Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Зв‘язки з громадськістю – це найважливіша частина управління суспільством, будь-якої організаційної структури. Це свого роду ідеологія політичної, економічної і конкурентної боротьби, політична культура співробітництва й узгодження інтересів, технологія керування свідомістю і настроями людей як усередині організації, так і на рівні соціальної групи, соціального шару, класу й загалом на рівні суспільства; це технологія просування продукції (у нашому випадку – позитивного іміджу держави) на міжнародному політичному ринкові.

2 Збирання і аналіз міжнародної інформації

Найдинамічнішою формою послуг, що визначає характер розвитку не тільки усієї системи міжнародної економічної діяльності, й саму парадигму прогресу, є комерційна діяльність в інформатизаційній, програмувальній сфері. Справді, сучасні прояви науково-технічного прогресу виявляються у радикальній зміні змісту продукту сфери послуг на основі інформаційних технологій і комп'ютерної техніки.

Відтак нові технології у сфері послуг «зближують» їх виробників і споживачів, допомагають долати часові та географічні бар'єри для контактів, надають змогу розширювати міжнародні ринки збуту. Використання комп'ютерних систем та інформаційних мереж відкриває доступ як для виробників, так і для споживачів до безпрецедентного масиву інформації. Причому інформаційні послуги дають змогу в режимі реального часу контактувати з потенційними партнерами, оперативно формувати економічну стратегію, здійснювати торговельні і фінансові операції. За допомогою сучасних інформаційних мереж виникає можливість надавати навіть освітні та медичні послуги, інколи безвідносно національної належності сторін [1, с. 34].

Цю сферу інколи називають «новою економікою». Вона дедалі більше поширюється у світі, про що, зокрема, свідчить і постійне зростання витрат на технології. Лідером у цій сфері протягом останніх десятиліть XX ст. та на початку XXI ст. є США та інші провідні ринкові держави. У 1999—2001 pp. такі витрати західноєвропейців становили 200—250 млрд. дол.

Через механізми ринку інформаційних послуг і взагалі завдяки експлуатації інформаційного ресурсу створюється 50—60 % сукупного суспільного продукту індустріально розвинутих країн. Причому розвиток інформаційних технологій став динамізатором економічного зростання починаючи з кінця XX ст. Так, американська модель «нової» економіки відбулася як така саме завдяки інформаційним технологіям, що зумовили скорочення безробіття. Мало значення й поширення венчурних інвестицій.

У сучасному світі лідерство на ринку інформаційних послуг зумовлюється лідерством у галузі інформаційних технологій, закріплюючи його. Все це дає змогу вигравати й боротьбу і за ресурси — фінансові, матеріальні і навіть людські. І справді, оскільки саме люди (фахівці) є головним носієм цього ресурсу, виїзд найкращих фахівців з бідніших країн до багатших ще більше посилює технологічний розрив.

Фактично країна (а точніше — група країн, так званий «золотий мільярд») завдяки технологічно-інформаційному лідерству забезпечує перерозподіл ресурсів, практично — їх перелив до себе. І очевидно, що основним постачальником цих ресурсів розвиненим країнам стають усі інші, менш розвинуті країни, які не мають доступу до справді стратегічного виду ресурсів — інформаційно-технологічних [5, с. 57].

У країнах Західної Європи АТР (передусім в Японії, Кореї та на Тайвані) швидкими темпами зростає кількість користувачів Інтернету. Водночас і в багатьох інших країнах відбувається швидкий прогрес високотехнологічних галузей. Так, в Індії відбувалося щорічне зростання у сфері послуг з програмного забезпечення на 50—60 %. При цьому очікується, що саме такі країни, як Індія, Китай та інші держави Азії (незважаючи на відчутний дефіцит кадрів і традицій університетського технологічного навчання, у них значно нижчі, ніж у США та Західній Європі витрати на НДДКР), забезпечать у перших декадах XXI ст. «масовість» зростання користувачів послугами та провайдерів Інтернету і поширення характерних для «нової економіки» об'єктів високотехнологічного виробництва, засобів мобільного телефонного зв'язку.

Удосконалення та диверсифікація електронних інструментів міжнародної торгівлі, а також їх ширше використання є предметом спільних зусиль урядових та комерційних структур країн Заходу. Уряди індустріальне розвинутих країн, як і провідні корпорації, приділяють велику увагу розвиткові електронного бізнесу.

