97228 (703286), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Річ у тім, що існує прямий зв'язок між станом зовнішньої безпеки і економікою. Той факт, що найвпливовіший альянс світу стає гарантом непорушності кордонів, територіальної цілісності і суверенітету країни, прямо впливає на економічну стабільність та інвестиційну привабливість. Зростання прямих інвестиції в економіку країн залежить не лише від вступу країни до НАТО, але від складнішого набору причин, серед яких початок переговорів з ЄС, масштабна реструктуризація економіки тощо.

Особливо значне збільшений рівня прямих зовнішніх інвестицій відзначалося в економіку країн Східної Європи. В економіку Польщі в 1997 році (час оголошення рішення про вступ до НАТО) було вкладена $2,7 мільярди прямих іноземних інвестицій у 1998— $5млрд, у 1999 (рік вступу до НАТО)— вже $8 млрд. Чехія та Угорщина демонструють ще більш вражаючі цифри - в Чехії в 1997 р. — $4 млрд., в 1998 – 5,98 млрд., у 1999 р. — $12,8 млрд.; в Угорщині — в 1997 р. - $6,2 млрд., у 1998 р,— $10,2, у 1999р.— $14,5млрд. У Словенії наступного року після оголошення рішення про вступ до НАТО прямі інвестиції зросли з 3,6 млрд. євро у 2002 р до 5,1 млрд. євро в 2003 р. У Румунії в рік вступу до НАТО (2004) прямі іноземні інвестиції збільшилися на 141% у порівнянні з попереднім роком.

Вступ до НАТО означає нові можливості для конкурентоздатних оборонних виробництв. Від розвалу Варшавського блоку потерпіли невисокотехнологічні підприємства ОПК (наприклад, у Словаччині, Болгарії тощо). Проте, підприємства у цих країнах вже ніколи не отримали таких замовлень, як за часів «холодної війни», незалежно від того, вступали б ці країни до НАТО чи ні. Натомість, від вступу до Альянсу виграли високотехнологічні оборонні комплекси (насамперед у Польщі і в Чехії), які досить швидко пристосовувалися до змін. Так, у 1997 році Польща продала зброї лише на $20 млн., а у 2001 — вже на $93 млн., Чехія у 1997 р. продала зброї на 52$ млн.., а у 2001 - на $95 млн.

Перевагою України є високотехнологічний ОПК, а також здатність до створення в замкнутих циклах деяких конкурентонездатних на світовому ринку зразків озброєння, у таких галузях, як літакобудування, танкобудування, суднобудування, а також ракетобудування та системи протиповітряної та проти ракетної оборони. НАТО має достатньо потужні науково-дослідницькі підрозділи і можливості їхнього фінансування. Тому потенціал ОПК України отримає можливість бути задіяним, в разі вступу країни до НАТО.

У межах НАТО існує низка структур, відповідальних за розвиток економічного співробітництва між країнами: Економічний Комітет, Комітет з координації європейського авіа-простору, Комітет з науки, Комітет з викликів сучасному суспільству, Комітет з інвестицій у програми безпеки, а також спеціальні програми з допомоги менш розвинутим членам НАТО, спрямовані на досягнення необхідного рівня. Усі ці структури допомагають співпраці членів НАТО у сфері оборони та в галузі економічного планування й співробітництва. Крім того, система Базових угод НАТО про замовлення передбачає пріоритетні умови для укладання контрактів між країнами-членами Альянсу.

Основними негативними наслідком вступу України до НАТО вважається можлива реакція Росії.

Водночас, поширення НАТО на країни Східної Європи зробило для Росії значно менш продуктивною ідею протистояння із Заходом. У Росії менше шансів бути успішною у тривалому протистоянні із Заходом, аніж їх свого часу було в СРСР.

Розширення Альянсу на Схід викликало тенденцію до зменшення впливу Росії на всьому просторі, що позначилося в проголошенні курсу на євроатлантичну інтеграцію послідовно в Україні, Грузії та Азербайджані. Перед розширенням НАТО в Україні звучала думка, що Росія спробує отримати компенсацію в посиленні свого геополітичного впливу на окремі держави колишнього СРСР. Однак, на практиці це, навпаки, зміцнило незалежність країн СНД, Приєднання країн Центральної і Східної Європи до євроатлантичних структур підтвердило право самостійно обирати пріоритети своєї політики у галузі безпеки, чим було підтверджена суверенність цих держав.

