96373 (702997), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В наслідок Лісабонських зборів в березні 2000 року, європейське консульство прийняло комплексну стратегію по удосконаленню економіки ЄС та здатності завершити її на світовому ринку з іншими сильними учасниками такими, як Сполучені Штати та з новими промислово розвиненими країнами. “Лісабонська стратегія” включає відкриття всіх секторів економіки для конкуренції, стимулюючи інновації та вклади підприємництва, удосконалюючи систему освіти Європи для протистояння потребам інформаційного суспільства.

В той же час, безробіття та збільшення субсидій по безробіттю – це фактори, що притискають економіку країн-учасників і це робить реформу ще важливішою. Виборці, все більше і більше, закликають своїх правителів знайти практичні вирішення цих проблем.

Ледве ЄС став налічувати 15 країн-учасників, тоді як інші 12 почали стукати у їх двері. В середині 1990-х років ЄС отримав заявки з проханням про членство від колишнього радянського блоку країн (Болгарії, Чеської Республіки, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини), від трьох Балтійських країн, що одного разу були частиною Радянського Союзу (Естонії, Латвії та Литви), однієї з республік колишньої Югославії (Словенії) та двох Середземноморських країн (Кіпру та Мальти).

ЄС схвалив цю можливість допомогти стабілізувати Європейський простір та розширити переваги європейської консолідації для цих молодих демократичних країн. Вступ у переговори з кандидатами країн було розпочато в Люксембурзі (грудень 1997р.) та в Гельсінках (грудень 1999р.). Союз був на шляху до найбільшого росту за всі часи. Для десяти країн-кандидатів, переговори були завершені 13 грудня 2002 року в Копенгагені. В 2004 році ЄС буде налічувати 25 країн-учасників, та продовжуватиме приєднання більшої кількості країн у наступні роки.

Більш ніж півстоліття інтеграції зробило величезний внесок в історію Європи та зчинило вплив на інтелектуальний розвиток європейців. Уряди країн-учасників, незважаючи на політичні переконання, знають, що вік абсолютної національної єдності закінчився і, лише об’єднанням сили та впровадженням “спільної долі” (цитуючи угоду Європейського об’єднання вугілля та сталі), їх старі нації можуть продовжувати творити економічний та соціальний прогрес та зберігати свій вплив у світі.

Інтеграція успішно переборола вікову ворожнечу між європейськими країнами. Відношення верхівки та використання сили для вирішення міжнародних розбіжностей було змінено “методом співдружності” та співробітництва. Цей метод, що регулює національні інтереси з інтересами суспільства та поважає національні розбіжності протягом творення союзної схожості, є зараз цінним, як ніколи. Період Холодної війни стимулював демократію Європи та волелюбні країни залишатися дружніми та триматися разом. Кінець західно-східної ворожнечі та політично-економічне возз’єднання є перемогою європейських народів, яка потрібна їм більш за все.

ЄС відгукується на велетенський виклик глобалізації – відгуком, що виражає цінності, в які вірять Європейці. ЄС , понад усе, пропонує найкращий імовірний “страховий поліс” для вільного та мирного майбутнього.

Характеристики

Список файлов реферата