73456 (702080), страница 3
Текст из файла (страница 3)
На окрему увагу заслуговує творчий досвід Олеся Гончара як редактора власних публіцистичних текстів. Архів письменника, свідчення людей, причетних до підготовки текстів до друку, розкривають еволюцію їх змісту й форми, відтворюють етапи роботи письменника над публіцистичними творами. Прагматика саморедагування митця зумовлює добір необхідної лексики, стилістичне шліфування фрази, гармонізацію змістових і формальних чинників тексту й мотивована прагненням найбільш адекватно, художньо довершено донести до широкої читацької (слухацької чи глядацької) аудиторії зміст твору.
Докладний аналіз публіцистичних творів Гончара дає можливість твердити про специфічний різновид публіцистики – письменницьку. Вона відрізняється від журналістської посиленою увагою до використання розмаїтих художніх засобів, специфічною жанровою системою, особливим поєднанням різних публіцистичних пафосів.
Публіцистика Олеся Гончара, як і багатьох його сучасників, таких, як І. Дзюба, І. Драч, М. Жулинський, П. Мовчан, Б. Олійник, Д. Павличко, Є. Сверстюк, В. Яворівський, та ін., є взірцем служіння українському народові і його молодій незалежній державі. На відміну від публіцистики багатьох інших письменників, вона вирізняється філігранною довершеністю форми, активною інтеграцією з естетичною системою художньої творчості, наскрізним автобіографізмом і поглибленою інтертекстуальністю. Публіцистику й художню творчість митця об’єднує спільна концепція світу й людини, спрямована на пізнання дійсності й прогнозування перспектив її розвитку.
Література
1. Високоліття: Олесю Гончару 75. Збірник матеріалів. – К.: 1983.– 214 с.
2. Гончар Олесь. Твори: В 7 т. – К.: 1988. – Т. 6. – 703 с.
3. Мушкетик Юрій. За демократизм, національне відродження, високу духовність літератури (Доповідь на відкритті Х з'їзду письменників України) // Літ. Україна. – 1991. – 18 квіт.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
