70424 (699456), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Ой, чуй, пані, чуй:
Вечеряти нам готуй! Сріблом-злотом обвита, Красним шовком обшита —
Ой, чуй, пані, чуй:
Вечеряти нам готуй! А чужої пані «борода» Мочалкою обвита —
Ой, чуй, пані, чуй:
Вечеряти нам готуй!
Як бачимо, дивується ворон, бо ж він птах бувалий, скрізь літає, багато світу бачив, а такої гарної «бороди»,
як у нашої пані, не зустрічав. Замість ворона часом згадують лісового гостя ведмедя —
Сидить ведмідь на копі, Дивується «бороді»...
Але найчастіше пісня каже, що «сидить півень на копі і дивується «бороді» — і це, здається нам, найдотепніше, бо ж півень і сам має бороду і то не абияку, а червону, і навіть він, мовляв, такої гарної «бороди», як у нашої пані, не бачив.
Зустрічається ще й такий варіянт пісні:
Ходить Ілля по межі, Дивується «бороді»..,—
бо в північній Україні зажинають саме на Іллю (20-го липня) 3], а в південній — вже в цей час кінчаються жнива. Якщо жнива починаються швидше, то люди кажуть, бувало: «Бач, як Ількові бороду розчісують,— косять!», і додає записувач: «до Іллі так уже викосять жито, що й на бороду Іллі не оставлять»,—
Ми-то, женчики, ми-то Пожали всеньке жито,
А другі ліниві: Стоїть жито на ниві!
Як уже всі хліба вижаті й женці кінчають складати снопи в копи, то вони співають:
Ой. задзвеніли стодоли, стодоли,
Що не повні сторони, сторони.
Ой, не дзвеніте, стодоли,
Будуть повні сторони:
Скільки на небі зірочок,
Стольки на полі копичок.
Зіроньки небо світили,
Копоньки поле укрили.
Збираючи врожай не тільки поля, а й городу чи саду, за нашим народнім звичаєм годиться щось залишити «на пні», в землі чи на дереві Збираючи садовину, наприклад, наші селяни залишають на кожному дереві по яблуку чи грушці, а вишні, звичайно, залишаються на вершку дерева—«на розплід». Існує повір'я, що коли забрати геть усе до краю, то наступного року не вродить. Часом кажуть, що це залишається для птиць, бо ж Бог, мовляв, родить не тільки нам, а й на їхню, пташину, долю. Це — правда.
ДЕНЬ ПРОРОКА ІЛЛІ
Другого серпня святкується день Пророка Іллі. За народною мітологією, Ілля є наступником громовика Перуна, і з цим в'яжеться багато вірувань та легенд, як от:
«Грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці їде».
«До Іллі дощ ходить зі своїм вітром: за вітром і проти вітру, а після Іллі тільки за вітром».
«До Іллі хмари ходять за вітром,
а після Іллі—проти вітру».
На південній Україні в цей час бувають «горобині ночі» — нічні грози з блискавкою і громом: буревії такі сильні, що й птицям заснути не дають.
Існує народня леґенда, що коли біси повстали проти Бога, то Бог наказав Іллі прогнати нечисту силу з неба. З того часу Ілля ганяється за бісами і пускає в них огненні стріли: громи і блискавку.
Під час грози забобонні люди відганяють від себе котів і собак, вірячи, що в цих тваринах ховається нечиста сила.
Якщо в цей час грім запалить хату, то селяни колись вірили, що таку пожежу нічим-погасити не можна, бо ж: «Як Бог запалив, то чоловік не погасить!»
Під час грози селяни запалювали перед образами «страсну свічку», щоб грім хати не спалив.
В одній із народніх колядок співається про Іллю, як він проходить полями з житяною пугою в руці:
Ходить Ілля на Василя,
Носить пугу житяную:
Куди махне — жито росте,
Жито, пшениця і всяка пашниця.
Інший варіянт:
Ішов Ілля на Василя,
В його пужка житяночка,
Куди махне — жито росте.
Отже, тут Пророк Ілля виступає як сівач озимого посіву. Після Іллі, звичайно, починається озимий посів жита й пшениці
«На Іллі новий хліб на столі» — селяни в цей час уже випікають хліб з нового врожаю.
ЛІТЕРАТУРА
-
Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні. Київ, 1988;
-
Этнография восточных славян. Москва, 1987;
-
Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография. Москва, 1991;
-
Супруненко В. П. Народный дневник. Днепропетровск. 1991;
-
Культура і побут населення України. Київ, 1991;
-
Українська минувшина: Ілюстр. етногр. довідник. Київ, 1993;
-
Успенский П. Д. Новая модель Вселенной. Санкт-Петербург, 1993.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
