73679 (702192), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Мурр любострасний і честолюбний, але, як і кожний справжній філістер, відступає, зазнавши невдачі. Тому і не дивно, що після помийного душу він, наче нічого і не сталося, боязко залазить “у запічок” і починає займатися “наукою” яка в нього, як і у кожного бюргера, зводиться до спекулятивного самоспоглядання. А що він сам нікчемний і дрібний, то його “заняття наукою” – це і є та “героїка” дрібних справ, що становлять сутність філістерського буття.

В цьому сатиричному викритті і полягає соціальне значення образу Мурра. В жодному, мабуть, творі Гофман не підноситься до такої сили в зображенні контрасту між уявленням просвітителів про “гармонійну людину і змістом гармонійних” прагнень буржуазної людини. Егоїзм, філістерська обережність і поміркованість, нездатність до оригінального мислення – ось риси німецького філістерства, які знайшли своє втілення в образі кота Мурра і його родичах.

Фундаментальними рисами, якими у Гофмана характеризується світ тваринного походження є – риси, які пов’язані із шлунком, “природними інстинктами”, етикою егоїзму. Ця сутність не долається і не знімається всією тією вченістю, якої набирається кіт Мурр, виявляючи рідкісні таланти в освоєнні філософії, науки і літератури, бо при всьому тому “інтереси шлунку” залишаються центром його життя: “То наш невмолимий фатум! О апетит, ім’я тобі – Кіт!” (с.165). Річ у тому, що вченість Мурра не переростає у духовність, не міняє його сутності, і як би високо не злітала його “крилата думка”, вона незмінно повертається до ситої їжі, теплої постелі й приємних пригод на даху.

Ще відвертіше, в грубій формі, проявляється ця сутність в інших представників “котячо-собачого царства”, змальованого в романі. Це царство “мурріана”, охоплює все тогочасне німецьке “ офіційне суспільство”, тут коти представляють бюргерство і бюргерську інтелігенцію, а собаки – дворянство з вищим чиновництвом. Як зазначає Д. Наливайко, сатира Гофмана набирає майже універсального розмаху, в її кривому концентрую чому дзеркалі знаходять відображення і структура тогочасного німецького суспільства, і специфічні відносини між різними його верствами.

2.2 Образи “крейслеріани”

Дія “крейслеріанської” частини роману Гофмана відбувається в карликовому князівстві Зігхартсвейлері, до того ж князівстві фіктивному, бо після вигнання Наполеона воно було включене у “велике герцогство”. Проте князь Іріней зберіг свій титул, двір і бюрократичний апарат. Він нібито править так, як і раніше правив, а добрі бюргери роблять вигляд, ніби все лишилося по-старому. Словом, все тут фікція, гра, театр маріонеток, що зійшов зі сцени й підмінив життя.

Сатирична майстерність Гофмана набуває тут особливого блиску. Він весь час змінює манеру, тональність і кут зору таким чином, що картина з’являється перед читачами якби у різних ракурсах і освітленнях.2 У першому ж фрагменту роману з’являються образи князя і Бенцон, і, цікаво, що кіт Мурр сприймає князя як істоту, яка належить до тваринного світу: князь був вдягнутий у панталони кольору зеленого папуги. Це типовий для Гофмана прийом порівняння персонажу-людини з твариною, чи придання йому звірячих рис чи властивостей. Дивною подібністю рис характера , зовнішності, поведінки відрізняється пустоголовий аристократ Алківіад фон Вісп і його пудель Понто. Професор естетики всупереч академічним статутам, які забороняли допускати ослів до професури, став професором і тепер побоюється конкуренції з боку кота Мурра.

Тема тваринної сутності філістерства, його вороже відношення до справжнього людства і мистецтва мов би об’єднує лінію кота Мурра і інших персонажів, які протиставлені в романі Крейслеру. Один із самих лиховісних й відразливих героїв роману – принц Гектор, якій палаючи “нечистою пристрастю” до Юлії намагається спокусити її.