Іншим потенційно небезпечними наслідком є певне посилення терористичної загрози. Така небезпека особливо відома, якщо враховувати техногенне навантаження в Україні та кількість вразливих об'єктів. Однак, слід зазначити, що країнам-членам НАТО вдавалося повністю уникати терористичний акцій на власний території протягом майже трьох років після 11 вересня 2001 р. (до терористичних акцій у Мадриді в березні 2004 р. і в Лондоні в липні 2005 р.). Крім того, країни Альянсу (насамперед США), здійснюючи політичний та інший вплив на уряди країн світу, змушують їх більш активно боротися з тероризмом. Так у квітні 2003 р., через тиждень після захоплення військами США Багдаду Лівія визнала свою відповідальність за вибух над британським містом Локербі та падіння цивільного літака (що сталося 15 років тому) і погодилася відшкодувати родичам жертв 1 млрд. доларів.

Водночас, у десяти країнах Східної Європи з часу їхнього вступу до НАТО не було здійснено жодного терористичного акту, пов'язаного з їхнім членством в Альянсі. Терористи змушені спрямовувати обмежені ресурси проти своїх основних цілей у США, Великій Британії та в деяких інших державах Західної Європи, які терористи розглядають як основу західного світу. Отже, НАТО впливає на безпеку Україну через:

• зміцнення гарантій зовнішньої безпеки України;

• зміцнення суверенітету і територіальної цілісності країни;

• отримання в результаті вступу ядерних гарантій НАТО;

• незначне збільшення витрат на оборону;

• покрашення інвестиційного клімату в Україні і зв'язане з ним очікуване збільшення прямих іноземних інвестицій в економіку України;

•отримання доступу до окремих технологій НАТО, залучення українського ОПК до взаємодії з відповідними комплексами країн-членів Альянсу;

• ймовірне погіршенню взаємодії ОПК України і Росії;

• короткострокові спроби посилення тиску на Україну з бо ку Росії:

• зміцненні демократії в Україні шляхом дотримання про цедур та норм, які підтримує НАТО, та через стабілізацію ситуації з зовнішньою безпекою;

• коригування рівня терористичної загрози в Україні.[5]

Проблемні питання взаємовідносин Україна - НАТО

Сучасний світ є надзвичайно складним, динамічним, багатоманітним, взаємопов`язаним. На початку III-го тисячоліття ми все частіше замислюємося над питаннями про подальшу долю світової цивілізації, про майбутнє. Як подолати нові загрози і виклики, які майже щодня знову і знову виникають перед людством? Як забезпечити подальший стабільний і неухвальний еволюційний розвиток світового співтовариства? Відповіді на ці питання багато в чому залежать від того , на яких засадах будуватиметься міжнародна політика, за якими магістральними напрямками, на основі яких цінностей, принципів і пріоритетів.

Початок ХХІ століття позначався загостренням ряду міжнародний проблем, які мають своєкоріння у нещодавньому минулому. Але водночас існують й унікальні можливості для побудови нового світу, вільного від загроз атомної катастрофи, екстремізму та ненависті, світу в якому має бути забезпечено прогресивний розвиток, безпека і процвітання всього людства.

Створюється нова архітектура міжнародної безпеки, головним імператором якої є партнерство і співробітництво. Сьогодні жодна країна світу не спроможна гарантувати свою безпеку виключно власними силами. У цьому зв`язку особливого значення набуває розширення ЕС і НАТО як ключових міжнародних структур безпеки в Європі. В основі цього процесу лежить прагнення Європейських держав до возз’єднання після десятиліть штучного розподілу.

Як визначає більшість відомих фахівців-міжнародників, глобальні політичні зміни, у певному сенсі, застали теорію зненацька. Виявилось , що її основні концепти мало пристосовані для осмислення змін, що відбуваються, методологія слабо узгоджується з умовами, які змінилися, операційність теоретичного арсеналу аналітичний методів і методик значно знизились. Це не означає її повної неспроможності або ж абсолютної несумісності позицій різних наукових напрямків і шкіл. Разом з тим, відновлення довіри до теорій передбачає пошук нових підходів, які мають дати уявлення про той досить складний об’єкт. Що успішно здійснює опір науковому аналізу, яким є міжнародні відносини.[3]

Масштабне розширення ЄС і НАТО за рахунок включення сусідніх з Україною держав Центральної та Південно-Східної Європи, новий зміст відносин Росії з НАТО, створює для нашої держави якісну нову ситуацію, коли вона опиняється в оточені країн, тією або іншою мірою інтегрованих до двох основних міжнародних Європейських структур –ЄС і НАТО.

