62266 (694939), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Система розподілу отримує від middleware RTSP-запит абонентів на доступ до контенту, визначає, на якому сервері з мінімальним завантаженням і в максимальній близькості до абонента знаходяться необхідні дані, і дозволяє абонентові отримати їх з вибраного сервера. Якщо на мінімально завантаженому, але максимально наближеному до абонента, сервері необхідного контента не виявлено, то запит буде переадресований на іншій, схожий за умовами, сервер.

Таким чином, система розподілу медіаконтента є інтелектуальним інструментом, що забезпечує гнучкість і відмовостійку роботи сервісу VоD, яка дозволяє операторові оптимізувати роботу мережі і мінімізувати кількість використовуваного устаткування.

Основні вимоги до системи розподілу контента:

інтеграція – здатність легко інтегруватися з компонентами системи, зокрема з будь-яким middleware;

інтелектуальний розподіл контента. Система повинна управляти переміщенням контента з центрального відеосервера на регіональні сервери відповідно до популярності, а також постійно проводити моніторинг вмісту відеосерверів;

масштабованість – здатність працювати з будь-якою кількістю відеосерверів;

високий ступінь відмовостійкої системи. Система завжди повинна мати актуальну інформацію про працездатність відеосерверів. Якщо у момент проглядання відео відбудеться відмова в обслуговуванні поточним сервером, потік негайно буде відновлений іншим сервером, а для абонента це буде лише секундне зависання картинки на телевізорі;

перевірка доступності контента;

підтримка різних виробників відеосерверів;

збір і зберігання інформації про популярність відеоматеріалу;

підтримка відеоматеріалу на серверах в актуальному стані відповідно до їх затребуваності, видалення контента, що втратив інтерес користувачів.

Біллінг (Billing)

Система billing є апаратно-програмним комплексом, орієнтованим на збір статистичної інформації від пристроїв, за допомогою яких сервіс-провайдери забезпечують надання послуг користувачам, а також подальшу тарифікацію наданих послуг. Основними функціями білінгової системи є:

ведення абонентської бази (найменування, реквізити, статус);

ведення довідника тарифних планів;

обробка і тарифікація даних по спожитих послугах;

підготовка бухгалтерських документів;

підготовка фінансової звітності.

Основні вимоги до системи billing:

модульна архітектура. Забезпечує підвищення продуктивності і надійності системи шляхом розподілу навантаження між різними компонентами;

розподілена установка. З метою підвищення відмовостійкої і продуктивності система billing повинна мати розподілену установку. При цьому компоненти можуть бути встановлені в будь-якій конфігурації;

мультиплатформеність. Можливість функціонування під управлінням різних операційних систем;

масштабованість. Здатність вести облік і тарифікацію практично будь-яких типів послуг;

гнучкі настройки тарифікації. Реалізація абстрактного механізму тарифікації послуг, що дозволяє виконувати тарифікацію практично по будь-яких параметрах, отриманих від устаткування;

зручна робота з контрагентами і їх рахунками. Контрагенти можуть бути як фізичними, так і юридичними особами, мати реквізити, банківські реквізити, а також містити додаткові інформаційні атрибути;

зручна робота з платіжними документами;

гнучка система звітності.

Система менеджменту (OMS)

Order management system (OMS) – це система управління замовленнями, призначена для відстежування всіх етапів виконання замовлення на надання послуги оператором зв'язку, а також формування детальних звітів по кожному етапу і по процесу обробки замовлення в цілому. Приклад руху заявки через OMS представлений на рис. 8.

Рис.8 Приклад руху заявки через OMS

Абонент самостійно вибирає і замовляє послугу через зовнішню систему, яка передає замовлення в OMS;

OMS перевіряє і обробляє замовлення відповідно до каталога послуг, ділить його, при необхідності, на складові частини і направляє запит в систему управління ресурсами. Система управління ресурсами виділяє у відповідь необхідні ресурси (наприклад, IP-адрес, телефонний номер, місце на кросі і так далі);

OMS відправляє заявку на підключення послуги в систему активації послуг;

Система активації послуг активує послугу і інформує про це OMS;

OMS повідомляє систему биллинга про те, що новий продукт був придбаний користувачем і послуга активована, а також повідомляє зовнішню систему (призначений для користувача портал) і CRM-систему про нову підписку на послугу.