Як і при кожному дворі, в “князівстві” плетуться тенета хитромудрих інтриг. Неперевершеним майстром цієї “закулісної політики” є радниця Бенцон, яка фактично править і князівським двором і самим князем. Насправді інтриги радниці Бенцон – це така ж “фікція”, як і галаслива державна діяльність князя Ірінея. Вона виявляє багато розуму і практичної спритності для того, щоб породичатися з князем Ірінеєм, видавши свою дочку заміж за принца Ігнатія. Проте – і це сатирично знижує образ – вся її кипуча діяльність спрямована на досягнення того, чого немає в дійсності – її мрії про перше місце при дворі князя Ірінея мають підкреслено іронічний характер. Юлія повинна вийти заміж за “неіснуючого принца”, а сама Бенцон, у кращому для неї випадку, стане першою в неіснуючому князівстві. У марності прагнень Бенцон і полягає іронічний зміст, внесений Гофманом у цей образ.

Одне слово, перед нами картина повного змертвіння.

Життя князівської резиденції – це рух бездушного механізму, в якому все автоматизовано І, як зазначає А.П. Шамрай, - люди, як окремі частини механізму рухаються зараз і назавжди заведеним порядком, не вважаючи на те, що цей “порядок” – пуста форма і давно віджила традиція. Саме тому представники цього середовища наділені гротескними рисами автоматів: Князь Іріней, у якого всі живі почуття заглушені пристрастю до збереження того, чого вже фактично не існує; його син – не одухотворена подоба людини, яка у двадцятирічному віці бавиться іграшками; навіть принцеса Гедвіга, з її дивною хворобою, що часом приводить її до стану остовпіння.

Князівський двір у Зігхартсвейлері – найуїдливіша сатира Гофмана на німецьку можновладну знать. Виразність сатири досягається письменником тим, що він зображуючи життя цього двору, вдається по суті до реалістичних засобів, хоча і згущує колорит картин гротескним переосмисленням певних явищ дійсності.

З великою майстерністю зображує Гофман і образи братів-монахів: образ брата Іларія, любителя дорогого вина і гарного співу, окреслений в дусі Рабле; портретна характеристика абата, благодушної і гуманної людини; фігура брата Кіпріана. Сатирична тенденція в монастирських сценах особливо яскраво проступає власне у зображенні “подвигів” останнього. Кіпріан – це такий же сліпий захисник догми, як і князь Іріней, тільки догми церковної. Але його безумні прагнення прищепити ченцям аскетичні звички, “умертвити” дух братії абатства, зробити життя ченців “автоматичним” існуванням зазнають поразки у зіткненні з Крейслером, людиною яка є в романі носієм творчого начала в житті.

Тема Крейслера виникає за контрастом з усіма цими героями.

Як відомо, записки кота Мурра чергуються з фрагментами життєпису Крейслера, які не сполучаються з ними, а навпаки констатують з ними: кожному етапові життя Мурра протиставлений відповідний момент біографії Крейслера. На противагу спокійному і рівному ходу життя Мурра показані метання Крейслера між князівської резиденцією і монастирем, між коханням до Юлії і творчими шуканнями, між вибухами гумору і приступами меланхолії. У рефлексіях Крейслера на теми про романтичну любов, творчість, іронію, підлість і нікчемність філістерів розкривається основна проблематика творчості Гофмана.

Про минуле Крейслера ми дізнаємося з його власних розповідей. Гофман у життєписі цього героя вставив ряд фактів з власного дитинства і юнацтва. Факти ці дещо змінені і літературно типізовані, але викладені вони в реалістичної манері, що дозволяє письменникові яскраво зобразити провінціальне середовище, в якому він зростав і виховувався. Біографічні екскурси Йоганна Крейслера, їх документалізм визначають характер викладу теми про художника і його страждання. Тема кохання щільно переплітається в романі з темою творчості.

