70569 (699615), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Розділ 1. Принципи систематизації львівських нотних колекцій ЛНМА ім. М.В. Лисенка у світлі досягнень сучасної бібліографії складається з трьох підрозділів.
1.1 Систематизація і класифікація видань. У цьому підрозділі обгрунтовується коректність застосування гасла "колекція" стосовно об`єкту даного дослідження на підставі широкого його вживання у сучасному бібліотекознавстві (Л. Івченко, І. Кудрявцев, Т. Мацеєвський), використання провідними видавцями минулого (Й. Міліковський, А. Діабеллі). Приймаючи за основу праці Я. Колодій, А. Струтинської, Ю. Ясіновського, З. Штундер, О. Мельник, О. Осадці, ін., здійснено аналіз нотного фонду для виявлення тих колекцій, що склали фонд бібліотеки у 1939 р. при заснуванні ЛДК. В ході дослідження проаналізовано понад 107 000 видань, рукописів і рукописних копій. В результаті відокремлено від основного фонду 47 546 стародруків, що стали складовими 78 колекцій. За одиницю колекціонування прийнято видання, рукописну копію, рукопис, автограф, дарчий напис. Об’єктом аналізу стали зібрання нот тих інституцій, що відіграли визначальну роль у становленні та розвитку професійного музичного життя Львова та найзначніші колекції приватних збирачів. Колекції охоплюють твори композиторів від 1591 до 1939 року. Обґрунтовано індивідуальну методологію опису кожної з колекцій в залежності від її специфіки.
Особливу увагу приділено прижиттєвим виданням та першодрукам. Атрибуція років видань здійснювалось шляхом комплексного аналізу ряду чинників із врахуванням існуючих методів: аналіз філіграней та видавничих номерів нотних дошок. При визначенні автентичності першодруків використані довідники О. Дойча австрійських та італійських видавців 1700-1900 рр. та К. Йогансона – французьких видавців 1765 – 1900 рр.
Велика увага приділялась дослідженню маргіналій, знайдених на хорових та оркестрових поголосниках прізвищ виконавців, які нерідко ставали єдиним джерелом встановлення виконавського складу хорів чи оркестрів у певні хронологічні періоди.
Дослідження приватних колекцій допомогло виявити цінні факти про діяльність їх збирачів, встановлено імена маловідомих або зовсім невідомих колекціонерів: П. Ляхнер-Косьцєлецька, С. Каспарек, М. Шаєвич, І. Лавров, М. Щупачкевич, М. Шуфльова з Пишниці.
Визначається мета первинної (жанрової) і вторинної (походження) класифікації нот у колекції, причини відносності класифікування, важливості у дослідженні системи посилань, що показують певну динаміку руху, "обертання в суспільному середовищі" окремих одиниць.
1.2. Типові труднощі в опрацюванні давніх видань як особливого об`єкту музичного джерелознавства. В даному підрозділі йдеться про незадовільний фізичний стан обкладинок, які несуть структуровану інформацію про власника нот; про лінгвістичну строкатість матеріалів, виданих 15-ма мовами; про знищення інвентарних книг інституцій минулого і тому – неможливість реконструювати їх бібліотеки в повному обсязі. Здійснено аналіз єдиної вцілілої інвентарної книги ПМТ 1921 року.
1.3. Нотографія, де йдеться про виявлені рідкісні нотографічні видання і ретроспективні каталоги, які є унікальною ділянкою для дослідження виконавського репертуару і нотовидавничої справи Галичини.