На тлі сучасних змін у системі міжнародних відносин для України було б неологічним й надалі обмежувати свій внесок у зміцнення Європейської безпеки та роль відносин з НАТО лише межами особливого партнерства. Дотримуватися позаблокового чи нейтрального статусу.[6]

Свого часу Україна підкреслювала необхідність комплексної системи загальноєвропейської безпеки, маючи на меті уникнути створення нових блоків і розділових ліній, виступала за перетворення НАТО з організації колективної оборони на організацію колективної безпеки, до якої входила б Україна і Росія разом з іншими європейськими країнами. Розширення Альянсу і протидія цьому процесу з боку Росії створювало загрозу виникнення нових розділових ліній і перетворення території України на «буферну зону», а в найгіршому варіанті на ймовірний театр війни. Концепція розширення Альянсу шляхом зміцнення політичної стабільності дозволили уникнути цих побоювань. Основними умовами розширення стали:

• Пріоритет політичних інтересів НАТО над інтересами воєнно-стратегічними.

• Досягнення компромісу з Росією.

• Впровадження програми «Партнерство за ради миру».

• Відповідність нових кандидатів політичним вимогам Альянсу

Ці умови виявились досить позитивними для безпеки України (розв’язання територіальних претензій з Польщею та Румунією). Вона сама зіграла важливу роль у досягненні компромісу між НАТО і Росією. Її позиція базувалась на таких принципах:

• Розширення НАТО повинно бути еволюційним;

• Жодна держава не може накладати вето на членство інших держав у Альянсі;

• НАТО слід трансформуватися у ширшу організацію євроатлантичної безпеки;

• Функцію колективної оборони Альянсу варто замінити на функцію колективної безпеки;

• На території нових членів НАТО не повинна розміщуватися ядерна зброя;

• При розширенні НАТО варто врахувати інтереси України та Росії.[1]

Однак, головні інтереси НАТО, пов’язані з Україною, не у військовій сфер(попри її важливість і першорядність), а в площині політичній. Вони полягають у стверджені демократичних цінностей і всього того, що називається просуванням інтересів західної європейської цивілізації. Ці інтереси є більш глобальними , тривалими і важливішими. Вони, по суті, полягають у заповненні вакууму, утворився внаслідок краху комуністичної ідеології в країнах колишнього соціалістичного табору в Європі. Реалізація цих інтересів повинна, зрештою, адаптувати нові незміцнілі демократії, що виникли на цьому посткомуністичному просторі, до євроатлантичного співтовариства.[1]

3.Результати та перспективи співробітництва з НАТО

Співробітництво з НАТО є стимулюючим фактором для проведення внутрішніх політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного життя, гармонізації законодавства з правовими нормами та демократичними принципами країн-членів НАТО, прискорення трансформації Збройних Сил України, встановлення цивільного демократичного контролю над оборонним та безпековим секторами держави.

Україна, як важливий партнер Альянсу братиме безпосередню участь у процесах формування європейської і євроатлантичної безпеки, які не лише стосуються інтересів національної безпеки України та НАТО, але й формують сучасне середовище євроатлантичної безпеки, включаючи безпеку України.

Україна отримає безпрецедентні додаткові можливості забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів.

Поглиблення співробітництва України з НАТО і процес всеосяжних реформ сприятиме покращенню інвестиційної привабливості країни в очах міжнародних інвесторів. Неможливо назвати точну цифру фінансових вливань, які може отримати Україна, проте досвід країн Центральної та Східної Європи свідчить про значне зростання прямих закордонних інвестицій. У 1997 р. в економіку Польщі було інвестовано 2,7 млрд. доларів, у 1998 – 5 млрд., а в 1999 р. – році вступу Польщі до НАТО – вже 8 млрд. доларів США. Щодо Чехії й Угорщини цифри ще більш вражаючі. У 1997 р. прямі іноземні інвестиції в економіку цих країн становили відповідно 4 і 6,2 мільярди, у 1998 – 9,8 і 10, 2 млрд., у 1999 р. – 12,8 і 14,5 млрд. доларів США. Після вступу Болгарії до НАТО іноземні інвестиції в економіку цієї країни зросли вдвічі. У 2004 р., після вступу Румунії до НАТО, обсяг прямих іноземних інвестицій зріс на 141% порівняно з 2003 р.

Щодо позитивів, які Україна вже має сьогодні, слід згадати проект НАТО щодо створення Трастового фонду для ліквідації надлишків застарілих боєприпасів в Україні, а їх у нас 133 тис. тон, 1,5 млн. одиниць застарілої стрілецької зброї та 1 тис. одиниць переносних зенітно-ракетних комплексів. 1 грудня 2005 р. у Харківській області розпочався перший трирічний етап проекту, на який вже зараз передбачено 4,1 млн. євро, а вартість усього першого етапу становитиме близько 8 млн. євро. Загалом проект розрахований на 12 років, і на його реалізацію передбачається витратити більше 25 млн. євро.

Характеристики

Список файлов реферата