Отже, під впливом науково-технічного прогресу, а також унаслідок цілеспрямованих зусиль на макро- та мікрорівнях відбувається подальше поширення електронної торгівлі, і лідером у цій сфері є Сполучені Штати. Згідно з деякими експертними оцінками, до 2003 p. обсяги продажу через Інтернет у США дорівнюватимуть 200 млрд. дол. (в Японії аналогічний показник становитиме тільки 30 млрд. дол.). Щоправда, загальний очікуваний показник електронної торгівлі між японськими компаніями Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості Японії на цю ж саму дату оцінює в 650 млрд. дол., але і ця цифра більше ніж удвічі поступається очікуваному аналогічному американському показнику.

Поширення електронних інструментів торгівлі значно знижує вартість витрат на взаємний пошук контрагентів — покупців та продавців товарів та послуг. Електронні мережі надають інформацію не тільки про наявні попит і пропозицію, ціни та технічні параметри продукції. Дедалі більшою мірою вони використовуються як інструмент укладання контрактів і розрахунків щодо них, а також сприяють подоланню технічних перешкод у торгівлі. Причому інформаційні послуги самі є окремою, причому дуже динамічною, статтею в номенклатурі міжнародних послуг.

Електронізація та інформатизація сфери послуг, її абсолютне та співвідносне збільшення помітно впливають на структурну політику, міграційні тенденції. Під впливом пов'язаних з комп'ютеризацією інновацій відбувається перебудова усієї мережі фінансових ринків. Спочатку США, а потім країни Західної Європи, а також така традиційно «закрита» країна, як Японія, схиляються до розширеного використання кваліфікованої робочої сили з-за кордону, передусім молодих фахівців — випускників вищих навчальних закладів.

Важливим виявом впливу з боку інформатизаційних та електронних послуг на характер міжнародного бізнесу є подальша концентрація виробництва у вигляді злиттів та поглинань, а також поширення венчурних проектів. Тільки по західноєвропейському регіону на початку XXI ст. загальний обсяг інвестицій капіталу в такі проекти перевищував 20 млрд. дол.

Збирання первісної інформації, її експертно-аналітична обробка, збереження й поширення на комерційній та некомерційній основі є предметом діяльності численних спеціалізованих організацій. Серед них — державні статистичні, науково-академічні заклади, консультаційно-дослідницькі фірми, асоціації виробників, торговельно-промислові палати, підрозділи комерційних структур. Сучасні комп'ютерні системи та телекомунікаційні мережі дають змогу як фізичним, так і юридичним особам отримувати з пізнавально-розважальними та комерційно-діловими цілями доступ до велетенських масивів інформації, різноманітних Інтернет-сайтів та автоматизованих баз даних [2, с. 40].

3 Система міжнародних комунікацій і тенденції її розвитку

Діяльність державних органів щодо реалізації конкретних завдань у рамках захисту інформаційної безпеки держави відбувається за допомогою специфічних методів. Причому ці методи обумовлюються конкретними загрозами і повинні бути адекватними. В загальнофілософському розумінні метод — спосіб досягнення мети, певним чином впорядкована діяльність. Але в нашому випадку, згідно з Концепцією національної безпеки, існують чіткі обмеження цих способів. Причому такі обмеження побудовано за двома основними напрямками.

По-перше, це обмеження, які ставляться вимогами демократичних принципів діяльності державних органів.

По-друге, це обмеження, які ставляться умовою адекватності і відповідності характеру загрози.

Ґрунтуючись на запропонованій нами концепції побудови системи інформаційної безпеки за схемою з двома керівними центрами, які представлені відповідно законодавчим органом і вищими органами виконавчої влади ми можемо провести певну диверсифікацію методів, що використовуються у функціонуванні цього механізму.

У контексті забезпечення інформаційної безпеки (необхідних умов і параметрів інформаційних процесів) ці методи діяльності органів публічної влади виступають як «способи організації, впорядкування процесів, що відбуваються в системі, прийоми здійснення загальних функцій, що виникають в процесі спільної діяльності».