Розділ 2. Витоки колекціонування нот у Львові. Розглядаються сприятливі обставини для виникнення розгалуженої мережі нотних бібліотек у Львові: розвиток багатоконфесійної церковної музики, вплив діяльності Й. Медеріч-Галлюса, Й. Башни, Ю. Ельснера, К. Ліпінського, Й. Кесслєра, І. Шуппапнціга, Я. Рукгабера, Ф.К. Моцарта на укладання нотних зібрань, відкриття музичних навчальних закладів, друкарень, театру, поширенні періодичних нотних видань, театральних та мистецьких журналів, гастролі видатних музикантів, виникнення приватних музичних бібліотек в маєтках аристократичних родин міста, вказується на роль М. Вербицького та І. Лаврівського в становленні української професійної музики та укладанні репертуару українських авторів.
Розглядаються принципи укладання колекцій, що формували концертно-театральний і навчальний репертуар. Відзначається вплив особистих контактів колекціонерів із музикантами інших країн, про що свідчать автографи та дарчі написи на нотах. Відображаючи найширші в хронологічному та географічному аспектах зацікавлення музичних товариств, колекції акцентують увагу на композиторському доробку регіону Галичини.
Розділ 3. З історії бібліотеки ЛНМА ім. М.В. Лисенка складається з трьох підрозділів.
3.1 Створення бібліотеки ЛДМА ім. М.В. Лисенка присвячений розгляду кола питань, пов`язаних з формуванням фондів її бібліотеки на базі об`єднання матеріальних баз бібліотек львівських інституцій, музичних шкіл, книгарень минулого та власних бібліотек.
3.2 Акції вилучення видань з фонду бібліотеки. На підставі аналізу архівних бібліотечних документів (річних звітів, Наказів і списків Головліту та Облліту 1948-1983 рр., актів списання літератури, протоколів засідання Бібліотечної ради) досліджено, що колекції зазнали значних втрат не лише через природне фізичне зношення, але й, особливо, через політичні та соціальні причини. Зневажливе ставлення до пам’яток національної музичної культури, послідовне нав`язування переконання у меншовартісності української культурної спадщини стало результатом вилучення наказами Головліту під гаслами "шкідлива", "націоналістична", "фашистська", "формалістична" десятків тисяч творів українських композиторів, серед яких – рукописи В. Барвінського та безцінна документація ГМТ-ПМТ.
3.3 Перші бібліотекарі ЛДК ім. М.В. Лисенка. Досліджено діяльність перших завідувачів та бібліографів бібліотеки – З. Попеля, Я. Колодій та А. Струтинської, висвітлено їх наукові здобутки, визначено роль у становленні українського бібліотекознавства та бібліографії.
Розділ 4. Основні колекції бібліотеки ЛНМА ім. М.В. Лисенка складається з шести підрозділів, у яких досліджуються основні з цих колекцій.
4.1 Колекція автографів охоплює понад 600 імен композиторів та виконавців. Вона є важливим джерелом для дослідження музичного життя Львова. Зібрані датовані автографи охоплюють період 1826 – 1939 р. Серед недатованих виявлено ще давніші, які встановлюються, спираючись на хронологію життя композиторів та виконавців (Карла Стаміца, Леонардо Лєо). Колекція має велику історичну науково-музичну цінність, подає об`ємний інформативний матеріал про концертне життя і музичні контакти міста, доповнює характеристики видатних музичних особистостей, встановлює маловідомі імена виконавців та композиторів.
Виділено групи: автографи особистих нотних бібліотек, які опосередковано висвітлюють особи збирачів нот; автографи, що уточнюють відомості про концертно-виконавське життя Львова. Ідентифіковано як автографи рукописні копії німецьких та львівських переписувальників.
4.2 Колекція ранніх церковних видань XVI-XVIII ст. Її складають збірки церковних наспівів та навчальні посібники для семінарій при монастирях різних єпархій Львова. Ця унікальна колекція містить старовинні фоліанти, які є ранніми друкованими церковними виданнями, що свідчать про розвиненість музичної науки при львівських монастирях. Серед віднайдених восьми церковних фоліантів досліджено: з кириличних видань – Ірмологіон почаївського друку (1762); латиничних – Додатки до ритуальних церемоній (1591), Катехизис, або наукові зауваження (1598), Вівтарна книга ритуалів (1634), Перша спроба музичного хоралу для римо-католицької церкви (1761). У роботі розглянуті структура та особливості книг. Аргументується необхідність їх вивчення для актуалізації сучасних потреб відродження і популяризації давньої церковної музики. Розглядається збережений рукопис праці І. Біликовського "Пояснення Ірмологіону" 1919 року.