Основні вимоги до OMS:

автоматизоване введення, перевірка, узгодження і реєстрація замовлень;

створення типових сценаріїв обробки замовлень;

автоматичне призначення і оптимізація завдань на виконання замовлень;

повний контроль за виконання замовлення;

збір даних, зберігання технічної інформації про послуги, що надаються, наданні звітності;

інтеграція із сторонніми CRM-системами, білінговими і OSS/BSS системами;

взаємодія із зовнішніми системами;

ролеве адміністрування.

Транспортна мережа

Мережа оператора повинна бути готова до впровадження послуги IP-TV. Устаткування, що є у оператора, повинне підтримувати функціональність мовної розсилки контента (broadcast/multicast) на кожному сегменті мережі – від ядра (магістральних комутаторів і маршрутизаторів) до вузлів широкосмугового доступу (DSLAM). Ширина смуги пропускання на кожному сегменті мережі повинна бути достатньою для пропуску мультимедійного трафіку реального часу, включаючи трафік ТВ-каналів і послуг VoD. В порівнянні із звичайними інтернет-послугами для реалізації послуг IP-TV необхідна вища пропускна спроможність магістралі. Кожен широкомовний канал передаваний в режимі multicast, вимагає смуги пропускання 2 – 4 Мбіт/с для відеосигналів із стандартним дозволом і більше 10 Мбіт/с для відеосигналів з високим дозволом. Кожен канал VoD вимагає такої ж смуги пропускання. Отже, пропускна спроможність залежить від кількості каналів multicast і чисельності активних користувачів послуги VoD. Наприклад, передача 200 MPEG2-каналов multicast із стандартним дозволом вимагатиме смуги пропускання близько 800 Мбіт/с. Для одночасного використання послуги VoD тысячью абонентів знадобиться мережа пропускної спроможності 4 Гбіт/с. Таким чином, оператори при проектуванні своєї магістральної мережі повинні забезпечити її високу пропускну спроможність відповідно до вимог широкого круга споживачів.

В даний час для введення метрики якості послуг IP-TV використовується метод під назвою індекс передачі MDI, який надає на сьогоднішній день найпростіший в реалізації засіб по контролю якості послуг передачі відеоінформації, в першу чергу даних у форматі MPEG. Принцип оцінки якості послуг на основі MDI має на увазі формування інтегральної оцінки якості по сукупності декількох чинників, пов'язаних з якістю транспортної мережі. У індекс MDI входять параметр затримки DF, параметр джитера пакетів, рівень втрат пакетів MLR, а також кількість втрачених пакетів, виміряні протягом коротких і довгих інтервалів часу. Простота реалізації принципів MDI в устаткуванні пов'язана з тим, що в сучасних мережах NGN є механізм перерахунку параметрів якості рівня транспортної мережі і параметрів якості послуг, які виконуються протоколом RTP (real time protocol). Вбудовані функції діагностики на основі RTP дозволяють протягом заздалегідь встановлених інтервалів часу проводити вимірювання параметрів втрати і джитера пакетів. Виконується ця процедура методами пасивного моніторингу і легко інтегрується в будь-яку систему управління.

Трохи складніше йде справа з вимірюванням параметра затримки DF, який визначає не абсолютну, а відносну затримку між очікуваним часом прийому пакету і реальним часом. Для роботи мережі параметр DF дуже важливий, оскільки він визначає критичний розмір буфера на стороні приймача, а також граничні значення установок таймерів різних протоколів. На відміну від вимірювань параметрів втрати пакетів і джитера, вимірювання параметра затримки DF не може бути реалізоване відомими методами. Але наявність різних алгоритмів “підмішування” трафіку для вимірювання абсолютних затримок в мережі вселяє оптимізм тим розробникам, які упевнені, що вимірювання DF можливі вбудованими методами діагностики. Отже, і весь алгоритм MDI може бути успішно реалізований у вбудованих засобах діагностики IP-TV.