Ясна річ, невід'ємною умовою дієздатності та ефективності методів переконання є розуміння громадянами цілей та завдань держави на конкретному етапі, відповідність національних інтересів держави конкретним особистим соціальним інтересам та потребам, активна участь громадян у відстоюванні та забезпеченні національних інтересів. Результатом застосування методів переконання повинно бути добровільне виконання об'єктом управління правових норм та приписів, що виражають волю суб'єкта. Правильне застосування методів переконання забезпечує високий рівень правосвідомості громадян [3, с. 42].

Практичне застосування цього методу в сфері інформаційної безпеки є багатоваріантним. Наприклад, забезпечення режимів доступу до інформації багато в чому залежить саме від переконання. Так, дуже часто дослідники пов'язують причини витоку таємної і конфіденційної інформації безпосередньо з особистими якостями осіб, які відповідають за збереження та нерозповсюдження цієї інформації. Згідно з опитуваннями, проведеними на російських режимних об'єктах, 35% опитаних виправдовують скоєні порушення режиму таємності незнанням норм режиму таємності, 59% - непередбачуваністю деяких обставин (економічні, виробничі і фінансові труднощі виробництва), які вплинули на невиконання вимог режиму таємності, 61 % — недосвідченістю і невмінням працювати з документами та виробами, що мають гриф «таємно» або «комерційна таємниця».

Застосування державного примусу є більш актуальним в аспектах відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері, фізичного захисту об'єктів інформаційної інфраструктури і носіїв інформації з обмеженим доступом.

Певні аспекти інформаційної безпеки є широким полем для застосування методу заохочення. Окрім суто внутрішньоапаратного застосування з метою заохочення співробітників або посадових осіб, величезне значення має зовнішній напрямок. Цей зовнішній напрямок полягає у заохоченні діяльності фізичних та юридичних осіб, результатом якої є поліпшення параметрів і характеристик інформаційних відносин в Україні. В цьому напрямку заохочення може здійснюватись двома шляхами [4, с. 36].

По-перше, це прийняття індивідуальних актів та заходів, наприклад, різного роду державні премії, нагороди та інші заохочувальні заходи діячам науки, освіти та мистецтва, які є основними «виробниками» високоякісної інформаційної продукції, працівникам інформаційних галузей промисловості та засобів ЗМІ.

По-друге, це створення пільгових умов для різного роду прибуткової і неприбуткової діяльності в галузі інформації, освіти, науки, культури, які б заохочували розвиток необхідних українському суспільству напрямків. Це, зокрема, податкові і тарифні пільги, спрощення адміністративних процедур і дерегуляція відповідних видів підприємницької та громадської діяльності тощо.

Таким чином, ми підходимо до другого важливого пункту, який саме і обумовлюється потенціалом демократичного суспільства у вирішенні питань інформаційної безпеки. Це стосується не лише контролю над владою через політичні механізми, а й звичайної діяльності великої кількості недержавних суб'єктів, від яких залежать умови інформаційних процесів в Україні. Це і підприємці, і працівники освіти, науки, культури, і політичні та громадські рухи тощо. Але ефективна діяльність недержавного сектора можлива лише за умови демократичної системи влади в державі. Тому дотримання демократичних принципів вимагає від держави переважно застосовувати опосередковані економічні методи регулювання інформаційної сфери, допускаючи безпосереднє адміністративне втручання лише в окремих випадках.

І, нарешті, третьою вимогою є задекларований принцип адекватності способів і методів захисту інформаційної безпеки конкретним загрозам. Цей принцип так само виступає стримуючим фактором можливих утисків демократичних принципів та громадянських свобод під приводом захисту інформаційної безпеки. Дотримання принципу адекватності насамперед вимагає чіткого законодавчого визначення критеріїв і видів загроз інформаційній безпеці України, можливих дій у відповідь [5, с. 60].

Список використаних джерел

1. Антипов К.В., Баженов Ю.К. Паблик рилейшнз. — М.: Издательский Дом "Дашков и Ко", 2002. — 146 с.

2. Богданов Е.Н., Зазыкин В.Г. Психологические основы „Паблик рилейшнз”. — СПб. : Питер, 2003. — 204с.

3. Буари Ф.А. Паблик рилейшнз или стратегия доверия. — М.: Консалтинговая группа "Имидж-Контакт", 2001. — 178 с.

4. Грин Э. Креативность в паблик рилейшнз. — СПб.: Издательский Дом "Нева", 2003. — 222 с.

5. Джефкинс Ф., Ядин Д. Паблик рилейшнз. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 400 с.

Характеристики

Список файлов реферата