96609 (703062), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

- використання виробництв, які володіють певними технологічними пе­ревагами і перспективними напрацюваннями (можливий відтік вітчизняних винаходів у разі неналежного їх правового захисту);

- створення підприємств, що забезпечують іноземним фірмам доступ до науково-технічного потенціалу українських підприємств (такі СП відіграють роль одностороннього каналу передачі технології - від місцевого учасника до зарубіжного).

Розглядаючи роль спільних підприємств у розвитку зовнішньої торгівлі, слід зазначити, що структура експортно-імпортної діяльності українське-зарубіжних СП фактично дублює традиційну структуру зовнішньоторгових операцій. А тому проблема подолання залежності від імпорту за допомогою СП все ще залишається актуальною.

Іноземні інвестиції, як відомо, можуть відігравати велику роль у прива­тизації економіки. Проте в Україні цього не сталося. Протягом 1993-1994 рр., коли приватизаційні процеси охопили майже усі ланки народного господарства (урядом були розроблені переліки підприємств, приватизацію майна яких доці­льно здійснити із залученням іноземних інвестицій), зафіксовано лише кілька відповідних приватизаційних угод (тютюнові фабрики у Кременчузі, Прилуках, Львові, Черкасах, м'ясокомбінат в Одесі, Укррічфлот). У 1995-1996 рр. при­кладами таких угод можуть слугувати Тростянецька кондитерська фабрика "Україна" (80% статутного фонду належить швейцарській компанії «Kraft Jakobs Sushard») та хімічне підприємство "Азот" (30% статутного фонду нале­жить компанії "Thermosyntex" з Ліхтенштейну). В той же час за даними Світо­вого Банку кількість приватизаційних угод за участю іноземного капіталу в ін­ших державах постсоціалістичного простору становила: у Польщі - 108, Китаї -87, Угорщині - 81, Болгарії - 47, Естонії - 41, Румунії - 26, Росії - 21, Литві – 20.

Таким чином, спільні підприємства, незважаючи на покладені на них надії, поки що суттєво не впливають на стан національної економіки України, а, навпаки, безпосередньо відчувають на собі усі проблеми (політико-правові, організаційно-структурні, економічні, соціально-психологічні та ін.), породже­ні етапом ринкової трансформації.

2.3 Специфіка економічного механізму функціонування спільних підприємств в Україні

Для виявлення специфіки економічного механізму функціонування українсько-зарубіжних спільних підприємств проведено соціологічне дослі­дження, ціль якого - вивченні визначальних характеристик економічного механізму функціонування СП окремого регіону; виявлення пропорцій розподілу затрат на організацію функціонування окремих складових економічного механізму; дослідження методологічних підходів до визначення ефективності проекту спільного підприємства; виявлення найбільш типових недоліків у системі економічного механізму функціонування СП для розробки заходів по їх усуненню.

У ході дослідження виявлено специфічні риси чотирьох основних бло­ків складових економічного механізму - маркетингу, виробничого процесу, ре­сурсного забезпечення та управління.

Так, маркетингова політика у структурі економічного механізму функ­ціонування СП визначається насамперед внутрішньою специфікою діяльності підприємства (зокрема, ступенем однорідності продукції, що виготовляється і реалізується), особливостями ринку, на якому виступає це підприємство (рів­нем сегментованості, жорсткістю конкурентної боротьби), а також тими стра­тегічними і тактичними цілями, що стоять перед підприємством на певному етапі розвитку.

У ході дослідження кадрового забезпечення діяльності СП встановлено кількість працюючих на кожному підприємстві (у тому числі процент зарубіж­них співробітників), коефіцієнти плинності кадрів та методи, що застосовують­ся з метою мотивації до більш ефективної праці. Всього на досліджуваних СП зайнято 656 працівників, з них 11 (або 1,68%) іноземних громадян. Таке спів­відношення кількості вітчизняних і зарубіжних співробітників свідчить про надзвичайно низький рівень використання трудового потенціалу іноземних партнерів. Лише на 9 з 22 СП кадрове забезпечення здійснюється із залучен­ням 1-2 іноземних працівників. До того ж ці співробітники, як правило, обіймають найвищі посади - керівника СП або його заступника. Разом з тим на жодному з розглянутих СП не відбувається міжкультурна взаємодія на рівні безпосередніх виконавців технологічних операцій, оскільки серед робітників немає іноземних громадян. Безумовно, проблема залучення зарубіжного трудо­вого потенціалу має не лише економічний аспект (з точки зору поєднання різ­них підходів до виконання одних і тих самих виробничих операцій), але й соці­ально-психологічний, оскільки в інтернаціональному трудовому колективі від­бувається переплетіння різних соціокультурних систем і, відповідно, людських світоглядів, що, у свою чергу, проявляється у виникненні нових традицій, ідео­логій і життєвих переконань. Водночас незначна кількість іноземних працівни­ків на українсько-зарубіжних СП може бути в певній мірі виправдана рядом обставин. По-перше, високий рівень безробіття висуває на перший план про­блему працевлаштування вітчизняних робітників і спеціалістів, а не залучення зарубіжних; по-друге, значні відмінності у рівнях оплати праці та умовах про­живання в Україні і розвинутих західних державах стримують Іноземних парт­нерів від трудової участі у створюваних СП. Крім того, на багатьох вітчизня­них підприємствах є свої висококваліфіковані кадри, а тому залучення інозем­них працівників є недоцільним з економічної точки зору,