Положенню Крейслера при химеричному дворі князя Ірінея Гофман знаходить музикальне роз’яснення. Якщо філістерство дизгармонічне і принципово не музикальне, то Крейслер у свою чергу є повним дисонансом у відношеннях, які прийняті у ворожому йому таборі. Не випадково Бенцон перша йому сказала, що він “незручний» і його неможливо пристосувати для потреб зигхартсвейлерців.

Навпаки, Юлія сприйняла Крейслера “в унісон”, він схвилював її. Крейслер, за справедливим зауваженням одного із персонажів, - « музика втілена у плоть», як носій ідеального мистецтва стає мірою цінностей. Тому так по різному сприймають його Юлія і Бенцон. Дисонансність Крейслера жителям князівства, підкреслюється Гофманом неодноразово і це стає своєрідним музичним леймотивом Крейслера у всьому протилежного філістерам і аристократам¹.

І хоча цей дисонанс для суспільства нерозв'язний, Крейслер сам намагається розв’язати ці дисонанси і вступає в активну боротьбу зі злом за душу Юлії, яка є для нього втіленням чистоти романтичного ідеалу, уособленням гармонії музики і природи. З трактовою образа Юлії, знаходяться у тісному зв’язку усі картини природи в романі. Вони завжди живописні й музикальні.

Відчуття свободи народжується, за звичаєм, разом із образом Гейєрштайну, вершина якого золотилася у проміннях сходу чи заходу – улюбленішого прийому Гофмана-романтика- і озера, яке плескалося біля його підніжжя: “Крейслер... задививсь на воду, на таємничій, мерехтливій гладині якою віддзеркалювався парк з мальовничими купками дерев, а над ним Гейєрштайн, що його вершину, наче химерна корона, увінчували білясті руїни” (с.137). Але головне місце в цих пейзажах відведено образу білого лебедя, котрий символізує чистоту душі Юлії і Крейслера, нетлінність їхнього мистецтва: “Приручений лебідь, що відгукався на ім’я Бланк, хлюпався в озері, гордовито згинаючи прекрасну шию і б’ючи блискучими крилами. “Бланше! Бланше! – гукнув Крейслер, простягаючи до нього руки. – Заспівай свою лебедину пісню, не вір, що після цього тобі доведеться померти! Тільки співаючи, пригорнися до моїх грудей, тоді твої найпрекрасніші звуки стануть моїми і тоді лише я загину від палкої туги, а ти й далі житимеш, і далі кохатимеш, і далі гойдатимешся на хвилях!...тієї миті він почув Юліїн спів, і невимовно солодка туга стиснула йому серце” (с.137).

Сцену спасіння Юлії від спокусника Гектора на березі озера можна вважати кульмінацією роману. Крейслер вирішує дисонанс Гектора, який завжди виступає як “ворожий і фальшивий звук”. Він виганяє його, щоб він ніколи не зміг вторгнутися в духовний світ Юлії і порушити її небесну гармонію.

Як вже відзначалося, роман залишився незакінченим, що призвело до суперечок між дослідниками творчості Гофмана. Дехто вважав, що роман повинен закінчитися трагічно - гибеллю Крейслера, бо в жодному із своїх творів автор не загострював з такою силою суперечності між творчою особистістю і суспільством, інші – припускали благополучне закінчення роману, що відповідало би життєстверджуючої тенденції багатьох філософських казок Гофмана. Але, як би не вирішився фінал ненаписаного роману, той що ми маємо змогу сьогодні читати, має велику естетичну і художню цінність.

ВИСНОВКИ

Аналіз роману Ернста Теодора Амадея Гофмана “ Життєва філософія кота Мурра” і ознайомлення з дослідницькими роботами літературознавців щодо визначення особливостей роману дозволила нам зробити наступні висновки.