4.3 Колекції нот з львівських книгарень кінця XVIII – початку ХХ ст.
Проникнення музичного мистецтва у широкі кола населення, збільшення кількості симфонічних оркестрів та оперних постановок, відкриття музичних навчальних закладів і пов’язана із цим диференціація музичної педагогіки у самостійну галузь, вимагали від видавців інтенсифікації музично-видавничої справи. На основі зібраних у бібліотеці нот з львівських книгарень періоду 1785-1939 рр. розглянуті особливості нотовидавничої діяльності та роль видавців у постачанні нотами бібліотек, досліджуються індивідуальні ініціативи: К. Вільду належало головне право на постачання бібліотеки ім. Оссолінських і ГМТ, видання перекладів сучасних німецьких підручників. Б. Яблонський вперше видав праці з української фольклористики.В. Губринович розробляє нову цінову та рекламну політику, публікує нотовидавничі каталоги. Зейфарт і Чайковський, видаючи суто музичну літературу і досягши у цьому монополізму, заснували випозичальню музичних інструментів. Г. Альтенберг запроваджує художнє оформлення нотних видань у Галичині. Б. Полонєцький вперше звертає увагу на сучасні течії в музиці – модернізм, авангардизм, символізм.
Досліджено, що всупереч залежності книгарів від впливу австрійської або польської національних громад у їх видавничій та розповсюджувальній діяльності, українська тема знайшла cвій яскравий відбиток.
4.4 Колекції інституцій.
4.4.1 Колекція Товариства Св. Цецилії (1826-1829). У цьому підрозділі йдеться про віднайдення частки колекції Ф.К. Моцарта, з іменем якого у Львові пов'язаний вибух професійного концертного життя. Колекцію складають ноти, які залишилися у Львові зі створеного ним Товариства Св. Цецилії. Ідентифіковано належність знайдених нот до Товариства, простежено форми побутування музики Ф.К. та В.А. Моцартів у нашому краї, визначено роль родини Л. Бароні Кавалькабо у збиранні колекції, шляхи надходжень першодруків творів Моцартів до бібліотеки ЛНМА ім. М.В. Лисенка.
4.4.2 Колекція Галицького (Польського Музичного Товариства (1838-1939). Роль ГМТ є найзначнішою для музичного життя Львова всього ХІХ ст., для розквіту концертного життя і розвитку професійної музичної освіти. Бібліотека Товариства налічувала десятки тисяч нот, понад 9 тисяч з яких виявлено у бібліотеці ЛНМА. Колекція укладалася протягом ста років, є найоб`ємнішою і багатоскладовою. Спираючись на знайдені штампи, її систематизовано за такими складовими: безпосередньо колекція Товариства, увійшовші до неї бібліотеки інших інституцій (Спілки "Правління чоловічого хору при ГМТ", консерваторій ГМТ і ПМТ, музичних шкіл ім. І. Падеревського та М. Солтиса), зібрання окремих збирачів (персональні колекції педагогів – К. Мікулі, В. Вшелячинсько, А. і М. Солтисів, К. Тарнавської, Б. Франке, М. Щупачкевич, Г. Оттавової, Р. Орленка-Прокоповича, А. Нєментовської, ін). Крім цих основних складових виявлено фрагменти колекцій Карла Ріхтера, Сапєги з Красічина, Товариства Приятелів музики. До колекції увійшли друковані твори, рукописні копії та рукописи. Рукописні копії складають понад ⅓ із загальної кількості нот. Ідентифіковано праці європейських професійних переписувальників: Ю. Ельснітца, Л. Кокнена, Я. Зібера, Я. Зігмунта, Я. Пачека, Й. Боніфаця Фродля, Ф. Молітора та рукописні копії, виконані членами ГМТ – Я. Рукгабера, К. Ліпінського, К. Мікулі, С. Бурси, А. Рідера, Я. Кохановського. Ідентифіковано 26 рукописів: Я. Рукгабера, К. Мікулі, Я. Ярмусєвича, Т. Тітца, В. Совінського, А. Вронського, А. Кальдара, З. Носковського, З. Зєлєнєвича, М. Карловича, Ю. Хоміньського. Серед друкованих творів досліджено першодруки та прижиттєві видання 1743-1949 рр., рідкісні редакції та бібліографічні цікавинки. Вагомим додатком до нотної колекції є віднайдений 21 лист музикантів (серед них – Н. Бєрнацького, Ю. Стаженьського, С. Невядомського, А. Хибінського) до правління ГМТ періоду 1859-1920 рр.
