72984 (701842), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Попри все психоаналітичний аспект не домінує в інтерпретації Фрая. Перевага надається ним ритуально-міфологічним елементам аналізу, які автор використовує достоту різнобічно. Н.Фрай розглядає трагедію і комедію як складові структурної опозиції, спільна основа якої – природа катарсису. Фрай аргументує спорідненість двох типів катарсису, виходячи з основ ритуального походження обох форм драматичної дії – катарсичне піднесення, яке в ритуалі супроводжувалося фізичною анігіляцією жертви, в комедії замінене ототожненням себе й іншого [5, 83]

У тому ж ключі ритуально-міфологічного підходу Фрай акцентує важливість міфологеми лісу для вирішення комедійного чи трагікомічного конфлікту в творах Шекспіра. Починаючи із “Двох веронців”, ранньої п’єси, у якій протагоніст Валентин полишав унормований світ заради життя в лісі, таке ритуальне заглиблення в природне середовище і, відповідно, образ лісу як сакрального простору використовується Шекспіром постійно. Це й Арденський ліс (“Як вам це подобається”), ліс у передмісті Афін (“Сон літньої ночі”), Віндзорський ліс (“Віндзорські жартівниці”). У “Бурі” роль сакрального простору перебирає на себе весь острів Просперо. Фраю це спостереження надає можливості запровадити ідею біполярності художнього світу Шекспіра, складові якого – “зелений світ” (the green world), природних стосунків та “червоно-білий світ” (the red and the white world) історії. “Зелений світ” комедії Шекспіра до того ж продовжує традицію середньовічних міраклів, що відтворювали ритуальну суперечку між літом і зимою. Так само конструктивною для Фрая є символіка смерті й відродження, яка часто є провідним елементом кульмінаційного випробування. Світ історії та “зелений світ” доповнюють один одного і кожен віддзеркалюється у своїй протилежності.

Визначаючи перспективи подальшого розвитку шекспірознавства, українська дослідниця Марія Габлевич зазначала, що “об'єктом вивчення має бути насамперед Шекспірове слово: у ньому вся його душевна краса і цінність – його естетика, етика, політика, філософія і теософія” [1, 19]. Висновок канадського міфокритика в “Аргументації комедії” так само наголошував на феноменологічній природі шекспірового письма:

“For Shakespeare the subjekt matter of poetry is not life, or nature, or reality, or revelation, or anything else that philosophies re built of, but poetry itself” [5, 89]. Як бачимо, за умови “бажання, терпіння, сумлінності і слухання одне одного”, суперечності критичного дискурсу можна подолати.

Ще у XVIIІ сторіччі Р.Б.Шерідан відгукнувся на злободенні суспільні проблеми п'єсою «Школа лихослів'я». Минули століття, змінилися часи й навіть - у версії Театру російської драми ім. Лесі Українки - назва п'єси, але людська природа залишилася незмінною. Школа скандалу жива, вона, як і раніше, виховує нових учнів, які будь-якої миті здатні «знівечити чужу репутацію». Простежити за персонажами цієї школи можна о 19:00.

Характеристики

Список файлов реферата