Створений у добу німецького романтизму, роман Гофмана відобразив головні ідеї, які турбували романтиків XVIII–початку XIX століття – пошуки ідеального героя, місце творчої натури в суспільстві, шляхи її розвитку, внутрішній світ людини. Роман створений з використанням усіх тих нових зображувальних засобів і художніх прийомів, яких набули німецькі романтики. Але поряд з цим, твір “Життєва філософія кота Мурра” має свої особливості, які відрізняють його від інших тогочасних творів.

Жанровою особливістю твору є поєднання в ньому біографії та автобіографії, причому різних за сюжетом і композицією при відсутності авторського тлумачення. Гофман розподіляє свій роман на два контрастних світа.

Розподіл роману на дві різних за жанром частини приводять до того, що і образи в романі теж в основному поділені на дві чітко визначені групи. З одного боку – образи, що відтворюють світ мистецтва, творчості, а з другого – ті що втілюють низьке начало ситого бюргерського буття.

Їх несумісність виражається в засобах зображення. При зображенні одного Гофман виступає як патетик і лірик, при зображенні другого – як викривач.

Характерним для зображення образів Гофмана є широке використання музики. Звукові лейтмотиви супроводжують обидві теми, виявляючи або людську сутність героїв, або їх тваринну, зовсім “не музикальну” сутність.

Особливою заслугою Гофмана є саме зображення другого світу, якій є для нього втіленням “механізованого існування”. На якісно новий щабель піднімається роман Гофмана завдяки майстерному використанню гумору , романтичної іронії, їдкої сатири, химерної карикатури, пародії і гротеску в зображенні філістерів.

Карикатурна історія Зігхартсвейлера – одна з величніших соціальних сатир, з якою мало що може зрівнятися у світовій літературі. Відійшовши від реакційної ідеології романтизму, Гофман зумів побачити і втілити протиріччя нового німецького суспільства з такою незвичайною художньою силою, з такою ясністю, яка залишилася недоступною майже нікому з його літературних братів. Це зумовило те унікальне місце, яке займає творчість Гофмана і зокрема роман “Життєва філософія кота Мурра” у світовій літературі.

Список використаної літератури

1. Эрнст Теодор Амадей Гофман Житейские воззрения кота Мурра. Повести и рассказы.- М.: Изд-во «Худож. лит., 1967.-773с.

2. Ернст Теодор Амадей Гофман Життєва філософія кота Мурра/перекл. З нім. Є. Попович.-К.: Дніпро, 1983.- 372с.

3. Берновская Н.М. Немецкий романтизм и творчество Э.Т.А. Гофмана //Вестник МГУ.-Вып.4.-С.124-134.

4. История зарубежной литературы ХІХ века.Ч.1./Под ред. А.С. Дмитриева.-М.: Изд-во Моск. Ун-та.- 1979.-572с.

5. Миримский И. Эрнст Теодор Амадей Гофман //Э.Т.А. Гофман.Избр.произв. в 3-хт. Т.1.-М.: Худ. Лит., 1962.

6. Наливайко Д. Німецький романтизм //Вікно в світ: заруб. літ.: наукові дослідження, історія, методика викладання.-1999.-№1(4).-С.90-146.

7. Наливайко Д., Шахова К. Зарубіжна література ХІХ сторіччя: Доба романтизму.- Тернопіль, Навчальна книга-Богдан, 2001.-С.72-85.

8. Славгородская Л.В. Жанровые особенности романа Гофмана «Кот Мурр» //Вестник ЛГУ. Сер. История, язык, литература, 1972.-Вып.1.-1972.-С.103-111.

9. Художественный мир Э.Т.А. Гофмана.-М.: Наука, 1982.-293с.

10.Шамрай А.П. Ернст Теодор Амадей Гофман: Життя і

творчість.-К.: Дніпро, 1969.-300с.

8

Характеристики

Список файлов реферата