70349 (699409), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Анімізм – уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування людини з ними.

Тотемізм – одна з давніх форм релігійних уявлень, за якою існує надприродний зв’язок між групою людей і певним видом тварин, рослин або предметом неживої природи.

Фетишизм – одна з найдавніших форм релігійних вірувань. Це віра в надприродні якості певних неживих предметів, що мають можливість допомагати людині.

Магія – сукупність обрядів, покликаних надприродним шляхом впливати на явища оточуючого середовища. Магічні дії були пов’язані з різними сферами життя людини, родового колективу та доповнювали його практичну діяльність. Найбільш широке вживання у багатьох народів отримала аграрна магія, промислова (мисливська), лікувальна, любовна, військова та ін.

Поширені були культи предків і племінних вождів, яких після смерті наділяли надзвичайною силою та якостями. Уявлення про життя, смерть та народження відбились у поховальних обрядах та культах. Поховальний культ – сукупність обрядів, що стосуються померлого, та пов’язаних з цими обрядами вірувань.

Однією з найважливіших сторін життя первісної людини був перехід дитини до круга дорослих. Ініціації – це універсальна розповсюджена в первісності система звичаїв, що пов’язані з переводом юнаків та дівчат у віковий клас дорослих. Мета ініціації – підготувати юнацтво до виробничого, суспільного, шлюбного та духовного життя племені.

Первісне мистецтво – це початковий та найтриваліший період художньої творчості в історії світової культури. Характерною відмінністю первісного мистецтва від мистецтва класових суспільств є органічний зв’язок змісту та форми його творів, факторів матеріального та духовного життя як єдиного цілого. Первісне мистецтво не складало автономної області в сфері культури. Всі його види перепліталися з іншими сферами первісної культури: міфологією, релігією, господарською діяльністю і утворювали разом з ними так званий первісний синкретизм (з грецьк. – з’єднання). Тобто всі види духовної діяльності були пов‘язані з мистецтвом і висловлювали себе через мистецтво. Твори первісного образотворчого мистецтва пов’язані з появою людини сучасного вигляду та початком верхнього палеоліту. Художник епохи палеоліту зображував на стінах печер, вирізав з м’якого каміння, кісток, дерева тих тварин, на яких він полював. На стоянках первісних людей знайдені також і жіночі статуетки – «палеолітичні Венери» . Сьогодні відомі та досліджені більше 10 тисяч творів палеолітичної графіки, живопису, скульптури. У період неоліту людина заселила нові землі, зміцнилися зв’язки між племенами. Виникли більш складні форми усвідомлення життя. Поширеною формою мистецтва стали наскальні малюнки. Епоха неоліту – період розквіту орнаментації, що пов’язано з виникненням кераміки. Орнамент прикрашав глиняний посуд та кістяні вироби. Наносився фарбами або нарізався на предмети з дерева, шкіри, тканини.

В епоху бронзи домінуючого значення набула монументальна архітектура (мегалітичні споруди), виникнення якої було пов’язано з культом предків. Величезні споруди з каменю будувалися завдяки праці членів всієї первісної общини і демонстрували єдність роду. Основні види монументальної архітектури:

менгири – розташовані поодинці сигаровидні кам’яні стовпи, до 20 м висотою (Бретань, Франція);

дольмени – поховальні споруди з 2-4 вертикально розташованим, обточеним каменем, що перекрито горизонтальними плитами. Були широко розповсюджені в Європі, на Кавказі й Криму (V-II тис. до н.е.);

кромлех – складні мегалітичні споруди. Найбільш значна – Стоухендж (поч. II тис. до н.е. – Південна Англія). Це круглий майданчик діаметром 30 м, замкнутий 4 колами вертикального каменя;

кургани – поховальні споруди, «піраміди степу». З’являються в добу енеоліту, викладені з землі або каменя. Значного поширення будівництво курганів набуло серед індо-іранських племен у II тис. до н.е.

До інших форм первісного мистецтва, окрім образотворчого, відносяться усна, музична, танцювальна творчість. В епоху класоутворення з’являються нові види мистецтва – архітектура, декоративно-прикладне мистецтво. Воно починає поділятися на елітарне та простонародне. В усній творчості з’явилися оповідання та казки.

Таким чином, культура була важливою складовою частиною життя первісної людини і відіграла значну роль у формуванні людського суспільства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К.: Молодь, 1989. – 304 с.

2. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / За ред. Л.Т. Левчук. – К.: Либідь, 1997. – 448 с.

3. Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авт. колективу Л.Т. Левчук. – К.: Либідь, 1993. – 320 c.

4. Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авт. колективу Л.Т. Левчук. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 368 с.

5. История искусств: Учеб. пособие / Под ред. А. Воротникова. – Мн.: Современный литератор, 1999. – 608 с.

6. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994. – 656 с.

7. Качановский В.В. История культуры Западной Европы: Учеб. пособие. – Мн.: ИП Экоперспектива, 1998. – 190 с.

1. Качкал В.А. Українське народознавство в іменах: Навч. посібник. У 2 ч. Ч. 2. – К.: Либідь, 1995. – 288 с.

2. Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1996. – 480 с.

Характеристики

Список файлов реферата