2984 (694210), страница 2
Текст из файла (страница 2)
- ознайомлення громадськості з діяльністю учасників ринку страхових послуг та їх роллю в економічному житті України;
- сприяння реалізації антимонопольного законодавства у сфері страхової діяльності;
- утвердження взаємної довіри, надійності, порядності та ділового партнерства у взаємовідносинах між учасниками ринку страхових послуг та споживачами страхових послуг.
На регіональному рівні в Україні діють Харківський союз страховиків, Львівський союз страховиків, Кримський союз страховиків, а за галузевою ознакою - Ядерний страховий пул України, Асоціація страховиків в аграрному секторі економіки.
З метою забезпечення захисту інтересів потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах Кабінет Міністрів України 28 вересня 1996 р. за № 1175 прийняв досить важливу Постанову "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", якою було затверджено Положення про Моторне (транспортне) страхове бюро.
За цим Положенням Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) - юридична особа, розташована в м. Києві, яке створене відповідно до законодавства, є неприбутковою організацією і діє на підстав свого Статуту, затвердженого в установленому законодавством порядку.
Слід згадати також про Морське страхове бюро України (далі - МСБУ), яке є юридичною особою і діє на підставі положення та установчого договору, погодженого в установленому законодавством порядку. МСБУ створено відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України та Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок утворення та державної реєстрації Авіаційного страхового бюро і Морського страхового бюро" від 27 квітня 1998 р. за № 561.
Асоціація "Українське медичне страхове бюро" (далі -АУМСБ) зареєстрована в березні 1999 р. Основною її метою є сприяння розвитку відкритого та рівно доступного для всіх медичного страхового ринку в Україні шляхом впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, забезпечення необхідної допомоги страховим компаніям у проведенні медичного страхування, організації юридичного захисту прав страховиків та страхувальників, координації зусиль страховиків на ринку послуг медичного страхування.
Особливі завдання на страховому ринку виконують актуарії, діяльність яких пов'язана з розрахунком страхових тарифів.
У 2000 р. відповідні сертифікати на право здійснення актуарної діяльності отримали 42 особи. Вони є випускниками дворічної післядипломної програми підготовки актуаріїв, яка була організована Британським інститутом актуаріїв за фінансової підтримки Фонду "Ноу-хау" і проводилась на базі Києво-Моги-лянської Академії у Києві. Протягом останніх років близько десяти вітчизняних актуаріїв пройшли стажування в Британському інституті актуаріїв у Каріег Ноізе (Оксфорд) та Зіаріе Іпп (Лондон) і отримали відповідні сертифікати.
На даний час в Україні навчальні програми з актуарної науки викладаються на базі математичних кафедр у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, в університетах міст Львова, Харкова та Донецька. Причому в двох вузах України вже відбувся перший випуск спеціалістів-актуаріїв – Київському університеті ім. Тараса Шевченка та Донецькому університеті. Слід також зазначити, що у Львівському університеті викладання актуарної справи проводилось ще в першій половині XX ст. до 1939 року і нещодавно було відновлене.
В Україні діє Українське актуарне товариство, яке було засноване в 1999 р. Воно налічує 42 постійних і 7 асоційованих членів. Існують також приєднані члени: переважно студенти 4-5 курсів актуарної спеціальності та почесні члени: переважно професори університетів, які викладають актуарні курси та займаються актуарною науково-дослідною роботою.
Тепер доцільно звернути увагу на представника держави на страховому ринку: Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг, яку було утворено згідно з Указом Президента України "Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України" № 292/2003 від 4 квітня 2003 р.
Цей Указ ухвалений для розвитку положень Закону України № 2664-ІП від 12 липня 2001 р. "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і затверджує Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.
Указ встановлює, що Комісія є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, зокрема в сфері регулювання ринків фінансових послуг. У своїй діяльності вона керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відповідним Положенням.
Основними завданнями Комісії є проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг; розроблення й реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг; здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення; узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його вдосконалення; запровадження визнаних на міжнародному рівні правил розвитку ринків фінансових послуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.
Положення безпосередньо визначає 53 повноваження Комісії, причому перелік цих повноважень не повний.