Ще один напрямок ресурсного забезпечення у структурі економічного механізму функціонування СП - це матеріально-технічне забезпечення. Як свідчать результати дослідження, українсько-зарубіжні спільні підприємства при­близно в однаковій мірі використовують як внутрішні, так і зовнішні канали матеріально-технічного постачання. У якості найбільш вагомого критерію при виборі каналу МТЗ визнано високу якість ресурсів, на другому місці - ритміч­ність поставок, на третьому - низька вартість ресурсів, найменше значення має вигідне місцезнаходження постачальника. Такий розподіл визначальних крите­ріїв свідчить, з одного боку, про прагнення спільних підприємств підвищити свою конкурентоспроможність за рахунок використання високоякісних матері­ально-технічних ресурсів та уникнення перебоїв у їх постачанні, а з іншого - про намагання зменшити собівартість продукції завдяки використанню віднос­но дешевих ресурсів і, відповідно, про низьку платоспроможність СП.

Питання фінансування посідає безперечно центральне місце у системі ресурсного забезпечення діяльності СП. Як показали результати дослідження, незмінним джерелом фінансування СП залишаються внески партнерів до ста­тутного фонду, короткострокові та (рідше) довгострокові позики вітчизняних і зарубіжних кредиторів (це насамперед кредити банківських установ, а також попередня оплата за майбутні поставки продукції), Доволі перспективним дже­релом фінансування може стати використання інвестиційних доходів іноземно­го засновника від інших проектів, здійснюваних ним на території України (така практика поки що має місце лише на одному з досліджуваних СП). Щодо вико­ристання прибутку, слід зазначити, що найчастіше іноземні партнери перека­зують отримані доходи за кордон або купують товари за національну валюту для власних потреб. Розподіл прибутку між партнерами на усіх без винятку СП здійснюється у відповідності з частками у статутному фонді (капіталі).

Координуючу роль у структурі економічного механізму функціонування СП відіграє блок управління. У ході дослідження розглянуто особливості побу­дови організаційної структури, організації планування та управління ризиками на СП, а також визначено приблизну частку затрат на управління у загальній сумі витрат підприємства. Організаційну структуру більшості досліджуваних СП можна охарактеризувати як лінійно-функціональну, Більшості СП необхід­но звернути увагу на чіткий розподіл і належне виконання управлінських фун­кцій. Як показали результати дослідження, майже на усіх СП роботу у сфері поточного і стратегічного планування зведено до необхідного (формального) мінімуму. Разом з тим міжнародний досвід свідчить, що ринкова економіка не заперечує планування, а, навпаки, потребує більш виважених підходів до роз­робки короткострокових і довгострокових планів в умовах невизначеності зовнішнього середовища, високого рівня ризику і максимальної відповідальності за прийня­ті рішення. Ще одна управлінська функція, на яку слід звернути увагу керівни­цтву спільних підприємств, - це ризик-менеджмент. Як свідчать результати до­слідження, найчастіше діяльності СП загрожують комерційні і політичні ризи­ки. До того ж серед ризиків комерційного характеру найчастіше вказувались зміни курсів іноземних валют, а серед політичних чинників - нестабільність і недосконалість існуючого законодавства у сфері іноземних інвестицій. Також окремі підприємства зіткнулись у своїй діяльності з форс-мажорними обстави­нами (зокрема, із залежністю від погодних умов), неузгодженістю у діях парт­нерів і несприятливими соціальними факторами. Високий рівень затрат на управління на окремих СП можна пояснити значною чисельністю управлінсь­кого персоналу і відповідними розмірами посадових окладів керівників, кількі­стю відряджень (у тому числі закордонних), великим обсягом представницьких витрат. У певній мірі ці витрати можуть бути виправдані завдяки швидкому поширенню і засвоєнню передового управлінського досвіду. Щодо розподілу функцій контролю між засновниками, слід зазначити, що майже усі досліджу­вані СП перебувають під неухильним контролем з боку іноземного учасника. Навіть у випадках, коли управлінський персонал складається виключно з гро­мадян України, представники зарубіжного партнера час від часу приїздять на підприємство з тим, щоб більш детально ознайомитись з результатами діяльно­сті, обговорити питання подальшого розвитку і внести відповідні корективи до загальної стратегії дій. Отже, основна відмінна риса управління СП - це пере­плетіння різних методів і стилів керівництва, що властиві економічним систе­мам різних країн.

Таким чином, у ході дослідження виявлено специфічні риси становлен­ня і розвитку комплексів маркетингу, виробництва, ресурсного забезпечення та управління на спільних підприємствах. Однак економіч­ний механізм функціонує як єдине ціле, і його дієвість визначається рівнем ефективності діяльності СП.

