товарів, потім інноваційна діяльність, комерційна діяльність, соціальна діяльність, але все починається з визначення місії підприємства.

3.1 Місія підприємства

Місія у концентрованій формі виражає зміст існування фірми, її придназначення. Місія повинна відображати інтереси шости суб,єктів, а саме:

• влісника підприємства (товариства);

• співробітників підприємства;

• покупців;

• ділових партнерів;

• місцеого суспільства;

• суспільства у цілому.

Взагалі місія підприємства повинна вироблятися з урахуванням таких факторів:

• історія підприємства;

• існуючий стиль поведінки;

• становище середи існування;

• ресурси підприємства;

• відмінні особливості підприємства.

У розшифровці місії повинні бути відображені характеристики підприємства, такі як: цільові орієнтири, сфера діяльності, філософія фірми, можливості і способи здійснення діяльності підприємства.

Отже місія створюється для:

• вона дає уявлення суб,єктам зовнішнього середовища що собою являє підприємство, до чого прагне, якими засобами воно володіє;

• місія співдіє формуванню об,єднання усередені підприємства та утворенню корпоративного духу;

• місія створює можливості для більш діючого управління підприємтсвом.

Хотілося б відмітити, що місію організації чи підприємства не слід прлутати з ціллю діяльності фірми.

Якщо місія задає загальні орієнтири направлення, функціонування організації, виражає зміст її існування то конкретні кінцеві умови до яких йде підприємтсво фіксуються її цілями. Таким образом ціль, це конкретний стан окремих характеристик підприємства. Цілі є початковою точкою планування, вони лежать у основі побудови організаційних відносин, на цілях базується система мотивації. Цілі це початкова точка відліку у процесі котролю.

3.2 Структура управління підприємством

Господарські функції і права акціонерного товариства як суб,єкта права у правовідносинах реалізують його органи управління.

Акціонерне товариство є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об,єктом і суб,єктом права колективної (спільної) часткової власності акціонерів, права на частки якої за загальним правилом є трансферними, можуть вільно пеедаватися ними іншими особами.

З урахуванням такої особливості даного виду спільної часткової власності світова теорія акціонерного товариства виробила три основних принципи організації управління товариством, які традиційно застосовуються загальним і статутним акціонерним законодавством та практикою.

Перший принцип – це розмежування компетенційними, правовими нормами (законодавчими, статутними) функцій колективного власника (акціонери) і функцій колективного власника (акціонери) і функцій централізованного управління діяльністю товариства. Даний принцип втілює організацію і виражає діяльність та управлінську компетенцію вищого органу товариства, яким закон визначив його загальні збори.

Другий принцип – централізація керівництва поточною (звичайною ) діяльністю товариства в руках компетентного виконавчого органу на чолі з керівником, який без доручення діє від імені товариства. Централізацію втілюють і виражають виконавчі органи, якими закон за загальним правилом визначив правління товариства, голову і членів правління. Статутом товариства можуть бути передбачені інші органи, наприклад, рада деректорів, президент. Це виконавча управлінська влада в товаристві, яка складається з посадових осіб. Згідно з відповідно. Статтеє Закону України “Про господарські товариства” головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Третій ринцип – вищиго і постійного поточного контролю акціонерів (як засновників і співвласників товариства) за управлінською та фінансовво-господарською діяльністю правління. В організаційній структурі зазначені підконтрольні сфери традиційно розділені. Тому товариство, за загальним првилом, має два контрольні органи – вищий контрольний і контрольний.

Вищий контроль управлінської діяльності правління товариства здійсноє спостережна рада товариства. Це незалежна від правління контрольна влада, яка є однією з форм реалізації економічної влади колективної власності акціонерів.

Контроль фінансово-господарської діяльності правління здійснює ревізійна комісія товариства, яку обирають загальні збори з числа акціонерів. Голова і члени ревізійної комісії є посадовими особами.

В законодавстві функції та компетенцію органів товариства врегульовано методом виключення. Відповідно діє відкритий перелік питань компетенції загальних зборів.

Функції, компетенція та порядок діяльності загальних зборів врегульовані безпосередньо Законом “Про господарські товариства”. Залежно від змісту їх функції треба кваліфікувати на організаційні та фінансово-господарські. Схема кваліфікації функцій загальних зборів зображена на рисунку 1.

Функції загальних зборів відкритого акціонерного товариства

Організаційні функції загальних зборів

Фінансово-господарські функції

Засновницькі (визначення організаційної структури товариства)

Основні напрямки діяльності товариства

Нормотворчі (внесення змін до статуту)

Порядок покриття збітків від виробничо-господарської діяльності товариства

Посадові (обрання та відкликання членів спостережної ради товариства, членів правління, членів ревізійної комісії)

Рис. 1 Загальна схема кваліфікування функції загальних зборів акціонерного товариства

Правління є органом управління товариства, який здійснює оперативне управління його діяльністю. Це орган, підзвітний зборам. Збори визначають персональний склад правління, стратегію його діяльності. Оперативне управління товариством передбачає, що правління вирішує усі питання, в тому числі делеговані зборами, діяльності товариства, крім питань компетенції зборів та спостережної ради.

Посадовими особами правління є голова та члени. Відповідною статтею Закону України “Про господарські товриства” введені обмеження щодо посадових осіб товариств. Ці посади не можуть займати члени виборних органів грмадських організацій, військові, посадові особи органів прокуратури, суду, служби нотаріату, а також органів державної влади і управління, які контролюють діяльність товариств.

У правовідносинах товариства правління діє від його імені в межах закону і статуту.

Голова і члени правління обираються або призначаються залежно від того, як це визначено статутом.

Спостережна рада товариства є органом, який реалізує законодавчі і статутні контрольні функції та повноваження акціонерів як колективного власника. Призначення цього органу і мета діяльності – захист інтересів акціонерів.

Функції спостережної ради поділяються на контрольні в сфері управління та контрольні в сфері господарської діяльності товариства. У першій сфері рада затверджує голову правління, за його поданням – членів правління, аналізує дії правління щодо управління товариством. У другій сфері рада розглядає і аналізує звіти правління, ревізійної комісії товариства; аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та цінової політики, додержання товариством номенклатуори товару (послуг); є ініціатором позачергових ревізій та аудиторських пеевірок господарських і фінансових результатів роботи підприємства; вносить засновнику і зборам пропозиції з питань діяльності товариства. Рада не має права втручатися в оперативні дії товарисвта.

Рада підзвітна засновникові і зборам. Вона подає їм річний звіт про свою роботу. При визнанні цими органами роботи ради незадовільною вони подають комісії пропозиції про зміни у складі ради. Утримується рада за рахунок акціонерного товариства.

Характеристики

Список файлов реферата