У результаті вперше здійсненого аналізу бібліотеки ГМТ спростовано поширену у музикознавстві думку про повну загибель нот, зібраних упродовж першого десятиліття його існування. Переконливими свідченнями протилежного стали результати досліджень документальних джерел, аналізу датованих автографів та рукописних копій, дат надходжень нот до бібліотеки, а також віднайдення нотного Архіву бібліотеки ГМТ, що укладався лише в перше десятиліття його діяльності та виявлення німецькомовного штампу на понад 1600 примірниках, яким Товариство користувалося лише до 1848 р.
Віднайдено та ідентифіковано автографи, рукописи, невідомі прижиттєві видання провідних львівських композиторів (Й. Ельснера, Й. Башни, Я. Рукгабера, К. Мікулі), понад 5700 прижиттєвих видань творів європейських композиторів XVIII – XIX ст. Виявлено невідомі документи, що свідчать, наприклад, про існування "Товариства друзів музики", створеного Я. Рукгабером ще у 1823 р., а не у 1835, як на це вказував журнал Mnemosine; віднайдено невідому збірку танців Й. Башни для львівського карнавалу 1832 року; підручники Я. Ярмусевича "Грегоріанський ритуальний хорал з історичними поясненнями" та "Нова система музики" (1843). Виявлення цих підручників у бібліотеці ЛНМА ім. . М.В. Лисенка спростовують інформацію ряду енциклопедичних видань про те, що примірники обидвох знаходяться лише у Польській бібліотеці в Парижі. Віднайдено невідомий підручник основоположника львівської фортепіанної школи Л. Марека "Нові вправи на фортепіано для набуття правильного удару" (Львів, 1892).
Досліджено понад 1200 рукописних копій творів сакральних жанрів XVIII-ХІХ ст. Аналіз численних маргіналій та диригентських поміток свідчить про інтенсивне практичне їх застосування.
Серед фрагментів інших колекцій, увійшовших до складу бібліотеки ГМТ, є унікальні: ноти з бібліотек Сапєги з Красічина; К. Ріхтера, укладені в Польщі у вавельській королівській капелі у 1740-х роках, ноти з штампом графа С. Скарбка, твори, присвячені львівським магнатам і меценатам Стаженьським, Баворовським, Левицьким, Понятовським, Чарторийським, Потоцьким, що відіграли важливу роль у розвитку музичної культури нашого міста у першій половині ХІХ ст. та їх власні твори.
Розглядається важливість ролі особистісного фактору Я. Рукгабера, Ю. Промінського, К. Мікулі, А. і М. Солтисів як збирачів колекцій.
В укладанні бібліотеки ГМТ зацікавлення творчістю українських композиторів (І. Лаврівського, М. Вербицького, А. Вахнянина, Й. Витвицького, І. Воробкевича, ін) і включення їх творів до концертних програм спостерігається вперше з 1863 р.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