Проведені розрахунки дозволили чітко розподілити спільні підприємст­ва на збиткові і прибуткові. До перших можна віднести СП з від'ємним значен­ням показника середньорічної рентабельності. Фінансовий стан цих підпри­ємств погіршується з року в рік внаслідок різкого коливання курсів іноземних валют, падіння платоспроможного попиту і, відповідно, скорочення обсягів ре­алізації продукції. Як наслідок, майже на усіх зазначених СП замість інтегра­льного ефекту мають місце збитки - як підприємства в цілому, так і кожного із засновників.

До групи прибуткових об'єктів належать СП з позитивним значенням рівня середньорічної рентабельності. Ці підприємства можуть належить до різних сфер діяльності (харчова промисловість, сільське господарство, ма­шинобудування), але їх має об'єднувати те, що всі СП мають великий статутний фонд, а також виступають одночасно на кіль­кох географічних ринках, здійснюючи експортно-імпортні операції. Однак на­віть ці великі фірми з належною організацією і значними обсягами виробницт­ва можуть зіткнулися із серйозними фінансовими труднощами.

Ще один показник, що був розрахований у ході дослідження, - це на­родногосподарський ефект України від діяльності спільних підприємств. В ці­лому, як показали результати розрахунків, більшим є ефект, одержаний від дія­льності СП на макрорівні приймаючої держави, ніж на рівні безпосередніх уча­сників. Невідповідність між розмірами ефекту на макро- й мікрорівнях можна пояснити насамперед тим, що у показнику народногосподарського ефекту враховується сума плате­жів, внесених підприємством до бюджету, причому більша частина цих плате­жів не залежить від наявності та розміру прибутку (наприклад, податок на до­дану вартість). Ще один фактор, що сприяє збільшенню значення означеного показника, - це врахування відсотків за кредит, сплачуваних підприємствами вітчизняним банківським установам.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку спільних підприємств в Україні.

Отже, результати розрахунку показників економічної ефективності за­свідчили наявність великої кількості нерозв'язаних проблем у діяльності спіль­них підприємств. Ось деякі з цих проблем, стосовно сфер, до яких вони відносяться.

Маркетинг:

• Відсутність належного транспортного забезпечення для підтримання зв’язків зі споживачами продукції підприємства;

• Недостатня кількість огртехники для обробки й аналізу інформації;

• Слабка проінформормованість державних установ з питань щодо тенденцій розвитку світового ринку за напрямками, які стосуються діяльності СП;

• Недостатню обізнаність спеціалістів з питань організації маркетингових досліджень;

• Нестабільність ринкових відносин в Україні, що ускладнює запровадження методів маркетингових досліджень.

Виробництво:

• Труднощі із впровадженням нової технології через перепони, які ставлять митні служби та центр стандартизації при закупівлі імпортного обладнання;

• Відсутність в ряді випадків реакції з боку постачальника обладнання на акт рекламації;

• Невідповідність у темпах розвитку технологій на СП та підприємствах-суміжниках;

• Труднощі, пов’язані з комп’ютерізацією виробничого процесу;

• Недосконалість виробничого процесу у зв’язку з відсутністю оборотних засобів, комплектуючих, запчастин для обладнання;

• Підвищення собівартості виробництва у зв’язку з подорожчанням електроенергії і бензину.

Кадрове забезпечення:

• Висока плинність кадрів;

• Низька професійна підготовленість, відсутність кваліфікованих фахівців, які відповідали б міжнародним стандартам;

• Невідповідність розміру оплати необхідному рівневі соціального забезпечення.

Матеріально-технічне забезпечення:

• Труднощі, пов’язані з пошуком оптимального каналу МТЗ;

• Нестабільність цін на ресурси;

• Висока вартість та низька якість комплектуючих виробів;

• Відсутність оригінальних запчастин для здійснення належного сервісного обслуговування продукції;

• Перебої у поставках ресурсів (порушення умов договору).

Фінансове забезпечення:

• Високі процентні ставки за кредит і відсутність виваженої кредитної політики;

• Складна процедура оформлення кредиту із зарубіжного банку;

• Нерозробленість механізму фінансового лізингу на СП;

• Поступове вичерпування джерел фінансування (відсутність прибутку, оборотних коштів);

• Високий ступень відповідальності за фінансових ризик перед іноземним інвестором.

Управління:

• Конкурентна боротьба між СП і вітчизняним засновником на ринку відповідної продукції;

• Невизначеність функцій управлінського персоналу.

В цілому проблеми СП можна умовно розділити на дві групи:

1) питання, що можуть бути розв'язані на рівні окремо взятого підпри­ємства завдяки підвищенню ефективності управлінських рішень (щодо вибору виробничої стратегії і політики збуту продукції, вжиття заходів по підвищенню рівня кваліфікації і скорочення плинності кадрів);

Характеристики

Список файлов реферата