Головні з них:
1) участь у формуванні Програми діяльності Кабінету Міністрів України та забезпечення її реалізації; участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік;
2) державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, що мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів);
3) реєстрація фінансових установ і ведення Державного реєстру фінансових установ;
4) реєстрація та ведення реєстру саморегульованих організацій;
5) визначення порядку ведення та ведення реєстру аудиторів, яким надається право на проведення аудиторських перевірок фінансових установ;
6) надання висновків про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг;
7) ліцензування діяльності фінансових установ, затвердження ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядку контролю за їх додержанням; установлення плати за реєстрацію документів і видачу ліцензій;
8) встановлення обмежень на суміщення надання певних видів фінансових послуг;
9) встановлення критеріїв і нормативів щодо ліквідності, капіталу та платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, якості систем управління та управлінського персоналу, додержання правил надання фінансових послуг;
10) визначення у передбачених законом випадках порядку створення, формування і використання резервних та інших фондів фінансових установ;
11) встановлення додаткових вимог до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом;
12) встановлення вимог щодо програмного забезпечення і спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов'язаних із наданням фінансових послуг,
13) встановлення правил підготовки, надання та обробки даних щодо діяльності фінансових установ у аспекті напрямів нагляду;
14) здійснення контролю за достовірністю інформації, що надається учасниками ринків фінансових послуг;
15) ліцензування діяльності тимчасової адміністрації фінансової установи та призначення її керівника;
16) встановлення переліку посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні;
17) визначення порядку реєстрації страхових і перестрахових брокерів та ведення державного реєстру страхових і перестрахових брокерів, видача свідоцтв про включення страхових і перестрахових брокерів до цього реєстру; ведення Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);
18) здійснення інших повноважень у галузі страхування;
19) державна реєстрація кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, видача їм свідоцтв про державну реєстрацію за формою, встановленою Комісією, визначення ЗМІ, в яких кредитна спілка розміщує дані про її державну реєстрацію;
20) визначення переліку внутрішніх положень і процедур, які має розробити й затвердити кредитна спілка для забезпечення своєї ефективної та безпечної діяльності;
21) прийняття нормативно-правових актів щодо особливостей створення, державної реєстрації, ліцензування та діяльності об'єднаної кредитної спілки;
22) надання інформації за запитами юридичних осіб;
23) встановлення порядку розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України;
24) участь у реалізації державної політики щодо охорони державної та професійної таємниці, контроль за її зберіганням у своїй системі;
25) проведення самостійно чи разом з іншими вповноваженими органами виїзних та безвиїзних перевірок діяльності фінансових установ;
26) встановлення порядку й умов застосування заходів впливу згідно із законом;
27) розсилання фінансовим установам обов'язкових до виконання розпоряджень щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги з вимогою надання необхідних документів;
28) розсилання матеріалів до правоохоронних органів щодо фактів правопорушень, які стали відомі під час проведення перевірок; розсилання матеріалів до органів Антимонопольного комітету України в разі виявлення порушень антимонопольного законодавства;
29) звернення до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги.
Комісія утворюється у складі 9 членів - Голова Комісії, 3 заступники Голови, в тому числі його перший заступник, 5 членів Комісії - директорів департаментів. Усіх їх призначає Президент України.
Комісія в межах своїх повноважень видає накази й розпорядження, які підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку, а також є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності й громадянами.
При Комісії може утворюватися Консультаційно-експертна рада, яка є постійно діючим на громадських засадах дорадчим органом, що бере участь в обговоренні проектів документів, розроблених та (або) розглядуваних Комісією.
До складу Консультаційно-експертної ради можуть входити представники органів виконавчої влади, саморегульованих організацій та інших об'єднань учасників ринків фінансових послуг, фахівці з відповідних питань.
Одним з першочергових завдань, які останнім часом стоять перед Держфінпослуг, - це припинення використання страхування і перестрахування з метою „оптимізації" оподаткування, відповідно до Указу Президента України №175/2004 від 09.02.04 „Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам та корупції".
Не менш важливим завданням Держфінпослуг з адаптації законодавства України до вимог ЄС є скорочення числа видів обов'язкового страхування відповідно з існуючими на страхових ринках ЄС та інших європейських держав.
Незважаючи на певні труднощі в регулюванні сфери страхування, необхідно зазначити, що Держфінпослуг враховує досвід держав - членів ЄС та положення вторинного законодавства при розроблені нормативних актів. Останніми суттєвими інституційними зрушеннями в цьому напрямі було створення в штатній структурі Держфінпослуг відділу євроінтеграції, до функцій якого віднесено, зокрема, реалізацію стратегії європейської інтеграції в сфері фінансових послуг, проведення аналізу підзаконних документів у відповідність до європейського.
Для впровадження стабільних правил функціонування страхових організацій, підвищення якості послуг, що надаються ними, Держфінпослуг прийнято 35 нормативно-правових документів, зокрема:
1 Ліцензійні умови провадження страхової діяльності (розпорядження №40 від 28 серпня 2003 року, зареєстроване в Мінюсті 15 вересня 2003 р. № 805/8126);
2 Положення про порядок і формування, розміщення та обліку страхових резервів з обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду (розпорядження №62 від 19 вересня 2003 р.).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