Але найголовніше алгоритмічне достоїнство MDI – його глибокий зв'язок з параметрами якості транспортної мережі. Дійсно, основна методика паспортизації пакетних мереж дається в рекомендації RFC-2544, яка визначає наступні параметри якості:

пропускна спроможність (throughput);

затримка (latency);

девіація затримки, вона ж пакетний джитер (latency distribution);

кількість втрачених пакетів (frame loss);

кількість пакетів з помилками (frame error).

Але виявилось, що методика MDI далеко не так бездоганна. Втрутився новий чинник – кодування відеосигналу. Той самий high-tech, який зумовив виникнення послуги IP-TV, надзвичайно заплутав ситуацію в організації транспорту даних. Методи компресії відеоданих і кодування, що з'явилися, привели до того, що лінійно встановити зв'язок між якістю послуг і якістю транспортної мережі у разі IP-TV в даний час неможливо. Найпростіший приклад – нелінійні спотворення відеосигналу в результаті адаптивного кодування і компресії. Пояснити нерівномірність виникаючих унаслідок компресії і кодування порушень якості в простих термінах MDI опинилося неможливо, оскільки сама логіка кодування і компресії принципово нелінійна.

Технології широкосмугового доступу

Транспорт телевізійного зображення по Інтернет-мережах стала можливою тільки з появою технологій передачі даних, які забезпечують необхідну смугу пропускання каналів зв'язку. З кожним роком з'являються нові технології, направлені на підвищення ефективності і продуктивності розподілених телекомунікаційних систем. Серед тих, що динамічно розвиваються, але в той же час вже міцно устояних і випробуваних часом є технології Ethernet, xDSL, АТМ.

Приведений короткий огляд технічних рішень має на меті встановлення пріоритетів при ухваленні рішення про організацію підключення широкосмугового каналу.

хDSL (digital subscriber line – цифрова абонентська лінія) – сімейство технологій, що дозволяють значно розширити пропускну спроможність абонентської лінії місцевої телефонної мережі шляхом використання ефективних лінійних кодів і адаптивних методів корекції спотворень лінії на основі сучасних досягнень мікроелектроніки і методів цифрової обробки сигналу. Основна перевага даної технології в тому, що немає необхідності прокладати кабель до абонента. Використовуються вже прокладені телефонні кабелі, на які встановлюються сплітеры. До основних типів xDSL відносяться: ADSL, SDSL і VDSL. Всі ці технології забезпечують високошвидкісний цифровий доступ по абонентській телефонній лінії.

ADSL (asymmetric digital subscriber line – асиметрична цифрова абонентська лінія) – варіант DSL, що дозволяє передавати дані користувачеві з швидкістю до 8 Мбіт/с, а від користувача з швидкістю до 1 Мбіт/с. Для прийому і передачі даних використовуються різні канали: приймальний володіє істотно більшою пропускною спроможністю.

ADSL2 і ADSL2+ є модифікаціями класичної технології ADSL. Вони розроблялися з урахуванням збільшених вимог провайдерів і кінцевих користувачів. У ADSL2 і ADSL 2+ при практично тій же дальності передачі, що і в ADSL, швидкості збільшені до 12 і 25 Мбіт/с відповідно. Крім того, реалізована функція адаптивної зміни швидкості.

SDSL (simple digital subscriber line – симетрична високошвидкісна цифрова абонентська лінія, що працює по одній парі). Відомо дві модифікації цього устаткування: MSDSL (багатошвидкісна технологія SDSL) і HDSL2, що мають вбудований механізм адаптації швидкості передачі до параметрів фізичної лінії.

VDSL (very-high data rate digital subscriber line - надвисокошвидкісна цифрова абонентська лінія) – аналог технології ADSL, відрізняється тим, що може працювати як в асиметричному, так і в симетричному режимі. В порівнянні з ADSL, VDSL має значно вищу швидкість передачі даних: від 13 до 52 Мбіт/с в напрямі від мережі до користувача і від 1,5 Мбіт/с від користувача до мережі при роботі в асиметричному режимі. Максимальна пропускна спроможність лінії VDSL при роботі в симетричному режимі складає приблизно 26 Мбіт/с в кожному напрямі передачі

АТМ (asynchronous transfer mode – асинхронний режим передачі) – технологія побудови мереж з комутацією кадрів, що забезпечує високошвидкісну передачу даних шляхом посилки комірок даних (кадрів фіксованого розміру) по широкосмугових локальних і глобальних обчислювальних мережах. АТМ дозволяє передавати з високою швидкістю відео, аудіо і комп'ютерні дані разом з телефонними сигналами. Ця технологія поєднує в собі переваги пакетної передачі і мережевої комутації з розподілом смуги частот на вимогу. При асинхронній передачі дані перетворюються в пакети (комірки) фіксованої довжини, кожен з яких включає п'ять байт заголовка, що містить інформацію про ідентифікацію і маршрутизацію, і наступні за ним 48 байт абонентської (корисною) інформації. Кожен пакет тривалістю 53 байти слідує по певному мережевому шляху від посилаючої сторони до приймача в місці призначення (віртуальний канал). Тут відновлюється початкова інформація. Завдяки своїй структурі ця технологія забезпечує передачу різноманітної інформації (телефонії, даних і відео) по єдиній магістралі. Швидкість передачі даних, з якою працюють комутатори АТМ – 155Мбіт/с, хоча теоретично швидкість може скласти 1,2 Гбіт/с.

Ethernet – мережева технологія, визначена специфікацією IEEE 802.3. Мережі Ethernet використовують метод CSMA/CD, що забезпечує передачу даних по мережі з урахуванням випадкового суперечливого приходу пакетів даних. Швидкість передачі даних складає 10МБіт/с по кабелю типу “вита пара”, коаксіальному кабелю або волоконно-оптичному кабелю.

Fast Ethernet – мережева технологія, яка є розширенням технології Ethernet. Мережі Fast Ethernet використовують метод CSMA/CD і передають дані із швидкістю 100МБит/с.

Optical Ethernet – мережева технологія, яка є розширенням технології Ethernet. Швидкість передачі даних складає 1Гбіт/с і 10ГБіт/с по волоконно-оптичному кабелю.

Основними перевагами технології Ethernet є поширеність, ефективність використання канальних ресурсів, продуктивність, відносно низька вартість устаткування і експлуатації, простота підключення робочих місць. Fast Ethernet практично витіснив технологію АТМ в області підключення робочих місць. По тих же самих причинах (простота і низька вартість) гігабитний Ethernet і 10-гігабитний Ethernet в даний час стають привабливішими для побудови опорних мереж, чим АТМ. Технологія Ethernet дозволяє будувати міжвузлові з'єднання протяжністю до 100 км. без проміжного підсилення і регенерації при потенційно необмеженій пропускній спроможності.

Абонентський пристрій (STB)

Декодування телеканалів здійснюється безпосередньо на абонентському пристрої IP Set Top Box (рис.9), для проглядання потокового відео на телевізорі або персональному комп'ютері. Абонентський пристрій STB з одного боку підключений до мережі, а з іншою має з'єднання з телевізором. Приставка декодує відеодані і виводить розшифроване відео на екран телевізора. По суті, це невеликий комп'ютер зі своєю операційною системою, MPEG-декодером і веб-браузером. Саме наявність веб-браузера і IP-канала дозволяє реалізувати інтерактивні сервіси. Обмін командами управління і медіаматеріалами здійснюється через мережевий інтерфейс.

Основні вимоги до клієнтського устаткування:

Характеристики

Список файлов реферата